Юрій Вітренко: Країна все далі і далі віддаляється від планів щодо реформи газового сектору

Розділяй систему і керуй

Нещодавно у колонці, яка вже встигла привернути увагу прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, прогнозуючи різні сценарії розвитку газового сектору, ви кілька разів згадували якихось опонентів, які перешкоджають реформі "Нафтогазу". Що це за опоненти? Ви можете назвати конкретні прізвища, і як вони перешкоджають реформування газового сектора?

- Тут питання не стільки в прізвищах опонентів. У різних ситуаціях це можуть бути різні люди, і не хотілося б зараз переходити на особистості. Питання скоріше в тому, чиї корисливі інтереси зачіпає той чи інший аспект реформи, і чи домінують ці корисливі інтереси над державними інтересами.

- Ви можете сказати, що реформа блокується, а її хід свідомо гальмується?

- Я можу сказати, що за останній рік ми в "Нафтогазі" спостерігаємо чітку тенденцію - країна все далі і далі віддаляється від запланованої траєкторії реформи газового сектору. При цьому, якщо раніше ми і більше впливали на хід реформи, і ми були залучені в процес прийняття рішень, то останнім часом у нас вже немає повного розуміння планів уряду і регулятора.

Раніше всі виходили з того, що режим спецзобов'язань буде скасовано з 1 квітня (мова йде про урядову постанову №758 від 1 жовтня 2015 року, якою на НАК "Нафтогаз України"до 1 квітня 2017 року покладено зобов'язання щодо забезпечення газом побутових споживачів, теплову генерацію і релігійні організації, - ред.). Що з цього часу НАК більше не буде зобов'язаний продавати газ облгазам і теплокомуненерго, і принаймні в сегменті поставок газу населенню з'являться конкуренти облгазам, які зараз є "не природними" монополістами у цьому сегменті ринку. Цей дедлайн - 1 квітня - був узгоджений з МВФ. Але цього всього немає.

Ми навіть не можемо говорити про ліквідний оптовий ринок газу, тому що досі не прийнято відповідне вторинне законодавство, зокрема, мережевий кодекс (в першу чергу, Кодекс газотранспортної системи, який встановлює "правила гри" в цьому сегменті ринку, - ред.). Ніякої конкуренції облгазам у сегменті постачання газу населенню, тобто в роздробі - немає, і це питання навіть не обговорюється. Навіть НАК "Нафтогаз" теж не може вийти на роздрібний ринок і почати конкурувати з монополістами-облгазами, через затримки з боку уряду щодо реалізації реформи корпоративного управління, тому що для виходу на роздрібний ринок необхідно, щоб система управління була більш сучасною.

Далі - більше. Подивимося на той же "анбандлінг" - виділення оператора газотранспортної системи, передбачене нормами Третього енергопакету ЄС, які з нашою допомогою були імплементовані і в українському законодавстві, а потім і конкретний план був затверджений Кабміном. Було передбачено, що вже зараз повинна була працювати компанія "Магістральні газопроводи України" (МГУ, - ред.), яка потім повинна буде стати новим оператором газотранспортної системи. Ця компанія вже повина була мати незалежну наглядову раду, яка б вже призначила менеджмент ...

- Але статут компанії МГУ був затверджений урядом ще в листопаді минулого року...

- Поки що це - просто папір, ненаполнений змістом. Цей статут не був узгоджений ні з нами, хоча ми були учасниками робочої групи, ні з іншими важливими учасниками процесу, наприклад, з секретаріатом Енергетичного співтовариства.

- Чому після прийняття статуту не відбулося формування корпоративної структури управління оператора ГТС?

- Наскільки ми розуміємо, каменем спотикання в цьому процесі є незалежність наглядової ради від Кабміну. В українських представників державної влади часто існує стереотип, що вони повинні керувати ще й стратегічними державними підприємствами. Та сама модель відносин, коли створюється незалежна від них наглядова рада, яка призначає професійний менеджмент, для нашої влади не зовсім прийнятна. На заході, у розвинених країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку, - ред.), саме така модель управління є нормою і лежить в основі рекомендацій, прийнятих цими країнами в якості свого стандарту. Ми намагаємося впровадити ті ж стандарти в Україні.

