"Титанік" для Гройсмана: Які конфлікти закладені в новому Кабміні

Спостерігай і блокуй

В першу чергу уряд Гройсмана - продукт коаліції президентської БПП і "Народного фронту". Соратники колишнього прем'єра отримали механізм контролю над новим головою уряду в особі міністра юстиції Павла Петренко. Без візи Мін'юсту Гройсману буде проблематично впровадити будь-яке розпорядження Кабміну.

Як працювати в Кабміні з чужим юристом Гройсман може проконсультуватися з Юлією Тимошенко. У 2007-2010 роках вона керувала Кабміном, міністром юстиції в якому був Микола Оніщук, призначений за квотою президента Віктора Ющенка. В результаті навіть на підписання принципово важливого для себе газового контракту Тимошенко літала до Москви не з головою Мін'юсту, а з партійним юристом "Батьківщини" Андрієм Портновим.

Всього в новому уряді "фронтовики" отримали шість міністерств і одного віце-прем'єра. Крім Петренко, посаду зберіг голова МВС Арсен Аваков, Лілія Гриневич очолила Міносвіти, Остап Семерак - Мінекології, Володимир Омелян - Мінінфраструктури, Ігор Жданов - Міністерство молоді і спорту, а В'ячеслав Кириленко перемістився з Міністерства культури на посаду гуманітарного віце-прем'єра.

Формально президентська команда на чолі із Гройсманом контролює діяльність міністрів-"фронтовиків" через своїх віце-прем'єрів, в обов'язки яких входить координації блоків міністерств за напрямами. БПП відійшло п'ять з шести портфелів заступників прем'єра. Але тільки двоє з них - Степан Кубів і Геннадій Зубко - паралельно з віце-прем'єрством очолили міністерства економічної політики та регіонального будівництва, відповідно.

Практика показує, що в коаліційному уряді заступники голови уряду, які одночасно не керують якимось міністерством, фактично відіграють роль весільних генералів.

"Свого часу за коаліційною угодою "Наша Україна" отримала Мінфін, а "Батьківщина" - Державну податкову адміністрацію. Мінфін регулярно спускав нам розпорядження. І я особисто, як заступник голови Податкової з юридичних питань, регулярно відписував Віктору Пинзенику (міністр фінансів у 2005-2006 роках, - ред.). мовляв вибачте, але виконати ми це не можемо, тому йдіть нафіг", - згадує нардеп від "Батьківщини" Сергій Власенко.

В нинішньому уряді аналогічна ситуація може виникнути, наприклад, у Степана Кубіва, який у статусі першого віце-прем'єра, міністра економіки буде курирувати НАК "Нафтогаз України". Цієї держкомпанією продовжить керувати Андрій Коболєв - креатура НФ.

У свою чергу віце-прем'єр Геннадій Зубко, який в уряді займатиметься Мінінфраструктури та Мінекології, також може фактично не мати впливу на ці міністерства.

Перемога "політиків"

Ключова відмінність уряду Гройсмана від другого Кабміну Яценюка - в його складі фактично немає "технократів" - вихідців з бізнесу, без досвіду роботи в держорганах і політичної приналежності. Немає в новому Кабміні і іноземців.

Ідеолог залучення "технократів" в Кабмін - голова Адміністрації президента Борис Ложкін. Саме з його подачі після парламентських виборів 2014 року посади в Кабміні за квотою президента отримали Наталія Яресько, Айварас Абрамавічус, Андрій Пивоварський і Олександр Квіташвілі.

За рік роботи в уряді технократи згуртувалися навколо глави Мінфіну Яресько, яка хоч і зайшла в уряд як "людина Порошенка", з часом стала соратницею Яценюка. У свою чергу, Ложкін став головним адвокатом вже колишнього прем'єра на засіданнях Стратегічної ради у президента.

"Технократи" наполягали, щоб нардепи від БПП і люди з оточення президента не втручалися в їхню роботу, а також виступали за те, щоб планом реформ була програма співпраці з МВФ. За рік, на противагу їм, в оточенні президента сформувалась умовна група "політиків". Її ідеологом став бізнес-партнер президента і за сумісництвом перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко.

Він наполягав, що посада міністра повинна бути політичною. А призначати на неї повинні в першу чергу депутатів з президентської фракції. Таке бачення знайшло відгук не тільки серед багатьох депутатів БПП, але і частини керівництва АП. Перш за все, в особі першого заступника Ложкіна Віталія Ковальчука.

