- Вам відомо точно, де перебувають «беркутівці», які втекли?
- Нам офіційно відомо, що вони залишили територію України. Віталій Гончаренко - 9 квітня. А троє інших - 11 квітня.
- Ви направляли запит в Росію на екстрадицію?
- Для того, щоб екстрадувати, треба визнати, що вони втекли, оголосити в розшук, а після того слати відповідне клопотання. Зі сторони слідства ми зараз не можемо оголошувати в розшук, тому що обвинувальний акт в суді і ці процесуальні дії можуть бути учинені лише судом.. Має відбутися судове засідання, в якому прокурор, якщо вони не з’являються, відразу буде клопотати про розшук. В Гончаренка відсутні порушення при виїзді, бо рішенням суду у нього відсутній запобіжний захід. А тому, якщо він з’явиться, не буде підстав ставити питання про його розшук чи затримання. Інші ж порушили свої зобов’язання. Навіть якщо вони з’являться, то будуть підстави у прокурора клопотати про зміну запобіжного заходу. Однак рішення ухвалює тільки суд. Щодо відповіді на запит - це вже залежатиме від правоохоронних органів Російської федерації. Перші два роки взагалі відповіді не надходили на наші запити. Починаючи з лютого 2016 року, вони відповідають на запити у строк від двох місяців до півроку.
- Чи проходив внутрішній "розбір польотів" у Вашому департаменті через цю ситуацію?
- Звичайно. Крім того, що ми вказуємо на допущені порушення суду, ми теж визначаємося з приводу того, чи все необхідне самі слідчі та прокурори зробили у цій ситуації. Існує дві складові, чому так сталося. По-перше, тривалий час не призначаються до розгляду справи. 23 березня обвинувальний акт зайшов до суду, а вони втекли 9 квітня. Згідно КПК, суд має призначити попереднє підготовче засідання у п’ятиденний термін після надходження справи. Водночас, судді трактують цю вимогу, мовляв упродовж п’яти днів вони начебто мають визначитися лише з приводу дня призначення. І ми кажемо в цьому випадку прокурору, що він повинен відразу реагувати - писати лист в суд і вказувати, що закінчуються терміни запобіжного заходу, що суд має обов’язково в максимально стислі терміни призначати засідання. Прокурор у цій справі каже, що усно про це говорив судді. Але офіційного листа не направив, що теж неправильно. Якщо у суді не реагують на офіційний лист-прохання, то одразу потрібно писати скаргу у Вищу раду правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Другий момент - це те, що у нас, згідно КПК, як це не дивно виглядає, суд не може накласти на підозрюваного такого зобов’язання, як не покидати територію країни. Можна лише зобов’язати здати закордонний паспорт.
- Але можна по внутрішньому виїжджати…
- Так, обвинувачені не усі навіть мали закордонні паспорти. В одного був - він його здав. А на територію Білорусі чи Росії можна без закордонного паспорту виїздити. Водночас, в зобов’язаннях інших трьох було прописано не покидати Харків. Хоч це і не пряма заборона на виїзд закордон, але це обмеження пересування і нам варто було направити до прикордонної служби лист. Хоча все одно виникає проблема. Прикордонники можуть реагувати на ухвалу суду, в якій записано про заборону на залишення країни. Я кажу прокурорам: "А чому навіть не спробували? Вже якщо би прикордонники нам відмовили і сказали дати ухвалу, то це вже інше питання". Тобто ми до себе теж висловлюємо претензії і виявивши намагаємся їх усувати. Але слідчі, прокурори зібрали достатні дані, які обґрунтовують підозру, та про наявні факти порушення підозрюваними своїх процесуальних обов’язків та інші відповідні ризики, що обґрунтовано дозволяло б суду обрати більш суворий запобіжний захід.
- В Апеляційному суді м. Києва було зазначено, що при ухваленні рішення в першій інстанції про взяття під варту Гончаренка суд опустив той факт, що не підтвердилися ризики його перебування не під вартою. Тобто прокурори не надали достатніх доказів, що ці ризики справді були.