За великим рахунком, якщо точно дотримуватися норм Третього енергопакету, то, обрана самим же урядом модель зміни власника оператора ГТС (ownership unbundling), насправді, має полягати або у приватизації оператора газотранспортної системи, або у приватизації інших сегментів бізнесу - видобутку і торгівлі газом.

Європейське Енергетичне співтовариство пішло на компроміс, погодившись з планом, за яким власник, по суті, не зміниться - держава, як володіє всіма цими активами, так і продовжить володіти ними. Але вони погодилися на це з низкою умов, серед яких ізоляція оператора ГТС від політичного впливу, що означає відмову від існуючої практики, коли Кабмін або міністерства здійснюють пряме керівництво стратегічними держкомпаніями.

- На ринку існує думка, що НАК "Нафтогаз" - "квазіструктура", яка буде ліквідована в результаті "анбандлінга". В результаті повинні залишитися тільки "Укргазвидобування" (УГВ) і "Укртрансгаз" (УТГ). Ви вважаєте таке трактування маніпулятивним. Чому?

- Ось коли кажуть, що "анбандлінг" - це просто відділення УГВ і УТГ, після чого можна ліквідувати "Нафтогаз", це як раз "анбандлінг в стилі Юрія Бойка" (екс-міністр енергетики в уряді Миколи Азарова, - ред.). Так вони намагалися з одного боку, "роздерибанити" "Нафтогаз", з іншого - обдурити Європу. Такий собі "дерибандлінг", а не "анбандлінг". Адже європейські норми, які не ми придумали, і які Україна вже давно зобов'язалася виконати, містять чіткі вимоги до виділення оператора ГТС. Так от, команда Бойко, намагаючись перехитрити Енергетичне співтовариство ЄС, створила замість дочірньої компанії "Укртрансгаз" однойменне публічне акціонерне товариство. Потім вони переконували Енергоспівтовариство, що "анбандлінг" відбувся. Європейці, як ви розумієте, з таким трактуванням не погодилися. Потім команда Бойко намагалася обґрунтувати, що створення тристороннього газового консорціуму (ідея фактичної передачі української ГТС в управління Газпрому, - ред.) відповідає нормам Третього енергопакету. Але їм пояснили, що такий консорціум навіть Другого енергопакету не відповідає. А УГВ готувалася собі забрати "сім'я" Януковича.

Коли в "Нафтогаз" прийшла наша команда, ми одразу відмовилися від всяких ігор і заявили Енергоспівтовариству, що хочемо забезпечити повну відповідність газового ринку України європейському енергетичному законодавству. Провести чесний "анбандлінг", який передбачає різних власників. В європейських енергетичних директивах дослівно прописано: "відсутність людини або групи людей, які контролюють одночасно і транспортування, і видобуток/трейдінг/постачання". Зрозумійте, якщо ліквідувати контроль за цими видами діяльності на рівні "Нафтогаз України", але "передати" його в Кабмін, нічого по суті не зміниться. Все одно одна і та ж група людей буде контролювати весь ринок. Це не відповідає європейському законодавству.

- Як потрібно зробити у відповідності з вимогами європейського законодавства?

- З точки зору європейського законодавства пріоритетний варіант виділення оператора ГТС - це приватизація ГТС...

- Хіба НАК "Нафтогаз" спочатку не був проти приватизації? Це було одним з ключових моментів, з приводу якого у вас була суперечка з Міністерством енергетики на етапі узгодження реформи...

- Це не зовсім так. Спочатку у нас були радикальні пропозиції з приводу приватизації, наприклад, IPO (первинне публічне розміщення акцій, - ред.) УГВ на українському ринку, кредитна рекапіталізація ГТС із залученням міжнародних фінансових організацій та міжнародного оператора. Але нам відразу сказали: "Це - нереально". Тому ми почали продумувати інші варіанти. І варіант, який в результаті всіх цих суперечок народився, це, за великим рахунком, компроміс.

Як я вже сказав, міжнародні партнери України, погодилися, що визнають "анбандлінгом" виділення сегменту транспортування і створення нового оператора ГТС, при збереженні, по суті, одного й того ж власника в особі держави. Але за умови, що Україна забезпечить наявність бар'єрів з контролю над діяльністю нового оператора ГТС, насамперед, з боку Кабміну. Передбачалося, що через незалежні наглядові ради, і "Нафтогаз", і оператор "Магістральні газопроводи України" будуть ізольовані від політичного впливу, в тому числі, від прямого контролю з боку Кабміну або міністерств.

