Директор Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, полковник медичної служби Віталій Андронатий в інтерв'ю РБК-Україна розповів про забезпечення Збройних сил в зоні АТО, про істерії з CELOX, про фінансові очікування Міноборони у 2015 році та перспективи української армії.
Директор Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, полковник медичної служби Віталій Андронатій в інтерв'ю РБК-Україна розповів про забезпечення Збройних сил в зоні АТО, про істерії з CELOX, про фінансові очікування Міноборони у 2015 році та перспективи української армії.
РБК-Україна: Віталій Борисович, як довго ми ще готові воювати?
Віталій Андронатій: У будь-якої країни можливості обмежені. Чим довше триватиме війна, тим біднішою буде ставати країна. З досвіду інших країн ми знаємо, що війна закінчується тоді, коли країна не здатна воювати, захищати себе. Прогнозувати складно, скільки ця війна триватиме, але я думаю, що керівництвом країни будуть вживатися всі необхідні заходи для того, щоб війна закінчилася як можна швидше, але щоб незалежність України не постраждала від цього.
РБК-Україна: чи Готове Міністерство оборони до того, що війна буде продовжуватися і в 2015 році?
Віталій Андронатій: Готове. Історії всіх воєн показують, що не армія виграє війни, а народ виграє. Це загальна мета, загальне завдання. Армія, звичайно, працює, як професіонал, але вся країна повинна працювати на армію, щоб взути, одягнути, дати зброю. Я думаю, що всі міністерства і відомства працюють у всіх напрямках з різними фондами для того, щоб якось поліпшити забезпечення армії. Але багато чого ще залежить від мобілізаційного ресурсу і бойового духу.
РБК-Україна: Який дефіцит бюджету з медичної частини в цьому році?
Віталій Андронатій: Близько 200 млн грн - це самий мінімальний бюджет, який ми могли б собі уявити. Справа в тому, що останні чотири роки Міністерству оборони взагалі не виділялися гроші на закупівлю медичного обладнання. Через те, що ми маємо таку велику кількість поранених, зросла необхідність порятунку їх життів і урядом було виділено з Резервного фонду 34,6 млн грн на закупівлю медичного обладнання. В першу чергу, ці гроші ми спланували на закупівлю реанімаційного та операційного обладнання. Війна - це не хворі, а поранені, йде суцільна хірургія.
Ми ніколи не стикалися з такою великою кількістю людей, які знаходяться в комі, яких довго доводиться тримати на штучній вентиляції легенів. На жаль, обладнання в наших госпіталях не того класу, який дозволяє так довго тримати пацієнта без ускладнень. Ми були змушені закуповувати обладнання експертного класу для таких хворих і оновити парк дихальної апаратури з радянських часів.
РБК-Україна: Скільки з початку АТО поранених?
Віталій Андронатій: З початку АТО, якщо взяти поранених бойовою зброєю, у нас майже 3 тис. осіб.
РБК-Україна: Ви кажете, що багато людей знаходяться в тривалій комі. Багато - це скільки?
Віталій Андронатій: 10,4% від цієї кількості поранених перебували у важкому стані, 42,3% - середній ступінь тяжкості, 47,3% - легкий ступінь тяжкості. Але це цифри тільки Збройних сил, а у наших госпіталях на лікуванні перебували бійці з інших відомств і підрозділів.
РБК-Україна: Давайте припустимо, що Міністерству оборони було б заздалегідь відомо про те, що буде війна. Можна було б уникнути такої кількості поранених, убитих?
Віталій Андронатій: Кількість поранених і вбитих залежить не від медицини, а від бойової обстановки. В першу чергу, від навичок командира у веденні тактики. Або вміння солдата захищатися.
І третє - захист солдата. До початку АТО за нормами постачання у нас не покладалися солдатам бронежилети. Як тільки почалися бойові дії, ми по ходу стали забезпечувати солдатів засобами захисту.
Роками велася така політика: війни не буде. Тому і підготовка до неї велася не так наполегливо, враховуючи хронічне недофінансування.
Щодо медицини - вона завжди була насторожі. Тому що медики готуються до війни і в мирний час. У нас є мережа госпіталів, і зіграло велику роль те, що ми не дали цю мережу зруйнувати. Були розмови про те, що поранені під час війни будуть лікуватися в цивільних лікарнях, що нам стільки шпиталів не треба, а достатньо залишити два госпіталі: один у Києві, а другий - в Севастополі. Доводилося з піною у рота доводити, що це все неправильно, що так не повинно бути, що шпиталі мають бути. У мирний час їх треба завантажувати ветеранами, щоб вони лікувалися безкоштовно, а у воєнний час вони повинні бути призначені для поранених.
