Україна, забезпечена запасами вугілля на сотні років, перетворилася в нетто-імпортера цього палива. В огляді світової енергетики, підготовленому британською нафтогазовою ВР, всього лише п'ять років тому зазначалося, що при поточному рівні видобутку Україні повинно вистачити таких запасів на 462 роки. Але з 2012 року країна щороку імпортує кілька мільйонів тонн вугілля. У 2015 році цей показник, за даними Державної фіскальної служби, досяг майже 15 млн тонн. Введений регулятором ринку електроенергії з травня 2016 року новий порядок формування прогнозної оптової ринкової ціни (ОРЦ), покликаний розв'язати клубок протиріч в енергетиці, на цьому тижні став предметом гострих дебатів у парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Україна, забезпечена запасами вугілля на сотні років, перетворилася в нетто-імпортера цього палива. В огляді світової енергетики, підготовленому британською нафтогазовою ВР, всього лише п'ять років тому зазначалося, що при поточному рівні видобутку Україні повинно вистачити таких запасів на 462 роки. Але з 2012 року країна щороку імпортує кілька мільйонів тонн вугілля. У 2015 році цей показник, за даними Державної фіскальної служби, досяг майже 15 млн тонн. Введений регулятором ринку електроенергії з травня 2016 року новий порядок формування прогнозної оптової ринкової ціни (ОРЦ), покликаний розв'язати клубок протиріч в енергетиці, на цьому тижні став предметом гострих дебатів у парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Росія не постачає паливо для українських ТЕС з-за політичного заборони. Відвантаження антрациту з окупованих територій нестабільні. З червня 2016 року поставки вугілля марки А знову припинені. Запасів на складах електростанцій вистачить на місяць роботи. Енергосистема знову може зіткнутися з дефіцитом потужностей, що в минулі роки призводило до обмеження енергопостачання або імпорту електроенергії з РФ.
Енергетики збільшують навантаження на ТЕС, що використовують видобутий на контрольованій Україною території вугілля газових марок. Але повністю перекрити потребу в електроенергії вони не зможуть технічно. Так і з ресурсом теж проблема — через недофінансування галузі видобуток падає. Складські запаси газового вугілля, які і формують думку про профіцит палива, спрацюють за місяць без стабільного поповнення.
Основна причина — відсутність держпідтримки. "Ми єдина країна в світі, яка так вчинила зі своїми шахтарями: скасувала дотації в один момент, без жодного перехідного періоду, без програми реформування, створення нових робочих місць... ", - зазначив перший заступник голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї Юрій Саква.
Добивають галузь занижені ціни на товарну продукцію. Вугілля продається часто нижче собівартості, в результаті збитки вугільного сектору до 2015 року досягли 11 млрд гривень. Інвестиції знижуються, а з ними і обсяги видобутку. За даними Міненерговугільпрому, до 2015 року видобуток вугілля в Україні скоротився порівняно з 2014 на 38,8%.
З іншого боку, фактично за рахунок вугільної галузі субсидується теплоенергетика. Саква пояснив, що в 2016 році державні ТЕС закуповують вугілля держпідприємств за 1100-1250 грн/т при його собівартості близько 2000 гривень.
Представники об'єднання "Самопоміч" запропонували при витратах понад 2000 гривень імпортувати вугілля. Але проблема в тому, що забезпечити потреби в антрациті без шахт зони АТО або РФ не вийде. В місяць необхідно 1 млн т, а українські порти дозволяють приймати близько 400 тис. т такого вантажу.
До того ж, як тільки Україна стикається з дефіцитом і виходить на зовнішній ринок, трейдери підвищують ціну. Зараз паливо з Австралії з поставкою у вересні обійдеться ТЕС у 86 дол./т, тобто в 2150 гривень. Поставки з ПАР оцінюються в 75 дол. (1875 гривень), але це ще не межа.
