11 лютого 2020 року в Офісі президента відбулася заміна голови, про яку чимало пліткували кілька місяців до того. Замість Андрія Богдана Офіс президента очолив його заступник Андрій Єрмак.
Минув рік, як Володимир Зеленський працює без людини, яку називали головним ідеологом передвиборчої кампанії "Зе-президента". Але вже з іншим Андрієм, якого називають протилежністю Богдану. Як змінилася політика Банкової за цей рік – детальніше в матеріалі РБК-Україна.
Від початку каденції Володимира Зеленського Єрмак займався, перш за все, контактами з Росією та двома іншими державами Нормандської четвірки – Німеччиною та Францією. Він відповідав за переговори по Донбасу. Тому, коли Єрмака призначили керівником Офісу президента, одне з ключових питань було – а чи зможе він поєднувати дипломатію з іншою обов’язковою роботою на Банковій.
Очільник Офісу президента в офіційній ієрархії влади - особа, яка допомагає працювати президенту. Таку людину не можна порівнювати за повноваженнями з прем’єр-міністром або спікером парламенту. Але у сьогоднішній вертикалі влади Зеленського, де ключові процеси в державі координуються з Банкової, голова ОП має значно більше впливів.
Цю систему можна описати нехитрою комбінацією. Голова ОП контролює кадрові призначення в офісі, може давати поради щодо кадрів в уряді, а також координує комунікацію між ОП та Верховною радою, зокрема монобільшістю.
Неофіційно Офіс президента також впливає на більшість процесів у владній вертикалі. Богдану, а тепер Єрмаку вже й, приписують відповідальність за успішні чи не дуже голосування фракції у Верховній раді за президентські законопроекти, чи кадрові рішення.
На посилення ролі спочатку Богдана, а потім і Єрмака працював політичний результат Зеленського у 2019 році. В умовах цієї влади, коли президент є джерелом легітимності одночасно і для урядовців і для монобільшості у Верховній раді, логічно, що вплив Банкової став ще більшим, ніж це було за попередніх президентів.
Андрій Богдан користувався цим відкрито. Він явно хотів демонструвати, що влада – у нього. Йому це подобалося.
Андрій Єрмак обрав іншу тактику. Він практично непомітний. Можливо, тому і складно назвати рішення у внутрішній політиці або людину десь на високій посаді, які були б проведені особисто Єрмаком. Хоча це не означає, що він не впливав на рішення та призначення. Втім, за словами співрозмовників РБК-Україна в ОП, остаточний вибір завжди залишався за президентом.
Багато хто сумнівався, що Єрмаку вистачить часу на новій посаді й на переговори по Донбасу, і на справи Банкової, але владна вертикаль президентського офісу не розсипалася і сьогодні виглядає стабільною.
У 2020-му році команді Зеленського вдалося досягнути перемир’я на Донбасі. Від кінця липня майже по всій протяжності фронту була встановлена практично повна тиша. У рази зменшились кількість обстрілів та бойових втрат. Це допомогло зберегти десятки життів, які були б втрачені, якби домовленості про припинення вогню не було.
На думку політолога Володимира Фесенка, переговори з Росією про мир на Донбасі пожвавилися, не тільки в питанні припинення вогню, але й обміну полоненими та активності української делегації в ТКГ.
Від грудня Росія поступово збільшує інтенсивність вогню на Донбасі. Це – ще не гаряча війна у повному сенсі цих слів. Але і просто окремими провокативними порушеннями режиму припинення вогню це не назвеш. Від Росії це може бути відповіддю на небажання української сторони проводити вибори на Донбасі без виконання безпекових домовленостей. А також посиленням боротьби влади проти проросійських агентів всередині держави.
З огляду на це, протести проти "капітуляції", які були активними наприкінці 2019-го та початку 2020-го практично припинилися. Політичні опоненти влади ще від 2019-го звинувачували Зеленського, а разом з ним і його головного переговірника у підготовці нібито здачі інтересів України – Росії.
Діставалося Єрмаку за ідею зі створенням Консультативної ради в ТКГ, а також за пропозиції по імплементації формули Штайнмаєра, що вважається зобов’язанням України згідно з досягнутими домовленостями ще за попередньої влади. Відбувалися акції протесту, основним меседжем яких була буцімто здача українських інтересів. У підсумку, цієї здачі інтересів не відбулося. А Росія продовжує гальмувати переговори по Донбасу.
Експерт Андрій Золотарьов вважає, що українська позиція в переговорах радників лідерів нормандської четвірки щодо безпекових питань, повернення контролю над кордоном, дратує Росію.
У 2020-му році відбулося перезавантаження роботи української делегації у Тристоронній контактній групі. За інформацією джерел в Офісі президента, Єрмак реалізував ідею з підняттям статусу ТКГ шляхом включення в неї журналістів – вихідців з Донбасу, а також статусних членів. Українську делегацію очолив Кравчук.