Крім того, "політики" заговорили про те, що МВФ зацікавлений у тому, щоб Україна платила за боргами, а не структурних реформ в економіці і пропонували шукати "свій шлях" в економічних перетвореннях.

На етапі формування нового Кабміну Володимир Гройсман спробував об'єднати в уряді "технократів" і "політиків". Він запропонував Яресько залишитися в Кабміні, і вів переговори з екс-віце-прем'єром Словаччини Іваном Міклошем. Але обидва від роботи в Кабміні відмовилися. У підсумку президентська частина нового уряду,по суті, сформована з "політиків". За "технократа" міг би зійти новий глава Мінфіну Олександр Данилюк, але, на відміну від Яресько, він дотримується більш ліберальних поглядів на економічні перетворення і не прихильник сліпого виконання програми співпраці з МВФ.

Новий голова Міненерговугілля Ігор Насалик заявив РБК-Україна, що першочергове завдання уряду "думати, як не підвищити тарифи на тепло для населення". Нагадаємо, поки що підвищення заплановано на 1 травня. Передбачається, що тарифи на тепло і гарячу воду зростуть на 67%. Такий крок продиктований вимогами МВФ.

Відсутність "технократів" може серйозно ускладнити відносини нового уряду з західними кредиторами. Втім, поки що це не головна проблема, яку прем'єру може доставити засилля "політиків" в Кабміні.

Зручні люди

При формуванні уряду Гройсман спробував домогтися, щоб кістяк міністрів складали люди, які орієнтуються особисто на нього. Він навіть погрожував президенту, що відмовиться не лише від прем'єрства, але навіть від спікерства.

Втім, враховуючи те, як спішно інформацією про цей ділилися інші соратники президента, не можна виключати, що Порошенко і Гройсман просто розіграли спектакль для Вашингтона. Адже в Держдепартаменті були не в захваті від кандидатури вже колишнього спікера Ради. В першу чергу там побоювалися, що з призначенням Гройсмана в Україні порушиться баланс влади на користь президента.

Як би там не було, в підсумку в новому Кабміні особисто віддані Гройсману люди практично позбавлені свободи дій. Прем'єр отримав "двох" своїх міністрів - Олександр Саєнко став міністром Кабміну, а Андрій Рева очолив Мінсоцполітики.

А ось ще один ставленик Гройсмана, Володимир Кістіон по суті в Кабміні буде грати роль весільного генерала в ролі віце-прем'єра з питань АТО. Адже однойменне міністерство очолив Вадим Черниш - ставленик впливового нардепа від БПП Олександра Третьякова. Очевидно, що в першу чергу міністр буде діяти в інтересах свого політичного патрона, а вже потім виконувати вказівки прямого начальника.

Основна частина членів Кабміну Гройсмана орієнтується або особисто на президента, або на інших впливових людей з його оточення. Причому, найчастіше таких людей відразу кілька. Особисто на Порошенка замикаються глава МЗС Павло Клімкін, міністр оборони Степан Полторак, міністр інформполітики Юрій Стець та віце-прем'єр-міністр регіонального будівництва Геннадій Зубко. Всі троє зберегли свої посади.

Більшість новачків Кабміну за квотою президента зручні не тільки йому особисто, але і його оточенню, і навіть олігархам, з якими Порошенко нібито воює.

В першу чергу перший віце-прем'єр, міністр економіки Степан Кубів. До призначення в Кабмін він був нардепом від БПП і представником президента в парламенті. За неофіційною інформацією місце в списку партії президента він отримав за протекцією давнього знайомого Порошенко, власника корпорації Ukrlandfarming Олега Бахматюка.

Те, що він зручний людина Кубів довів відразу після Революції гідності, тоді він очолив Нацбанк. До речі, цю посаду він отримав за квотою партії "Батьківщина", яким тоді керували Арсеній Яценюк і Олександр Турчинов. До цього Кубів багато років був соратником Яценюка за його партії "Фронт змін".

За чотири з половиною місяці, які Кубів керував НБУ, він встиг роздати банкам 63 млрд. гривень у вигляді кредитів для рефінансування на строк більше місяця. Це більше половини всього рефінансування, яке в 2014 році НБУ надав приватним банкам. Крім банків Бахматюка, Кубів прокредитував "Дельта банк" Миколи Лагуна, а найбільше рефінанса від нього отримав Приватбанк Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

В якості міністра економіки тепер Кубів буде відповідати за призначення керівників держпідприємств - основної годівниці для бізнесменів із влади та "старих" олігархів. Якщо в новому статусі Кубів буде діяти за старим принципом, багато з них можуть залишитися задоволеними.