Звичайно, допомагати африканським гірникам можна, але вітчизняний вуглепром — це не тільки собівартість видобутого вугілля. В галузі працюють понад 100 тисяч людей, у яких є сім'ї. Тобто близько півмільйона українців живуть за рахунок вуглевидобутку. Крім того, шахти — це мільярди гривень сплачених податків і замовлення для тисяч українських компаній. Чи готова держава відмовитися від цього сектору економіки? У комітеті ВР з питань ПЕК вважають, що необхідна програма реструктуризації галузі, щоб розуміти, яким шахтам допомагати. Такий документ є, а от грошей на його реалізацію немає. Коло замикається?
Якщо вугільна галузь - проблема профільного міністерства, то фінансування генеруючих компаній — турбота регулятора. Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, Дмитро Вовк пояснив логіку нового порядку формування ОРЦ.
Головне завдання полягало у створенні умов для забезпечення теплоенергетики паливом при будь-яких обставин. Адже від цього в кінцевому підсумку залежить енергобезпека і енергонезалежність країни — більше третини електроенергії виробляється з вугілля. Забезпечити баланс Об'єднаної енергосистеми України без ТЕС неможливо.
Згадаймо, як починався 2015 рік. Країна подолала віялові відключення за рахунок імпорту електроенергії з РФ. Постачання вугілля з тимчасово неконтрольованих територій і з РФ не було. З 1 січня 2015 року скасували держпідтримку шахт. Вже тоді середня ціна антрациту для ТЕС, включаючи імпорт, була встановлена в розмірі 1364 грн/т. А український газовий вугілля ТЕС дозволяли купувати за ціною ДП "Вугілля України", контрольованого міністерством, — 1100 грн/т. Після невдалих спроб міністра Демчишина домогтися держпідтримки, в третьому кварталі «Вугілля України» ціну вугілля марки "Г" до 1200 грн/т.
При цьому ціни на електроенергію та вугілля встановлювали в "ручному режимі", як і раніше. Прогнозувати вартість енергоресурсів в такій ситуації було неможливо. Ціна вугілля в Україні змінювалася без будь-якої орієнтації на світові тенденції. Якщо у 2007-2009 роках вугілля в Європі значно подорожчав, то в Україні ціна на нього штучно стримувалася — різниця доходила до 70 дол./т. Вуглепром позбувся значних інвестицій, у той час як іноземні конкуренти використовували цей фінансовий ресурс для розвитку.
З 2011 року спостерігається зворотна ситуація. Європейський вугільний індекс АРІ2, що відображає вартість вугілля в портах Амстердама, Роттердама і Антверпена, знижується, а у нас вугілля дорожчає. І це може свідчити про те, що вже споживач субсидує шахти. Але і в тому і в іншому випадках ринку давалися неправильні сигнали.
У листопаді 2015 року регулятор запропонував формулу ціноутворення для українського вугілля, що враховує показник АРІ2 і ціни, що встановлюються Міненерго. Врахування місцевої специфіки дозволяв трохи здешевити паливо. Проте зберігалося адміністративний вплив і в повній мірі не використовувалася можливість підтримки вугільної галузі через ринкову ціну товарної продукції.
Крім того, при імпорті вугілля ТЕС і ТЕЦ в 2015 році НКРЭКУ встановлювала їм тариф з урахуванням європейського індексу і витрат на доставку. Тому після бурхливих обговорень вирішили вважати граничну вартість вугілля для енергетики на рівні усіх реальних витрат: АРІ2 + транспортування до ТЕС.
Плюс такого підходу — відсутність режиму "ручного" регулювання, оскільки ні НКРЭКУ, ні Міненерговугільпром не впливають на індекс. Також досягається автономність від зони АТО. 40% вугілля для ТЕС недоступні, тому регулятор встановив граничну ціну, що дозволяє ТЕС планувати закупівлі. Але це не означає, що всі будуть платити за прогнозною ціною, яка, за розрахунками одного з опонентів нової методики екс-члена НКРЭКУ Андрія Геруса, становить 1500 грн/т. ТЕС жорстко конкурують, тому вони мотивовані і зацікавлені знижувати витрати.
