Про ключові ризики введення в Україні ринку землі в другій частині свого інтерв'ю РБК-Україна розповів гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Володимир Лапа. Він також торкнувся складних питань у створенні Земельного банку та перспектив розвитку молочної галузі. Першу частину интерв`ю читайте тут.
РБК-Україна: Які у вас є пропозиції до закону «Про ринок землі»? Що в ньому необхідно змінити?
Володимир Лапа: Міжнародні консультанти говорять, що непотрібно робити великий закон. Потрібно робити чіткий закон, який буде правильно діяти. Коли депутати хваляться, що вони чотири дні сиділи і працювали над законом і він вийшов на 150 сторінок, це означає тільки одне - в ньому буде важко розібратись і його важко буде виконати.
Зараз, як на мене, вибрано більш коректний шлях: окремі положення, які було закладено в законопроект про ринок земель, винести на рівень окремих законопроектів, наприклад, розмежування земель, консолідація земель, а потім прийняти просто певні особливості функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. В принципі, за бажання, якщо «вилити з закону воду», яка, як правило, в законопроектах такого типу присутня, а взяти тільки норми прямої дії, то це буде законопроект на 5-7 сторінок. Я тут проблеми не бачу.
Основна проблема - визначити концептуально, що ми хочемо цим земельним ринком досягнути? Інвестицій чи зафіксувати тих людей, що зараз працюють на землі? Чи ми хочемо технологічного аграрного виробництва, чи структури аграрного виробництва за прикладом Євросоюзу?
РБК-Україна: Реалізація положень закону «Про земельний банк» потребує прийняття окремого закону?
Володимир Лапа: Наскільки ми розуміємо, землі державної і комунальної власності розмежовані по закону. Кабміну дані повноваження спрямувати в статутний капітал Земельного банку землі державної власності. Але специфіка функціонування Земельного банку така, що вона достатньо чітко не прописана.
Поки що Земельний банк створено, статутний капітал в нього наповнений, але, виходячи з норм чинного законодавства, він може працювати як звичайна банківська установа. Якісь особливості, пов'язані з володінням, розпорядженням, операціями із землями сільськогосподарського призначення, там поки що непередбачені. Очевидно, що повинен бути спеціальний закон, можливо, про Державний земельний банк, який визначатиме певні особливості роботи цього банку.
Тут є певні питання, починаючи з Конституції, де написано, що землями державної і комунальної власності від імені держави розпоряджаються органи державної влади і місцевого самоврядування. Якщо землі передаються в Земельний банк, то зрозуміло, що це питання не зовсім узгоджується з Конституцією.
Друге питання: якщо зробити фінансову установу, основною функцією якої є операції з землями сільськогосподарського призначення, то, мабуть, логічно було б називати це не банком, а якоюсь іншою установою, оскільки тут є докорінні відмінності з роботою банку.
Ще є певні питання, пов'язані з початком роботи цього Земельного банку. Наприклад, якщо землі, які раніше управлялись райдержадміністраціями, будуть передані до статутного фонду Земельного банку, відповідно, доходи від здачі їх в оренду буде отримувати банк. Це автоматично означає, що зменшиться ресурсна база для наповнення місцевих бюджетів. І ніхто не говорить, яким чином вона буде компенсуватись.
Загалом ідея є позитивною, якщо Земельний банк буде давати дешеві кредити для сільгоспвиробників. Інша справа, що зараз ще чітко не донесено для економістів і для аграріїв, які механізми будуть для цього використовуватись. Умовно кажучи, якщо землі передаються в Земельний банк, під заставу цих земель десь беруться дешеві фінансові ресурси, то практично це означає: якщо фінансовий ресурс не повертається, і ці землі можуть перейти як заставне майно до того, хто дав ці гроші. Якщо фінансові ресурси Земельним банком будуть братись не під заставу земель, а за допомогою інших інструментів, то виникає питання: для чого передавати землі в статутний капітал? Мені здається, на рівні ідеї все сприймається, але на рівні покрокової концепції практичного застосування - ясності немає.
