Сергій Зубов: "Через високу ціну на електроенергію великі підприємства змушені зупинятися"

РБК-Україна: В коридорах влади та в ЗМІ чимало говориться про складну ситуацію на ЗЗФ. В кінці березня під час візиту в Запоріжжя Президент України давав розпорядження чиновникам про необхідність вирішення проблем. Про які проблеми підприємства йдеться?

Сергій Зубов: Їх декілька. Була спроба рейдерського захоплення балки «Середньої», шлакових відвалів, де у ЗЗФ знаходиться цех по переробці вторинної сировини. Ми відстояли заводську територію, але завод вимушено не працював кілька місяців. До речі, захоплення було не тільки наших відвалів, але і знаходяться поруч відвалів «Запоріжсталі» і «Дніпроспецсталі».

Наступна проблема, яка нас буквально душить досі, те, що нам відмовили в оренді електропідстанції «Ф2». Для довідки: підстанція «Ф2» знаходиться на території заводу. Будувалася ця підстанція для запуску четвертого цеху ЗЗФ і забезпечення його електроенергією. У далекому 1963 р. вона була заводом безоплатно передана «Запоріжжяобленерго».

Отже, ми не без проблем пройшли кризовий 2009 р. а в 2010 р. виникла ситуація, коли, в силу падіння попиту на феросплави, завод почав трохи менше споживати електроенергії. І нас відразу позбавили першого класу споживання електроенергії.

Нагадаю, що згідно з установленими НКРЕ правилами, підприємство, яке споживалося 150 млн кВт на місяць відноситься до першого класу. Ми ж споживали в 2010 р. в середньому в місяць 136 млн кВт. В результаті, нас перевели на другий клас. Через це впала рентабельність виробництва феросплавів, які випускає четвертий цех ЗЗФ (якщо розглянути структуру витрат по підприємству, то в середньому ціна електроенергії становить близько 40% витрат на виробництво феросплавів).

Додаткові витрати були ще і внаслідок того, що у нас є газо-вапняна ділянка в третьому цеху, де ми готуємо вапно для технології виплавки марганцю 95-процентного. Раніше ми працювали на феросплавному газі - замість природного газу.

Через збільшення вартості електроенергії четвертий цех ЗЗФ зупинився. А адже саме він забезпечував ділянку необхідним феросплавним газом. Ми вимушено почали використовувати природний газ. Це дуже дорого, але іншого виходу у нас не було.

Тепер про соціальний аспект наших проблем. Ми намагалися боротися протягом 8 місяців, намагалися зберегти колектив четвертого цеху. Їздили до Києва, зверталися до державних органів, в НАК «ЕКУ», в НКРЕ, в Міненерговугілля, але результату не досягли.

Допомагали нам профспілки - заводський, обласний, центральний комітет профспілки. Вони ініціювали багато заходів, на яких ми спробували звернути увагу на проблеми ЗЗФ. Але реакції чиновників не було ніякої. В ми вимушено скоротили 1400 чоловік, що складає майже 40% облікової чисельності працівників заводу. Виходить, що 1400 сімей Запоріжжя залишилися без коштів для існування.

Так, ми виплатили вимушено звільненим працівникам вихідні допомоги - це гроші заводу. Але й держава зазнала істотні витрати. Люди були звільнені з формулюванням «за скороченням штатів», тобто, держава виплатить їм 29 млн грн тільки допомог з безробіття.

Плюс до цього в Пенсійний фонд перестали надходити гроші від відрахувань із зарплати вимушено звільнених працівників - 38 млн грн. На ці гроші можна було утримувати 2,5 тис. пенсіонерів протягом року. Додамо до цього 10 млн грн податку з доходів фізосіб, які не надійшли до місцевого бюджету.

А якщо підсумувати грошові кошти, які недоотримало держава за рахунок того, що ми не купували електроенергію (адже 15 з 31 печі заводу були зупинені через дорожнечу електроенергії), плюс втрата виплат і податків, вийде 980 млн грн. При цьому «Запоріжобленерго», переводячи ЗЗФ на підвищений тариф на електроенергію, хотіло додатково отримати 280 млн грн. Така ціна дій окремих чиновників!

До речі, від необдуманого та економічно невиправданого збільшення ціни електроенергії страждає не тільки ЗЗФ. Зупинений Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК) - велике металургійне підприємство, яке мало майже 7 тис. працівників. Залишилося на ЗАлК 500 осіб, 300 з яких - працівники охорони.

Аналогічні процеси, пов'язані зі збільшенням ціни на електроенергію, відзначаються на Запоріжсталі, Дніпроспецсталі, Запорізькому коксохімі. Електроенергія зараз буквально косить металургійну галузь - в 2011 р. вартість електроенергії піднімалася 7 разів. Загальне зростання електроенергії за 2011 р. склав 31%. Плюс в цьому році вже збільшувалася вартість електроенергії 3 рази, зростання ціни склав більше 9%.