Ситуація з АТО показала, що ця тактика виявилася правильною. Фактично за весь період АТО у нас не було перевантаження госпіталів. Найбільше в нас навантаження йшло на Дніпропетровський і Харківський, але ми швидко евакуювали поранених в глиб країни, в інші центри. Наша тактика передбачала, що поранений повинен потрапляти на більш високий рівень надання медичної допомоги. Найважчі потрапляли в Київський шпиталь, з травмами спини або голови - потрапляли до Львова (бо там сильна нейрохірургія), з очима - потрапляли в Одеський (сильна офтальмологія). Легкі потрапляли в гарнізонні госпіталі за місцем проживання, щоб родичі могли приходити.
Але найбільше пощастило в тому, що нам вдалося зберегти запаси з часів СРСР. Мабуть, їх не встигли продати. Запасів перев'язочних пакетів і кровоспинних джгутів вистачило, щоб на перших порах забезпечити особовий склад. У нас не було тільки знеболюючого засобу в шприц-тюбику. Але нам вдалося протягом місяця швидко його закупити. Ми вигребли всі залишки, які випускалися на Горлівському заводі - це буторфанола тартрат (відразу близько 30 тис., а потім довели цю кількість до 78 тис.), потім, коли цей завод був блокований і ліквідований, ми перейшли на налбуфин, який випускається в Борисполі. За тими нормами, які в нас існували, кожен солдат отримав два індивідуальних перев'язочних пакети, кровоспинний джгут і знеболюючий засіб.
РБК-Україна: У ЗМІ багато писалося, говорилося, що джгути, якими забезпечені ВСУ рвуться, замість перев'язочних пакетів в аптечках були марлеві пов'язки тощо. У Міноборони про це знали? Були підтверджені ці факти? Чи був хтось покараний?
Віталій Андронатій: Ми знаємо про це. Те, про що говорилося, не зовсім відносилося до Міністерства оборони. Воно більше відносилося до добровольчих батальйонів. У нас були свої запаси, і жгути виробництва СРСР не рвуться. Якість індивідуальних перев'язочних пакетів набагато вища, ніж сучасних бинтів. Там справжня бавовна і, що характерно, незважаючи на те, що він пролежав у запасах понад 30 років, він абсолютно не втратив стерильність. Ми проводили кілька контрольних аналізів - він залишився абсолютно стерильним.
Так, ті джгути, які виробляються ТОВ "Київгума", і є у добровольчих батальйонів - вони рвалися. Але, я думаю, що це була бракована партія. Тому що зараз, коли наші запаси закінчуються, ми стали перед дилемою: купувати американські турнікети, які коштують шалені гроші або зупинятися на українських гумових жгутах, які коштують 15 грн. Я пробував цей джгут - він розтягується, але не рветься.
Я не заперечую, що медичне забезпечення добровольчих батальйонів повністю лягло на плечі волонтерів. В Міністерстві оборони, в цілому, система медичного забезпечення спрацювала.
РБК-Україна: Чи правильно я розумію, що Міноборони не карало відповідальних за матеріально-технічне забезпечення з тієї причини, що не було за що карати?
Віталій Андронатій: Ні. Карали. Багатьох директорів департаментів зняв міністр за погане забезпечення та за несвоєчасні закупівлі. У нас змінилися два директора департаменту закупівель та деякі начальники служб.
РБК-Україна: Ви можете запевнити, що на сьогоднішній день кожен солдат ВСУ забезпечений усім необхідним для надання першої медичної допомоги?
Віталій Андронатий: Так. Він забезпечений двома індивідуальними перев'язувальними пакетами, кровоспинним джгутом, знеболювальним засобом для зняття травматичного шоку.
Зараз триває епопея з аптечками. Країни НАТО застосовують індивідуальні аптечки, в які входять: індивідуальний перев'язувальний пакет, кровоспинні засоби (турнікет, аналог нашого джгута). В їх аптечку знеболювальне чомусь не входить. У нас, на жаль, таких аптечок не було, а Україна їх не виробляла.