Причому передбачалося кілька рівнів цієї ізоляції. Зокрема, передбачалося, що уряд не зможе давати якісь доручення міністру енергетики з питань регулювання оператора транспортування газу. У Міненерго буде створено окремий підрозділ, що курирує цей напрямок, якому міністр теж не зможе давати відповідні команди. При цьому буде сформована незалежна наглядова рада МГУ, яка призначить професійний менеджмент.

- У цій моделі члени Кабміну можуть увійти до наглядової ради нового оператора?

- Можуть, але вони повинні бути в меншості. Але і це не дає гарантії незалежної роботи наглядової ради. Тому що, наприклад, може вийти ситуація, яка у нас є з наглядовою радою "Нафтогаз України". Поки корпоративна реформа НАКу не досягла поставлених цілей. Тому що сформували незалежну наглядову раду, але ніяких своїх повноважень Кабмін їй не передав. Тому "Нафтогаз" не ізольований від політичного впливу. Держава, як і раніше стверджує фінплан і стратегію компанії, призначає або знімає керівництво "Нафтогазу", погоджує мало не кожну операцію, регламентує інвестиції і закупівлі тощо. Тому дуже важливо розуміти, що суть корпоративної реформи не в тому, щоб створити додатковий орган управління і найняти додаткових "керівників". Суть реформи коруправління в держкомпаніях за принципом розвинених країн ОЕСР як раз в тому, щоб держава передала незалежним членам наглядової ради свої повноваження з контролю над менеджментом. Цього поки не сталося.

- Тобто, зараз рішення наглядової ради НАКу, наприклад, щодо стратегії розвитку компанії, може бути спростоване або заблоковано Кабміном?

- Наглядова рада має погоджувати стратегію компанії, підготовлену менеджментом. Але такі ж повноваження собі залишив і Кабмін. Тому уряд у будь-який момент може прийняти рішення, яке суперечить рішенню наглядової ради компанії. А в ідеальних умовах реформа корпоративного управління повинна полягати в тому, що Кабмін формує політику власності, тобто, пояснює українцям, чому "Нафтогаз" не підлягає приватизації, формулює цілі розвитку компанії. А далі доручає іншим, незалежним від уряду членам наглядової ради, контролювати, як ці цілі досягаються.

Важливо також, щоб не було конфлікту інтересів всередині самої наглядової ради. Її роль - це контроль і регулювання правління компанії. А правління, у свою чергу, це - колегіальний орган прийняття рішень менеджментом, який здійснює безпосереднє операційне та стратегічне керівництво. Так в ідеалі повинен працювати і "Нафтогаз", і новий оператор ГТС - "Магістральні газопроводи України".

- Чому "анбандлінг" "Нафтогазу"не передбачає виділення в окремий вид діяльності сегмента видобутку газу?

- Необхідність виділення сегмента видобутку - це інша маніпуляція, якою підміняють поняття "анбандлінг" на "дерибандлінг". Якщо люди вважають: "Оскільки ми не контролюємо грошові потоки "Нафтогазу", тому що є менеджмент, з яким не виходить домовитися, давайте ми заберемо сегмент видобутку у них", це є ніщо інше, як спроба "сісти на потоки", а не відповідати нормам європейського законодавства...

- Але з іншого боку, наявність "Укргазвидобування" у структурі "Нафтогаз України" виглядає як спроба Андрія Коболєва і Юрія Вітренко контролювати потоки...

- Правильно, тому що Коболєв - голова правління "Нафтогазу", компанії, яка є єдиним акціонером "Укргазвидобування". Контролювати діяльність УГВ - це безпосередній обов'язок Коболєва. А от бажання і спроби інших людей це робити, це, швидше, кримінальний злочин.

- Добре, якщо ми говоримо про ідеальні умови, тобто про повноцінну роботу НАКу без будь-якого політичного втручання, то чому не можна вивести сегмент видобутку в окремий вид діяльності, створити зрозумілу й прозору структуру корпоративного управління?

