Україна четвертий місяць запекло чинить опір повномасштабному російському вторгненню. Влада сподівається, що старі та нові пакети санкцій з боку ЄС та США допоможуть обмежити здатність Москви забезпечувати свої війська додатковими боєприпасами та технікою.
Втім, підприємства військово-промислового комплексу РФ (ВПК РФ) знаходили впродовж років (після анексії Криму) і далі знаходять "лазівки" й схеми, аби співпрацювати з європейськими постачальниками деталей для виготовлення зброї, яка щодня забирає життя українців.
Про те, наскільки така "співпраця" з агресором є розповсюдженою, які найчастіше схеми використовують російські компанії та чому санкції Заходу фактично не діють – у спецпроекті РБК-Україна.
У 2014 році, коли Росія анексувала українській Крим, країни Заходу запровадили проти країни-агресора перші санаційні обмеження, у тому числі, на експорт зброї та технологій для військового використання РФ.
У Кремлі тоді відреагували заявою, що все, що стосується продукції військового призначення, буде виготовлятися виключно на території Росії і навіть пообіцяли "зістрибнути" з імпортних комплектуючих для російського озброєння та перейти на вітчизняні аналоги вже за три роки.
Через вісім років, коли Росія розв'язала в Україні повномасштабну війну, стало зрозуміло, що російська армія застосовує техніку, робота якої, як і раніше, неможлива без імпортних складових.
З того часу РФ так і не спромоглася запустити масове виробництво зі своїх комплектуючих, навіть, найбільш передових і розхвалених російською пропагандою збройних систем, таких як винищувач "Сухой", танк Т-14 "Армата" та літак дальнього радіолокаційного виявлення А-100.
Ба більше, багато відомих європейських компаній свідомо продовжують співпрацювати з підсанкційними бізнесами РФ, нехтуючи і мораллю, і законом.
За даними Міністерства оборони України (МОУ), з початку війни загальні втрати військових сил Росії у техніці перевалили за 4000 одиниць. Збройні сили України знищують більшість ворожої техніки, але ті зразки, які цілими потрапляють до наших військових, дають можливість вивчати їх реальні характеристики та комплектацію.
Зокрема, стало очевидно, що майже у всіх видах озброєння Росія покладається на важливі комплектуючі з "недружніх країн" Заходу.
Так, за даними Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Великобританії (RUSI), крилата ракета 9М727, яка запускається з ракетного комплексу "Іскандер-К" та є зразком однієї з провідних систем озброєння Росії, забезпечує свою роботу за допомогою американської електроніки. З семи точок підключення до встановленого на ракеті комп'ютера, лише одна розроблена за радянських часів і виготовляється в Росії. Інші шість — продукція компаній США. Деталі, що з'єднують друковані плати з корпусом комп'ютера і самі друковані плати теж зроблено у Штатах.
За даними Генштабу, російські війська знову розмістили оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер-М" у Білорусі за 50 км від кордону України (фото: Віталія Кузьміна)
Снаряди 9М949 для реактивної системи залпового вогню "Торнадо" теж використовують волоконно-оптичний гіроскоп американського виробництва для системи навігації.
Російська система протиповітряної оборони "ТОР-М2" — одна з найпотужніших систем ППО малої дальності у світі — використовує розроблений Великобританією осцилятор в комп'ютері, що управляє радаром платформи. Те саме стосується й крилатих ракет "Калібр", Х-101 та багатьох інших.
Від західних компонентів залежить не лише російська зброя, а й тактичне бойове спорядження. Наприклад, аналіз російських військових радіостанцій "Акведу", які забезпечують зв'язок між військовими, показав, що для їх створення Росія використовує найважливіші електронні компоненти, вироблені у США, Німеччині, Нідерландах, Південній Кореї та Японії.
Ще один приклад — комплекс радіоелектронної боротьби "Борисоглібськ-2" (використовується, щоб впливати на радіоелектронні засоби систем управління, зв'язку та розвідки, — ред.). Аналітики нарахували понад 60 електронних компонентів західного виробництва, які використані під час створення комплексу. Більшість їх вироблено у США, Великобританії та Німеччини.