- Я так зрозумів по матеріалах, що суд першої інстанції допустив помилку. Замість того, аби написати "підтвердилися ризики", він написав "не підтвердилися". Тому що якби він дійсно встановив, що вони не підтвердилися, то він не мав би права змінювати запобіжний захід. І прокурор в судовому засіданні чітко доніс до суду наявність ризиків і суд з ними погодився. Апеляційний суд використав в першу чергу недоліки саме ухвали районного суду. В апеляційному суді прокурор ті ж самі аргументовані доводи проговорював, що і вказував в районному. І суд, якщо він побачив помилку, то, на мою думку, мав би виправити і сказати: так, рішення судом прийняте правильне, єдине, що мотивація неправильна, не вірна. Вони (апеляція) ж просто дають оцінку тексту, а не самим обставинам, доведеним ризикам. Тому що є звинувачення у особливо тяжкому злочині, підтвердження порушень процесуальних обовязків, у тому числі відеозаписами, що особа не прибуває для дачі показань, відмовляється отримувати повістки, інші обов’язки відмовляється виконувати. То як ще треба доводити, що обвинувачений порушує свої процесуальні обов’язки?
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- Нещодавно в ЗМІ ви заявили, що втеча - наслідок проблем, які є навколо ухвалення запобіжних заходів саме в «майданівських» справах.. Що ви мали на увазі? В чому проблема, і чому саме в "майданівських" справах?
- Я можу робити висновок лише по тих справах, які ми розслідуємо. Цей випадок набув розголосу і привернув увагу. Але такі проблеми виникали практично у кожному кримінальному провадженні за фактами злочинної протидії протестним акціям - що з відстороненням від посади, що із обранням запобіжних заходів. У нас були звинувачення у причетності до вбивств протестувальників командира одного з територіальних підрозділів. Апеляційний суд звільнив з-під варти. Одного з харківських "беркутівців", який залишився на території України, і йому інкримінується три вбивства та спільно 33 замахи на вбивство, йому суд також змінив запобіжний захід на домашній арешт.
Двом з трьох підозрюваних по побиттю на колонаді (епізоду затримання та побиття протестувальників 19.01.2014 на колонаді стадіону ім. В. Лобановського, - ред.) теж апеляційний та районний суд змінив запобіжний захід з тримання під вартою на інший непов’язаний з перебуванням під вартою. Схожа проблематика виникає і після направлення обвинувальних актів до суду. Справа направляється, п'ять днів, визначених КПК, проходить, а засідання не призначається. Ми, як правило, направляємо справи "із запасом" - за 20 днів чи місяць до закінчення запобіжного заходу. І суд не призначає в багатьох випадках до розгляду цю справу ці 20 днів чи у місячний термін. Тому строки запобіжного заходу завершуються. Без будь якого запобіжного заходу деякі обвинувачені до кількох місяців перебували. Єдина різниця, що ті не втікали, залишалися чекати суду, але жодних запобіжників у них не було.
- Це проблема КПК чи судової системи?
- І в КПК є маса проблем. Але велика проблема у ставленні самих суддів. Якщо наприклад визначено, що в п'ятиденний термін призначити, ти маєш це зробити, провести підготовче засідання. Водночас вони, згідно з їхнім значним (слід це визнати) навантаженням, для себе трактують, що в п'ятиденний термін мають тільки визначити день засідання. Але якщо дійсно навантаження суддів в даний час суттєво впливає на строки розгляду і відповідно якість, то це вже загальнодержавна проблема про яку треба бити в набат. Однак якщо судді чи органи їхнього самоврядування цього не роблять, то ми не можемо закривати очі на явні порушення вимог закону при розгляді справ.
- Після втечі Гончаренко в Росію, в мережі з’явилося відео, де він заявляє, що вирішив втекти після того, як ви пригрозили відповідальністю суддям, тому він не вірить у справедливий суд. Ви особисто відчуваєте відповідальність за такі заяви?