- Теоретично, це можна зробити. Але це і зараз окрема компанія - УГВ. Адже "анбандлінг" навіщо потрібно проводити? Для того, щоб забезпечити чесну конкуренцію на ринку газу. Для цього необхідно, щоб оператор газотранспортної системи не займався ніякою іншою діяльністю. Це дозволить виключити конфлікт інтересів на рівні оператора. Саме цього вимагає європейське законодавство. Але європейське законодавство жодним чином не вимагає, щоб компанії, які займаються постачанням, торгівлею і видобутком газу, були розділені. Більше того, поділ торгівлі і видобутку - в принципі неможливий. Тому що, якщо ви добуваєте газ, то вам потрібно його продавати. Ви ж не будете добувати газ і дарувати комусь чи просто спалювати? Ні, ви в будь-якому випадку цей газ буде продавати. Тоді ви стаєте продацем газу теж.

- Як буде надалі, після поділу НАКу, координуватися робота "Укргазвидобування"?

- Ми вже проводимо консультації з фахівцями про те, як правильно реформувати роботу корпоративного центру. Є різні підходи до управління. Наприклад, модель так званого портфельного управління, коли дочірні компанії узгоджують з холдинговою компанією тільки ключові параметри, фінансові плани, наприклад. А є модель, при якій створюється жорстко вертикально-інтегрована компанія. Який рівень самостійності повинен бути у компаній - це питання ефективності управління. Треба детально аналізувати переваги та недоліки вертикальної та горизонтальної інтеграції. Окремо скажу, наш аналіз показує, що поки в країні немає більш ефективного власника "Укргазвидобування", ніж "Нафтогаз України". Ніхто інший не може краще, з одного боку, забезпечити необхідні ресурси для збільшення видобутку газу, а, з іншого боку, контролювати інвестиції і витрати.

- А чому ви вважаєте, що НАК - природний власник "Укргазвидобування"?

- Наприклад, "Укргазвидобування" забезпечило видобуток газу і тепер його потрібно продати. В нашій країні немає покупців, які могли б заплатити за весь такий великий обсяг газу. Найбільші покупці газу УГВ - це облгази і теплокомуненерго. Потреби промислових підприємств практично повністю покриваються за рахунок приватних компаній, які видобувають газ. Можна, звичайно, з ними конкурувати, але хто буде продавати газ теплокомуненерго або облгазам для постачання газу і тепла населенню? Облгази і ТКЕ - це підприємства, які не в змозі в повному обсязі і своєчасно розраховуватися за поставлений ним газ. Їх сумарний борг перед НАКом за спожитий газ з урахуванням попередніх періодів - близько 58 мільярдів гривень. Відповідно, потрібен хтось, у даному випадку - "Нафтогаз", хто може хоч якимось чином забезпечити повернення цих грошей.

Одна з причин, за якою НАК є природним власником "Укргазвидобування", полягає в тому, що у нас є досвід, інфраструктура, кваліфіковані фахівці, які розуміють, як працювати з тепловою енергетикою, облгазами, як працювати з урядом і МВФ для того, щоб якісь гроші за проданий газ отримати. І, дивлячись на наші фінансові показники, а саме - очікуваний прибуток у розмірі 21 мільярд гривень за минулий рік, нам вдається працювати ефективно. І, якщо зараз "відпустити" "Укргазвидобування" у вільний ринок, вони просто залишаться без необхідних фінансових ресурсів. Якби в нашій країні був б працюючий ринок капіталу, працюючі банки, покупці з нормальним кредитним рейтингом, про це можна було б говорити. А в іншому випадку, ми просто дискредитуємо реформу в цілому.

В нинішніх умовах у глави виробничого підрозділу, яким по суті є УГВ, голова болить від думок про те, як ефективно організувати виробництво, а не про те, де знайти гроші, як отримати оплату за газ у облгазів або теплоенергетиків. Зараз незалежно від того, як з нами розраховуються, "Нафтогаз" забезпечує необхідний грошовий потік, щоб "Укргазвидобування" платило податки і інвестувало у виробництво. При цьому ми ще й імпортний газ закуповуємо в достатніх кількостях і вчасно, поки українського не вистачає. Третя зима без газових криз, у військових умовах і з перманентними боргами облгазів і тепловиків - це результат, якого було непросто домогтися.

