23 червня в Україні святкують День державної служби. За останні три роки до держсектору приходило чимало людей із бізнесу. Частина з них вже пішла, зізнавшись, що із системою боротися майже марно. Частина - залишилася, намагаючись прищеплювати сучасні підходи у роботі. З 2014-го було чимало спроб реформувати державні органи, але найбільш системні зміни вніс закон "Про державну службу", який вступив у силу минулого року. Про те, як вдається проводити реформи на практиці і чому не вводять оцінку якості роботи чиновників - у матеріалі РБК-Україна.
Як розповів РБК-Україна глава Національного агентства з питань державної служби Костянтин Ващенко, зараз в Україні налічується 230 тис. державних посад. З них 196 тис. працюючих держслужбовців, решта - це відкриті вакансії або співробітники відомств, які ліквідують. З минулого року на держслужбі скоротили 15 тис. місць. У 2014 році налічувалося 250 тис. держслужбовців.
Після Революції Гідності на державну службу прийшло чимало людей із бізнесу. Один із них Максим Нефьодов. Зараз він перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі, а до цього працював у інвестиційних компаніях. Він вважає, що відмінностей між бізнесом і держслужбою не так багато. Тому працевлаштування у міністерстві не стало для нього шоком. "Державна служба - це не якийсь інший світ. У приватному секторі більше грошей і більше можливостей, щоб залучати кращих людей. Бізнес менш бюрократичний. Але в цілому, і держсектор, і приватний сектор - це все про менеджмент і управління людьми, про стратегію, про концентрацію ресурсів на досягненні цілей ", - поділився враженнями з РБК-Україна Нефьодов. Він зазначив, що далеко не всі процеси на держслужбі чітко розраховані, тому що їх важче виміряти. Наприклад, на держслужбі не встановлені конкретні KPI (ключові показники ефективності). У той же час, якщо у компанії один з відділів збитковий, керівництво щось змінює. За словами Нефьодова, коли він прийшов до міністерства, там було чимало мотивованих людей, але їм не вистачало лідера, стратегії, щоб їм пояснили, для чого вони працюють. Однак середній рівень держслужбовців потрібно постійно підвищувати. Як за рахунок тренінгів та навчання, так і змінюючи персонал на ефективних службовців.
Ще одним чиновником, який прийшов на держслужбу з бізнесу, була Неллі Стельмах. Вона працювала у сфері закупівель у великому холдингу, пізніше була волонтером, а потім з 2015 року керувала департаментом держзакупівель у Міністерстві оборони. Але, пропрацювавши трохи менше року, Стельмах пішла. За словами екс-чиновника, робота у державному секторі відрізняється тим, що у службовців немає чіткої відповідальності. У коментарі РБК-Україна вона також зазначила, що процеси у держструктурах відбуваються повільніше, ніж у бізнесі. "Якщо у бізнесі ми можемо зібратися на нараду або керівник може прийняти рішення самостійно, то у міністерстві потрібно дуже багато узгоджень. Якщо мова йде про прийняття нормативів, то його взагалі можна чекати роками", - поскаржилася Стельмах. Вона додала, що якщо є бажання, то міняти держслужбу цілком можливо. "Наприклад, у Міністерстві оборони тим самим особовим складом вдалося збільшити обсяги держзакупівель у кілька разів, забезпечити четверту, п'яту і шосту мобілізацію і два призови", - розповіла Стельмах. Приймаючи рішення піти, вона відчувала, що частково виконала своє завдання. Крім того, позначилася втома - Стельмах доводилося працювати по 14-15 годин на день без вихідних і відпусток. Але бюрократія і інертність державної служби не були вирішальними у її виборі.
За словами екс-глави Національного агентства з питань державної служби Дениса Бродського, він вирішив піти з держслужби через безглуздість того, що відбувається там. До роботи в агентстві Бродський був керуючим персоналом у декількох великих компаніях. "На варті держави ніхто не стоїть, ніхто не працює на інтереси громадян, все робиться так, як скаже начальство", - прокоментував він РБК-Україна роботу у державному секторі.
Змінити підходи до держслужби спробували і через законодавство. З 1 травня 2016 року набули чинності нові правила для держслужбовців. Це стало можливим завдяки закону "Про державну службу", прийняття якого відбулося після довгих дебатів і суперечок. Як розповів РБК-Україна глава Національного агентства з питань державної служби Костянтин Ващенко, одна з ключових позицій закону - проведення відкритих конкурсів на державні посади. Глава відомства підкреслив, що з моменту вступу у силу документа провели 26 тис. конкурсів на державні посади, з них - понад 160 конкурсів на посади категорії "А". У конкурсах брали участь понад 90 тис. осіб. Тобто, у середньому три людини на місце. Це вдвічі більше, ніж було до прийняття закону. "На найпрестижніші посади претендувало по 40-50 осіб. Це дозволило нам знаходити найкращі кадри", - підкреслив Ващенко.