- Я однозначно розумію, що несу відповідальність за те, що говорю. І тому, коли формулюю свої виступи, стараюсь робити їх відповідно до вимог законодавства. Звичайно, що більш емоційний фон був у цих останніх моїх висловлюваннях. Просто, руки опускаються, коли такі ситуації виникають. Але, якщо подивитися мій виступ, я сказав, що, "на мою думку, із врахуванням наявності ризиків, тяжкості злочинів, це рішення апеляційного суду незаконне. Водночас, у нас немає самого тексту і коли ми його отримаємо, то будемо визначатися з приводу того, чи писати клопотання до Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності, чи можливо вирішувати питання про реєстрацію кримінального провадження". Тому підстав вказувати на те, що судді переслідувані немає і ці звинувачення є відверте маніпулювання.
- Ви скаржитиметесь у ВРП?
- Так, зараз готують прокурори відповідні документи.
- Гончаренко вже був під домашнім арештом. Чому, на вашу думку, він не втік ще тоді?
- Складно сказати. Щодо іншого підозрюваного Костюка жодного разу не обирався запобіжний захід тримання під вартою, в нього було особисте зобов’язання, але і він не виїздив. Інші двоє були під вартою, але їм ще в кінці минулого року змінили запобіжний захід. В березні прокурор клопотав змінити їм запобіжний захід, бо встановлені випадки порушень процесуальних обов’язків, але районний суд відмовив. Тобто, після того їх ніхто не затримував. Все виглядає так, що на відео в інтернеті вони читали підготовлений кимось текст. І виїзд виглядає певним чином скоординованим, що хтось їх запевнив про якийсь позитивний результат, якщо зараз виїдуть.
- Вони не перші, хто втікав. Яка їхня подальша участь в судових процесах, яким чином їх можна залучати?
- Знову ж таки, якщо не з’являється людина на засідання, тоді є підстави оголошувати в розшук. Оскільки вони відбули в Російську федерацію, і є підтвердження цьому, то після неявки в суд будуть підстави оголошувати розшук і писати клопотання про їхню екстрадицію. Якщо та країна затримує та екстрадує, то зрозуміло, що процес продовжується. Якщо не екстрадує - виникає питання щодо можливості заочної процедури .
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- Але ви противник заочного засудження в тому форматі, який нині існує в Україні?
- Саме так, не загалом проти "заочки", а в існуючому форматі я дійсно проти. Тому що, на мою думку, це – створення можливостей підозрюваним чи обвинуваченим в наступному уникнути кримінальної відповідальності. Прописана процедура спеціального досудового розслідування створює такі підстави, виходячи з практики Європейського суду з прав людини у кримінальних справах, розглянутих за процедурою "in absentia", при яких підозрювані жодним чином не задіяні. Вони перебувають в іншій країні чи іншим чином переховуються, спостерігають за процесом зі сторони, проходить процес, отримують обвинувальний вирок і отримують підстави оскаржувати його без будь-яких для себе негативних наслідків.
Крім того, вирок, згідно конвенції про виконання кримінальних вироків, інші країни можуть не виконувати, якщо вбачають будь які ознаки політичних переслідувань. Тобто він може виявитися чинним тільки на території нашої країни. А крім того, згідно міжнародної конвенції, особа, яка доводить, що вона не знала або з об’єктивних причин не могла взяти участь у процесі, має право на перегляд з самого початку вироку. А це підстава для нового судового розгляду. Питання: для кого ми це робимо? Ми це робимо тільки для того, щоб дати їм можливість оскаржити рішення в Європейському суді, скасувати його, отримати виплати коштів і створити проблеми для реального покарання? Європейський суд може визнати застосовану процедуру незаконною і відповідні якісь докази можуть стати недопустимими, а інституту дослідування немає, тому повернути до слідства для усунення недоліків буде неможливо. Вказував на ці проблеми керівництву, проводили круглі столи, які організовували адвокати родин "небесної сотні", на яких були присутні науковці, юристи і навіть колишній суддя Європейського суду. Всі спільно визначились, що закон про спеціальне судочинство недосконалий і створює вищеописані загрози - давайте працювати над його удосконаленням, але законодавці нас не почули. Однак ми спільно зараз продовжуємо над цими змінами працювати .
- Маєте на увазі зміни до законодавства?
