Рішення президента РФ Володимира Путіна про вихід російських військ з Сирії наробило багато галасу у світі. І це не дивно, так як всі почали висловлювати різні точки зору: Путін здає президента Сирії Башара Асада, у Росії закінчилися гроші на війну і що тепер росіяни впритул займуться українським питанням. Які ж причини виведення російських військ з Сирії і як це може позначитися на ситуації на Близькому Сході і в Україні?
Рішення президента РФ Володимира Путіна про вихід російських військ з Сирії наробила багато шуму у світі. І це не дивно, так як всі почали висловлювати різні точки зору: Путін здає президента Сирії Башара Асада, у Росії закінчилися гроші на війну і що тепер росіяни впритул займуться українським питанням. Які ж причини виведення російських військ з Сирії і як це може позначитися на ситуації на Близькому Сході і в Україні?
Перш за все потрібно відразу зробити одне важливе попереднє уточнення про те, що мова не йде про повне виведення російських солдатів і техніки з Сирії. Путін віддав наказ про початок виведення з 15 березня 2016 року основної частини російської військової угруповання з Сирійської Арабської Республіки. Такий же наказ пізніше дав міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Це підтверджується і заявами прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова про те, що зараз кількість бойових вильотів скорочено фактично на дві третини і що присутність такого контингенту просто не вимагається.
Росія зберігає за собою військові об'єкти в Латакії, де базувалася авіаційна група ВВС ВКЗ Росії в Сирії, а також в Тартусі, де знаходиться російський пункт матеріально‑технічного забезпечення ВМФ РФ. У будь-який момент Росія може повернути назад основну частину свого військового контингенту, так як ні з технічної, ні з практичної точки зору це складнощів для РФ не викличе.
Фото: у Росії сирійську угруповання зустрічають з "хлібом-сіллю"
Саме час згадати офіційні мотиви введення російських військ до Сирії 30 вересня 2016 року. Після офіційного звернення президента Сирії Асада до РФ з проханням про надання військової допомоги та надання згоди Ради Федерації РФ на використання російських збройних сил за кордоном, Росія почала проводити повномасштабну військову операцію із залученням ВВС в цій арабській країні. Тоді і в подальшому в ході всієї військової операції вищі посадові особи Росії говорили про те, що головна причина введення російських військ - боротьба з тероризмом.
Нанесення військових ударів по об'єктах Ісламської держави (ИГИЛ) та іншим терористичним угрупованням, які загрожують національній безпеці Росії пояснювалося інтересами національної безпеки РФ. Ці ж вищі посадові чини Росії зараз заявляють про те, що "завдання поставлені перед міністерством оборони РФ, в цілому виконані". Але чи так це?
ИГИЛ продовжує контролювати значні території Сирії та Іраку, військові можливості цього угрупування, як і раніше, великі. Незважаючи на військові удари союзників, в тому числі і Росії, по об'єктах інфраструктури ИГИЛ, терористи зберегли свою міць і є серйозною загрозою для сусідніх країн. Крім того, не вирішено питання подальшої територіальної цілісності Сирії, майбутнього Башара Асада і його оточення, а також гуманітарні, соціально-економічні, політичні та інші проблеми сирійського кризи.
Фото: Росія хотіла зберегти режим Башара Асада.
Цілком очевидним є той факт, що істинними цілями введення російських військ в Сирії була спроба стабілізації політичної і військової влади Башара Асада на підпорядкованих йому територіях, шляхом військової захисту військ Асада проти ИГИЛ і збройних формувань сирійської опозиції (за яким також наносилися удари російською авіацією). Крім цього, Росія демонструвала свої геополітичні можливості в регіоні.
У першу чергу, мова йде про відкрите суперництво з місцевими регіональними лідерами, насамперед з Саудівською Аравією і Туреччиною. З останньою у Росії катастрофічно зіпсувалися відносини саме з Сирії, коли турецькі ВПС збили російський військовий літак. Що стосується саудитів, то Росія відкрито підтримала їх головних ворогів в регіоні - Іран і уряд Асада, незважаючи на загрозу охолодження відносин між РФ і королівством.
За кілька годин до рішення Путіна про часткове виведення російських збройних сил з Сирії, відбулася телефонна розмова президента Росії з президентом США Бараком Обамою. Сторони обговорювали врегулювання конфлікту в Сирії і згадали резолюцію 2268 Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй від 27 лютого 2016 року, якою було схвалено Заяву про припинення вогню, вироблене спільними зусиллями Російської Федерації та Сполучених Штатів 22 лютого 2016 року. Заява про припинення вогню є ключовим документом останнього часу щодо сирійської проблеми і є черговою російсько-американської спробою домовитися з цього питання.
