Вибори президента США, призначені на 3 листопада, входять у вирішальну стадію. Дональд Трамп як і раніше зберігає шанси на другий термін, хоча позиції його конкурента Джо Байдена виглядають впевненіше. Про те, як США готуються до обрання президента і як результат американських виборів відіб'ється на Україні – в матеріалі РБК-Україна.
Президентська гонка в США видалася дуже цікавою і мало прогнозованою. На початку року позиції Дональда Трампа виглядали цілком непогано. Йому остаточно вдалося сконцентрувати навколо себе весь електорат і істеблішмент Республіканської партії.
Спроба демократів оголосити імпічмент через "українську справу" передбачувано закінчилася невдачею. Але найголовніше, що історія з імпічментом не допомогла Демократичній партії суттєво переманити на свій бік виборців. Натомість електорат Трампа ще міцніше об'єднався навколо свого лідера.
Звичайно, Трамп поступався кількома відсотками рейтингу більшості своїх ймовірних конкурентів від Демократичної партії. Але ті були поглинені в основному внутрішньою боротьбою на праймеріз за право стати кандидатом у президенти, яка обіцяла бути довгою і наполегливою.
Навіть продемократичні американські медіа з жалем відзначали, що конкуренція на праймеріз може настільки поляризувати електорат демократів, що ті просто не підуть на вибори, якщо номінацію виграє не їхній фаворит. Словом, Трамп міг цілком оптимістично дивитися на перспективи другого президентського терміну.
Але потім у плин кампанії різко втрутилася пандемія коронавірусу. США вже багато місяців утримують за собою перше місце у світі за кількістю хворих COVID-19. На цей час в країні зафіксовано майже 7 мільйонів випадків, понад 200 тисяч людей померли.
Введені карантинні заходи обвалили американську економіку. А саме досягнутим при його правлінні економічним зростанням найбільше пишався Трамп, нехай і звично перебільшуючи цифри. За фактом же безробіття в США за лічені тижні зросло до показників, порівнянних з часами Великої депресії.
Свою роль зіграла і поведінка самого Трампа. Спочатку він зовсім заперечував небезпеку коронавірусу, порівнюючи його зі звичайною застудою, потім переконував, що США ця хвороба не зачепить, а якщо і зачепить, то не призведе до серйозних наслідків для економіки та суспільства.
Американський президент висловлював зовсім вже ексцентричні ідеї про те, що закриття кордонів може навіть піти країні на користь – "Гроші американців тепер залишаться в Америці, і це добре" – і про те, що вживання всередину побутових дезінфекторів, на кшталт відбілювача, може вбити вірус, що шокувало наукове співтовариство.
Нарешті, на запитання про те, чому США залишаються світовим лідером за кількістю хворих Трамп цілком серйозно відповідає, що всьому виною тестування: якби робили менше тестів, менше було б і випадків. Спроби журналістів пояснити американському президентові, що так проблему не вирішити, поки безрезультатні. Саме нездатність адміністрації Трампа управлятися з епідемією стала однією з центральних тем агітаційної кампанії демократів.
Друга тема, яка має ключовий вплив на хід виборчої гонки – безпрецедентно масові протести проти расової несправедливості, що охопили США після вбивства поліцейськими темношкірого американця Джорджа Флойда в Міннеаполісі в кінці весни.
З того часу в США сталося кілька інцидентів за участі поліцейських і афроамериканців, які щоразу приводили до нової хвилі протестної активності та ставали центральними подіями політичного життя. Акції в основному мали мирний характер, але в багатьох містах справа все ж дійшла до погромів і мародерства.
Саме на цьому намагається грати Трамп, який зайняв стосовно протестувальників і всього руху Black Lives Matter дуже жорстку позицію. Учасників протестів він називає не інакше як "анархістами" і "екстремістами", які хочуть "знищити Америку".
Їм американський президент протиставляє концепцію "закону і порядку", апелюючи до однойменної кампанії республіканця Річарда Ніксона, з якою той переміг на виборах 1968 року, якраз на тлі масових заворушень після вбивства Мартіна Лютера Кінга. Але за ці півстоліття структура американського суспільства сильно змінилася. Тому повторити успіх Ніксона чинному президенту США буде вкрай непросто.
До середини літа електоральні позиції Трампа погіршилися до критичних значень. Демократи до того часу подолали внутрішні протиріччя і визначилися зі своїм кандидатом, яким став екс-віце-президент Джо Байден. На його підтримку висловилися і колишні конкуренти по праймеріз, у тому числі радикальний соціаліст Берні Сандерс, особливо популярний серед американської молоді.
Розрив між Трампом і Байденом до середини липня становив вже 8-9% за усередненими показниками загальнонаціональних опитувань. За американськими мірками, це дійсно дуже багато.
Але відтоді розрив почав поступово скорочуватися, і зараз становить вже близько 6%. Трамп знову в грі. Ймовірно, йому на руку зіграло те, що американська економіка і фондовий ринок почали швидко відновлюватися після весняного локдауну.