- Так, закінчуємо цю роботу, щоб не вказували на те, що ми тільки критикуємо. Сподіваюсь, до літа завершимо цю роботу. Хоча варто зазначити, що пропозиції щодо проблем і шляхів їх вирішення схематично були відразу надані. В серпні минулого року написав Генеральному прокуророві доповідну записку, що саме має бути усунете чи удосконалене. У лютому 2017 року надав додаткові пропозиції.
Крім того, на підставі останніх змін в КПК України взагалі введений "плаваючий" час дії особливостей заочного судочинства – дія цього закону прив’язана до часу, коли директор Державного бюро розслідувань опублікує в "Урядовому кур’єрі" оголошення про початок діяльності ДБР. Але, якщо не встигне в цей строк суд розглянути справу? І що має відбутися у цей строк: в суд направлений обвинувальний акт, розгляд справи у суді першої інстанції, апеляція чи касація? І хай навіть в листопаді створюється ДБР, директор видає повідомлення. А, наприклад, суд виніс вирок у справі в першій інстанції, далі в апеляції застосовуються ці особливості, все зупиняється чи чекати, поки розшукуваний з’явиться?
- Які ваші пропозиції?
- Дія норм має бути безстроковою. Виходячи з практики Європейського суду, треба заочне правосуддя , на мою думку, вчиняти стосовно тих чиє місце перебування нам відоме і можемо їм надсилати всі документи слідства чи суду чи робити обґрунтовані спроби. Особа має знати, в чому підозрюється, має право на захисника, на перекладача, на надання пояснень, на участь в судовому засіданні. Тобто у такому випадку ми – держава - зробимо все можливе, щоб підозрюваний знав про суд, щоб дотримати його прав.
Зараз вже є десятки вироків за процедурою спеціального розслідуванняо . Але вони є стосовно тих осіб, які або про це не знають, або засуджені не мають грошей на адвокатів. Ці ж (високопосадовці попередньої влади, - ред.), ми знаємо мають і адвокатів, і кошти, і обов’язково оскаржать рішення. Тобто, знаючи про ці всі проблеми, ми цілеспрямовано ідемо на це. Виникає питання: а для чого це все робиться?
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- Протягом місяця тривав слідчий експеримент на Майдані по епізоду розстрілів 20 лютого, а потім він був продовжений до 1 вересня. Що нового він дав вам?
- Він проводиться у зв’язку з наявними отриманими додатковими матеріалами, які не досліджувалися на етапі досудового слідства. Наприклад, відеозаписами, в тому числі, з готелю "Україна". Ці матеріали доповнили картину, але їх треба перевірити шляхом слідчого експерименту та, можливо, судових експертиз. По якихось потерпілих додалися відеозаписи, які доповнюють картину. Все це перевіряється на місцевості - і за участю судово-медичних експертів, і експертів-балістів. Про результати я не можу говорити, тому що хоч у ньому бере участь прокурор Департаменту, але на цьому етапі оцінка доказів це вже парафія суду. Ці всі встановлені результатами слідчих експериментів обставини чи факти прокурор має доповідати саме в суді. Це буде відкрито. Один день на тиждень буде судове засідання (до цього було два рази на тиждень) - інші дні будуть проводитися слідчі експерименти, в залежності від завантаження учасників процесу.
- Чому не допускалися журналісти? Хоч це і слідчі дії, але, зважаючи на суспільну важливість теми та її резонанс, може доцільніше було б допустити ЗМІ?
- Звичайно, є нюанси, які не варто оприлюднювати до етапу дослідження в судовому засіданні. Кожного ж не проконтролюєш, що те знімай, те не знімай. З іншого боку, існує суб’єктивний момент - це просто може заважати проведенню слідчої дії, І так процес затягується, а при камерах тяжче працювати. Головним у організації цієї слідчої дії є прокурори. Вони і вирішують кого допускати, а кого ні, тому що в цій справі несуть відповідальність.
- За весь час судових процесів і розслідування скільки загалом винесено вироків по "майданівських" справах, крім одного реального по "тітушкам" (засудження на 4 роки «оплотівця» Азіза Тагірова), коли засуджений відбуває строк покарання, а не пішов на угоду зі слідством?
- 31 на сьогодні.
- Цього року по яких справах можна очікувати нові вироки?