До речі, ми зараз в рази збільшуємо інвестиції у видобуток. Тому завдання забезпечення "Укргазвидобування" фінансовими, науковими та технологічними ресурсами, а також - контролю над ефективністю їх використання, виходять на якісно новий рівень. І тому "Нафтогазу" треба буде значно нарощувати можливості корпоративного центру, щоб усе це забезпечити.

Нові ціни для населення

- Давайте повернемося до поточної ситуації. Ви заявили, що, якщо б режим спецзобов'язань не був би продовжений, то з 1 квітня тарифи на газ для споживачів мали б зрости на 40%. Цією заявою ви вже викликали критику прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який пообіцяв українцям, що зростання цін на газ не відбудеться. Чим обумовлене 40-відсоткове зростання?

- Володимир Гройсман не критикував мою заяву, він у відповідь на мій аналіз ситуації зробив заяву, що уряд не допустить підвищення цін на газ для кінцевого споживача. У своєму аналізі я показав, що, якщо режим спецобязательств не буде продовжено, то будемо змушені продавати газ за більш високою ціною, яка сформувалася на оптовому ринку. Також ми знаємо, що ціни в цьому випадку хочуть підняти облгази, а так як вони - монополісти, у населення вибору не буде. Як ми розраховували ці 40 відсотків? Ми врахували європейські форвардні ціни на газ, обмінний курс євро до гривні - так вийшли на ціну на оптовому ринку. Адже на оптовому ринку ціна, як за законами економіки, так і на практиці, визначається вартістю імпортного газу. Якщо, звичайно, ми імпортуємо газ в цьому періоді. Для розрахунку роздрібної ціни треба додати тарифи на транспортування і розподіл, а також маржу облгазів на постачання газу населенню.

- Кабмін все ж вніс зміни в постанову №758, згідно з якими ціна на газ буде переглядатися раз на півроку (до сих пір щокварталу, - ред.), якщо вона відхиляється від імпортної ціни більше, ніж на 10%. Наскільки це дозволить утримати зростання роздрібних цін на газ для споживачів?

- Кабмін ще не продовжував дію спеціальних обов'язків на період після 1 квітня 2017 року (йдеться про продовження дії постанови КМУ №758, яким запроваджено спецзобов'язання "Нафтогаз України", - ред.). Але, наскільки ми розуміємо, що такий план є. Це дозволило б уряду не піднімати ціну на газ до 1 жовтня. Правда, є ще одна змінна - це бажання облгазів змінити тариф на розподіл, щоб отримувати більше доходів. Для цього вони хочуть розділити оплату за газ як товар, і оплату за послугу з розподілу газу. У такому разі споживач буде отримувати дві окремі платіжки, причому за послуги з розподілу газу споживач буде платити "абонплату", тобто, незалежно від того, скільки він фактично споживає газу. Чи запровадити дві платіжки замість однієї, і чи буде сума за двома платіжками більшої, ніж раніше з однієї, - з цих питань уряду ще належить прийняти рішення.

З іншого боку, не створюючи конкуренцію на ринку газу і, по суті, штучно утримуючи ціну на газ, уряд не вирішує для себе проблему негативної оцінки з боку виборців, адже відповідальність за ціну на газ залишається на уряді. Якщо б реформа була доведена до кінця, у людей була б реальна, а не тільки формальна, можливість вибирати продавця газу. У свою чергу, продавці б конкурували за клієнтів, у тому числі пропонуючи різні ціни і додаткові послуги. І це питання вже перестав би бути зоною відповідальності уряду. Ціну формував ринок.

- Що станеться з ціною в режимі вільного ринку, що працює в умовах конкуренції? Чи можна спрогнозувати наскільки знизиться ціна на газ у цій довгостроковій перспективі?