Коли почалося АТО, ми звернулися за допомогою до наших західніх партнерів в країни НАТО, звернулися до Всесвітньої організації охорони здоров'я, щоб допомогли такими аптечками. Ми замовили близько 300 тис. Нам вдалося в травні провести в Києві засідання Комітету начальників медичних служб країн НАТО і країн-партнерів, приїхали представники близько 80 країн. Деякі країни відгукнулися, в тому числі, США, які поставили певну кількість устаткування та аптечок. Поки що отримали 4 тис. аптечок, на підході ще 3,5 тис. і ми отримали близько 3,5 тис. медичних сумок. Ми сподіваємося, що ця машина гуманітарної допомоги розгойдається і нам ці аптечки дадуть.
Чому в ЗМІ шум через ці аптечка? Головний камінь спотикання - це кровоспинний засіб, так званий CELOX. У нас в Україні це засіб не випускається. Вартість одного пакета близько 500 грн. Щоб забезпечити CELOX двухсоттысячное військо необхідно 100 млн грн. Всі скандали розпалюються навколо цього CELOX. Я не проти його, але!
Коли ми вивчали це питання з нашими головними фахівцями і з представниками Академії медичних наук, вони нам доводили, що для надання допомоги CELOX не потрібен. По-перше, від нього багато ускладнень - йде хімічна реакція, він пошкоджує тканини. По-друге, він не надає допомоги при серйозних пошкодженнях організму. Цей препарат закладений в медичні сумки. Італійська армія CELOX не має, іспанська армія CELOX не має, та й Натовці вже від цього починають відмовлятися. Вони перейшли на стандарти евакуації: "платинові" десять хвилин, "золота" година. Вони вважають, що цього достатньо для того, щоб відмовитися від CELOX.
Ми вивчили дані бюро медичної експертизи, яке займалося загиблими, щоб проаналізувати причини, які призвели до смерті наших бійців.
Тому що вигуки про те, що 9 з 10 вмирають від кровотечі, не відповідають дійсності.
Виявляється, ось яка статистика:
15,2% - у результаті поранення голови з руйнуванням головного мозку та переломів кісток черепа;
2,2% - в результаті поранення шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин, шийних хребців і спинного мозку;
24,3% - в результаті поранення тулуба, грудей, живота, таза з ушкодженнями і руйнуваннями внутрішніх органів.
Коли внутрішні органи розірвані, який CELOX тут допоможе? Тут може врятувати тільки швидка евакуація. Потрапити на операційний стіл, розрізати живіт і встигнути зупинити внутрішню кровотечу.
5,1% - у результаті поранення кінцівок, у тому числі їх руйнування і від'єднання з ушкодженнями магістральних судин і гострої масивної крововтрати.
У нас на кінцівки накладають джгут. Але і тут CELOX не допоможе, якщо судина пошкоджена. Тут тільки джгутом.
5,8% - у результаті впливу фактора вибуху, який призвів до руйнування тіла.
Всі говорять: давайте купуйте CELOX. Нам ледве вистачає грошей, щоб витягувати важких поранених. Ми забезпечили госпіталі ліками майже на 100%. Як ми можемо витратити гроші, яких не вистачає, на CELOX, який практично не потрібен? Я вважаю, що це лобізм певних компаній. Так, у них є виходи на ЗМІ, вони починають це справа лобіювати, мусувати цю тему.
Я не проти того, щоб в українській армії була своя аптечка, але це державне завдання, треба налагодити її виробництво і тоді офіційним шляхом намагатися забезпечити армію цими аптечками. На жаль, виробництва, немає.
РБК-Україна: Скільки медпрацівників надають допомогу на полі бою, один медичний працівник на 100 бійців або більше/менше?
Віталій Андронатій: Вся тяжкість медичного забезпечення лежить на штатній медичної служби військових підрозділів. У кожній роті є санітарний інструктор. На батальйон у нас є медичний пункт батальйону і ще виділяються люди з медичної роти бригади. Враховуючи, що у нас медична служба військового ланки молода і недосвідчена і не має достатніх практичних навичок в хірургії, реанімації, ми посилили всі батальйони мобільними лікарсько-сестринськими бригадами з госпіталів. Ми їм дали автоперевязочные, санітарний автомобіль.
Це зіграло велику роль. Провівши аналіз рівня смертності на етапах медичної евакуації, у нас показник виявився майже на рівні останньої кампанії США в Афганістані - 0,8%. Це показник того, скільки ми не витягли поранених, починаючи з поля бою.