Заява являє собою "дорожню карту" для сторін сирійського конфлікту по стабілізації ситуації та вирішення гуманітарних і політичних і закликає всі сторони до діалогу для пошуку консенсусу щодо майбутнього Сирії.
Тут можна провести аналогію з Мінськими угодами по Донбасу, які не вирішували збройний конфлікт на Сході України, але були лише спробою локалізувати конфлікт і територіально його заморозити. При цьому, застосування озброєння та загибель людей триває.
Спільна заява РФ і США покликаний не врегулювати сирійський конфлікт остаточно, а скоріш закріпити існуючі досягнення його сторін і зберегти нинішній баланс сил. Російська Федерація, як би намагається показати всьому світу, що першою бажає миру в Сирії і першою йде на компроміс: виводить свої війська і використовує свій вплив на Асада, підштовхуючи останнього до переговорів в Женеві зі своїми політичними опонентами. По суті, Росія передала м'яч на бік Заходу і збирається подивитися як будуть діяти західні країни і сирійська опозиція.
Фото: президент РФ Володимир Путін чекає реакції Заходу щодо Сирії.
Нещодавно спецпосланець генсека ООН щодо Сирії Стеффан де Мистуры заявив, що ніякого плану "Б", крім як альтернативи переговорів в Женеві, не існує, і, у разі їх провалу, може статися повернення до війни.
Сирійський президент башар Асад і його союзники, в тому числі, і Росія зі свого боку демонструють максимальну відкритість для переговорів, хоча їхня позиція щодо майбутнього Сирії та відновлення колишньої територіальної цілісності не реалістична. Немає також ясності в питанні проведення виборів президента. Зокрема, міністр закордонних справ Сирії Валід Муаллем заявив, що на переговорах в Женеві 14 березня 2016 року не буде обговорюватися проведення парламентських і президентських виборів в країні.
Позиція сирійської опозиції і її союзників, насамперед з арабського табору загальновідома - Асад повинен піти. Але до такого розвитку подій ні сам Асад, ні його партнери не готові. Ускладнює також переговори ситуація навколо Туреччини. Напередодні переговорів щодо Сирії в Анкарі 14 березня стався страшний теракт. Також відсутній консенсус між сторонами і з курдського питання. Крім того, загроза від терористів з ИГИЛ повністю не вирішено.
15 березня 2016 здійсняться 5 років початку сирійського кризи. У цей день. почалися перші заворушення в Дамаску і Алеппо. Зараз вже можна з упевненістю констатувати, що "Арабська весна" стала каталізатором подій в Сирії, в результаті яких почалася повномасштабна громадянська війна із залученням зовнішніх сил. На сьогоднішній день у війні в Сирії немає явного переможця, але зате виразно видно програв сирійський народ, сотні тисяч якого загинули або стали біженцями.
Виведення російських військ з Сирії викликав занепокоєння в Україні, так як багато хто вважають, що тепер російське військове керівництво переключиться на Донбас. Однак такі побоювання є передчасними. Справа в тому, що громадянська війна в Сирії і збройний конфлікт на Донбасі мають абсолютно різні передумови і першопричини. Так, дійсно і в Сирії, і в Україні Російська Федерація відіграє важливу роль. Але в Сирії конфлікт почався задовго до подій на Сході України і не був пов'язаний спочатку з введенням російських військ, як це було, наприклад, в Криму. Використання російських ВПС у Сирії було винятковою мірою, на яку Кремль до останнього не наважувався, розуміючи, що це може погіршити і без того погані відносини з Заходом, проте кинути Асада він не міг і надав йому пряму військову підтримку.
Порівнювати ці конфлікти не варто. Обидва вони територіально у військовому плані заморожені та переведені у політико-дипломатичну площину врегулювання, що може зайняти тривалий проміжок часу. Безумовно, насамперед, на Донбасі зберігається ймовірність виникнення масштабних бойових дій в будь-який момент, але потрібно розуміти, що це буде пов'язано з подальшими новими економічними санкціями проти Росії, погіршенням ставленням Росії і західних країн і появою нової антиросійської хвилі в Україні. На сьогоднішній день росіянам вигідно стабілізувати ситуацію і в Донбасі, і в Сирії, для того щоб зберегти Путіну особа всередині країни, а на зовнішній арені спробувати налагодити стосунки зі США та ЄС.