В інтерв’ю РБК-Україна управляючий кременчуцького ТРЦ "Амстор", який став ціллю російської ракети, розповів, як мають змінитись стандарти безпеки та поведінка самих українців.
На думку Сергія Мізіна, зараз ми лише вчимося жити поруч із сусідом-терористом, який цілеспрямовано гатить ракетами по цивільних об’єктах. Які висновки із кременчуцького "прильоту" мають зробити влада, регулятори, сам бізнес та кожний із українців заради власної безпеки – в інтерв'ю РБК-Україна.
– Чи розглядалася можливість закриття ТЦ "Амстор" на час війни, і чому адміністрація ТЦ не пішла на такий крок?
– У перші дні війни, коли майже всі українці були у шоковому стані, а багато хто відразу став на захист України, ТРЦ справді був закритий. Так було з усім бізнесом України. Нам необхідно було оговтатися від першого шоку, навчитися жити у новій реальності. Після перших тижнів нашого опору агресору всім у країні стало зрозуміло, що бюджет має наповнюватися, щоб ми могли чинити опір, з'явилися заклики повертатися до роботи.
Можливість повернутися на свої робочі місця отримали не лише жінки, а й чоловіки, яких вивільнили від служби у теробороні. Згадайте перші тижні війни – все скрізь було закрито: каву не було де випити, неможливо пройти сервіс для авто – все закрилося. Бізнесу довелося реально оцінювати, як повернутися до діяльності. З цього моменту почала активно відновлюватись економічна активність на всій території, де не було активних бойових дій чи окупації.
Повернутися до роботи – це ще й вияв економічного патріотизму, коли всі усвідомили: якщо ти не зі зброєю в руках, то працюєш в тилу зміцнюючи економіку.
ТРЦ "Амстор" – це близько 300 робочих місць для орендарів і адмінперсоналу, ще десятки людей у сервісних компаніях, які забезпечують нашу з орендарями діяльність. Це означає, що кілька сотень кременчужан мають роботу, а понад тисячу членів їхніх сімей завдяки цьому мають засоби до існування. Всі ми – ТРЦ "Амстор" як такий та підприємці, які орендують у нас площі – сплачуємо податки до місцевого та державного бюджету. І вся ця складна ділова екосистема ТРЦ генерує мільйони гривень доходів для бюджету. Ми не мали права просто вимкнути всі рубильники, повісити на дверях замки та розійтися по домівках.
– Розкажіть, як змінилася зайнятість площ орендарями, якщо порівняти з показниками до 24 лютого?
– Після пережитого шоку перших днів війни, коли багато людей залишили свої рідні місця або навіть територію України, мешканці міста та активний бізнес, що залишилися тут, зіткнулися з новою реальністю. Орендарі самі почали просити повернутись до роботи. Адже для багатьох сімей їхні бізнес-майданчики у ТРЦ Амстор – це єдине джерело доходів та коштів для існування. Багатьом доводиться підтримувати своїх близьких, що евакуювалися, потрібні кошти на допомогу ЗСУ і теробороні. Тобто був суспільний запит на виконання ТРЦ своїх функцій – здавання площ у найм для ведення діяльності наших орендарів. Ми бачили, що орендарі хочуть і можуть працювати, і надали їм таку можливість. І адміністрація ТРЦ, і наші сервісні підрядники, і наші орендарі разом адаптувалися до нової реальності.
– Чи змінив ТРЦ політику щодо орендної плати?
– Звичайно! Ми з усіма шукали та знаходили компроміси щодо орендної плати, щоб вона також відповідала критеріям економічної доцільності ведення бізнесу. Лише спільно – ТРЦ та наші орендарі – ми могли втриматися на плаву у цей складний час.
Кількість постраждалих внаслідок удару по Кременчуку зросла до 50 (facebook com MNS GOV UA)
– Які критерії безпеки військового часу застосовуються в українських ТЦ: до війни і зараз?
– Давайте одразу відповімо на головне питання – жоден із критеріїв безпеки, які існували до 24 лютого 2022 року, не враховував влучення ракет по ТРЦ.