РБК-Україна: Чи може бути це економічно обгрунтовано?

Сергій Зубов: Абсолютно необгрунтовано. Таке, напевно, може бути тільки в Україні - будь-яка торгова палатка і металургійне підприємство мають однакову ціну на електроенергію. Через високу ціну на електроенергію великі підприємства змушені зупинятися, і, відповідно різко знижувати її споживання. Внаслідок цього, доводиться зупиняти енергоблоки на Запорізькій атомній електростанції, Хто від цього виграє - незрозуміло.

Гідроелектроенергія - дешева, атомна - дешева, але чомусь пропонують купувати «теплову» (ТЕЦ) електроенергію. Найдорожчу. У моєму уявленні йде цілеспрямоване знищення металургійної галузі.

РБК-Україна: Але ж цивілізовані країни це вже проходили.

Сергій Зубов: Так, наприклад, згадується Великобританія. Їх негативний досвід, коли зупинили металургійні підприємства, заводи впали - і звалилися міста. Призвело це до соціального вибуху - погіршення криміногенної ситуації і загального спаду економіки країни. По суті, та ж сама ситуація і у нас.

Якщо взяти і підсумувати кількість людей, яким довелося піти з алюмінієвого комбінату (6000) і з ЗЗФ (1500), виходить 7500 чол. А якщо взяти вимушено звільнених працівників Запоріжсталі і Дніпроспецсталі, то вийде майже 10 тис. людина, яка залишилися без роботи.

Але ж були хороші плани у нас на підприємстві! Після кризи, на початку 2011 р., ми вийшли на рівень зарплати в середньому 3700-3800 грн, планували до кінця року вийти на рівень зарплати 4300-4700 грн. А потім - переклад на другий клас споживання електроенергії, 10 збільшень вартості її ціни за останні 15 місяців. Результат - виявилися по зарплаті на позначці 3500 грн.

РБК-Україна: Але ЗЗФ виплатив дивіденди за 2010 р. Виходить, не все так погано, як Ви говорите?

Сергій Зубов: Давайте внесемо ясність і припинимо спекуляції навколо дивідендів. З нарахованих дивідендів у сумі 90 млн грн виплачено всього 16 тис. грн. Виплачено виключно фізичним особам, в основному - працівникам підприємства. Всі інші гроші залишилися на заводі, вони працюють на виробництві.

Зазначу, що зараз ми докладаємо максимальних зусиль, щоб вижити, займаємося енергозберігаючими технологіями. Працюємо, як кажуть, «не завдяки, а всупереч» - всупереч постійному тиску на нас з боку ряду державних органів, відповідальних за енергетику.

Пройшла зима - і ми жодної кілокалорії тепла не взяли з боку. Ми відбираємо тепло від шлаків, від пічних агрегатів, від свічок допалювання пічного газу. Ми повністю забезпечили завод гарячою водою.

Але парадокс ось в чому: застосовуючи енергозберігаючі технології, завод ризикує знову вийти за межі чинний норм, пов'язаних зі споживанням електроенергії та класами її споживання. Наприклад, якщо повернутися зараз до першого класу (на жаль, це тільки віртуально можливо, але давайте хоча б помріємо), ми планували будувати підстанцію, щоб забезпечувати себе електроенергією, розглядали різні інвестиційні проекти.

І що виходить: застосовуючи сучасні технології, ми йдемо з обсягу споживання в 150 млн кВт на місяць, наприклад, на обсяг 140 млн кВт на місяць. І нас відразу переводять у другий клас споживання, з автоматичним збільшенням ціни за спожиту електроенергію на 30%. Це нонсенс. Навіщо тоді боротися за енергозбереження, якщо держава стимулює споживання як можна більшої кількості енергії? Хоча з високих трибун чиновники говорять про енергозбереження.

На ЗЗФ планувалася реконструкція четвертого плавильного цеху на суму близько 700 млн грн. Зараз вклали 130 млн грн в газоочистку для цього цеху, готовність її становить 99,9%, але цех варто. А якщо на реконструкцію ще й брати кредити в банку, платити відсотки... Але державу ці проблеми не хвилюють.

Ще одне важливе питання. У мої функції входить організація навчання працівників, підвищення їх кваліфікації. Наведу один приклад. Щоб підготувати хорошого бригадира печі, необхідно мінімум 5 років. Зараз ці люди пішли. Що робити? Щоб запустити четвертий цех, знадобиться не менше півроку, в першу чергу, через те, що потрібно підготувати людей.

РБК-Україна: Ваші слова змушують задуматися про підгрунтя дій чиновників: це некомпетентність, спроба навмисно завдати шкоди підприємству. З Вашої точки зору, які мотиви дій чиновників?

