На цьому тижні у парламенті повинен бути зареєстрований законопроект про статус кримськотатарського народу в Україні. У ньому пропонується закріпити за Автономною Республікою Крим статус національної територіальної автономії кримських татар у складі унітарної України. За кримськими татарами закріплюється чітке представництво в Верховній Раді АР Криму, міських та райрадах на півострові - не менше третини від усіх депутатів. Частина норм зможе діяти тільки після деокупації Криму, інші можна точково відпрацьовувати на місцях компактного проживання кримських татар на материковій частині України. Один з основних авторів законопроекту - народний депутат Рефат Чубаров - сподівається, що закон може бути прийнятий до 18 травня, річниці депортації кримських татар з півострова. Однак цьому можуть перешкодити політичні спекуляції, у тому числі, і на темі корінних народів в Україні.
Цього тижня у парламенті буде зареєстровано законопроект про статус кримськотатарського народу. У проекті закону, з яким РБК-Україна вдалося ознайомитися, кримськотатарський народ називається невіддільною частиною українського народу. У свою чергу, Україна визнає кримських татар корінним народом держави. У документі, крім чітких визначень термінів, що таке "корінний кримськотатарський народ", Курултай і Меджліс, виписані загальні права кримських татар.
Передбачається, що Україна буде сприяти добровільному поверненню кримських татар на історичну батьківщину, тому що цей процес ще не закінчився. За словами основного автора законопроекту народного депутата Рефата Чубарова (БПП), мова йде приблизно про 100 тис. кримських татар, більшість з яких проживає в Узбекистані. Але чи будуть вони повертатися, залежить від багатьох факторів, у тому числі, і від деокупації півострова. Серед прав цього народу зазначено і те, що Україна буде повертати історичні топонімічні назви населених пунктів у Криму. Відзначимо, що раніше через закони про декомунізацію парламент вже проголосував про повернення колишніх назв 75 населеним пунктам у Криму. Однак змінять їх тільки після звільнення півострова.
Чубаров очікує чимало дискусій навколо однієї зі статей законопроекту. У ст. 7 Автономна республіка Крим визнається національною територіальною автономією кримськотатарського народу, створеною у межах півострова у складі унітарної України. Ця норма повинна співвідноситися із розділом №10 Конституції України "Автономна Республіка Крим" (ст. 134 говорить: "Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання"), тому необхідно буде виписати її таким самим чином і в Конституції. За словами Рефата Чубарова, з боку адміністрації президента робота по внесенню поправок до основного документу країни затягується, хоча минулого року Петро Порошенко двічі, у своїх публічних виступах, заявляв про обов'язки конституційної комісії провести необхідну роботу.
"Я кілька разів звертався про створення робочої групи, але безрезультатно, - розповів РБК-Україна автор документа. - Якщо ця стаття буде гальмом у прийнятті закону, ми тоді можемо погодитися на те, щоб у перехідних положеннях було прописано, що ці статті потребують змін Конституції".
У законопроекті виписано обов'язкове представництво кримських татар у радах різних рівнів. Що стосується Верховної Ради, то розробники документа пропонують, у разі збереження мажоритарної системи виборів і колишньої кількості округів (до анексії Криму їх було 10), створити на території Криму кілька кримськотатарських виборчих округів. У них участь у голосуванні приймають лише кримські татари, які більшістю голосів обирають свого представника у парламенті.
Пропонується створити реєстр виборців кримськотатарського народу. "Цей реєстр буде складовою державного реєстру, вести його буде Центральна виборча комісія (ЦВК). До реєстру можуть бути внесені кримські татари та члени їх сімей незалежно від їх національності, які мають право голосу, є громадянами України і проживають на території країни чи за її кордонами", - уточнив Чубаров. При цьому "слабким" місцем цієї норми він назвав прив'язку до суто мажоритарної системи.
В інших країнах світу також є практика гарантованого представництва у парламентах певних національних меншин або етносів, під них навіть створюються спеціальні округи, розповів РБК-Україна заступник глави ЦВК Андрій Магера. У якості прикладу він назвав Фінляндію, у парламенті якої гарантоване представництво депутата від малонаселених Аландських островів. Що стосується спеціального реєстру, то для того, щоб вносити до нього кримських татар та членів їх сімей повинен бути певний ідентифікатор, який дозволить відокремити їх від інших виборців. "Якщо цей ідентифікатор парламент знайде, то не виключаю, що можна розвивати цю ідею. На сьогодні поки що це зробити неможливо через існуюче законодавство", - зазначив Магера.
Також автори законопроекту пропонують гарантоване представництво кримських татар у Верховній Раді Криму, міських та райрадах півострова. За словами Рефата Чубарова, воно повинно бути не менше третини від усієї кількості депутатів. "Але є такі місця, у яких питання такої кількості кримських татар у радах може бути дискусійним, наприклад, та сама Ялта або Севастополь - їх просто туди раніше не пускали і їх там дуже мало", - нагадує народний депутат.
Ці побоювання розділяє і член Меджлісу Ескендер Барієв. На його думку, у таких радах необхідно гарантувати хоча б пропорційне представництво. Тобто, якщо кримські татари становлять 5% від усього населення на певній території, то не менше 5% депутатів повинні бути кримськими татарами у місцевих радах. "Крім того, зараз у Криму всього у декількох населених пунктах кримські татари становлять близько 40%, в цілому по півострову - не більше 22-23%. Але у цьому випадку знову ж таки потрібно використовувати право вето для корінних народів", - зазначив Барієв. Він пропонує також прописати і право вето на рішення Верховної Ради Криму представників корінних народів, якщо їх права такими рішеннями порушуються. "Подібна практика є у світі, і вона дуже позитивна", - зазначив він.