- Є декілька справ, але я їх не назву, щоби не нашкодити. А в більшості судових справ, на жаль ці процеси, на вигляд, без кінця. Тобто без розуміння строків завершення. На це впливає багато моментів - нечасті засідання, перенесення засідань, самовідводи суддів, зміна підсудності тощо У таких випадках абсолютно незрозуміло, коли буде завершено цей процес. А в тих випадках, де ми сподіваємося, що суд завершиться, то я називати не можу – тому що це прерогатива суду. Щонайменше, у трьох. Але це на найближчу перспективу. А до кінця року має бути більше.
- Чого не вистачає для ефективнішого розслідування і швидшого доведення вини?
- Багато чого. З одного боку, в рамках тих повноважень і можливостей, які в нас є, ми намагаємося робити все можливе, для досягнення результату. Звісно, і в нас є недоліки, на які нам і учасники процесу вказують і журналісти та активісти, та й самі виявляємо. Після виявлення стараємось в стислі терміни усунути.
- Наприклад?
- У кожному випадку безпідставного затягування процесу, порушення розумних термінів розгляду, незаконних самовідводів варто реагувати та писати скарги у Вищу раду правосуддя. Але для цього треба час. А у зв’язку зі скороченням штату, прокурори мають по 8-10 складних проваджень. Доводиться вибирати: зосереджуватися на розслідувані чи на написанні скарг? Однак, виходу немає і ми активізуємо роботу у цьому напрямку.
Важливим фактором, що гальмує процес є недосконалість регулювання кримінального процесу.
Наступне, недостатність кадрових ресурсів - це теж важливий недолік комплексу проблем. Слід відзначити, що після скорочення у жовтні штат збільшували спочатку на 10 працівників , потім – ще на два. І буквально два тижні тому - ще на трьох слідчих і двох прокурорів. Але питання в тому, що була налагоджена робота, були розподілені слідчі прокурори за певними напрямками, провадженнями і коли їх забирають, то певна структура роботи руйнується. А потім, коли починають додавати, то виникають інші проблеми: з кабінетами, з технікою, на вирішення чого витрачається час. Розумію, коли висловлюють, що всім важко. Але якщо справа надактуальна і всі хочуть результату, побачити покараних, то давайте тоді по справжньому сприяти розслідуванню.
Інша частина проблем - допомога інших задіяних тим чи іншим чином правоохоронних чи державних органів. Робота слідчого набагато швидша у досягненні результату, коли допомагають оперативні підрозділи Національної поліції та СБУ. З департаментом карного розшуку Нацполіції у нас є співпраця, зокрема, по розслідуванню злочинів "тітушок". Але в багатьох випадках саме представники МВС у справах перевіряються на причетність до протиправних діянь. Тому ми не можемо доручити МВС перевіряти своїх же діючих чи колишніх працівників і залучаємо СБУ це зробити. Від СБУ тієї співпраці, якої би хотілося, ми не отримуємо. На ті доручення, які надсилаються, відповіді приходять, але часто їх можна назвати "відписками". Ми підготували великий лист на всю проблематику по співпраці - і надійшла відповідь, що, згідно КПК, в нас (у СБУ, – ред.) немає тих повноважень, які ви вимагаєте. Крапка.
Із врахуванням того, що під час подій Майдану були задіяні десятки тисяч правоохоронців і багато з них, якщо не вчиняли протиправних дій, то є свідками цього зі сторони колег чи керівництва, а тому має також бути загальний посил від керівництва правоохоронних органів до своїх співробітників: хто приходить на допит, повинні максимально розповідати правду. Однак в більшості випадків свідки - представники Нацполіції - не надають повних та правдивих показань. І вони продовжують працювати. Це питання могло бути вирішене зокрема під час атестації..
По подіях на Майдані є єдиний акт службового розслідування, починаючи з 30 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року. Зроблені загальні висновки по цих подіях, з яких в першу чергу вказується на відповідальність колишнього вищого керівництва. Ми звертаємось: проведіть за кожним фактом окреме службове розслідування. У відповідь "Ні, ми вже проводили, підстав більше не має".
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- Скільки правоохоронців, які фігурують у всіх справах як підозрювані, продовжують працювати?