РБК-Україна: Тобто, це кількість померлих з поранених?
Віталій Андронатій: Так. Ось дивіться дані:
СРСР в Афганістані - 4,6%;
перша Чеченська війна - 1,5%;
друга Чеченська війна - 0,8%;
війна в Іраку - 2,5%;
США в Афганістані - 0,7%;
у нас - 0,8%.
Я вважаю, що це показник роботи медичної служби Збройних сил.
Найсерйозніша проблема медичної служби - це засіб евакуації. У нас і в мирний час близько 50% санітарних автомобілів не вистачало. Зараз ми зробили перерозподіл сил і засобів, але все одно засобів евакуації не вистачає. В першу чергу, нам потрібні броньовані засоби евакуації, щоб в найкоротші терміни витягувати пораненого бійця. Навіть під час ведення бою, щоб ця машина забирала пораненого і відвозила його.
РБК-Україна: Коли ви плануєте купувати транспорт і обладнати його?
Віталій Андронатій: Ми включили в державно-оборонне замовлення закупівлю наших Бтрів, які випускає завод ім. Малишева, на базі БТР-4. Ми закінчуємо тактико-технічне завдання під медичну фаршировку, тому що ми були не готові, не знали, що повинно бути в ній. Вже знаємо: будемо оснащувати за принципом швидкої допомоги. Зараз БТР завершує державні випробування. Як тільки закінчить - ми візьмемо на озброєння, і, як тільки уряд дасть гроші, то ми закупимо їх.
Я відвідав нещодавно Натовський завод, який випускає Бтри. Самий останній БТР - Piranha 5. Я бачив медичний БТР на його базі, який повернувся з Афганістану. Він був обладнаний, як сучасний реанімобіль. Там було наркозно-дихальне обладнання, дефібрилятор, монітор і все інше обладнання для проведення реанімаційних заходів, поки відбувається евакуація пораненого. Такий БТР коштує 2 млн євро. Вартість нашого ще точно невідома, але я думаю, що це буде близько 3-4 млн грн.
Що стосується повітряного транспорту, то евакуація поранених в 90% випадків проводилася бойовими вертольотами. Але з-за того, що бойовий вертоліт, евакуація не страждала. Всі дії були спрямовані в першу чергу на евакуацію, навіть на шкоду ведення бойових дій. Зараз начальником Генерального штабу прийнято рішення створити в кожній бригаді армійської авіації по ланці санітарних вертольотів на базі Мі-8МТ.
Паличкою-виручалочкою був наш медичний літак "Віта", фактично всю операцію не сідав на землю, тільки вивозив поранених з Харкова, Дніпропетровська, вглиб країни. Прийнято рішення, що одного літака замало, будемо робити ще один медичний літак.
РБК-Україна: Як йдуть справи в зоні АТО з польовими госпіталями?
Віталій Андронатій: Ми розгорнули два мобільних госпіталю. Один - в північному евакуаційному напрямку, другий - у південному. Вони першими приймали поранених. У них проходила сортування, а потім вже поранених розподіляли і відправляли по шпиталях.
РБК-Україна: Двох досить?
Віталій Андронатій: Поки достатньо. Стратегію ВСУ визначає Головнокомандувач - це начальник Генерального штабу. У нас у резерві є ще два мобільних госпіталю, якщо буде необхідно.
РБК-Україна: Враховуючи ситуацію в країні, Міноборони проводить закупівлі без тендерів, а за процедурою переговорів. Все проходить швидко, непомітно і з високим ризиком для корупції. Безумовно, ні у журналістів, ні у народних депутатів не вистачає часу до кінця перевірити чесність і прозорість таких закупівель. Назвіть критерії, якими Ви керуєтеся у закупівлі обладнання та медикаментів, які б виключили корупцію.
Віталій Андронатій: По-перше, медико-технічні характеристики (завдання) визначаю не я, а головні фахівці. Всі заявки йдуть від них: головний хірург, терапевт, головний анестезіолог - вони краще знають, яке обладнання ламається і яке потрібно. Ось зараз багато осколкових поранень, а у нас З-арки (рентгенівський апарат для операційних, - ред.) є тільки в деяких госпіталях. В Харківському С-арки не виявилося і ми брали її в оренду, щоб витягувати осколки.