Варто відзначити, що склад комісій і наявність у них експертів з інших відомств залежить від категорії держслужбовця. Наприклад, прийом на роботу службовців категорії "В", згідно із законом, відбувається виключно силами відомства.
Саму кількість категорій держслужбовців було скорочено з семи до трьох. Категорія "А" - вищий корпус державної служби (наприклад, держсекретарі та інші керівні посади). Категорія "Б" - керівники підрозділів, "В" - всі інші.
Вимоги для чиновників категорії "А" суворіші. Вони повинні мати ступінь магістра, загальний робочий стаж не менше семи років і досвід роботи на держслужбі на посадах категорій "А" або "Б". Щоправда, ці правила не поширюються на президента, главу його Адміністрації, його заступників, членів Кабміну, заступників міністрів, голову Антимонопольного комітету, Нацагентства з питань запобігання корупції, співробітників Національного банку і деяких інших відомств.
На думку експертів, завдяки конкурсам призначення в останній рік стали проходити більш прозоро. Як зазначив у коментарі РБК-Україна менеджер групи "РПР" з реформи держуправління Сергій Сорока, кожен бажаючий може не лише подивитися онлайн як проходить конкурс для чиновників, а й дати запит на тестові завдання кандидатів. За словами Сороки, проблема у тому, що вибирати доводиться з тих претендентів, які хочуть прийти до держсектору, а кваліфікованих кадрів серед них поки менше, ніж хотілося б.
Думку про нестачу професіоналів також розділяє глава правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Експерт також наголошує на необхідності розширити законодавчо перелік критеріїв. "Наприклад, під час проведення конкурсів не враховується такий критерій, як психологічна здатність кандидата обіймати посаду, і це потрібно виправити", - підкреслив Коліушко. У той самий час екс-глава Нацслужби з питань державної служби Денис Бродський вважає, що конкурси проходять нечесно. "Під виглядом професійних призначень влада легітимізує політичні. Як і раніше призначають через конкурси тих, хто їм потрібен. У цьому відношенні нічого не змінилося", - говорить Бродський.
Ще одним кроком у реформуванні держслужби стало підвищення оплати праці. Якщо фахівці районних держадміністрацій минулого року отримували близько 2,8 тис. гривень на місяць, то тепер їх зарплата становить 4,8 тис. гривень. Керівники районних держадміністрацій минулого року отримували зарплату у 10,8 тис. гривень, а тепер отримують більше 15 тис. Держсекретарі, керівники центральних органів минулого року мали зарплату близько 20 тис. гривень, а зараз - 35,5 тис. гривень. Всього цього року у держбюджеті закладено 10,5 млрд гривень на оплату праці держслужбовців. "Звичайно, ні в одній з країн зарплати на держслужбі не відповідають зарплатам у бізнесі, ми до цього не прагнемо. Але раніше у нас деякі фахівці районних держадміністрацій отримували зарплати менші за прожитковий мінімум. Зараз вперше за історію незалежності на рівні районів держслужба стала конкурентною із зарплат з іншими сферами ", - відзначає Ващенко.
Крім того, на держслужбі встановили чіткі пропорції між усіма групами оплати праці, щоб не складалася ситуація, коли у керівництва великі зарплати, а у фахівців залишаються на попередньому рівні. Також, відповідно до закону "Про Державну службу", змінилося співвідношення "оклад - премія". Тепер оклад держслужбовців складає 70%, а 30% - надбавки і премії. Раніше було навпаки. "Коли у тебе левова частка зарплати - це премія, ти залежиш від керівника, який виписує цю премію", - коментує глава Національного агентства з питань держслужби.
Також реформа передбачала деполітизацію. Тобто, чиновник категорії "А" тепер не може бути народним депутатом або депутатом місцевої ради, вступати до партії, брати участь у передвиборній агітації і навіть демонструвати свої політичні погляди.
Крім того, в Україні було введено посаду держсекретаря. Це чиновник, який обирається на конкурсі і керує апаратом відомства. Тобто, фактично виконує функції, які раніше ставилися в обов'язки заступнику міністра - керівнику апарату. Передбачається, що держсекретар - це чиновник, який буде працювати у відомстві навіть після зміни влади і вводити нових міністрів у курс справи, консультувати, чи відповідають їх дії вже існуючим законам, напрацьовувати нормативні акти. Тобто, це людина на противагу таким політичним фігурам, як міністр і його заступники.