В комунікаційному комплексі транспортного літака Іл-76 також було виявлено близько 80 компонентів, які не можуть бути замінені на деталі російського виробництва.
24 лютого саме 18 транспортних літаків Іл-76 вилітили у напрямку Києва для висадки десанту (фото: УНІАН)
Те саме стосується навігаційних систем. Так, російські винищувачі Су-30СМ мають навігаційні системи французької компанії Thales. Саме такі винищувачі ЗСУ збивали у березні в небі над Київською областю. Ця ж компанія Thales постачала Росії тепловізори Catherine FC для створення прицільних комплексів "Эсса", "Плисса" та "Сосна-У". Вони стоять на модифікованих танках Т-80, Т-90, Т-72 та інших бойових машинах.
Що стосується російських безпілотників, то російськими вони є хіба що на папері. Наприклад, безпілотний комплекс "Орлан-10" складається з GPS-модуля швейцарської компанії U-blox, двигуна японської SAITO, стартера-генератора американської Texas Instruments Incorporated та польотного контролера франко-італійської STMicroelectronics.
Дрон "Форпост", який випускає російський "Оборонпром" спільно з ізраїльським Israel Aerospace Industries, збирають з американських та німецьких запчастин. За даними Conflict Armament Research, Ізраїль постачав комплектуючі в обхід санкцій щонайменше до 2018 року.
У цілому ж, наголошують аналітики, майже вся сучасна військова техніка Росії залежить від складної імпортної електроніки з Великобританії, Німеччини, Нідерландів, Японії, Ізраїлю, США та інших країн. У деяких випадках ці компоненти можуть бути класифіковані як "електроніка подвійного призначення", яку можна придбати на комерційній основі.
Коли Європейський союз у 2014 році ввів санкції проти Росії, обмеження поширились, в першу чергу, на постачання зброї й товарів подвійного призначення: оптики, електроніки та інших запчастин, які можна використовувати у воєнно-промисловому комплексу.
Втім, країни ЄС не припиняли імпорт зброї й комплектуючих до Росії, охоче використовуючи "лазівки" в тексті рішення Ради ЄС щодо санкцій проти РФ.
Наприклад, ембарго не стосувалося контрактів, укладених до анексії Росією Криму та підтримки сепаратистських угрупувань на Донбасі. Укладення додаткових угод до попередніх контрактів з РФ дозволило багатьом виробникам зброї та компонентів до зброї отримувати експортні ліцензії та продовжувати постачання продукції.
За даними британського The Telegraph, постачання до РФ за цією схемою включало бомби, ракети та гармати. 10 країн-членів ЄС здійснювали такий експорт. Близько 78% від загального обсягу на 350 мільйонів євро постачали німецькі та французькі фірми.
Ще одне "зручне" для Росії формулювання в тексті санкцій зразка 2014 року стосується товарів подвійного призначення. Їх заборонили постачати російським військовим підприємствам, однак європейські запчастини регулярно потрапляли на заводи російського ВПК, за допомогою фірм-прокладок.
Німецькі фірми продали до Росії товарів "подвійного використання" на суму 121 мільйон євро. Уряд стверджував, що їх надурили російські покупці, що запевняли у мирному використанні товарів. "Якщо були ознаки будь-якого військового використання, експортні ліцензії не надавалися", — заявив речник міністерства економіки країни.
Франція продала для озброєння РФ найбільше — на 152 млн євро в рамках 76 експортних ліцензій. Уряд дозволив продавати росіянам бомби, ракети, торпеди, а також тепловізійні камери для понад 1000 російських танків, а також навігаційні системи для винищувачів і ударних гелікоптерів.
За словами екс-голови правління "Приватбанку", банківського експерта Олександра Дубілета, за ініціативи якого група юристів збирає докази порушення санкцій з боку іноземних компаній та звертається до відповідних правоохоронних органів задля притягнення їх до відповідальності, прикладів роботи європейських фірм на армію Росії дуже багато. Мова йде щонайменше про сотню компаній.