Підтримка ненависного Трампу руху Black Lives Matter суттєво скоротилася з 67% у червні до 55% у вересні. Зараз букмекери оцінюють шанси Байдена на перемогу вище на 9%, ніж у Трампа. З іншого боку, в липні перевага кандидата від демократів за цим показником становила цілих 24%.
Втім, варто нагадати, що загальнонаціональні опитування в США дають лише приблизну картину шансів на виборах президента. Переможець виборів там визначається не загальнонаціональним голосуванням, а колегією виборщиків, що делегуються кожним штатом.
Простіше кажучи, важливо не скільки голосів по країні набрав кандидат, а в яких саме штатах він здобув перемогу. Так, на виборах 2016 року Трамп набрав майже на три мільйони голосів менше, ніж Хілларі Клінтон, і все одно переміг.
У цьому році результат кампанії, як зазвичай, буде залежати від кількох "хитких" штатів. Але і з урахуванням цього шанси Байдена виглядають впевненіше. За підрахунками сайту 270toWin, кандидат від демократів на цей момент може розраховувати на 278 голосів виборщиків, при тому, що для перемоги достатньо 270. Тоді як Трамп поки має 169 голосів виборщиків, ще 91 голос буде розіграний в штатах, що коливаються, де шанси на перемогу є в обох кандидатів.
Один з головних факторів ризику на цих виборах пов'язаний з підрахунком голосів. Очікується, що близько 80 мільйонів американців скористаються можливістю проголосувати поштою, в першу чергу через пандемію коронавірусу. Ця цифра більш ніж у два рази вища, ніж на виборах 2016 року. Через це підрахунок голосів може затягнутися на багато днів і спровокувати звинувачення в можливих підтасовуваннях.
Трамп уже кілька тижнів публічно підриває довіру до голосування поштою, стверджуючи, що це неминуче призведе до фальсифікацій. Очевидно тому, що за опитуваннями скористатися таким способом голосування в основному збираються його опоненти-демократи.
Нарешті, в обох політичних таборах звучать заклики не визнавати своєї поразки, особливо якщо розрив між кандидатами виявиться невеликим. Та й сам Трамп в останні дні робить туманні натяки про те, що мирної передачі влади у випадку його поразки може й не статися. Таким чином, зараз США вступають у період неймовірною політичної турбулентності – як для однієї з найбільш сталих демократій у світі.
У обох кандидатів на пост президента США є своя історія відносин з Україною. Спроби Дональда Трампа натиснути на українську владу, щоб та розслідувала діяльність сина Джо Байдена, Хантера, призвели самого американського президента до процедури імпічменту. Окремі потуги розіграти українську карту на американських виборах тривають досі, в першу чергу, в самому Києві.
На думку екс-міністра закордонних справ і колишнього посла України в США Костянтина Грищенка, якщо Трамп переможе на виборах, Україну він і далі буде асоціювати з негативом, з державою, через яку у нього з'явилося багато проблем.
"Трамп не прив'язує це до конкретних особистостей, а проектує на всю країну. Він нав'язує свою точку зору фахівцям, розвідувальному співтовариству, всім тим, хто традиційно готував позицію глави держави. З Трампом все навпаки", – сказав він в коментарі РБК-Україна.
Дипломат підкреслив, що Трампу властиво змінювати свою точку зору на різні питання, крім найпринциповіших, тому можна очікувати й більш сприятливого для України сценарію, хоча його ймовірність невисока. А ось постійні спроби американського президента налагодити відносини з російським колегою Володимиром Путіним несуть об'єктивні ризики.
У свою чергу, поведінка Байдена щодо України є більш прогнозованою. Як і його готовність прислухатися до думки фахівців.
"Політика Байдена буде, швидше за все, схожа на політику президента Обами, але не обов'язково. Мені здається, він більш жорсткий і рішучий порівняно з Обамою. У нього свої запитання є до багатьох діячів в Україні, які намагалися впливати, в тому числі й на хід нинішньої кампанії, але це не буде для нього основним", – зазначив Грищенко.
Водночас екс-посол України в США Валерій Чалий зазначає, що офіційний Київ повинен займати більш активну позицію в українсько-американських відносинах, а не просто чекати результату виборів.
"Вичікувальна позиція – невірна. Вона повинна бути активною. Велика помилка вважати, що двопартійна підтримка надається Україні автоматично. Нам треба постійно показувати, чому Україна важлива для США, нам треба не боятися активних дій. Мене хвилює, що інші країни, попри коронавірус, спрямовують свої делегації в США, а ми цього не робимо", – сказав виданню Чалий.
Дипломат також звернув увагу на те, що одночасно з виборами президента США проходять вибори більш ніж третини Сенату, всієї Палати представників, багатьох губернаторів і законодавчих органів штатів. "Конфігурація Конгресу для українських питань не менш важлива ніж те, хто переможе на президентських виборах", – підкреслив Чалий.
Справді, нова конфігурація влади в США після листопадових виборів вплине не тільки на життя простих американців, але і на глобальну розстановку сил у світі. А від неї, як мінімум побічно, буде залежати і розв'язання багатьох українських проблем, у першу чергу, ситуації на Донбасі.