Завдяки новій посаді держсекретаря планувалося розмежувати політичні та адміністративні посади. З цією ж метою патронатні посади - такі як, радники, прес-секретарі, помічники - були позбавлені статусу держслужбовців. Логіка такого рішення полягала у тому, що на такі посади людей призначають без конкурсу, вони приходять і йдуть разом із керівництвом.
На думку доктора наук з державного управління Валерія Тертички, введення посади держсекретаря не призведе до двовладдя у міністерствах, всупереч поширеній думці. За його словами, міністр - виробник державної політики, а держсекретар займається менеджментом всередині міністерства. Однак можуть виникнути складнощі у відносинах держсекретаря і заступників міністра. Заступники звикли курирувати певні напрямки у міністерствах, але тепер їм доводиться свої дії узгоджувати з держсекретарями. "Проблема ще і у тому, що у міністерствах великі обсяги діловодства. Тобто, якщо раніше всі ці документи розподілялися на заступників міністрів за напрямками, то тепер все це має візувати держсекретар і розбиратися", - зазначив Тертичка. У той же час учений прогнозує, що у майбутньому інститут держсекретарів буде ефективно працювати в Україні. Він також зазначив, що держсекретарі, обрані до Міністерства економічного розвитку, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти, показали високий рівень підготовки. У той же час, на думку Бродського, тільки два держсекретаря з 15 були призначені чесно.
За словами керівника служби управління персоналом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Ірини Гнутової, її відомство одним з перших стало впроваджувати реформи, запропоновані законом "Про державну службу". Вона розповіла РБК-Україна, що міністерство почало реформу держслужби з ліквідації зайвих управлінських ланок та розподілу навантаження між заступниками міністра. Тепер заступники міністра відповідатимуть виключно за політичні функції, а за організацію роботи міністерства та виконання планів роботи - держсекретар. У результаті реорганізації, склад міністерства був оновлений майже на 20%. Крім того, 10% технічних посад вивели з держслужби: діловодів, секретарів, інженерів, котрі не займаються формуванням державної політики. У них більше немає статусу держслужбовців, і вони отримують меншу зарплату.
Гнутова зазначає, що скорочення штату дозволяє преміювати кращих працівників за рахунок зекономлених коштів. Наприкінці 2016- го дохід співробітників міністерства у середньому виріс майже у два рази. Крім того, у Мінрегіоні вирішили відійти від радянського підходу, коли премії нараховувалися всім. Тепер там щомісяця оцінюють досягнення KPIs працівників, і в залежності від виконання нараховують премії. Для цього оцінюють результативність, ефективність і якість роботи. "Вперше в історії держслужби в Україні кращі працівники отримали за підсумками року річний бонус - близько 500% посадового окладу. Ми вимірювали їх досягнення щодо виконання плану нормотворчої роботи та плану дій уряду", - розповіла Гнутова. Вона зазначила, що цього року у міністерстві впровадили систему управління по цілях. Частина співробітників, які відповідають за ключові цілі - це реформаторські кадри. Вони будуть отримувати за свою роботу доплату.
Але, не дивлячись на підвищення зарплат, залучити нові кадри досить важко. Не всі шукачі готові до тривалого відбору та паперової тяганини, у тому числі, до заповнення декларацій, які передують працевлаштуванню на держслужбу. "Тому ми вирішили співпрацювати з вузами і вирощувати собі майбутніх працівників. Цього року ми залучили на практику студентів Острозької академії, уклали договори з Київським національним університетом будівництва і архітектури та іншими вузами", - повідомила Гнутова.
За словами Костянтина Ващенка, деякі зміни, передбачені законом "Про Державну службу", тільки у планах. Наприклад, замість старих відділів кадрів, які займалися переважно паперами, планується створити сучасні служби управління персоналом. Їх співробітники будуть шукати підходи до працівників відомств, допомагати їм і створювати атмосферу у колективі. А навчати hr-спеціалістів будуть українські та європейські тренери. "У багатьох міністерствах і відомствах служби управління персоналом ще працюють за старими лекалами. Всьому, що прописано у законі, фахівців з кадрів потрібно вчити", - відзначає Ващенко.
Сергій Сорока впевнений, що також важливо проводити щорічну оцінку результатів роботи держслужбовців. Для створення порядку її проведення, потрібно прийняти відповідний підзаконний акт. Однак питання навмисно гальмують, бо держслужбовці бояться оцінки своєї роботи. "Вони орієнтовані на процес - потрібно приходити на роботу і щось робити, а які повинні бути результати - нехай начальство думає. Його вже втретє на комітеті відхиляють", - поскаржився Сорока.