"Санкції ЄС самі по собі не працюють. Наш аналіз показує, що Росія використовує не дуже складні схеми, які в результаті дозволяють компаніям з санкційного списку спокійно отримувати від європейських виробників необхідні комплектуючі", – коментує Олександр Дубілет.
Один з найяскравіших кейсів, скарги за яким Дубілет вже направив у прокуратуру Бельгії та низку інших, визначених його юридичними радниками, установ, – це постачання бельгійською компанію New Lachaussée обладнання для виготовлення боєприпасів російським АТ "Концерн "Калашников".
З листувань керівництва заводу, які оприлюднило хакерське угруповання Anonymous, стало відомо, що представники Липецького механічного заводу вели перемовини з іноземними виробниками від імені концерну "Калашников", який на той момент вже перебував під санкціями ЄС.
Зокрема, менеджмент заводу допомагав "Калашникову" шукати лінію для виробництва патронів, і бельгійський виробник надав росіянам комерційну пропозицію.
Менеджмент концерну "Калашников" знайшов спосіб обійти західні санкції (фото: kalashnikovgroup.ru)
Ще одним гучним кейсом, який наразі є в роботі у Олександра Дубілета, є схема за участі російського державного виробника "Алмаз-Антей", який, зокрема, виробляє "Буки", якими обстрілюють українські міста. Концерн перебуває під санкціями з 2014 року. З ним заборонено торгувати як прямо, так і опосередковано (через дилерів).
Проте, за словами Дубілета, підприємства зі складу цього концерну відкрито проводять тендери на купівлю продукції іноземних виробників через офіційний сайт zakupki.gov.ru.
До того ж, часто продукція, яку купують через тендери, дуже схожа на товари подвійного призначення, які в Росію не можна було постачати будь-яким компаніям. Це означає, що компанії порушували одразу і персональні санкції, і секторальні.
У цілому ж, офіційна інформація дала підстави юристам стверджувати, що санкції обходили та, ймовірно, продовжують оминати компанії з США, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Словенії, Люксембурга та інших країн.
Наприклад, компанія ISCAR Metalworking, що належить Berkshire Hathaway Уоррена Баффета, взяла участь у тендері з постачання металорізальної техніки через свого офіційного дилера ТОВ "Санкт-Петербурзька Інструментальна Техніка". Німецьке високоточне вимірювальне обладнання виробника Zoller взагалі закуповувалося на тендері вже у березні цього року, після того увесь світ побачив, з якою метою Росія накопичувала воєнний арсенал.
Окремі компанії постачали товари для військових потреб навіть без отримання спеціальних ліцензій. Наприклад, німецька Bosch стверджувала, що продає автомобільне обладнання включно для цивільних, утім її апаратуру знаходили на захоплених ВСУ російських бойових машинах.
"Проаналізована нами інформація дає стверджувати, що поставки часто здійснювалися через офіційних дилерів і дистриб'юторів. Це говорить про те, що компанії свідомо заплющували очі на санкції. В деяких випадках мова йде також про порушення корпоративного законодавства, роботи з цінними паперами, що у США, наприклад, карається суворо", – пояснює банківський експерт.
Саме виявленням таких випадків, юридичним обґрунтуванням їхнього правопорушення та інформуванням регіональних та міжнародних правоохоронних органів та інших відповідних органів займається зараз Дубілет з командою юридичних радників. В рамках цього вже було відправлено декілька перших звернень, зокрема, до бельгійської прокуратури щодо діяльності New Lachaussée.
"Притягнуті до відповідальності через протиправну співпрацю з країною-агресором компанії стануть яскравим прикладом токсичності Росії. Наша мета - щоб навіть після війни глобальні компанії-виробники зброї або компонентів для неї ще дуже довго не співпрацювали з країною, яка виготовляє ракети не для захисту, а нападу на цивільне населення іншої мирної країни", – резюмує Олександр Дубілет.