Тонка червона лінія: навіщо Зеленському "формула Штайнмаєра"

Ввечері вівторка, 1 жовтня, російська преса повідомила про погодження "формули Штайнмаєра" учасниками Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з врегулювання конфлікту на Донбасі. Поки з Росії і так званих "Л/ДНР" сипали подробицями досягнутих домовленостей, в Офісі президента України мовчали.

Майже через півтори години Володимир Зеленський вийшов на екстрений брифінг, щоб роз'яснити що ж відбулося у Мінську. За його словами, обговорювалося питання звільнення полонених, розведення військ біля міст Петровське та Золоте, а також "усунення останніх перешкод для саміту в нормандському форматі".

Не секрет, що зустріч лідерів країн "нормандської четвірки": України, Росії, Німеччини і Франції – очікувалася у вересні. Проте в Кремлі ясно дали зрозуміти, що Володимир Путін не поїде на переговори до затвердження "формули Штайнмаєра" на рівні контактної групи в Мінську. Росія також наполягала на закріпленні зобов'язань в єдиному документі.

Формула фактично являє собою уточнення одного з пунктів Мінських угод. Мова йде про запровадження особливого порядку місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Першим цю ідею кілька років тому нібито запропонував нинішній президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Згідно з текстом формули, відповідний закон тимчасово набуває чинності в день місцевих виборів в ОРДЛО. На постійній основі документ буде діяти, якщо спеціальне бюро ОБСЄ підтвердить, що вибори пройшли чесно і демократично відповідно до міжнародних стандартів.

Такий закон був прийнятий українським парламентом ще у вересні 2014 року, його дія кілька разів продовжувалася. Весь цей час він був причиною запеклих суперечок всередині українського суспільства. Згідно із соціологічними опитуваннями значна частина громадян не підтримує більшість його пунктів.

Серед іншого в документі йде мова про амністію бойовиків, створення народної міліції, передачу права призначати прокурорів і суддів місцевій владі і "посилення добросусідських відносин ОРДЛО з Російською Федерацією". При цьому оплачувати соціально-економічний розвиток Донбасу повинен український бюджет.

На брифінгу Володимир Зеленський повідомив, що Верховна рада напише новий текст цього закону. Термін дії поточної редакції закінчується 31 грудня 2019 року.

"Буде новий закон, який буде розробляти парламент в тісній співпраці і публічному обговоренні з суспільством. В цьому законі не буде перейдена ні одна червона лінія. Тому не буде ніякої капітуляції... Формула Штайнмайера повинна бути імплементована в новий закон про особливий статус, якого ще немає", – пояснив президент.

Виступ Зеленського породив ще більше запитань. З одного боку він уточнив, що "ніяких виборів під дулом кулеметів не буде" і "на момент проведення виборів кордон повинен бути нашим". Але при цьому президент заявив, що вибори неможливі, поки на окупованій території будуть будь-які війська. Хто в такому разі візьме під контроль кордон і буде відповідати за безпеку виборчого процесу – невідомо.

Також незрозуміло, яким чином забезпечити реальний доступ всіх українських партій на місцеві вибори в ОРДЛО і не легітимізувати вчорашніх бойовиків у владних структурах. Всі ці питання ставив і представник України в ТКГ Леонід Кучма, відмовившись підписувати "формулу Штайнмаєра" 18 вересня. Конкретних відповідей на них до цих пір не з'явилося.

Незважаючи на це, формулу погодили 1 жовтня, хоча і не за кремлівським сценарієм. Єдиного документа з підписами уповноважених від України, Росії і так званих "Л/ДНР" досі не існує. Замість цього всі вони направили листа спеціальному представнику ОБСЄ Мартіну Сайдіку з підтвердженням тексту формули.

На базі цієї своєрідної домовленості найближчим часом мають відбутися переговори в "нормандському форматі". Примітно, що текст документа досі не було оприлюднено офіційно.

Ще до закінчення переговорів у Мінську його опублікував колишній представник України в ТКГ Роман Безсмертний. Він також зазначив, що це лише частина документа, який колись пропонував Штайнмаєр. Найбільш вигідний для Кремля уривок.

"Дуже важливо, щоб президент Зеленський повернувся до тези, яку він декларував під час виборів. Насамперед повинні бути вирішені соціально-гуманітарні питання. Балаканиною навколо неіснуючої "формули Штайнмайера" збили абсолютно правильно обрану концепцію", – заявив Безсмертний.

Можна тільки гадати, що змусило Зеленського піти за таким сценарієм. Хоча примітно, що в перерві між відмовою Кучми підписувати формулу і її погодженням в Мінську відбувся візит українського президента до США. Тоді стало зрозуміло, що Сполучені Штати не будуть стороною переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

"Я дійсно сподіваюся, що Росія... Я дійсно вірю, що президент Путін хотів би чогось досягти. Я дійсно сподіваюся, що ви і президент Путін зустрінетеся і зможете вирішити вашу проблему. Це було б надзвичайним досягненням", – підкреслив Дональд Трамп на спільному брифінгу із Зеленським.

Незадовго до цього була опублікована мемограмма телефонної розмови двох президентів від 25 липня. В ході тієї бесіди Трамп заявив, що європейські країни майже нічого не роблять для України. Зеленський підтримав американського колегу. У цьому зв'язку прозвучали імена президента Франції Еммануеля Макрона і канцлера Німеччини Ангели Меркель.

Всередині цих країн критично поставилися до сказаного Зеленським. Україні нагадали про багатомільярдну фінансову допомогу і антиросійські санкції. Останніми, до речі, вкрай незадоволені представники німецького бізнесу. Саме вони лобіюють скасування санкцій і будівництво "Північного потоку - 2". Допомога країні, яка страждає від російської агресії, приносить і місцевим політикам все менше електоральних бонусів.

Раніше за столом переговорів у "нормандському форматі" троє лідерів вмовляли одного Путіна. Тепер же не факт, що два Володимира не залишаться "вирішувати свою проблему" сам на сам за формальної участі Меркель і Макрона. Пам'ятаючи поведінку Росії на минулих переговорах, легкою ця розмова буде лише за згоди з ключовими вимогами Кремля.

Володимир Зеленський ризикує опинитися в патовій ситуації. З одного боку, обіцянки виборцям закінчити війну, повернути Крим і окупований Донбас. З іншого – досвідчений і безпринципний суперник, який грає лише за тими правилами, які сам і вигадав. Один підпис за цим столом може змінити долі мільйонів людей. Але відповідати за наслідки буде тільки один.