Заборонений дизель: по кому вдарять санкції на російські нафтопродукти

Як повідомляє "РБК-Україна", Як повідомляє "РБК-Україна", У середу прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив про необхідність введення санкцій у відношенні поставок російських нафтопродуктів. До чого призведе такий крок з точки зору наявності пального та цін на нього?

"…Ми ввели ряд санкцій проти РФ. Проте один з ключових елементів –  закупівля нафтопродуктів в РФ - чомусь не потрапив в список санкційний. Я прошу Міністерство економіки опрацювати механізм заборони придбання нафтопродуктів у країни-агресора, якою є РФ. І в п'ятницю щоб ми винесли і те, і інше рішення на позачергове засідання уряду", – заявив голова Кабінету міністрів.

Перш за все зазначимо, що в першу чергу мова йде про дизельное пальне як найбільшу товарну позицію серед російських нафтопродуктів. Бензин з Росії до нас ніколи особливо не надходив, так як в самій РФ періодично відчувається його нестача.

Багатьом цікаво буде дізнатися, що останні півроку ми де-факто жили без російського дизельного пального. На початку жовтня 2015 року заслін на шляху цього пального в Україну поставила Федеральна служба з технічного та експортного контролю РФ (ФСТЕК), перейнявшись тим, чи не йде російська "солярка" на потреби української армії. Служба зажадала у експортерів широкий перелік нових документів, що зупинило поставки. Поновився експорт лише недавно, пару тижнів тому. Першою чистилище ФСТЕК пройшов "Лукойл".

У першій половині 2015 року росіяни займали до 30% ринку ДТ в Україні. Після рішення російського регулятора великої трагедії не сталося: трейдери переорієнтувалися на альтернативні сухопутні джерела (Білорусь, Литва, Польща), так і морські.

Оскільки заборона на постачання в Україну російського ДТ вже був, підіб'ємо підсумки. Постраждали від цього російські компанії? З одного боку, наш ринок більш вигідний для російських нафтових компаній порівняно з іншими експортними напрямками, і його втрата небажана. Особливо враховуючи стагнацію галузі, викликану зниженням світових цін на нафту. Але з іншого боку стратегічним ринком Україну назвати складно - не ті обсяги.

Тепер про нас. Без російського ДТ півроку прожили і далі проживемо. Є лише один нюанс: після зникнення з ринку росіян, конкуренти відразу підняли ціни. Якщо в період піку російських поставок влітку минулого року торги з "Білоруською нафтовою компанією" йшли навколо ціни, передбачає премію 5 доларів на тонні максимум (деякі нахаби, які сидять на російському ресурсі, взагалі вимагали знижку), то в минулому лютому українські компанії розмели білоруський дизель з премією $25-27/т до рівня "морських" поставок. А на ринку ходили розмови, що під весняну посівну кампанію премія може зрости до $45/т, вийшовши на паритету з цінами на продукт, який приходить в Україну через південні порти.

Тому значення російського продукту в Україні власне полягає не стільки в його вартості, скільки у впливі на ціни всіх інших постачальників. У грошовому вираженні це економія в діапазоні 75-100 млн доларів в рік. У нинішній економічній ситуації гроші абсолютно не зайві.

Але суть навіть не в цьому. Навіть відмовившись від прямих російських поставок, Україна все одно продовжить платити Росії. Адже нафтопродукти з Білорусі, Литви, Польщі і Угорщини, які становлять 80% поставок в Україну, виготовлені з російської нафти. Природа цього продукту також російська. Тільки ціна його вище на розмір доданої вартості в розмірі $25-40/т, отриманої на білоруських та європейських НПЗ. Відповідно, 75-80% виручки за свої нафтопродукти країни-постачальники пального в Україну транслюють в Росію.

І ось тут виникає головне питання: якщо українські гроші в будь-якому випадку потрапляють в Росію, то чи не краще платити менше або вибрати меншу з двох зол?

У будь-якому випадку момент для введення подібних санкцій вибрано вкрай невдало, так як йде підготовка до посівної, а поновлені російські поставки збили ціну і знизили тиск за іншими напрямами