Вивели на чисту воду: що чекає підземні і малі річки Києва

Почайна

Почайна стала першою малою річкою в Києві, за відновлення якої всерйоз взялася місцева влада. Рік тому активістам вдалося повернути річці первісну назву і вберегти від забудовників, які хотіли побудувати біля неї автозаправну станцію. Назва річки була внесена до Реєстру адрес, вулиць та інших названих об'єктів у місті Київ.

За словами керівника громадського руху "Почайна" Анабели Моріной, ця річка відігравала важливу роль в історії Київської Русі, як у прадавні часи, так і у часи християнства. Вперше вона згадується в "Повісті минулих літ", а її назва перекладається з давньоруської як "чаша зі священної вологою". Деякі історики навіть стверджують, що князь Володимир проводив обряди хрещення саме в Почайні, а не в Дніпрі, як прийнято вважати. Але, коли у ХХ столітті в Києві стали з'являтися масштабні інфраструктурні об'єкти, річка зникла з карти міста. У 30-их роках минулого століття в районі нинішньої Оболоні проклали Північне залізничне півкільце, зробили насип і направили русло Почайної на схід - до Дніпра, щоб річка не заливала залізницю. Так вона отримала нове устя і залишилася лише на Оболоні. У 70-80-их роках при забудові Оболоні частину річки "заховали" в каналізаційний колектор, і вона перетворилася в систему озер Опечень.

Щоб захистити річку і знову зробити її місцевою визначною пам'яткою, активісти домоглися прийняття рішення міськради, яким постановили створити паркову зону навколо неї. Вона тягнеться вздовж Почайною до затоки Волковатий на 10 гектарів. КМДА вже провела архітектурний конкурс на створення парку і ревіталізацію річки (оживлення  флори і фауни річки). "Ми хочемо створити єдину екосистему, яка об'єднуватиме урбаністичну зону і природну, - розповів один з авторів проекту, архітектор Валентин Уваров. - Парк і ріка - це водно-зелений коридор, який закладає початок змін всього району. Промисловість звідси йде, а на заміну прийдуть комерційні та адміністративні простори".

Фото: Нинішній стан ріки Почайна

Для очищення води Почайни використовуватимуть природні й механічні способи. На річці висадять рослини, які поглинають забруднення. Крім того, береги пропонують звільнити від бетону і зміцнити габіонами - сітчастими конструкціями з дроту, заповненими камінням. За проектом у майбутньому парку мають з'явитися зони відпочинку, громадські простори і спортивне містечко. "Якщо вдасться отримати фінансування, набережну з житлового масиву Оболонь продовжать, прокладуть новий маршрут до станції метро "Петрівка", а також - альтернативний маршрут до торгових центрів і метро на зміну тому, який йде вздовж проспекту Бандери", - додає Уваров. Але наскільки ці плани реалізуються, залежатиме від фінансування проекту. Будівництво в повному обсязі команда архітекторів оцінює у 260 млн гривень, на одне тільки проектування необхідно 13 млн гривень.

Але, за словами заступника директора департаменту містобудування та архітектури КМДА Ганни Бондар, всі кошториси за проектом були скасовані і зараз точного бюджету проекту немає.

Директор комунального підприємства "Київміськрозвиток" Денис Півнєв розповів РБК-Україна, що зараз ведуться переговори з двома приватними інвесторами, готовими вкласти в проект 4 млн гривень. "З точки зору ландшафту - це один з пріоритетних проектів для Києва, тому гроші на нього обов'язково виділятимуть", - пообіцяла Бондар. Очікується, що кошти почнуть виділяти до кінця року. У КМДА також відзначають, що за допомогою створення парку "Почайна" можна буде показати, як можна повернути природу в сучасний урбаністичний Київ за рахунок малих річок.

Либідь

Либідь - ще одна знакова річка як для історії міста, так і для історії країни в цілому. Прийнято вважати, що вона отримала назву на честь сестри братів-засновників Києва - Кия, Щека і Хорива. Вперше вона згадується в літописах X століття. В давнину вона була повноводною. Але зараз - це струмок, який збирає вуличні зливові стоки і стоки промислових підприємств.