Сергій Зубов: Моя думка - по-перше, це байдужість, небажання вникнути в ситуацію. Те, що мені вдалося дізнатися, спілкуючись з нашими співробітниками, які їздили в усі ці інститути влади і намагалися домогтися справедливості, - це байдужість чиновників усіх рівнів.

Також я не виключаю і питання корупції. Ми маємо приклад в нашій країні, коли люди, які займали високі пости, проявляли нечесність. Це біда держави.

В нашому випадку, маю на увазі наступне: якщо хтось, в даному випадку ЗЗФ, купує електроенергію по відверто завищеною ціною і має збитки, то хтось, я маю на увазі енергетиків, продає цю електроенергію за надмірно завищеною ціною, і має надприбуток. Загалом, той, хто вміє хоч трохи економічно мислити, здогадається, на якого роду можливу корупцію я натякаю.

РБК-Україна: Відомо, що на багатьох металургійних країни склалися заслуговують поваги трудові династії і ЗЗФ - зовсім не виняток.

Сергій Зубов: Якщо говорити про трудову династії на нашому підприємстві, то це частина трудової культури ЗЗФ. У нас більше 25 великих сімейних династій більше 25, які по 4-5 поколінь працюють на ЗЗФ. В середньому стаж династії (якщо підсумувати час роботи на ЗЗФ всіх її членів) складають 150-300 років, а сумарний стаж всіх заводських династій - більше 3850 років.

До речі, мені пощастило, тому що я належу до династії, яка має сумарний стаж роботи на підприємстві більше 400 років. Перший раз прізвище Зубов з'явилася на ЗЗФ в 1946 р. І ось з тих пір кожен рік на підприємстві трудиться від 12 до 17 моїх родичів. Мій батько, наприклад, відпрацював на підприємстві 51 рік. Мати - 30 років.

Я, до речі, не відразу прийшов на Запорізький феросплавний завод. Прийшов, коли вийшов на пенсію. Я за освітою інженер-фізик (ядерник). До приходу на ЗЗФ майже 20 років служив на підводних атомних човнах. Закінчив службу старшим офіцером - капітаном третього рангу запасу. Потім вийшов на пенсію і почав працювати на феросплавному заводі електромонтером. З цього почався мій трудовий стаж на підприємстві, який зараз становить 15 років.

Виходить, завод у нас, можна сказати, сімейний, значить, і проблеми, які є на підприємстві, небайдужі всьому. Благополуччя сімей багато в чому залежить від роботи заводу. Проблеми виникли у нас в 2010 р. Вони, звичайно, виникли не на рівному місці, була криза, але все виходили з цієї кризи, хтось раніше, хтось пізніше, хтось виходить до сих пір, хтось зайшов знову в нову кризу.

РБК-Україна: Скажіть, а ваші колеги з інших підприємств - в якому вони стані?

Сергій Зубов: Якщо говорити про ЗАлКу, він стоїть зараз повністю. Потрібні мільярди, щоб відновити підприємство. Обладнання частково прийшло в непридатність, тому що енергоємне обладнання повинно працювати, а не простоювати. Адже в умовах зупинки пічні агрегати швидко приходять в непридатність.

РБК-Україна: Наскільки відомо, обладнання там уже ріжуть на метал і можна сказати, що країна втратила цього підприємства.

Сергій Зубов: Повністю з вами згоден. Існують графіки утилізації обладнання, яке знаходиться в аварійному стані. А це все - ні підприємства.

Запоріжсталь, судячи з відгуків, також планує скорочення працівників.

Дніпроспецсталь - там вже пішла хвиля скорочень. Не можу говорити про цифри, але те, що вони повинні зараз думати, як врятувати підприємство - факт, адже у них в структурі витрат витрати на електроенергію вельми значні.

В цілому, багато підприємств Запорізького регіону поставлені на грань виживання. Склалося таке враження, що хтось поставив за мету знищити металургійну галузь України. Тому що Запоріжжя - серце металургії.

РБК-Україна: І все це негативно вплине на ті ГЗК, що добувають марганцеву руду.

Сергій Зубов: Безумовно. Зараз згортають свою роботу підприємстві, для яких ГЗК є базовим постачальником сировини. ГЗК теж зупиняються, знижують обсяги виробництва, відбуваються скорочення персоналу.

Я чув, що Криворізький залізорудний комбінат на межі економічного колапсу. Адже підприємства ГМК тісно пов'язані між собою. Гірські підприємства видобувають руду, а металургійні з цієї руди роблять метали. І якщо у когось одного виникають проблеми, то вони відразу ж передаються і іншим підприємствам галузі.

РБК-Україна: Який вихід?

Сергій Зубов: Вихід повинен бути один. Виконати вказівки Президента - і чиновникам повернутися обличчям до металургійного комплексу, встановити справедливу ціну на електроенергію, з урахуванням того, що витрати на електроенергію у феросплавних заводів високі в силу технології виробництва. Повинна бути держпрограма, яка чітко регламентує цінову політику.

Спілкувався Василь Круглов