Друге - наші головні фахівці поставили нам вимога, щоб обладнання не було китайським або російським, оскільки воно низької якості. У нас багато подібного обладнання, яке було роками раніше закуплено, лежить і вимагає ремонту. Але людина, яка зі зброєю в руках захищає цілісність і незалежність своєї батьківщини, гідний, і держава повинна йому це гарантувати, найвищий рівень надання медичної допомоги.
Третій критерій - це якісне сервісне обслуговування.
Тих грошей, що нам виділили, мінімально вистачило на реанімаційне та операційне обладнання.
РБК-Україна: Давайте тоді на прикладі останньої закупівлі. Яке обладнання закупило Міноборони?
Віталій Андронатій: Це рентгенівські апарати виробництва APELEM (Франція), дефібрилятори Phisio-Control Inc (США), апарати штучної вентиляції легенів від світових лідерів Hamilton Medical (Швейцарія), Maquet (Швеція), ендоскопічне обладнання (бронхоскопи) торговельної марки Pentax (Японія), системи для надання екстреної медичної допомоги компанії Weinmann (Німеччина), якими оснащені армії Швейцарії, Німеччини та НАТО. Також ми закупили інше вкрай необхідне обладнання для реанімації, таке як: аспіратори, шприцеві насоси від провідних європейських виробників. Для операційних ми закупили столи Schaerer Medical AG (Швейцарія), Bicakcilar (Туреччина), наркозні апарати Medes Benelux N. V. (Бельгія), электрохирургические апарати американських виробників Covidien Llc і ConMed Corporation. Там, де можна було закупити обладнання в українських виробників, тобто, співвідношення ціна і якості нас влаштовувало, ми купували у вітчизняного виробника. Зокрема, ми закупили реанімаційно-хірургічні монітори і електрокардіографи у провідного українського виробника компанії "Ютас".
РБК-Україна: Чи плануються в цьому році ще закупівлі?
Віталій Андронатій: Більше грошей в цьому році не передбачається. Ми зараз закінчуємо закупівлю лікарських препаратів і до кінця року ми забезпечимо всі військові частини всім необхідним, щоб ми могли спокійно дожити хоча б до червня 2015 року.
РБК-Україна: Скільки грошей було витрачено у зв'язку з АТО на медичну частину Міноборони?
Віталій Андронатій: Вже витрачено близько 125 млн грн на медикаменти, 34,6 млн грн - на обладнання. І при цьому ми маємо дефіцит у 200 млн грн.
РБК-Україна:скільки потрібно вашому департаменту на 2015 рік?
Віталій Андронатій: Приблизно 344 млн грн. Це буде витрачено на медикаменти - в межах 150 млн грн, і обладнання.
РБК-Україна: Не всім подобається НАТО, але всім подобається рівень забезпеченості їх військ. Коли можна буде сказати, що наша армія, хоча б по медичній лінії, забезпечена не гірше Натовської?
Віталій Андронатій: Ще рік тому я б сказав, що, мабуть, при моєму житті такого не буде. Зараз я думаю, що це можливо - держава повернулася обличчям до армії і є потужна підтримка у народу. Коли я розмовляв з німцями, я задав просте запитання: хоч коли-небудь проблеми у вас бувають із забезпеченням? Ті думають: "Та ні, не знаємо такого". Ну, раптом чого-то ось вам треба, а вам не вистачило? Каже: "Ну, може, теоретично так і буває, але тоді ми відмовляємося від дорогого апарату - нехай цей дворічний ще попрацює, а на це купимо, наприклад, лабораторну діагностику. Ми самі дивуємося - звідки держава бере. Ми даємо заявку, що нам це потрібно і нам тут же це постачають".
На цьому заводі Натовському я теж був здивований. Приїхала техніка з Афганістану після бою. Санітарний БТР. Все нормально - нам за щастя отримати такий з таким обладнанням. Я питаю: "А що ви з ним будете робити?". Вони відповідають: "Ми його будемо модернізувати. Незручний шафка, де медикаменти, і ми їм зробили новий, як вони просили". Мене найбільше здивувало те, що їм всього лише сказали, що шафка незручна і треба зробити ось так. І все.
Голова у них не болить - де гроші? Система вже відправила на завод, дала гроші, шафку поміняли, повернули апарат інший. Не займаються війська ось цими справами. У нас до такої системи далеко, але реальні шанси вже з'являються.
Розмовляв Ілля Садовий