Рік тому депутати Київради підтримали петицію про те, щоб визнати русло річки Либідь зоною екологічного лиха. "Берега річки протягом багатьох років заростали деревами, туди щодня зливалися хімікати, а русло забруднено механічним сміттям", - розповів РБК-Україна автор петиції, керівник організації "Водний Рух Київщини" Антон Пузань. Періодично громадські активісти виходять на суботники і чистять русло річки.

Міська влада вже оголосили архітектурний конкурс на благоустрій прилеглої території та ревіталізацію Либіді. Переможець отримає оплачуване замовлення на виконання архітектурної концепції ревіталізації прибережної території довжиною в два кілометри від вулиці Федорова до вулиці Байкової. Але учасники конкурсу повинні також запропонувати ідеї щодо оживлення річки по всій її довжині.

Наприклад, за проектом, створеним за участю команди архітекторів та активістів "Либідь Є", пропонується облаштувати прирічній парк і громадський простір у районі Київського політехнічного інституту. Засновник організації, архітектор Семен Поломаний разом з Валентином Уваровим планують створити на берегах річки набережну для прогулянок і сквер. Щоб запобігти потраплянню забруднюючих речовин у Либідь, вони пропонують в місця, де в річку впадають притоки, обладнати станціями очищення зливної каналізації. Крім того, посадити фільтруючі рослини.

Команда "Либідь Є" навіть розробила план по оновленню всіх прибережних територій строком на 30 років (Либідь протікає через Солом'янський, Голосіївський та Печерський райони). У перші 5-10 років запланована ревіталізація відкритої ділянки річки і благоустрій прибережних парків. Території колишніх підприємств переобладнають в житлові і громадські квартали. Наступний крок - звільнення підземних ділянок річки, у тому числі з колекторів, і формування водно-зелених коридорів з виходом до Дніпра. На думку активістів, відновлена річка та її набережна стане привабливою зоною для туристів.

Гроші накапають

Автори проектів з ревіталізації Почайною і Либіді вважають, що ці річки можуть стати брендом і приносити дохід. Представники громадських організацій, які борються за збереження інших малих річок, також впевнені, що водойми можна використовувати в бізнес-цілях. Цю думку поділяють і екскурсоводи. Наприклад, береги Почайною - історична місцевість, приваблива для туристів. "Це територія, з якої починалося зародження Києва, звідси походять наші легенди", - розповідає представник Асоціації гідів України Роман Третяк. За його словами, вже зараз на Почайній проводять екстремальні екскурсії на каяках. Це рівнинна річка, тому вона дуже зручна для таких водних прогулянок. З минулого року цей напрямок є дуже популярним, в тому числі, серед іноземців. "Найчастіше у нас замовляють корпоративні екскурсії на 10-15 осіб. На таких екскурсіях не раз бували поляки, ізраїльтяни", - говорить Третяк. Зараз Асоціація гідів України розробляє окрему велоекскурсію на берегах Почайної.

Парк навколо Почайної буде привабливий тим, що на його території можна побудувати кафе, громадські туалети, пункт прокату спортивного спорядження. На набережній можна здавати в оренду човен або каяки. На прилеглій території - створити платний паркінг. За словами архітектора Уварова, кому піде прибуток - самому парку або керуючим компаніям - залежатиме від структури управління парку і від того, на чиї кошти все це буде реалізовано. Комерційний потенціал парку також полягає і в тому, що прилегла територія підвищиться у вартості. Тобто, в проект можуть інвестувати приватні будівельні компанії, розраховуючи на будівництво елітного житла підвищеної вартості.

Автори проекту набережної річки Либідь також розраховують, що після його реалізації прилеглі території стануть більш привабливими для бізнесу. В межах майбутньої набережної планується відкрити кафе та інші заклади для відпочинку.

Слідами дигерів

У той же час, підземні річки і колектори Києва облюбували дигери. За словами дігера Сергія Долгова, столичні колектори, в які закуті підземні річки, унікальні в своєму роді. Вони відрізняються незвичайними конструкціями, так як при їх будівництві застосовували нестандартні технології. Самі ж річки цікаві своїми великими розмірами.