Зазвичай для мирних умов чисельність відвідувачів та інші критерії безпеки, наприклад, протипожежної, розраховуються виходячи з розміру ТРЦ, його планування, місткості та ще багатьох важливих факторів. Ніхто ніколи не враховував фактор божевільного сусіда, який веде проти нас терористичну війну, який цинічно обстрілює об'єкти цивільної інфраструктури, де можуть перебувати сотні чи тисячі мирних людей, дітей, людей похилого віку.
– Як змінювався трафік відвідувачів ТРЦ "Амстор" під час війни? Чи регулювала адміністрація ТРЦ чисельність відвідувачів, яким може гарантувати безпеку?
– У перші тижні війни кількість і орендарів, і відвідувачів зменшилась. Але останні кілька місяців відбулася адаптація людей і бізнесу до нової реальності – люди навчилися в ній жити: кількість відвідувачів стала поступово збільшуватися. Норми та стандарти безпеки, крім самого ТРЦ, є і у кожного орендаря: на випадок непередбачених подій у кожного є свої стандарти, правила евакуації – продумані евакуаційні коридори та виходи. Наприклад, на одного співробітника адміністрації ТРЦ припадає 25 співробітників орендарів.
Співвідношення до кількості відвідувачів постійно змінюється, оскільки є пікові години та дні відвідування ТРЦ, а є час мінімального трафіку. Але всі ці правила та стандарти продумані для безпеки у мирний час. Правила життя в умовах війни кожен із нас і держава як регулятор напрацьовуємо в останні місяці.
– Зазвичай опрацювання таких питань безпеки є складним. Як організація умовно безпечної діяльності вирішувалася з міською владою, з регулюючими структурами?
– Після шоку перших днів та тижнів війни державна і місцева влада просили бізнес повертатися до роботи. Щоб влада могла сфокусуватися на першочерговій задачі – питаннях оборони та перемозі, бізнес має працювати, забезпечувати зайнятість в умовах воєнного часу та сплачувати податки, які допомагають Україні протистояти ворогові.
Можливість для населення працювати, утримувати себе та свої сім'ї, незважаючи на всі ризики, також є важливим фактором нашої перемоги. Потрібно пам'ятати головне: ані Україна, ані десятки мільйонів малих, дорослих та старих українців не мають досвіду життя та роботи в нинішніх умовах. Ми не Ізраїль, який живе так десятиліттями і будує процвітаючу економіку. Тому навіть документи чи рекомендації, які були чи є від держави для бізнесу, у деяких випадках не завжди відповідають реальності. Ми не маємо досвіду. Зараз Україна і кожен, хто живе тут, лише набувають його. На жаль, такою страшною ціною.
– У медіа показали повідомлення керівництва адміністрації ТЦ про те, що він не закривається на час повітряної тривоги… Але, схоже, що не всі орендарі та відвідувачі вірно витлумачили його сенс: як "закриваємо все та швидко прямуємо у безпечні місця", а не "продовжуємо працювати". Прокоментуйте, будь ласка, цей момент.
– Евакуювати якомога більшу кількість людей, природно, легше за все при всіх відкритих дверях ТРЦ, а не тільки по евакуаційному виходу. Саме це ми й мали на увазі – це чудово розуміли орендарі. Людям куди простіше пройти в безпечну зону або просто вийти з будівлі до будь-якого виходу, ніж шукати евакуаційний маршрут.
Ви самі зможете згадати, де у вашому улюбленому ТРЦ евакуаційний вихід? Тож звичний шлях до виходу ви знайдете у стресовій ситуації набагато швидше! Можу сказати, що орендарі, що працюють у ТРЦ, чітко інтерпретували отримане від нас повідомлення. Також вірно його інтерпретувала охоронна компанія – людям допомагали залишити ТРЦ або перейти в безпечне місце всередині нього.
– Чи проводилася якась робота з орендарями щодо дотримання вимог безпеки? Є відомості, що деякі підприємці-орендарі не дозволили своїм співробітникам під час повітряної тривоги покинути робочі місця та крам…
– До цієї трагедії призвела війна і попадання ракети в працюючий ТРЦ у піковий час його відвідуваності. Всі орендарі були повідомлені про евакуацію. Заради справедливості слід звернути увагу, що деякі люди, навпаки, розглядали ТРЦ як місце укриття під час повітряної тривоги.
