Віталій Скоцик: децентралізація стала розмінною монетою у великих політичних торгах

- На 21-ше квітня анонсовано проведення "Національного форуму депутатів місцевих рад. Аграрна партія". Що це за захід і яка його мета?

- Так, 21-го квітня ми плануємо провести масштабний форум. На нього збереться близько 1800 гостей. Переважна більшість – наші депутати, яких, нагадаю, у нас близько 5 тисяч. Також у форумі візьмуть участь представники дипломатичного корпусу, НАТО, Європарламенту, українські та зарубіжні експерти. Нам важливо обмінятися досвідом і обговорити нагальні питання розвитку України. Адже далі так тривати не може. Ми хочемо об’єднати зусилля для напрацювання стратегічного плану розвитку держави. Саме він ляже в основу нашої діяльності, коли розпочнемо роботу в наступному парламенті.

Ми переконані, що не можна будувати країни, подібно до броунівського руху, як це робили протягом фактично усіх 26 років нашої незалежності. Саме відсутність стратегічного бачення того, куди і як має рухатися держава, завела нас у цей глухий кут.

В України немає більше права на помилку. На форумі ми не обмежуємося лише проблемами місцевого самоврядування – наші депутати разом із провідними експертами працюватимуть у рамках трьох панелей:  "Децентралізація та система державного управління країни", "Роль України в світовому розподілі ринку праці та товарів" і "Політика безпеки та міжнародні виклики перед Україною". Це весь спектр проблем, які постали перед нашою державою, і від їх розв’язання залежить життя кожного українця.

- Менше ніж за два тижні – 29-го квітня – відбудуться перші вибори в 40-ка об’єднаних територіальних громадах у 17-ти регіонах. Аграрна партія планує брати в них участь?

- Не тільки брати участь, але й перемагати! Ми впевнені у своїх силах і відчуваємо підтримку народу. За результатами останніх чотирьох хвиль виборів до ОТГ Аграрна партія стабільно входить до трійки лідерів. Ми випереджаємо більшість парламентських політсил. На останніх виборах 24-го грудня ми отримали близько 14% депутатських мандатів. І наголошу: стрімко зростає рівень нашої підтримки й у містах.

Це чітке підтвердження того, що люди втомилися від популізму і брехні. Люди  хочуть врешті-решт бачити при владі справжніх лідерів – тих, хто відстоюватиме їхні інтереси, а не думатиме лише про власне збагачення. Ми працюємо на місцях,  показуємо хороші результати, тому за нас і голосують. І будемо змінювати країну – поступово і цілеспрямовано, починаючи з кожного села та міста, впевнено йдучи далі.

- Ви багато подорожуєте Україною з робочими візитами, спілкуєтеся віч-на-віч із громадянами в різних куточках держави. Про що говорять українці? Що нині болить людям найбільше?

- Люди дуже розчаровані, адже їх стільки обманювали. Найбільше їм болять байдужість, непрофесійність і відверте свавілля чиновників. Однозначно всіх "дістала" тотальна корупція. Але серед головних проблем – безробіття та низький рівень зарплат і пенсій.

Українці  втомилися від стрімкого зростання цін, тарифи для багатьох уже просто непосильні. І зараз уже громадяни почали заглиблюватися в питання децентралізації. Якщо раніше до цього ставились байдуже, то зараз уже розуміють, що їм потрібно самим думати, чи будуть у них школи та лікарні, дороги і чисті вулиці.

- Як ви оцінюєте реформу децентралізації. Наскільки далеко вона просунулася?

- Те, що робить влада, навряд можна назвати реформою децентралізації. Це більше нагадує "скидання неліквідних активів" і перекладання відповідальності. Повноваження дали, а про  гроші забули. Уже зараз вся непродуманість цієї так званої "реформи" помітна неозброєним оком.

Поїдьте в регіони, спробуйте доїхати до віддалених сіл – у сотні таких автобуси навіть не ходять. Маршрути туди є, але водії вирушати не хочуть – дороги такі розбиті, що проїхати просто не можна. Самі по собі такі села не виживуть. Пощастило тим, хто зберіг райони. А там, де селища створили громаду, забравши до себе лише по одному-два навколишніх села, – повний хаос. Ніхто не знає, що далі робити з тими, хто залишився у глибинці.

Водночас натяки президента та деяких урядовців на примусове об'єднання громад – не більше ніж гра на публіку. Щонайменше це незаконно, та й проблеми не розв’яже, – тут потрібен комплексний підхід. Слід ухвалити закон про адміністративно-територіальний устрій, провести перепис населення та паспортизацію населених пунктів – необхідне врешті-решт економічне обґрунтування створення громад. Усього цього ж не було, а просто якісь хаотичні дії, що поставили громади в умови дикої природи, в яких виживуть лише найсильніші.

