До останньої краплі: як Україна і Росія "борються" за кримську воду
Ситуація з водою в Криму серйозно погіршується, окупаційна влада звинувачує Україну в гуманітарній катастрофі. Росія, тим часом, вкладає мільярди в масштабні інфраструктурні проекти в спробі вирішити проблему. Хто переможе в "битві" РФ і України за кримську воду, – в матеріалі РБК-Україна.
Україна перекрила Північно-Кримський канал відразу після окупації півострова російськими військами навесні 2014 року. Він був побудований в 1960-70-х роках спеціально для того, щоб пустити дніпровську воду в посушливі райони північного і центрального Криму і раз і назавжди вирішити проблему з водопостачанням півострова.
До недавнього часу окупанти, по суті, глобального нічого не робили, щоб знайти повноцінну заміну дніпровській воді. Приміром, воду для Сімферополя видобували з артезіанських свердловин і прилеглих водосховищ, які наповнювалися лише завдяки опадам і невеликим річкам.
Вкрай скромні опади і спекотна погода в цьому році показали значні вади такого підходу. Місцевій "владі" довелося в екстреному порядку обмежувати подачу води для населення, а в Кремлі заявили, що виділять на вирішення проблеми майже 50 млрд рублів.
Більше того, росіяни не залишають спроб натиснути на Україну через міжнародні механізми. Мовляв, саме позиція офіційного Києва веде до гуманітарної катастрофи на півострові. Варіант військової експансії, за словами експертів, також залишається "на столі"
Термінові заходи
Російський уряд 16 жовтня оприлюднив план дій щодо "забезпечення надійного водопостачання" Криму. Серед іншого, він передбачає будівництво додаткових водозаборів для подачі води в Сімферополь і Севастополь, а також пошук нових горизонтів підземних вод.
Крім того, протягом трьох років росіяни хочуть побудувати установки для опріснення морської води на півострові за майже 8 млрд рублів. Разом, на всі заходи РФ планує витратити до 2024 року майже 50 млрд рублів (близько 650 млн доларів).
Примітно, що більшість коштів виділяється Міністерству оборони Росії. Саме російські військові вже почали роботи, щоб перекрити русло річки Біюк-Курасу, для подачі води в Сімферополь. Екстрені заходи не сильно допомогли кримському населенню: водопостачання найбільших міст буде обмежено як мінімум до кінця поточного року.
Голова окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов 9 листопада заявив, що в трьох водосховищах півострова залишається всього близько 12 млн кубометрів води. Випаровування сховищ, за його словами, зараз призупинилося через "сиру погоду".
"Це не означає, що питання вирішилося, разові опади нічого не дадуть. Без системних змін нічого не буде", – додав він.
Поки в Кремлі виступають з "заспокійливими" заявами, "місцева влада" вимагає максимально обмежити споживання і витрати води. Наприклад, в Сімферополі запустили відеоролик із закликом відмовитися від прийняття ванн на користь душу. А підприємців настійно просять не піднімати ціну на бутильовану воду.
Українська влада на характер проблеми дивиться інакше. Представництво президента в Криму підкреслює, що до 2014 року дніпровську воду з Північно-Кримського каналу в основному використовували для сільського господарства і промисловості. При цьому безпосередньо для потреб населення повинно вистачати власних ресурсів півострова.
"Але, природно, у них можуть бути проблеми з водою зараз, коли країна-окупант переселяє близько півмільйона своїх громадян на тимчасово окуповану територію, насичує її військовими базами, переміщує туди військовий персонал, переводить туди "прокурорів", "поліцейських" і "суддів" з їх сім'ями", – сказав РБК-Україна голова представництва Антон Кориневич.
У Міністерстві захисту навколишнього середовища і природних ресурсів України виданню повідомили, що цивільному населенню в Криму необхідно близько 100 млн кубометрів води щорічно.
