Верховний суд Австрії вважає допустимою екстрадицію українського бізнесмена Дмитра Фірташа до США. Як відомо, там його звинувачують у корупційних проступках, пов'язаних з нібито дачею хабарів чиновникам Індії за дозвіл на розробку титанового родовища. Фірташ знаходиться в Австрії вже п'ять років, і всі ці роки в цій країні продовжується юридична дискусія з питання його видачі. Тепер доля бізнесмена залежить від рішення міністра юстиції Австрії, адже суд у цьому питанні не є остаточною інстанцією. Детальніше – у колонці головного редактора РБК-Україна Сергія Щербини.
У вівторок у Відні відбувся черговий розгляд питання видачі українського олігарха Дмитра Фірташа до США. Верховний суд Австрії дозволив його екстрадицію за звинуваченнями у корупції, висунутих американськими правоохоронцями.
Ці звинувачення стосуються змови з метою дачі хабарів при отриманні дозволу на розробку титанового родовища в Індії. За версією ФБР, Фірташ і його співробітники заплатили індійським чиновникам 19 мільйонів євро. Минулого тижня федеральний суддя Ребекка Палмаєр в Чикаго відмовилася зняти з Фірташа ці звинувачення. А значить, американські правоохоронці все ще хочуть отримати бізнесмена на свою територію.
Нагадаємо, Фірташ був затриманий в Австрії ще у 2014 році і вийшов під рекордну заставу у 125 мільйонів євро, яку вніс його друг, російський бізнесмен Василь Анісімов.
У 2015 році Земельний суд Відня вирішив, що Фірташ не повинен бути виданий США. Суддя Крістоф Бауер, серед іншого, постановив, що американські силовики не надали достатніх даних за звинуваченнями і прийшов до висновку, що "справа має політичне підґрунтя". Варто відзначити, що на політичній складовій справи робив особливий наголос захист бізнесмена.
Прокуратура Австрії оскаржила це рішення, і Фірташ не міг покинути цю країну до розгляду апеляції. А після і поготів - у лютому 2017 року суд Відня задовольнив вимоги прокуратури і вирішив, що екстрадиція Фірташа у США допустима.
У тому ж році захист Фірташа звернувся до Верховного суду Австрії. Ця інстанція визнала апеляцію захисту не позбавленою підстав, і зупинила екстрадицію до її розгляду. Але у вівторок суд не пішов назустріч захисникам бізнесмена.
Проте є суттєвий нюанс. В Австрії суд не вирішує питання самої екстрадиції. Суд тільки визначає допустимість видачі, а остаточне рішення приймає міністр юстиції Австрії, якщо суд визнає її законною. Але нічого не зобов'язує міністра юстиції вчиняти те або інше. Більше того, міністр має у цьому питанні керуватися інтересами Австрії.
Так що зараз подальша доля Фірташа залежить від Клеменса Яблонера, який 3 червня очолив Мінюст у тимчасовому уряді Австрії. Цей уряд буде діяти до вересневих виборів.
Як відомо, нещодавно в Австрії розгорівся політичний скандал, результатом якого стала відставка уряду Себастьяна Курца і оголошення виборів. Скандал був пов'язаний з публікацією німецькою пресою відеозапису, де вже колишній віце-канцлер Австрії та голова парламентської фракції Австрійської партії свободи обговорюють фінансування цієї політичної сили з якоюсь росіянкою.
Ця жінка представлялася племінницею російського мільярдера Ігоря Макарова, засновника відомої газової компанії "Ітера". Сам Макаров офіційно заявив, що у нього немає жодних племінниць. Цікаво те, що ще у середині 2000-х Макаров вів спільний бізнес з Фірташем, хоча потім їхні шляхи розійшлися.
Якщо вірити матеріалам сайту Wikileaks, Фірташ сам розповідав про свої взаємини з Макаровим послу США в Україні Вільяму Тейлору у 2008 році. До речі, 18 червня Тейлор прибув в Україну в якості тимчасового керівника посольства.
Крім того, важливо пам'ятати, що всі суди у справі Фірташа в Австрії не були розглядом по суті питань, заданих правоохоронцями США. Вони стосувалися виключно питань екстрадиції, а не конкретних правопорушень. Суд за висунутими звинуваченнями можливий тільки у тому випадку, якщо олігарх опиниться на американській території.
Але цей сценарій для нього найбільш сумний. Санкція за звинуваченнями, висунутими проти Фірташа в Штатах, передбачає позбавлення волі на десятки років і конфіскацію майна. Якщо, звичайно, у суді буде доведено, що бізнесмен переступив закон.
Втім, якщо міністр юстиції Австрії вирішить видати Фірташа, з високою ймовірністю швидко США він не залишить. Людина з багатою біографією, яка потрапляє у шестерінки американської бюрократичної та правоохоронної машини, може бути зафіксованою в США всерйоз і надовго. Павло Лазаренко може підтвердити.
Але історія Фірташа показова в іншому. П'ять років бізнесмен перебуває в Австрії. П'ять років судова система цієї країни вирішує його долю. Схоже, не на його користь в результаті, але тим не менш. Відбувається цілий процес, де забезпечені права і обов'язки сторін. Де суд бере до уваги істотні обставини, а в країні сформована система стримувань і противаг. Однією з таких противаг, до речі, є час.
Грубо кажучи, те, що відбувається у Відні, далеке від практики Баришівського суду Київської області. Це у нас можна дати громадянство, забрати громадянство, вислати і повернути назад протягом пари-трійки років. А на Заході так не прийнято. Як не прийнято і прориватися з боєм через кордон, а порушити наказ суду – смерті подібно.
Кілька років тому, в черговий "міжсудовий" період, з'явилася інформація, що Фірташ повертається в Україну. Дійшло до того, що Україна навіть запроваджувала особливі умови допуску приватних літаків. Як розповідали тоді поінформовані люди, обговорювався план не дати посадку борту, на якому буде Фірташ, і змусити його сісти на території суміжних країн, де діяв би американський запит на видачу. Фірташ в Україну так і не полетів.
Хоча батьківщина для нього є найбільш безпечним місцем, і не з сентиментальних міркувань. Конституція України прямо забороняє видачу своїх громадян іншим країнам. Теоретично, США можуть хіба що запитати правову допомогу в українських силовиків у притягненні Фірташа до відповідальності за їх звинуваченнями, але на території України. Що станеться у такому випадку – більш-менш очевидно. Повертаємося до тези про практику Баришівського суду Київської області.
Але дозволити йому повернутися в Україну може тільки Клеменс Яблонер. Саме члену тимчасового уряду належить вирішити, які у цьому питанні інтереси Австрійської республіки. Якщо він взагалі буде щось вирішувати, а не підвісить ситуацію ще на кілька років.