Дигерскі маршрути проходять через 50 річок. Найпопулярніший з них - річка Клов, яка тягнеться на три кілометри від Арсенальної площі через Кловський узвіз і до вулиці Фізкультурної. Таких довгих підземних річок з численними відгалуженнями мало і в Україні, і в Росії. Тому вона приваблює шукачів пригод з різних міст. Ще одна її особливість - зміна течії, викликана дощами, додає Сергій Долгов. "Під час опадів вода в Клові піднімається дуже швидко. Це відбувається з-за того, що в колектор сходиться дуже багато зливостоків. В колекторі є кілька ділянок з дуже цікавими інженерними рішеннями, де через перепади води з я вляються цілі водоспади. Звичайно, це не водоспади в звичайному розумінні - великі і вируючі, через які неможливо пройти. Але в умовах замкнутих стін колектора вони виглядають досить епічно", - розповів РБК-Україна Долгов.

З підземеллями Клова пов'язана цікава історія часів після перебудови. Коли на початку 90-х завод "Арсенал" перестав функціонувати, робочі розкрадали обладнання. Все, що можна було винести, вони проносили через підземні ходи і колектор Клова. Але зараз цього ходу вже немає, його замурували за наказом адміністрації заводу.

Також чималий інтерес для діггерів є колектор Глибочиці. Він цінний з точки зору архітектури і являє собою високий арочний цегляний хід. Він будувався поетапно. На початку ХІХ століття після пожежі на Подолі русло Глибочиці випрямили і направили в спеціальний рів. Вже в середині ХІХ століття нижню частину річки взяли в колектор, а на початку ХХ - й верхню. Тому русло Глибочиці проходить через безліч типів колекторів - історичні круглі, арочні і дугоподібні; прямокутні цегляні з мілкоарочною стелею (перша половина минулого століття), а також - сучасні бетонні прямокутні і яйцеподібні.

Дигер Михайло Сторожук, завдяки своєму захопленню, допомагає місцевим службам виявляти аварії у підземних річках: аварії теплотрас, водопроводів, каналізацій. Комунальники не можуть побачити ці поломки своїми очима, так як не спускаються під землю, їх можуть знайти тільки дигери. Однак Михайло Сторожук попереджає, що ділянки з річками відрізняються високим рівнем небезпеки. Туди не слід спускатися в літній час, якщо є хоча б найменша ймовірність дощу. "Під час дощу підземні річки за п'ять хвилин наповнюються майже доверху, і дуже швидко можна потонути", - застерігає Сторожук.

Нечистоти потоками ллються

Усі малі річки впливають на чистоту Дніпра, так як всі вони - його притоки. Як розповідає гідролог Віктор Вишневський, в Києві налічується близько сотні річок, і тільки у половини з них є назви. За останні півтора століття через розвиток міста та будівництво великих інфраструктурних проектів, таких як, наприклад, залізна дорога, річки ховали в колектори.

Одна з найбільших столичних річок - Либідь - у верхній течії і ще кілька дільниць знаходиться під землею. Те ж саме можна сказати про річки Сирець, Дарницю. Поліпшити їх стан важко, каже Вишневський, так як асфальт і сміттєві баки стають джерелом їх забруднення, особливо, коли тане сніг і йдуть дощі.

Одна з найбільш проблемних в Києві - найбільша річка Лівого берега - Дарниця. Вона протікає в промисловій зоні, поблизу підприємств, в тому числі, біля закритого заводу "Радикал", де раніше виготовляли пестициди, а також використовували токсичні метали - ртуть, мідь. Всі відходи потрапляли в річку, а з неї - в озеро Нижній Тельбин.

Річка Глибочиця, розташована на правому березі, страждає від нечистот. В неї потрапляють брудні води стоків Житнього ринку. На жаль, деякі торговці зливають туди відходи навмисно, розповідає Вишневський.

Також уваги потребує стан води в річці Либідь. За словами гідролога, щоб вирішити проблему, в першу чергу потрібно виявити каналізаційні стоки. По-друге - слід упорядкувати бетонний лоток, який зробили 40 років тому, і він на деяких ділянках знаходиться в аварійному стані. "Там проросли дерева, колоди, сміття. Так як річка протікає в місті, то за нею потрібно доглядати. У природному середовищі вона очищалася сама по собі. Чистити важко – це ручна робота, потрібно руками прибирати все це сміття", - уточнив фахівець.