- З числа підозрюваних по 30-му листопада - один, по 1 грудня - два, штурм майдану 10-11 грудня - три, по колонаді - чотири, по Михайлу Гаврилюку (бійцями внутрішніх військ затримали активіста, роздягли його догола на морозі, піддавали тортурам та проводили з ним знущальну фотосесію на вулиці Грушевського, – ред.) - ще плюс чотири продовжують працювати; по «Автомайдану» (організація правоохоронними органами переслідування активістів організації, - ред.) - теж один підозрюваний працює. Побиття на вулицях Щорса, Грушевського - в нас без підозр, але п’ять перевіряються, на причетність. По притягненню майданівців до кримінальної відповідальності - двоє теж продовжують працювати. По епізоду перешкоджання журналістській діяльності на виставці "Волинська різня" у 2010 році під час її відкриття в "Українському домі" - троє продовжують працювати. Події 18 лютого - теж троє, одного звільнили.
- У справі Михайла Гаврилюка були обвинувальні вироки.
- Вироки були, але окремі правоохоронці продовжують працювати.
- Зі всіх проваджень в більшості є або підозрювані, або обвинувачені. Чому у провадженні по вбивству 13 міліціонерів під час подій 20 лютого на Майдані немає жодної навіть підозри.
- Розслідування триває.
- Дивним чином виглядає, що в одних провадженнях є підозри, а тут якийсь "глухар".Чому "глухар"? Якщо говоримо про відсутність підозри, то треба враховувати також і рішення Верховної Ради від 22.02.2014, що всі справи, які стосуються цілого ряду злочинів під час протестних акцій і також вбивств правоохоронців, спричинення тілесних ушкоджень в масових заворушеннях, підлягають закриттю.
- Чому тоді не закрили провадження?
- Для досягнення об’єктивного і повноцінного результату неможливо не розслідувати події, які відбувалися одночасно, тобто, де були і загибель майданівців, і правоохоронців. Тому зареєстровані кримінальні провадження за статтею 115 ККУ - вбивство - і розслідуємо. Ця справа у 2014 році передана і перебувала в Головному слідчому управлінні МВС України. Після створення нашого управління ми цю справу забрали і рухаємося далі. Важливо саме відокремити чи це був злочин, а не ті обставини, які виключають притягнення до відповідальності - необхідна оборона або крайня необхідність. Коли ми зберемо докази, що в тому чи іншому випадку це було цілеспрямоване вбивство, а не захист, будуть прийматися рішення. Розслідування іде однозначно.
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- У вас вже є досвід у розслідуванні, де фігурують високопосадовці. Наприклад, справа екс-прем’єрки Юлії Тимошенко щодо неефективного використання коштів, залучених під час виконання проектів з енергоефективності по Кіотському протоколу. З часом цю справу назвали політично вмотивованою. Чи ви не боїтеся, що згодом аналогічний сценарій може бути застосований до деяких "майданівськіх" справ, які теж можуть назвати політично вмотивованими?
- Назвати можуть як завгодно. Питання в тому, що я особисто і слідчі, прокурори намагаємося здійснювати наше розслідування максимально об’єктивно та у відповідності до закону. Якщо хтось до нас захоче висловити претензії, то ми покажемо і доведемо, що ми здійснювали це неупереджено. Підтвердження - те ж розслідування всіх протиправних діянь, які відбувалися; вбивств і отримання поранень як протестувальниками, так і правоохоронцями. Ми розслідуємо виключно для того, щоб встановити істину і притягти до відповідальності дійсно винних осіб, ми не працюємо ні на яку політичну силу, ні на який політичний інтерес. Головне бути чесним перед собою, а тоді звинувачення, які можуть сипатися (якщо це не конструктивна критика) не мають значення.
Так, я пред’являв Тимошенко обвинувачення по справі щодо "кіотських коштів", але потім встановив та доповів про те, що не бачу складу злочину в її діях. І справу в мене після того забрали та передали іншому слідчому. І в принципі, залишився працювати, хоча думав, що і тоді мали би звільнити...
- "І тоді" - це означає, що і зараз можуть?