РБК-Україна: Експерти мають побоювання, що Земельний банк стане монополістом земельних відносин, а його керівник буде роздавати в оренду державну землю на свій розсуд.
Володимир Лапа: Теоретично, тут є дві складові. Перша - це нормативно-правова: потрібно подивитись, яким чином буде прописана специфіка діяльності Земельного банку на рівні законодавства і на рівні підзаконних актів, чи будуть для цього певні передумови.
Друге питання, яке в нашій країні традиційно виникає, - це культура виконання законодавства. Ми можемо написати ідеальний закон і ідеальну постанову, але в Україні, на жаль, не всі такі документи працюють. Тому відповіді на це питання немає. Цю відповідь може дати час. Потенційно така загроза є, але чи буде вона актуальна, це залежить від роботи самого Земельного банку.
РБК-Україна: Яка зараз ситуація на молочному ринку? Чи продовжуються труднощі попереднього року і які перспективи зараз? Відомо, що багато молокопереробних заводів цього сезону залишились без сировини.
Володимир Лапа: На нашому молочному ринку є дві проблеми: низька ціна і висока ціна. Зараз ситуація така, що більшість переробних підприємств відчуває нестачу якісної сировини. При всьому цьому відбувається тенденція, зважаючи на те, що молокопереробні підприємства зацікавлені якраз в якісній сировині, до збільшення частки сільгосппідприємств в поставці молока і зменшується частка домогосподарств.
Тому у деяких випадках відбувається велика відмінність в цінах, коли молокопереробні підприємства закуповують молоко вищого ґатунку в товарних господарствах за цінами 4-4,5 грн/літр, а молоко в домогосподарствах - на рівні 2-2,5 грн/літр. Очевидно, що ці тенденції будуть продовжуватись і надалі, частка домогосподарств буде зменшуватись, а буде збільшуватись частка товарних господарств у постачанні сировини.
З одного боку, товарні господарства отримують певну прибутковість, від 0 до 10% по галузі, з іншого боку, ми бачимо, що ціни на молочну продукцію не зростають або зростають дуже помірно для споживачів. З третього боку, молоко на ринку затребуване, а з четвертого боку, ми бачимо, що в нас нормальна зовнішня торгівля. Якби ми в такому режимі витримали 2013 р. - це був би непоганий результат.
Щодо дефіциту, я б не сказав, що цей дефіцит якийсь реальний, тому що він зумовлений тим, що є попит на українську продукцію на зовнішніх ринках, в тому числі на ринку Росії. Відповідно, виникає певна конкуренція молокопереробних підприємств при закупівлі на внутрішньому ринку. Однак, з нашої точки зору, починаючи з весни йде тенденція збільшення виробництва молока і питання по обсягах пропозиції молока буде знято.
РБК-Україна: Чи буде Україна цього року безпроблемно експортувати свою молочну продукцію?
Володимир Лапа: В цьому питанні ми на 90% залежимо від російського ринку, і час від часу простежується певна кореляція між доступом нашої продукції на їхній ринок і ситуацією на їхньому ринку. Поки що ми можемо говорити про те, що в разі відсутності якихось різких змін, ситуація буде більш менш збалансована. Навіть, якщо час від часу одному чи двом підприємствам забороняють експорт, і потім він у робочому режимі відновлюється, головне, щоб це не була загальна заборона.
РБК-Україна: Є законодавча ініціатива внести молоко в список державного цінового регулювання. Які це матиме наслідки і чи потрібна така ініціатива виробникам?
Володимир Лапа: Щодо цього питання, здається, є два законопроекти. Так, один із них - це законодавча ініціатива встановлювати мінімальну ціну на молоко на певному рівні. Виникає багато питань: на якому рівні буде встановлена ця ціна, чи буде ця ціна економічно виправдана, а, якщо цей рівень цін не буде відповідати рівню експортних цін, то це означає, що ми не зможемо експортувати і підприємства просто припинять купувати молоко.