За словами Вишневського, в багато малих річок Києва потрапляють каналізаційні стічні води, і це на сьогодні основна проблема. Наприклад, річка Совка і багато інших на 5-10% складається зі стоків каналізації. У такій воді не можна купатися або мити руки.

Це відбувається через те, що кілька мікрорайонів міста не підключені до центральної каналізації. Тобто, відходи життєдіяльності десятків тисяч людей потрапляють у малі річки. "Точних даних немає, але у кількох відсотків киян немає доступу до централізованої каналізації. Наприклад, по вулиці Магістральній є ряд приватних будинків, які не підключені до каналізації і знаходяться в п'яти метрах від річки Сирець. Тобто, все це в підсумку потрапляє в річку, а вона впадає в озерну систему Почайна. Схожа ситуація в приватному секторі поблизу річок Коноплянка і Курячий Брід", - підкреслює Вишневський.

Про те, що аналогічна історія з потраплянням нечистот з приватних будинків прямо у малу річку відбувається в Голосіївському районі переконався кореспондент РБК-Україна. Вулиці Мистецька та Гвардійська розташовані в мікрорайоні Ширма, який знаходиться в двадцяти хвилинах ходьби від станції метро Деміївська. Будинки приватного сектора ховаються за багатоповерхівками по проспекту Лобановського. Потрапляючи на вулицю Мистецьку, можна бачити різні будови - від двоповерхових добротних будівель до будиночків, фасади яких не оновлювалися з радянських часів. У деяких дворах видніються вуличні туалети, але вхід до них заріс травою, тобто, швидше за все, місцеві жителі ними вже не користуються. Місцевий житель Андрій на питання про те, чи правда, що на цій вулиці немає централізованої каналізації, відповідає, що її немає в усьому мікрорайоні. Але Андрій запевняє, що на вулиці специфічного запаху немає, а всі відходи стікають вниз у річку Совка і Совські озера.

- Ось там якраз можна відчути характерний запах, - стверджує співрозмовник і пропонує прогулятися до водойми.

Поки ми спускаємося з Мистецької, він розповідає, що поруч з Совкою будують елітний будинок, а покупці не знають, що до їх майбутнього житла стікають стічні води.

Спочатку перед нами постає труба приблизно метр в діаметрі, з якої тече вода з неприємним запахом. Андрій каже, що це як раз каналізаційний стік. Проходимо кілька метрів і бачимо невеликий струмочок.

- Ось це і є річка Совка, а трохи далі - Совські озера, - каже місцевий житель.

В озері плаває дика качка, пізніше в очеретах між озером і річкою ми бачимо ще одну з цілим виводком каченят. В повітрі відчувається запах каналізації.

Андрій каже, що за планами місцевої влади тут повинен бути парк. Він із задоволенням гуляв на березі річки з сином, якби не запах і стічні води.

Його теща Тетяна Пилипівна підтверджує, що на Мистецькій огидного запаху немає, але через пару вулиць, на Краматорській, постійно тече струмок з місцевих дворів. "Коли перуть - тече мило, каналізації теж тече, там постійно стоїть сморід", - скаржиться Тетяна. Про проведення каналізації в цьому районі говорили тільки за мера Леоніда Черновецького, але так нічого і не було зроблено.

Прощаючись, Тетяна Пилипівна показує на праву сторону Мистецької і говорить: "Люди, які живуть з цієї сторони не хочуть, щоб їм встановлювали каналізацію, тому що за це доведеться платити". За її словами, був розроблений проект, і там були астрономічні суми в сотні тисяч гривень. Навіть якщо розділити ці гроші на всю вулицю, то виходить дорого. А так, каже Тетяна, ці люди просто зливають свої відходи в яр, і вони потім стікають в бік Совки. "Тут не тільки малі річки, але й великі, як Дніпро, забруднилися б від такого!", - резюмує вона.

Щоб змінити ситуацію, міська влада повинна прийняти рішення про обов'язкове підключення каналізації на міській території всього Києва, стверджує гідролог Вишневський. "В цивілізованих країнах такого не буває, щоб будинки підключали до водопроводу, але не підключали до каналізації. А зараз влада закриває очі на те, куди діваються кілька кубометрів води, які щомісяця використовує кожна сім'я. Хоча згідно світовій практиці за це повинні бути штрафи", - говорить Вишневський.