Судова реформа: ліквідувати, щоб керувати?

Якою має бути судова реформа? Навколо цього питання сьогодні вже зламано багато списів. Саме робота судової системи буде визначати успішність руху держави до базових європейських стандартів. Дотримання прав і свобод людини, недоторканість приватної власності, захист прав інвесторів - все це можливо лише за умови існування незалежного, прозорого і компетентного судочинства.

Найбільші шанси бути прийнятими парламентом мають два законопроекти реформи, що були підготовлені відповідно Кабміном і Адміністрацією президента. Якщо оцінювати в цілому кожен з документів, то першим, що впадає у вічі, є те, що прем'єрський проект виступає скоріше як революційна система перетворень, в той час як президентський більш схожий на еволюційну програму. Супротивники президентського варіанту закидають йому надмірну поступовість, розпливчастість та відсутність кардинальних змін. Натомість опоненти прем'єрського проекту кажуть про підміну понять авторами цього документу. А саме про те, що замість очищення та оптимізації роботи судової системи, в Кабміні прагнуть переформатувати і перепорядкувати цю систему собі, витративши на це мільярди бюджетних коштів.

Дійсно, проект уряду містить низку перетворень, мета яких неочевидна, а наслідки важкопрогнозовані. Однією із найбільш суперечливих пропозицій документу є ліквідація спеціальних судів і передача їх повноважень до судів загальної юрисдикції. Автори документа вважають цю ідею ключовою новацією реформи, що дозволить швидко побороти корупцію.

Чи є підстави для таких очікувань? Чимдалі до потрапляння проектів судової реформи в парламент, тим більше експертів висловлюють свою думку щодо пропонованих новацій.

Олександр Водянников, національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні:

"Що стосується питання ліквідації системи господарських судів, не думаю, що такий крок сам по собі сприятиме розв'язанню системних проблем, пов'язаних з корупцією в судовій системі, залежністю судової влади та якістю правосуддя. Адже ліквідація господарської юрисдикції не гарантує, що ті явища, в наслідок яких виникла ця ідея, не будуть реалізовані вже в рамках судів загальної юрисдикції. Відповідно питання полягає не в існуванні окремої господарської юрисдикції - системні проблеми, що руйнують судову систему, вимагають системного підходу. З такої точки зору ліквідація системи спецсудів не вбачається адекватним і продуманим кроком".

Власне, думка про те, що ліквідація спеціалізованого правосуддя не є боротьбою з корупцією, була загальною серед опитаних експертів. Більш того, більшість наших співрозмовників вказало на переваги наявності спеціалізованих судів та розповсюдженість подібних моделей судочинства серед розвинених країн Заходу. Спеціалізовані суди, зокрема комерційні або торгові, існують у 17 країнах з 47 держав-членів Ради Європи.

Олександр Волков, керівник Головного управління з питань судоустрою та правової політики Адміністрації президента України, екс-суддя ВСУ:

"У багатьох країнах є різні спеціалізовані суди, трудові (наприклад, в Австрії), податкові, військові, сімейні тощо.

Щодо найдорожчої вартості справ, які розглядаються в господарських судах, то в мене є ряд запитань. А чи врахували в цих розрахунках обсяг надходжень до бюджету від судового збору в господарських і адміністративних судах? Чи враховано в них обсяг доказів, які вивчаються адмінсудами?

Наведу приклад з виробничої сфери. Кого на підприємстві мати краще: слюсаря і токаря в одній особі, який ще вміє трохи фрезерувати, чи наймати кожного спеціаліста окремо? Мабуть, слюсаря можна цьому навчити і він усе це буде робити. Але якою буде ефективність і якість його роботи?

Після ліквідації військових судів у 2010 році у Верховній Раді з'явилася постанова (її так і не розглянули) про погашення заборгованості тим суддям, яких звільнили внаслідок цієї ліквідації. Будь-яка ліквідація коштує дорожче, ніж щось створити".

Майже усі опитані нами юристи підкреслили, що нагальною потребою української судової системи є очищення, а не перепідпорядкування.