Частина норм пропонованого закону зможуть діяти тільки після деокупації Криму. Але, за словами Чубарова, вже зараз можна говорити про дотримання прав кримських татар, а саме розвиток культури, освіти, підготовку підручників і навчальних програм, повернення кримськотатарської топоніміки, а також напрацювання законів, які повинні бути застосовані відразу після повернення Криму.
У якості пілотного проекту можна було б запустити квотне представництво кримських татар у місцевих органах влади і самоврядування на місцях компактного їх проживання у Херсонській області, заявила РБК-Україна координатор групи з розробки закону, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер. "Наприклад, на півдні Херсонської області у Новоолексіївці або у Генічеську, де дуже активна кримськотатарська громада, і у них добре налагоджена співпраця і з мером цього міста, і з райрадами", - запропонувала Беліцер.
Крім того, також зараз закінчується робота над проектом закону про корінні народи України, до яких пропонують відносити кримських татар, кримчаків і караїмів. За словами Беліцер, якщо б обидва закони були прийняті раніше, то в України було б більше "козирів" у відстоюванні своїх прав у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі проти Росії. Наприклад, у Декларації ООН про права корінних народів є стаття, згідно якої, будь-які воєнні дії неможливі без усвідомленої згоди представницьких органів корінних народів, які проживають на певній території. "Ніякої згоди Меджлісу або Курултаю не було, жодних консультацій з ними не проводилось. У цьому контексті справа про заборону Меджлісу виглядала б у зовсім іншою. Серед величезного переліку порушених норм міжнародного права, була б ще конкретна лінія порушення прав корінного народу", - зазначила експерт.
Робота над законом про статус кримськотатарського народу в Україні почалася ще у 1996 році. Однак шансів на його прийняття не було, у тому числі, і у зв'язку з тим, що в країні діяли сили, які нав'язували образ кримських татар як екстремістів та потенційних терористів, зазначає Беліцер. У цьому відзначилася, у тому числі, і СБУ Криму, велика частина співробітників якої, після анексії перейшла на бік Росії.
Були спроби прийняття цього закону відразу після окупації півострова. Так, у березні 2014 року подібний законопроект був зареєстрований Геннадієм Москалем, тоді народним депутатом від "Батьківщини", а зараз головою Закарпатської облдержадміністрації. У коментарі РБК-Україна Москаль заявив, що тоді не було політичної волі прийняти такий закон. Але зараз, за його словами, треба не поспішати, а проводити консультації та експертизи з українськими та міжнародними організаціями. Саме питання національних меншин, хто з народів корінний в Україні, а хто ні, може викликати нову хвилю обурень всередині країни і підігріватися різними, як внутрішніми політичними силами, так і політичними силами ззовні. "А ми тут хто? А хіба ми не господарі на цій землі?" почнуть кричати наші ура-патріоти. Більшість в Україні - українці. Тому, у першу чергу, на законодавчому рівні треба визначити, хто вони. Українці - титульна нація чи корінний народ? Поки ми цього не зробимо, не треба йти далі. Мені все одно, титульний я, або я корінний, або не корінний, або я москаль! Мені це до лампочки! Але є люди, яким це теж до лампочки, але вони будуть використовувати це у політичних цілях однозначно. І ми можемо отримати проблеми на рівному місці", - стверджує Геннадій Москаль.
За словами Наталії Беліцер, у представників влади, включаючи міністерства та Верховну Раду, настільки викривлені уявлення про права корінних народів і результати прийняття подібних документів, що необхідно проводити "масовий лікнеп". "Українці - це державотворча нація, титульний етнос. Це більшість населення, і у всіх підходах до визначення ніяким чином не можуть називатися корінним народом, тому що цей статус дають меншинам, які знаходяться не у домінантному положенні і не мають національної держави. Через ряд причин вони більш в уразливому становищі щодо збереження власної ідентичності, ніж державотворчий етнос і національні меншини, яким допомагають свою ідентичність збирати інші держави", - пояснює експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика.
За словами першого заступника парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерія Пацкана (БПП), приймати закон про статус кримськотатарського народу все одно необхідно. Всі закони, які стосуються Криму, можуть "підняти дух проживаючих там людей щодо якнайшвидшого повернення півострова Україні". "Щоб уникнути спекуляцій, необхідно буде обговорити його з громадськістю на круглих столах, на ефірах і брифінгах, щоб ніхто не зміг "пересмикувати" запропоновані норми", - сказав РБК-Україна Пацкан.
Якщо Україна хоче взагалі повернути Крим, то вона повинна чітко "намалювати" саму модель Криму, і періоду деокупації не треба чекати, зазначив Барієв. "Ми однозначно повинні дати частину гарантій для розвитку, у тому числі й політичного, для корінних народів. А також національних меншин, у тому числі, і російської, щоб вони розуміли, яку модель ми пропонуємо", - заявив Барієв.
Чи буде прийнятий закон про статус кримсько-татарського народу в Україні, залежить від політичної волі і довгих дискусіях він не потребує, заявив РБК-Україна Рефат Чубаров. За його словами, добре, якщо б він був прийнятий до 18 травня - річниці депортації кримських татар з півострова у 1944 році. "Якщо хтось не розуміє важливість цього закону для кримських татар, то тоді вони повинні подумати про важливість або неважливість цього закону для України. Але це важливо для країни, для посилення її позиції", - вважає Чубаров.