Андрій Герус вважає, що для забезпечення ринкових умов буде достатньо залишити тільки прив'язку до індексу АРІ2, виключивши з нової формули фрахт. Також експерти пропонували розглядати прив'язку не до міжнародними індексами, а на підставі внутрішніх індикаторів для визначення ціни на вугілля газових марок.
Але якщо використовувати внутрішні індикатори, то це собівартість найменш ефективних виробників, вугілля яких затребуваний ринком. Поточна середня собівартість вугілля держшахт за 2015 становила 2069 грн/т (при поточному курсі -83 дол./т). Тобто ще більше, ніж ціна вугілля, розраховується за міжнародними індексами+фрахт.
Дмитро Вовк також пояснив, що в 2015 році імпортне вугілля купувався за цінами вище АРІ2+ логістика в умовах форсмажорного виходу на ринок такого великого гравця, як Україна. На його думку, включення транспортування в ціну цілком логічно.
"Можливості закупівлі вугілля з окупованих територій на даний момент немає. Тому слід виходити з необхідності брати доставку і приймати це як плюс до піні — це необхідна умова. Доставка визначається ринковим способом", — додав експерт проектного офісу в Україні секретаріату Енергетичного співтовариства Станіслав Малевич.
Експерти також обговорювали, чи можна вважати, що тариф ТЕС достатній для ефективної роботи, про що свідчить 270 млн гривень чистого прибутку державного "Центренерго" в першому кварталі 2016 року. Але ці дані наведено без урахування повної картини. "Центренерго" взяло понад 1,2 млрд гривень в енергоринку. Якщо б вони погасили цей кредит, то зараз були б у збиток", — пояснив Саква.
Спірні і заяви про подорожчання електроенергії для бізнесу і громадян з-за нової формули. За словами Вовка, набагато більший вплив на ОРЦ надає нормалізація роботи НАЕК "Енергоатом". Адже в умовах блокування коштів АЕС закуповувати матеріали і проводити ремонти важко. Тому обсяг дешевої атомної електроенергії може знизитися ще більше.
Багато експертів вважають впровадження формульного підходу кроком на шляху до ринку. "Ручний" режим формування ціни не було підкріплене економічним обґрунтуванням. Нова формула — не ідеальне рішення, але це як мінімум прив'язка до ринкового ціноутворення, якого до цього не було", — вважає Малевич. За його словами, понад десяти європейських країн прив'язують ціни до індексу АРІ2.
"У 2015 році українське вугілля коштував 1100 грн/т, це близько 40 дол., а імпортували з 90 100 дол. Де логіка? Довели шахти до такого стану — вони не можуть працювати, немає коштів на закупівлю матеріалів і техніки. Формульний підхід формування ціни — це вже щось", — підкреслив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що "формула дозволяє прибрати вплив політиків". На його думку, таким чином країна страхує себе на випадок, якщо окуповані території відмовляться поставляти антрацит. Але найголовніше — вирішується проблема з наповненням паливних складів до опалювального сезону.
Учасники дискусії були одностайні в тому, що формула — це перехідний період до ринку вугілля. "В українській енергетиці накопичуються проблеми. Є два варіанти розвитку подій. Некерований - якщо прорве саме, тому що те, що сьогодні відбувається з атомної і теплової енергетики, на ринку вугілля, це абсолютно неконтрольований процес з точки зору стратегічного управління держави. Або ж ми проявимо мудрість і політичну волю, щоб цей процес пішов у правильному напрямку", — констатував перший заступник голови комітету з питань ПЕК Олександр Домбровський. На його думку, необхідно продовжувати впровадження ринку газу, прийняти закон "Про ринок електроенергії" і думати про ринку вугілля.
Джерело: "Дзеркало тижня" №22, від 17.06.2016