Друге питання в тому, що встановлення фіксованої ціни на молоко для всіх регіонів означає, що вигідніше буде купувати молоко там, де концентрація худоби більш-менш нормальна. В таких умовах в тих селах, які віддалені або де небагато худоби, припинять закупівлю молока.
Тобто, мені здається, що хороших намірів доволі багато серед законодавців, але їх треба було б більш коректно пропонувати, тим більше, що законодавство України визначає можливість встановлення мінімально допустимої ціни і визначає, що при цьому повинен робити і Кабмін, і всі інші органи влади. Головне в цьому питанні - не робити поспішних кроків стосовно регулювання, бо може бути не стільки користі, скільки шкоди.
РБК-Україна: Тобто, Ви, як експерт, проти такого законопроекту?
Володимир Лапа: Цим ми поставимо під загрозу існування молочного скотарства в віддалених селах України, тому що альтернативи там просто немає. Мені здається, що логіка тут зрозуміла, але в даній ситуації в нас немає простих рецептів підйому молочного скотарства.
Молочні підприємства і зараз готові платити достатньо високу ціну за молоко, але доставлене на підприємство із якістю вищого ґатунку або ґатунку екстра. Мета має бути не в тому, щоб заставити платити високу ціну за молоко нижчої якості, а в тому, щоб допомогти виробникам, в тому числі дрібним, виробляти якісніше молоко в більших обсягах.
РБК-Україна: Виходить, по молочній галузі важко зробити якийсь більш-менш конкретний прогноз на цей рік.
Володимир Лапа: Якщо не буде якихось кардинальних рухів, у тому числі з боку Росії, то ситуація щодо обсягів виробництва молока збалансується. Буде сезонне підвищення виробництва, ринок суттєво насититься. З іншого боку, ціна на якісне молоко вищого ґатунку навряд чи знизиться, бо молокопереробні підприємства зацікавлені в такому молоці і будуть зацікавлені, щоб утримувати постачальника. Тому при відсутності різких регуляторних рішень в Україні або зовнішніх факторів, я думаю, що 2013 р. буде досить збалансований.
РБК-Україна: Які прогнози по цінам по основним галузям на 2013 р.?
Володимир Лапа: Якщо говорити про зерно, то, на жаль, поки що ф'ючерсні котирування на наступний сезон нижчі, ніж ціна в цьому сезоні. Зокрема, очікується збільшення виробництва в Росії, Україні, США. Скоріш за все, ціни на зерно в наступному році однозначно не будуть вищі, ніж в цьому МР, але існує ризик для аграріїв, що вони будуть навіть нижчими і, звичайно, це достатньо серйозний ризик. Адже за рахунок порівняно високих цін на зерно і олійні культури в цьому році виробники отримували основні доходи.
Ціни на тваринницьку продукцію відносно стабільні.
Ринок молока і м'яса достатньо насичений і стабільний, тому великих цінових коливань у 2013 р. ми не очікуємо. Якщо ціни на зерно опустяться на більш низький рівень, то це може певною мірою у другій половині календарного року посприяти підтриманню рентабельності українського тваринництва.
Загалом, ми бачимо, що по більшості ринків йде насичення і насичення продукцією вітчизняних виробників. Якщо раніше ми імпортували понад 500 тис. тон м'яса, то Україна зараз абсолютно здатна обмежитись імпортом м'яса в 100-150 тис. тонн. Більше того, ми вже самі починаємо експортувати м'ясо, а саме свинину і птицю, тому що виробники вже наситили внутрішній ринок і зацікавлені в зовнішньому ринку. Аналогічні тенденції відбуваються і на ринку овочевої продукції.
Спілкувалась Кристина Рзаєва