- Зараз, як на мене, прямо ніхто не каже. Але з лютого 2016 року починалися певні дії, які вказували, що я керівництво не влаштовую. Ну, і зараз вони, в принципі, теж відчуваються.
- Що ви маєте на увазі?
- Якихось конкретних відкритих дій немає, але є багато моментів, які вказують на те, що керівництву ГПУ було би набагато легше, якби мене на цій посаді не було. Є багато справ, на які декому хотілося б повпливати. А поки я тут - це не вдається.
- Півроку тому у вас було, скажімо, певне непорозуміння з генпрокурором Юрієм Луценко, коли почали переформатовувати ваш департамент…
- Оце листування з колишнім генеральним прокурором Віктором Шокіним (показує стос паперів на журнальному столику, - ред.) – пропозиції, скарги, звернення, і так далі. Це - з нинішнім (показує інший стос паперів на робочому столі, - ред.). Ось одна частина, а ще – є частина документів, де я скаржусь на ті чи інші дії куруючого заступника генерального прокурора Юрія Столярчука.
- Ви скаржитесь на намагання впливу?
- На намагання, на незаконні дії, незаконні рішення. Ось останній приклад - заступник генерального прокурора закрив кримінальне провадження. Я пишу у зв’язку з цим Генеральному. Тобто заступник генерального прокурора закрив, на мою думку безпідставно та незаконно, два кримінальні провадження навіть не вивчаючи їх. На обґрунтовані скарги слідчих, Генпрокурор надає відповідь мені, що рішення його заступника законне. У відповідь я пишу, що скарги по суті не розглянуті, таким чином ви порушили вимоги КПК України - перше, друге, третє, четверте. І прошу все-таки виконайте обовязки, які покладені на вас законом. Якщо такі скарги надходять, думаєте, це приємно керівництву? А таких скарг є чимало.
- Але напруження не зникло?
- Ні. Воно продовжується, хіба що виражається тепер у формі листування. І крім того, якщо тривалим внутрішнім листуванням не отримую реагування чи розуміння, то змушений використовувати можливість публічно говорити, що якесь рішення необґрунтоване і безпідставне. Чому такі ситуації виникають? Ось для прикладу одна з них. Мені кажуть: "Направляйте терміново справу до суду по так званому заочному судочинству, особливо по високопосадовцях". Перше, що я кажу: "Буде направлено тоді, коли буду слідчий та прокурор будуть впевнені, що є достатньо доказів". Не зверху будуть казати, а це буде вирішувати слідчий, прокурор.
По-друге, давайте діяти відповідно до вимог ст.9 КПК України, і написав доповідну записку у серпні 2016 року про проблематику та необхідність змін до законодавства по «заочному» судочинству, які обговорені та погоджені з багатьма юристами (адвокатами, науковцями, суддями, прокурорами, депутатами). Замість того, щоби подати до Верховної Ради якісний законопроект, яким змінимо закон, удосконалимо, проводиться у вересні низка нарад під керівництвом головного військового прокурора і дають мені догану, мовляв, Горбатюк дає вказівки не направляти справи до суду. І ґрунтується та догана на загальних фразах: не забезпечено, не зроблено, не доведено. Я питаю: що саме я не зробив? Я пишу скарги на наказ про притягнення мене до відповідальності. Відповіді по суті доводів немає, роз’яснень в чому саме моя вина не надається. Замість вирішення проблеми по суті, знаходяться люди, які кажуть генпрокурору: "Це Горбатюк не хоче робити, а ми вам зробимо результат- ми будемо закінчувати «велику справу Януковича». Хоча знову керівництву пояснюєш, що в рамках діючого КПК України, закінчити саме у одній справі ті епізоди, котрі інкримінуються колишньому Президенту та його оточенню, із врахуванням їх кількості та об’єму, практично неможливо, а в першу чергу необхідно організувати системну роботу по справі злочинної організації. Але ніхто не слухає – наш Департамент скорочується на 60 осіб і створюється управління по розслідуванню злочинів вчинених злочинними організаціями. З часом у керівництва зявляється розуміння, що дійсно виконати заплановане, у тому числі в стислі терміни , у тому числі без змін в КПК України, не видається за можливе. І тоді стоїть питання: а нащо ви тоді скорочували Департамент і створювали це управління, якщо вже ідея "великої справи Януковича" не піднімається? Хоч визнайте, що ви були неправі і усуньте виниклі у зв’язку з цим проблеми!