Кременчужанам чудово відомо, що відповідно до Протоколу засідання Ради оборони Полтавської обласної військової адміністрації від 18.03.2022 № 12, а також рекомендацій Держспоживслужби Полтавської області та Полтавської міської ради було визначено максимально безпечне місце у будівлі ТРЦ для відвідувачів, які не бажали залишати будівлю торгового центру під час повітряної тривоги, та його співробітників. Тобто міська влада визначила безпечні місця в ТРЦ, де люди можуть сховатися.
Скажу більше: до цього "прильоту" на нас люди писали скарги до держструктур! Спочатку діяло встановлене місцевою владою правило, що під час повітряної тривоги ми мали випровадити відвідувачів із ТРЦ. Людей обурювало, що їх змушують відірватися від шопінгу, вимагали заборонити адміністрації ТРЦ їх виганяти. Потім з'явилося визначення безпечних місць у самому ТРЦ, і люди вільні самостійно обрати покинути будівлю або сховатись у визначеному міською владою та регуляторами безпечному місці.
– Опишіть, будь ласка, докладно, що і як відбувалося того злощасного дня з моменту сигналу повітряної тривоги до попадання ракети в будівлю ТЦ. Як діяли люди, охорона ТЦ, адміністрація?
– ТРЦ закрився на вхід для відвідувачів, виходити можна було вільно. Ті, хто був у будівлі, мали вибір: пройти у безпечне місце, визначене міською та військовою владою, або покинути будівлю ТРЦ. Почалася евакуація.
Водночас ніхто не очікував трагедії, якби люди мали у свідомості цей ризик, швидше евакуювалися б. Але прямий прицільний ракетний удар по ТРЦ серед білого дня – такий акт геноциду українців, не міг припустити навіть найзатятіший параноїк. До ракетного удару по нашому ТРЦ подібні цивільні об'єкти обстрілювали лише в зонах бойових дій або вночі – там не було або майже не було людей.
Сергій Мізін (фото з особистого архіву)
– Відомо, що в момент удару ракети в будівлі ТРЦ було понад тисячу людей (персоналу, орендарів, відвідувачів). Всі боялися, що ніхто не виживе… Як вдалося уникнути найжахливішого сценарію?
– Перш за все, рішенням не закривати двері на вихід. По суті, саме це рішення врятувало життя сотням людей. Багато відвідувачів встигли скористатися можливістю і за лічені секунди залишити ТРЦ, не витрачаючи час на пошуки евакуаційних виходів.
– Чи зроблено вже якісь практичні висновки з цієї трагедії цивільною та військовою владою міста, регуляторними структурами?
– Нам усім – бізнесу, людям, владі та державним регулюючим структурам – ще тільки доведеться все проаналізувати та внести необхідні коригування у практику. Висновки ж гранично прості: не слід ігнорувати сигнали тривоги – переміщуйтеся до сховищ або безпечних місць. Власникам будівель: забезпечте максимально повну та доступну інформацію про найближчі укриття і як туди швидко дістатися. А на майбутнє, нам потрібні перемога, міцна армія та "Залізний купол". Адже тепер після прямого влучення в ТРЦ "Амстор" з людьми ми достеменно знаємо, що наш територіальний сусід – країна-терорист, безжальна, божевільна, здатна на все.
– І все ж, яким має бути регулювання на державному рівні?
– Бізнес у взаємодії з місцевою владою, військовими та державою адаптується. Ми всі разом виробимо правила та швидше навчимося жити та працювати в нових умовах. Потрібні нові вимоги до цивільної інфраструктури – це серйозний виклик усім. А найкращим регулюванням на державному рівні я назвав би посилення обороноздатності країни. Далі люди та бізнес адаптуються, ґрунтуючись на вимогах здорового глузду та безпеки.
– Чи існує можливість відновлення самого ТРЦ та його роботи?
– Можливість така є. І плани такі є. Кременчук – край козацької слави. Ми вистоїмо у цьому протистоянні, а відродження зруйнованого покаже нашу незламність.