В'єтнамські комуністи висадилися в Японії

Генсек Комуністичної партії В'єтнаму (КПВ) Нгуєн Фу Чонг приїхав в Японію, де домовився про розширення військового та економічного співробітництва. Цей візит позначив дві важливі проблеми: протистояння В'єтнаму з набираючим міць Китаєм і розвиток економічного співробітництва між В'єтнамом і Японією. І Токіо, і Ханой готові до подальшого розвитку відносин - дружба проти Пекіна об'єднує.

На цьому тижні проходить офіційний візит генерального секретаря ЦК КПВ Нгуєн Фу Чонга в Японію. Відвідування Країни Висхідного сонця одним з лідерів В'єтнаму (зазвичай вважається, що керівництво країни складається з чотирьох чоловік - Президент, прем'єр-міністр, генсек ЦК КПВ, голова національних зборів) означає прагнення Ханоя розширити партнерство з третьою найбільшою економікою світу.

В рамках чотириденного візиту Нгуєн Фу Чонг вже зустрівся з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе - важливою фігурою у в'єтнамо-японських відносинах. Саме коли Абе був прем'єром у перший раз, Ханой і Токіо вивели двосторонні відносини на рівень "стратегічного партнерства".

Таким чином Японія стала другою країною в світі, з якою В'єтнам мав подібні дипломатичні відносини. У березні 2013 року, коли Абе вдруге очолив уряд країни, двосторонні відносини отримали статус "всебічного стратегічного партнерства".

Однією з основ відносин між Японією та В'єтнамом є економіка. З цієї точки зору обидві країни необхідні один одному.

Токіо - четвертий за величиною торговий партнер Ханоя (після Китаю, США та Південної Кореї) і третій за обсягами експорту (після КНР та США). Для експортоорієнтованої економіки В'єтнаму японський ринок збуту є одним з ключових.

Крім того, Японія перша в світі в 2011 року визнала В'єтнам країною з ринковою економікою, тим самим давши зрозуміти, що Ханой у своїх реформах рухається в правильному напрямку.

В'єтнам важливий для Японії як об'єкт вивозу прямих іноземних інвестицій (ПІІ). На січень 2015 р. зареєстрований капітал ПІІ становив 37 млрд дол. Токіо за цим показником відставав лише від Сеула.

Втім, він був на першому місці по вже реалізованому капіталу інвестицій. У середньому з 2006 по 2014 рік з Японії вивозилося до В'єтнаму ПІІ на суму 2-3 млрд дол., що більше ніж у будь-яку іншу з країн Південно-Східної Азії (ПСА).

Капітал Країни висхідного сонця, що інтернаціоналізується, прагне проникнути саме у країни з подібною східно-азійської культурою. Раніше однією з точок прикладання був Китай, а тепер з збільшеною в КНР вартістю робочої сили (Пекін усілякими способами намагається змусити працювати внутрішнє споживання), а також з зростанням інших витрат, включаючи екологічні платежі, японський бізнес шукає нові країни для інвестування.

І держави Південно-Східної Азії пропонують досить вигідні умови. Пріоритетним напрямком капітал Японії вибрав саме В'єтнам.

Тільки Таїланд, старий традиційний партнер Токіо, може посперечатися з Ханоєм. Проте в сумі залучених ПІІ В'єтнам обігнав свого сусіда по ПСА.

Прагнучи зберегти ринок В'єтнаму і зміцнити на ньому свої позиції Токіо надає допомогу в інфраструктурному розвитку партнера. За весь час двосторонніх відносин Японія надала В'єтнаму пільгових кредитів більш ніж на 30 млрд дол.

І в даному випадку візит Нгуєн Фу Чонга також зіграв свою роль. У ході переговорів з Сіндзо Абе, Токіо погодився розширити програму допомоги та виділити додаткові 239 млн дол.

Міністр іноземних справ Японії, за підсумками переговорів заявив, що Токіо розглядає можливість виділення ще близько 835 млн дол. пільгових кредитів на розвиток інфраструктури В'єтнаму.

Але не тільки економіка є рушійною силою взаємин двох країн. І це проявилося в ході візиту.

Зовнішньополітичне загострення, що спостерігається в останні роки в Східній Азії, також зіграло свою роль. У разі Токіо і Ханоя можна цілком небезпідставно використовувати вираз "Проти кого товаришуємо?".

А дружать дві країни проти Китаю. І в Японії, і у В'єтнаму з КНР існують територіальні конфлікти.

Між Пекіном і Токіо існують територіальні суперечки стосовно безлюдного архіпелагу Сенкаку (китайська назва Дяоюйдао) в Східно-Китайському морі.

В'єтнам і Китай сперечаються з приводу приналежності Парасельского і островів архіпелагу Спратлі.

Досить агресивні дії КНР в останні роки привели до зближення позицій двох країн. На тлі досить незграбних акцій Китаю обидві країни розвивають співробітництво в оборонній сфері.

Але не тільки приналежність Сенкаку турбує Токіо. Основні шляхи доставки вуглеводнів в Японії зосереджені через Південно-Китайське море (ЮКМ). Пекін за умови задоволення його претензій на Парасели і Спратлі може обмежити судноплавство в акваторії ЮКМ.

Таким чином, при наростанні конфлікту Японія може виявитися відрізаною від постачання життєво важливих ресурсів. До речі, саме можливість Сполучених Штатів обмежити постачання ресурсів, зумовило вступ у грудні 1941 року у Другу світову війну.

В'єтнам, який нарівні з Філіппінами, Малайзією і Брунеєм оскаржує підконтрольність майже всього ЮКМ у КНР, природним чином сприймається у Токіо як союзник.

Тому не дивно, що у спільній заяві Токіо і Ханоя після зустрічі Нгуєн Фу Чонга і Сіндзо Абе сказано про "серйозну заклопотаність з приводу недавніх та поточні події в Південно-Китайському морі". На конференції за підсумками зустрічі з генсеком ЦК КПВ Абе заявив, що він вважає одностороннє порушення статусу-кво і ескалації напруженості неприпустимим.

"Ми поділилися думками, що всі суперечки повинні бути вирішені мирними засобами, ґрунтуючись на міжнародному праві і відповідно до Конвенції ООН по морському праву (1982 року)", - було зазначено в заяві двох сторін.

В'єтнам і Японія підтримали один одного в міжнародних та регіональних форумах - співробітництво в забезпеченні авіаційної і морської безпеки, проти зміну клімату та боротьби проти тероризму.

Не дивно, що ці офіційні слова були підтверджені операцією з продажу Японією військових патрульних кораблів В'єтнаму.