Схожа історія і в нового міністра аграрної політики Тараса Кутового. До парламенту він пройшов по мажоритарному округу у Полтаві, де балотувався від БПП. Кандидатом від блоку імені президента він став після того, як "Солідарність" Порошенка об'єднала виборчий список з "УДАРом" Віталія Кличка, соратником якого був Кутовий. У фракції БПП він очолив депутатську групу УДАР.

Тим не менш, колеги по фракції запевняють, що Кутовий давно знайшов спільну мову з президентом і "людиною Кличко" його зараз називати некоректно. Крім того, як голова аграрного комітету парламенту, Кутовий зумів вибудувати рівні відносини з усіма найбільшими аграрними бізнесменами країни.

Давно переорієнтувався на президента і ще один Ударівець в уряді Павло Розенко. У новому Кабміні він втратив посаду міністра соцполітики і отримав почесне крісло віце-прем'єра по соціалці.

Схожа ситуація і у новоспеченого міністра палива та вугільної політики Ігоря Насалика. Він також пройшов у парламент по мажоритарці, тільки в Івано-Франківській області. У 1990-х він займався бізнесом у сфері нафтопродуктів. Потім був нардепом і мером містечка Калуш. Нардепи від БПП в неофіційних бесідах кажуть, що за останні півроку Насалик добре спрацювався в Раді з Ігорем Кононенко.

Показово, що люди колишнього першого заступника голови президентської фракції допомагали Насалику минулої осені балотуватися на посаду мера обласного центру. Але ту кампанію він програв. Тим не менш, у Насалика є історія стосунків і зі співвласником групи компаній "Континіум" Петром Димінським. Крім того, його призначення в Кабмін підтримував заступник голови фракції "Народний фронт" Сергій Пашинський.

Гнучкість здатний демонструвати і єдиний член нового уряд, який претендує на звання "технократа" - голова Мінфіну Олександр Данилюк. У часи Віктора Януковича він очолював Координаційну раду з впровадження економічних реформ. Що не завадило йому отримати посаду заступника голови АП при Порошенко.

Втім, Данилюк чи не єдиний з новоприбулих членів Кабміну має серйозний конфлікт. За час роботи в АП, він встиг посваритися зі своїм колегою Дмитром Шимківим. При чому, у цьому конфлікті він користувався підтримкою першого заступника голови адміністрації Віталія Ковальчука. Багато в чому стараннями останнього Данилюк і отримав місце в уряді. У той час як Шимків, незважаючи на вмовляння Гройсмана і президента, в Кабмін відмовився йти. Люди з його оточення пояснюють це тим, що Шимків не бачить можливість проводити структурні реформи в нинішній конфігурації Кабміну.

Неконфліктність та зручність більшості новопризначених президентських міністрів по ідеї повинна бути на руку Гройсману. По-перше, малоймовірно, що хтось із них ризикне вступити в пряму конфронтацію з Гройсманом, на зразок тієї, що у Яценюка була з екс-головою Міненерговугілля Володимиром Демчішиним. По-друге, у міністрів не повинно виникнути конфліктів з парламентом, як у їх попередників з числа "технократів".

З іншого боку, не зовсім зрозуміло, як "зручні" міністри будуть проводити обіцяні Гройсманом реформи, тобто "руйнувати" схеми у доручених їм галузях та виконувати курс на деолігархізацію, який проголосив Порошенко.

У минулому році Арсенію Яценюку вдалося налагодити відносини практично з усіма членами його Кабміну, за виключенням Демчішина, незважаючи на те, що в уряд своїх людей делегувало п'ять фракцій коаліції. Перед Володимиром Гройсманом стоїть простіше завдання - об'єднати навколо себе представників двох фракцій. Як колишньому спікерові Ради, Гройсману буде простіше спілкуватися і з депутатами.

У свій час Микола Азаров після призначення прем'єром заявив, що відчуває себе "першим міністром у Кабміні Віктора Януковича". Це не завадило йому пробути прем'єром фактично все президентство біглого лідера Партії регіонів. Володимир Гройсман, у першу чергу, повинен вирішити, чи влаштовує його подібна роль.