- Перш за все, це залежить від рішення Стокгольмського арбітражу в нашому спорі з "Газпромом". Якщо ми виграємо, то у "Нафтогазу" з'явиться можливість продавати газ набагато дешевше. Питання в тому, чи буде така можливість у інших гравців. У НАКу вона буде, тому що саме у "Нафтогазу" укладено контракт з "Газпромом" і, якщо арбітраж підтримає наші вимоги, ми зможемо продавати газ за ціною "хаб мінус транспорт" (прив'язка вартості газу до спотових цін на європейських хабах, швидше за все, до німецького хабу NCG, "мінус" вартість транспортування до споживача, - ред.). Важливо було б залучити партнера для оператора ГТС - іноземну компанію (українське законодавство дозволяє залучити європейського оператора, передавши 49% акцій ГТС, - ред.). Тоді ми значно збільшимо шанси на те, що європейські компанії будуть отримувати російський газ на україно-російському кордоні за ціною "хаб мінус транспорт". Вони зможуть перепродавати його в Україні за приблизно такою ж ціною. Відповідно, не тільки в НАКу буде можливість продавати газ за більш низькою ціною. Але для того, щоб це зробити, потрібно залучити західного партнера для оператора ГТС.

- Але зараз європейські компанії не хочуть перенесення точок передачі газу на східний кордон України...

- Не хочуть, оскільки існує ряд факторів, які викликають серйозні побоювання. Для них це ризик. В Україні - військові дії. Крім того, російська пропаганда сформувала нам певний негативний імідж, що у нас нібито "ненадійна" ГТС, яка "постійно ламається". Тому європейці обережно ставляться до ризику нашої ГТС. А зараз, принаймні, фінансові ризики транзиту російського газу в ЄС по території України - це не проблеми європейських покупців, а проблеми продавця, тобто, "Газпрому".

- При наявності таких побоювань і недовіри у західних компаній, як Україна взагалі може залучити іноземного партнера для оператора ГТС?

- У нас немає проблеми з пошуком партнера для оператора. Вже є компанії, з якими ми спілкуємося, і вони зацікавлені в цьому. МГУ потрібен партнер, який забезпечить довіру до української ГТС, щоб всі були впевнені в тому, що це надійна система. Приватні європейські компанії зараз не готові вкладати великі гроші в ГТС, оскільки вони не хочуть нести ризики". Елементами таких ризиків є робота регулятора, судової системи і т. д. Але європейські компанії готові бути стратегічними партнерами. Тоді буде легше залучати кредити міжнародних фінорганізацій, готових нести ризики України, і раціонально це фінансування використовувати, зокрема, для модернізації ГТС. У нас часто плутають поняття оператора ГТС і компанії, яка будує і обслуговує газопроводи. Для другої функції в розвинених країнах є спеціалізовані компанії. Оператор ГТС - це, значною мірою, адміністратор ринку. Тобто, компанія, яка забезпечує IT-платформу для бронювання потужностей системи, для закриття "небалансов", для торгівлі газом. Саме ефективного адміністратора, якому "Нафтогаз" може передати транзитний контракт та інші повноваження щодо забезпечення транзиту, нам не вистачає.

- Залучення такого партнера-оператора для української ГТС неможливо, поки не буде рішення Стокгольмського арбітражу?

- Ні, це можливо. Раніше ми могли залучити партнера, і зараз можемо залучити. Але, як ми бачимо, на недавньому прикладі з "Укртрансгазом" (мова йде про рішення наглядової ради НАКу про звільнення голови УТГ Ігоря Прокопіва, але він досі виконує свої обов'язки, - ред.), є певне небажання реально змінювати статус-кво. Це зачіпає корисливі інтереси, про які я говорив на початку нашої розмови.

- Є ще одна вимога МВФ - підвищення вартості газу до паритету імпорту. (Зараз ціна на газ українського видобутку 4849 гривень/тис. кубометрів, - ред.). За логікою, це не може не позначитися на тарифах на газ. Тому, не зовсім зрозуміло, як це узгоджується з продовженням спецобязательств і утриманням ціни на газ до 1 жовтня?

- Не може бути ситуації, коли НАК "Нафтогаз" купує у "Укргазвидобування" газ за ціною більшою, ніж та, за якою ми далі продаємо цей газ облгазам. А облгази, в свою чергу, не можуть продавати газ за ціною нижчою, ніж вони купили у нас. Тому, я не думаю, що МВФ буде вимагати підвищення цін для УГВ, якщо уряд домовиться з МВФ не підвищувати зараз ціну на газ. Та й взагалі, регулювання ціни для УГВ пов'язано з обмеженістю нашої системи оподаткування, і МВФ це прекрасно розуміє.