Втім, ефективного механізму люстрації і професійної оцінки суддів досі не запроваджено, а пропозиції Кабміну лише імітують такий механізм.

Юрій Вахель, Лабораторія законодавчих ініціатив

"Я особисто вважаю, як мінімум, помилкою ліквідацію системи господарських судів.

Основна проблема не у тому, як називатимуться суди, чи яка у них буде спеціалізація. Це все на поверхні. Вторинне. Проблема, ім'я якій легіон ("nomen illis legio"), є набагато глибша і називається вона "корупція". От саме цим і потрібно більше перейматись зараз, на моє тверде переконання. Люстрація повинна прибрати хоча б перший шар цього бридкого нашарування на тілі нашого суспільства".

Деякі експерти відверто казали про побоювання щодо планів Кабміну запровадити «ручний режим» керування правосуддям за допомоги передбаченої законопроектом тотальної переатестації судій. Тотальні звільнення і переатестація не знімуть проблему корупції. Адже звідки візьмуться тисячі нових суддів, хто і за якими критеріями проводитиме переатестацію? Чи не є це підміною процесу очищення процесом складання присяги на політичну лояльність та особисту відданість?

Олег Бачун, заступник Генпрокурора і екс-голова Окружного адміністративного суду м. Києва:

"Кабмінівський законопроект дещо радикальний. Приміром, для чого ліквідовувати господарське правосуддя? Думаю, це неправильно, бо в підсумку ми знову не покращимо якість відправлення правосуддя в господарських справах. Президентський проект більш виважений. Принаймні, я не бачу в ньому тенденції взяти під себе правосуддя, зробити його слухняним".

Юристи також говорять про штучність і кон'юнктурність питання про ліквідацію спеціалізованого судочинства, вказуючи на небезпеку цього кроку. Ризик таких дій, на їх думку, пов'язаний з неспроможністю судів загальної юрисдикції обслуговувати суб'єктів господарчого права на належному рівні.

Василь Кисіль, старший партнер юридичної компанії "Василь Кисіль і партери"

"Питання ліквідації господарських судів було піднято, щоб заспокоїти суспільство, переконливо поставити крапку на судовій реформі. Судді дійсно беруть хабарі. І це питання не стільки до них, скільки до держави. Не треба створювати умов для корупції, спокуси для суддів. Повірте, святих у нас немає. Державі це треба враховувати.

Коли я писав свою першу дисертацію, з подивом відкрив для себе, що в Німеччині суди поділялися на сім спеціалізацій (сьогодні їх п'ять), в США - на десять. Спеціальні суди існують у Франції, Австрії, Бельгії та інших країнах.

Я не прихильник господарського права, але вважаю, що немає підстав ліквідувати ГК, ГПК і господарське судочинство як галузь. Я не можу собі уявити, як суддя звичайного районного суду буде розглядати справу, пов'язану з цінними паперами, з банкрутством. І зовсім не можу уявити, як бізнес буде чекати рішень по 4-5 років. Адже сьогодні в суді справу проходить повне коло за 7-8 місяців, а в суді загальної юрисдикції - за 4-5 років".

Фактом є те, що спеціалізовані суди сьогодні забезпечують значно вищу якість судочинства, аніж суди загальної юрисдикції. І в плані швидкості розгляду справ, і в плані доступності, і обгрунтованості ухвалюваних рішень.

Микола Козюбра, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук НаУКМА:

"Спеціалізацію судів, безперечно, треба зберегти, але спеціалізація не означає вертикаль судів, починаючи з нижчого до вищого (касаційного) суду, як у нас".

Судова реформа повинна, передусім, зробити судочинство чесним, доступним і забезпечити політичну незалежність суддів від інших гілок влади. Втім, урядовий варіант реформи пропонує закреслити досягнення спеціалізованих судів, створити єдину судову піраміду і створює ризик перепризначення суддів за політичним мотивом. Чекаємо, що запропонує проект судової реформи від Президента.