А ще виглядає знущанням те, що на мою серпневу доповідну записку про необхідність термінового усунення наявної проблематики чинного законодавства про так зване заочне судочинство, де вказувалося, зокрема на наявність ознак вибіркового правосуддя через річний строк дії закону, реакцією було лише оголошення мені догани, але вже у березні 2017 року, коли Генпрокурор виступав на комітеті ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності підтримуючи проект змін до КПК в частині заочного правосуддя, то він каже, що визнає, помилковим встановлення річного терміну для цього закону і у новому законі ми це змінимо. То ж, стоїть питання, а чи не можна було замість догани ще у вересні 2016 року ініціювати внесення змін в КПК України щодо «заочки» як у цій частині так і з приводу інших проблем? До речі, і новими змінами більшість існуючих недоліків процедури заочного судочинства не усунуті.
Фото: Сергій Горбатюк (фото Віталія Носача, РБК-Україна)
- У вас взагалі скільки є доган?
- Це була одна за весь час роботи. Правда слід зазначити, що відмовивши у її скасуванні, у грудні 2016 року Генпрокурор достроково її зняв..
- Справа про державну зраду Януковича вже направлена в суд. Чи не боїтесь, що виграна справа стане ще одним приводом для критики та вашого звільнення? Мовляв, ось є реальний приклад заочного засудження, а ви не змогли.
Якщо я висловлюю якісь критичні зауваження, то не для того, щоб ними похизуватися чи комусь нашкодити, а щоб звернути увагу керівництва сьогодні на ті проблеми, які шкодять роботі чи можуть зашкодити результату в майбутньому. Критики не варто боятися, якщо чесно та професійно виконувати свої обов’язки, а мірилом є якісний та повноцінний результат. Оцінки можна буде робити по завершенню усіх стадій розгляду.. І тоді можна буде дати чіткі відповіді, хто і як діяв, і хто був правий чи не правий. Лиш би пізно не було.
- Зараз які у вас стосунки з Юрієм Луценко? Особисто ви зустрічаєтесь?
- Ні, через листування у нас стосунки відбуваються. З моменту, коли я написав доповідну записку у серпні, впродовж майже двох місяців він мене не приймав. Я приходив, просив про зустріч, щоб доповісти про цю та іншу проблематику розслідувань. На якісь із нарад Луценко сказав, що "не хочу з ним зустрічатися, бо він мені тільки про проблеми розказує. Інші про досягнення, а він - про проблеми". Потім декілька особистих зустрічей було. Знову таки я вказував на проблематику, а мені казали, що я не даю результат саме по справах, де фігурують високопосадовці. Хоча там, де високопосадовці перебували на території України, то справи завершувалися направленням до суду: це і стосовно колишніх Міністра юстиції, народних депутатів, заступника Міністра внутрішніх справ, керівника Аграрного фонду України, голови ОДА тощо.
Після скорочення департаменту був період, коли не зустрічалися, бо я написав доповідну записку, яку шкоду ця реорганізація несе. Потім рапорти писав, - загалом 4 документи, - з якими ходив і просився на прийом. Тобто я тиждень-другий-третій приходив, а у відповідь: "приходьте завтра-післязавтра". Потім я перестав ходити.І зараз я вже пишу офіційні документи. Якщо є якась проблематика, то я формулюю це у доповідній записці чи в рапорті і відсилаю. Він мене не викликає теж. Зустрічі відбуваються під час загальних нарад. Після переформатування департаменту їх було дві-три.
- Чи є якісь вказівки або прохання від керівництва, на які справи саме потрібно звертати увагу?
- Єдині вказівки від генпрокурора - завершення справ стосовно колишніх високопосадовців. Водночас достатнього інтересу до безпосередніх розслідувань щодо виконавців, середньої ланки не відчувається. Ні нарад з цього приводу не проводилося, ні вказівок не надається, ні проблематика не усувається.