- Чому ціна на газ українського видобутку має бути еквівалентна імпортній?

- Давайте я спробую пояснити через аналогію. Уявіть, що у вас є корова. Собівартість молока від корови близька до нульової, оскільки корівник у неї вже є, трава, якої годується корова, теж безкоштовна. Тепер уявіть, що у вашій громаді людям потрібно більше молока, ніж дає ця корова. Значить треба або збільшувати виробництво молока, або привозити молоко з інших місць, а там продадуть в кращому випадку за ринковою ціною, плюс доставка. Для того, щоб ви могли збільшити виробництво молока, вам доведеться купити більше корів, побудувати для них новий корівник, найняти людей, які цих корів будуть доїти і за ними доглядати, забезпечити інший рівень забезпечення кормом і т. д. Відповідно, ваші витрати значно зростуть. А значить, значно зросте собівартість молока. Якщо в громаді розумні і вільні люди, вони скажуть, що чим привозити з інших місць, краще нехай свої збільшують виробництво до тих пір, поки їх собівартість залишається нижче ціни, за якою ми можемо купити молоко в іншому місці. Але, якщо лідер цієї громади популіст і корупціонер, то він буде вимагати, щоб ви молоко від однієї корови продавали "по собівартості". У вас в такому разі не буде можливості збільшити виробництво молока.

Тепер переходимо до газу. Коли нам деякі політики кажуть, щось в дусі: "Газ у вас вже і так йде з свердловин, його собівартість низька, закладіть свою маржу в одну копійку і продавайте за такою ціною", ми відповідаємо: "З кожним роком з існуючих свердловин буде йти менше і менше газу. Ми можемо здобувати набагато більше газу, щоб не треба було імпортувати газ. Але для цього треба бурити нові свердловини, застосовувати дорогі технології для інтенсифікації видобутку з існуючих свердловин і т. д. Природно, витрати теж підвищаться. Але якщо витрати на такий видобуток нижче, ніж ціна імпортного газу, то економічно доцільно це родовище розробляти".

- Тобто, саме низька ціна на газ внутрішнього видобутку стала причиною того, що за минулий рік "Укргазвидобування" збільшила обсяги видобутку лише на 77 мільйонів кубометрів?

- Проблема в тому, що, порівняно з приватними компаніями, у УГВ доволі старий фонд свердловин, і якби ми нічого не робили, то природне падіння обсягів видобутку склало б близько одного мільярда кубометрів в 2016 році. Тобто, коли ми говоримо, що ми утримали видобуток на колишньому рівні, це означає, що насправді ми її наростили на мільярд кубометрів від базового рівня. Або за рахунок нових проектів, або за рахунок інтенсифікації старих свердловин.

- Чому відбувається падіння обсягів видобутку?

- Тому що свердловина - це обмежений природний резервуар. Газ з нього добувається, і з часом тиск у свердловині падає. Це призводить до того, що після досягнення певного пікового рівня з цієї свердловини йде все менше і менше газу. Відповідно, потрібно ставити дожимні компресорні станції, щоб збільшити обсяг видобутку.

- Якою повинна бути собівартість газу внутрішнього видобутку, щоб цей процес розвивався?

- Потрібні певні ринкові правила гри. Є "ціна відсікання", вище якої не можна підніматися (в даному випадку це вартість імпортного газу, яка врівноважує попит і пропозицію). Так ось, будь-які проекти, що дозволяють видобувати газ з витратами повного виробничого циклу (від розвідки до видобутку) будуть рентабельні, якщо ці витрати нижче, ніж "ціна відсікання". Якщо витрати повного циклу вище, ніж ціна імпортного газу, то тоді є економічний сенс імпортувати газ. Ще один важливий момент полягає в тому, що УГВ отримує ліцензії на видобуток газу безкоштовно. Ми ж вважаємо, що на ринку повинні бути однакові умови для всіх. Держава не повинна віддавати безкоштовно ліцензію навіть державної компанії для того, щоб потім ця компанія видобувала газ і потім продавала його за ціною нижче ринкової.

Види Стокгольма

- Раніше ви говорили, що "Нафтогаз" розглядає всі можливі варіанти вирішення Стокгольмського арбітражу. Як відомо, Україна оскаржує умови контракту купівлі-продажу газу з Росією від січня 2009 року і транзитний контракт. Давайте уточнимо, коли очікуються рішення трибуналу за позовами, з якими Україна домагається зміни ціни на російський газ і перегляду умови його транзиту нашою територією?