На переговорах у цьому форматі тепер присутні реальні представники Донецька і Луганська – українці, які за походженням звідти, але живуть на підконтрольній території. Ще від початку роботи майданчику у Мінську росіяни брали із собою представників окупаційних структур у якості запрошених. Бойовики ніколи не були реальною стороною переговорів, хоча і не пропускали цих зустрічей.
Україна ж розбила цю монополію, яку Росія намагалась використати, щоб представити саме бойовиків стороною війни. Та інформаційно прокачала роботу ТКГ, не давши росіянам замовчувати та заморожувати інтерес до важливих питань групи. Керівник Офісу президента опрацьовував різні підходи, оскільки на Банковій розуміли, що росіяни докладають максимум зусиль для затягування часу, гальмування процесів задля втрати загального інтересу західних партнерів до теми Донбасу.
Був змінений підхід України й до оцінки порядку виконання пунктів Мінських домовленостей. Раніше не існувало чіткого акценту на тому, що для України неприйнятно проводити вибори у Донецьку та Луганську до того, як буде повернутий контроль над ділянкою кордону з Росією. А це ключове питання безпеки. І одна з найбільших проблем у переговорах, тому що Росія вперто чіпляється за цей та інші вигідні їй пункти домовленостей. Україна пропонує модернізувати "Мінськ" – відповідні пропозиції на столі в учасників Нормандського формату.
Фото: Андрій Єрмак під час робочого візиту на Донбас (president.gov.ua)
Зеленський та його Офіс президента не відступили від підтримки курсу України в НАТО. Інакше бути й не могло, оскільки цей курс закладений в Конституцію. Також саме президент, відповідно до Конституції, представляє Україну у міжнародних відносинах. У системі влади Зеленського Офіс президента на чолі з Єрмаком формує міжнародну стратегію України.
Минулого року Зеленський відвідав Велику Британію та Туреччину, де були досягнені домовленості про співпрацю в оборонній сфері. А найбільш важливим є для України статус партнера НАТО з розширеними можливостями. Щоправда, від владної вертикалі чекають набагато більшого на шляху до НАТО – ПДЧ. І ось тут від президента Зеленського, МЗС, Міноборони, уряду та голови ОП потрібна чітка візія цього курсу.
За останній рік Україна багаторазово обговорювала із західними партнерами ідею створення в країні міжнародного центру протидії російській пропаганді, а суттєві ризики від неї та роботи російських спецслужб прямо прописані в новій редакції Стратегії національної безпеки України, яку Зеленський затвердив у вересні 2020 року.
Кейс з каналами Віктора Медведчука став найбільш обговорюваним рішенням Зеленського та команди. Принаймні, в суспільстві його точно вітали в різних таборах. Навіть в так званому "патріотичному", де політику Офісу президента не сприймали. Віктор Медведчук намагався збільшити свій вплив у відносинах з владою та у переговорах України з Росією. Але закінчилося це для нього поразкою. Він втратив один з важелів впливу в Україні – інформаційний інструмент.
Банкова змогла реалізувати рішення про санкції проти телеканалів Медведчука у цілковитій таємності. Офісу президента вдалося не допустити жодного витоку інформації. Хоча, за даними РБК-Україна, підготовка санкцій тривала протягом суттєвого часу і передбачала певні консультації. А в підсумку навіть була отримана підтримка США, Великої Британії, Канади і європейських країн.
Багато хто прогнозував, що такий жорсткий удар по одному зі співкерівників ОПЗЖ значно ускладнить ситуацію у парламенті. Де монобільшості все частіше потрібна допомога при голосуваннях від інших фракцій та груп. Але Верховна рада залишилась стабільною. Як, до речі, і після вигнання з фракції "Слуги народу" Олександра Дубінського.
За даними джерела у фракції "Слуга народу", на це вплинуло кілька факторів, включно із проблемами, які створив сам Дубінський для Коломойського. Але підхід до роботи з фракцією був інший.
"Якщо Андрій Богдан полюбляв ламати через коліно, то сьогодні з Офісу президента комунікація зовсім інша, більш дипломатична. Хоча на певні питання часто йде більше часу, але коефіцієнт корисної дії в діалозі з депутатами точно кращий", – вважає джерело в СН.
На Банковій намагаються спілкуватися з усіма. І мова не тільки про фракцію "Слуга народу", але й інші партії та групи депутатів. Тому у Банкової залишається свобода маневру навіть тоді, коли ситуація стає дійсно ризикованою – все одно та чи інша сила у Верховній раді погодиться підтримати президента, а завдяки цьому – окремі групи не можуть шантажувати.
Стосунки з медіа також стали іншими. Андрій Богдан полюбляв так званий "тролінг" журналістів, або взагалі не давав коментарі. Після приходу на посаду Єрмак обіцяв змінити ці підходи. І хоча він пішов у тінь та не став проводити постійні брифінги, пресі все ж стало простіше отримувати офіційне роз’яснення з різних питань.
Такий комунікаційний підхід ускладнює для опонентів влади здійснення медіа-атак проти Офісу президента та глави держави особисто. У підсумку, скандали, яких за рік все ж було немало, так і не змогли розхитати команду Зеленського. На Банковій вона лишається стабільною. Принаймні, поки що.