- Так чому  влада не робить цього, якщо це так логічно?

- Бо логіка і нинішня влада – речі несумісні. Назвіть хоча б одну реформу, яка була проведена логічно, виважено і доведена до кінця? Насправді самоврядність громад – це потужний інструмент. Він дійсно здатен забезпечити нормальний розвиток держави. Влада ж просто боїться втратити свій вплив, особливо напередодні виборів. Високопосадовці розуміють: жодні роздуті рейтинги, жодні їхні звіти, яких, до речі, нормально ми і не бачили, не замилять людям очей. Результати роботи цієї влади кожен українець відчуває на власній кишені. Реальна децентралізація – це не просто розподіл впливу між центром і регіонами, а той механізм, який саме здатен забезпечити реальну спроможність та самоврядність громад.

Тому Аграрна партія і наполягає на тому, щоб громади отримали реальні важелі розвитку. Лише тоді, коли вони матимуть можливість розпоряджатися власними ресурсами, фінансами, землями, коли не будуть змушені йти на уклін до центру щоразу, коли потрібно відремонтувати дорогу чи збудувати садочок або школу, тоді ми зможемо говорити про  реальну децентралізацію. 

Зараз цього всього немає. Показова ситуація склалася із законопроектом "Про службу в органах місцевого самоврядування". За три роки Верховна Рада не спромоглася ухвалити цього вкрай важливого для  громад документа. Спочатку його провалювали й саботували. Коли нарешті затвердили, його завернув із зауваженнями Президент, і досі закону не ухвалено. Тож досі залишається проблема дублювання повноважень між райрадами, райадміністраціями, радою і виконкомом ОТГ.

Уже мовчу про об’єднані територіальні громади, до яких увійшли села з різних районів. Як у такому хаосі залучати фахівців до управління ОТГ, як навчати молодь, якщо ніхто не розуміє, як все має працювати? Якими мають бути райони – незрозуміло. Однак нинішні парламентські сили думають не про державу і її майбутнє, а про свій рейтинг та власні кишені. Тому я сумніваюся, що наші парламентарі в принципі спроможні ухвалити потрібні закони.

- А яка ситуація з медичною галуззю? Як її реформування поєднують із децентралізацією?

- Ніяк. Лікарні, як і все інше, переклали на плечі місцевих громад. Можете фінансувати – молодці. Ні – хоч вимирайте. Там, де на місцях влада думає про перспективу, де є місцеві меценати, ще хоч щось збережено.

Так, днями ми побували в Білогір’ї на Хмельниччині. Там зусиллями наших партійців на чолі із Сергієм Іващуком вдалося добудувати 9 квартир для медиків. Завдяки цьому в райцентрі втримали хороших хірургів та лікаря-інфекціоніста. Таких прикладів надання житла, купівлі медичного обладнання в районах, де працюють наші представники, проведення медоглядів у віддалених селах  – чимало, але це не розв’язує загальної проблеми.

Ця реформа не гарантує не те що розвитку, а й просто збереження медичних установ та надання кращих послуг людям, вона виштовхує лікарів з України – хороші фахівці тікають у пошуках кращої долі до Європи. Реформа просто створює ще одну надбудову з надмірними повноваженнями для розподілу грошей – Національну службу здоров’я України. Тут все "в одній особі" – і замовник, і розподілювач коштів, і перевіряльник. Тож можливості для корупційних дій величезні.

Коли я чую про телемедицину, мені здається, що про неї могли говорити інопланетяни, але аж ніяк не найвищі українські чиновники. Хіба вони не бувають у селах і не знають, що по наших дорогах до жодної лікарні нікого за 20 хвилин не довезуть? Хіба вони не знають, що там і мобільний зв’язок є тільки місцями? Що вже говорити про швидкісний інтернет, за допомогою якого лікарі консультуватимуть бабусь. Де він?

 І найбільше мене цікавить, хто нестиме відповідальність за цей експеримент над українцями. В країні другий рік поспіль не можуть призначити профільного міністра. Може, прем’єр-міністр Володимир Гройсман понесе особисту відповідальність за це? Чи президент? Запитання, звісно, риторичні.

Нинішня влада звикла ні за що не відповідати. Завтра на  "Національному форумі депутатів місцевих рад" ми будемо шукати шляхи розв’язання усіх наболілих проблем. Бо рухатись так далі держава не може. Україна має достатньо ресурсів, аби бути розвиненою та заможною. Нам є основі чого та куди зростати, і ми запропонуємо шлях, як це зробити. Оновлення влади та розвиток країни почнуться з громад.