- Рішення щодо транзитного позовом очікується в кінці червня, а з позовом, яким ми оскаржуємо ціну газу - цей квітень. Оскаржити результати по суті сторони не можуть, можуть тільки подати апеляцію в Стокгольмський апеляційний суд, якщо вважають, що в ході розгляду справи арбітраж допустив які-небудь процесуальні порушення. Але апеляція не зупиняє виконання рішення трибуналу, крім виняткових випадків.

- Що має зробити Україна, щоб поліпшити шанси росіян на перемогу в Стокгольмі?

- Важливо, щоб регулятор (НКРЭКУ, - ред.) Кабінет міністрів виконали обіцянки, які вони давали Секретаріату Енергоспівтовариства. Наприклад, з першого квітня тарифи на вхід і вихід з ГТС повинні застосовуватися не тільки для точок на кордоні. Уточню, що впровадження європейської тарифікації не вплине на ціни для населення. По-друге, регулятор обіцяв запровадити європейський кодекс балансування. Третій важливий момент - сумлінне виконання Україною плану "анбандлінга", затвердженого Кабміном в липні 2016 року. Є й ряд інших важливих питань, наприклад, імплементація нового закону про регулятор. Нам дуже важливо показувати, що ми сумлінно, в тому числі невибірково, імплементуємо в Україні європейські норми, адже ми вимагаємо в арбітражі, щоб контракти з "Газпромом" були приведені у відповідність з цими нормами.

- Що чекає Україну, якщо, припустимо, наші вимоги не будуть задоволені трибуналом?

- Якщо, припустимо, рішення арбітражу абсолютно не в нашу користь, то це означає, що ми повинні будемо виплатити "Газпрому" за контрактом на купівлю газу приблизно 50 мільярдів доларів, з урахуванням всіх штрафів і пені. Але і це не межа. Якщо ми програли, це означає, що до 2020 року повинні застосовуватися умови пункту "бери або плати" (пункт в контракті, згідно з яким Нафтогаз у 2009 році зобов'язався сплатити певну частину законтрактованих обсягів, незалежно від того, чи потрібен він нам чи ні, - ред.), причому в інтерпретації "Газпрому". Відповідно, якщо рішення буде не на нашу користь, ми повинні будемо не тільки в наступні три роки купувати у Росії газ, але і виконувати цю умову. Для розуміння, тільки за три кварталу 2016 року нам "Газпром" надіслав рахунок на 5,3 мільярда доларів. Такий рахунок, і навіть більший, ми отримаємо за 2017 рік. Тому в даному сценарії іншого рішення, окрім банкрутства "Нафтогаз України" не існує.

- Що станеться, якщо наші позови будуть повністю задоволені?

- Якщо рішення арбітражу буде на користь "Нафтогаз України" за обома контрактами, то, по-перше, ми отримуємо так звану "ретроактивную компенсацію" за наші переплати за контрактом купівлі-продажу газу від 2009 року і за недоплати з боку "Газпрому" за транзитним контрактом. До моменту винесення рішення Стокгольмським трибуналом ця сума може перевищити 30 мільярдів доларів.

По-друге, ми можемо домогтися зниження ціни до рівня "хаб мінус транспорт", за якою "Газпром" буде зобов'язаний продавати нам газ. Це більш ніж у два рази нижче, ніж нинішня оптова ціна газу. В такому випадку, роздрібна ціна на газ буде, за нашими розрахунками, може бути на 40% менше тієї, що зараз. По-третє, за транзитним контрактом, до закінчення терміну його дії, Україна буде отримувати від РФ не два, а шість мільярдів доларів на рік.

- Якими можуть бути проміжні варіанти рішень?

- Проміжних варіантів розвитку ситуації безліч. І у нас, і у російської сторони - цілий пакет вимог. Трибунал може задовольнити якісь наші вимоги, якісь вимоги "Газпрому". Може задовольнити якісь вимоги частково. Можливі будь-які варіанти. Прогнозувати не візьмуся, не хочу, щоб це прозвучало, як тиск на трибунал.