"Це приблизно в дев'ять разів менше сумарного місцевого стоку (у маловодні річки) і прогнозованих запасів підземних вод. Тобто питні та господарсько-побутові потреби населення та водокористувачів Криму можуть бути забезпечені місцевим стоком", – пояснили в Мінприроди.
При цьому не факт, що навіть при великому бажанні Україна зможе відновити подачу води через Північно-Кримський канал через шість років простою. Після окупації півострова українські фахівці втратили можливість повною мірою обслуговувати канал і не можуть оцінити його технічний стан.
У той же час, Україна вживає заходів, щоб перекриття каналу згубно не позначилося на екології Херсонської області. Ще в травні 2014 року на 91-му кілометрі каналу зробили тимчасову дамбу. Ще одна опорна споруда, але вже ближче до адмінкордону з окупованим півостровом, все ще будується.
"З метою забезпечення безперебійної подачі води в Північно-Кримський канал для потреб Херсонської області... з 2015 року ведеться будівництво капітальної підпірної споруди в руслі каналу на кордоні Херсонської області та АР Крим на 107 км каналу", – повідомили у профільному міністерстві.
Міжнародні баталії
На початку осені цього року Росія також спробувала задіяти міжнародні механізми для того, щоб змусити Україну розблокувати Північно-Кримський канал.
Так, колишня "прокурор Криму", а нині депутат Держдуми Росії Наталія Поклонська написала в ООН лист з проханням "дипломатичним шляхом" вирішити проблему водопостачання півострова. Її спроба поки що не увінчалася успіхом. В Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини нагадали, що Росія несе відповідальність за цивільне населення на півострові.
Крім Поклонської до міжнародників звернулась Рада з розвитку громадянського суспільства і прав людини при президентові РФ. Вона попросила ООН і ОБСЄ "запобігти гуманітарній катастрофі" в Криму, яка посилюється пандемією COVID-19.
"За оцінками експертів-екологів, дії української влади по перекриттю Північно-Кримського каналу призведуть до водної катастрофи вже у 2020 році", – сказано в листі.
Міністерство закордонних справ України назвало ці заяви "нікчемними" з точки зору міжнародного права. У відомстві також додали, що окупанти намагаються "призначити винного" за витрати, в тому числі на масштабну мілітаризацію півострова. Адже на це йдуть кошти російських платників податків.
З іншого боку Женевські конвенції дозволяють Росії звернутися за допомогою в даній ситуації, уточнив представник українського президента в Криму Антон Кориневич. Але ця обставина не знімає з Росії обов'язок в першу чергу самостійно вирішити проблему з кримською водою. Він ще раз нагадав принципову позицію української влади: "ніяких розмов про подачу дніпровської води до деокупації Криму".
Представник Володимира Зеленського скептично ставиться до масштабних інфраструктурних проектів РФ в Криму, зокрема, щодо будівництва опріснювальних установок і водоводів.
За його словами, за всі шість років окупації російська влада воліла вкладати кошти не у вирішення проблем кримчан, а витрачала гроші на такі проекти як Кримський міст і траса "Таврида". І все це лише для посилення військових можливостей і перекидання військ, резюмував український чиновник.
Важелі України
В українській владі говорять, що не тільки спостерігають за проблемами з водою в Криму, але і вживають заходи. Так, прокурор Автономної республіки Крим і Севастополя (тимчасово дислокується у Києві та Херсоні) Ігор Поночовний повідомив виданню, що в кінці жовтня відбулася координаційна нарада силовиків і держорганів, в тому числі й по темі екології Криму.
На ній були присутні, зокрема, і представники Міністерства природних ресурсів. За словами Поночовного, зараз прокуратура "намагається пояснити" Мінприроди, що необхідно вести моніторинг та розробити методику нарахування збитків в Криму. Це допоможе розслідувати злочини окупантів в екологічній сфері.
"Раніше цей моніторинг Мінекології чомусь не проводило, пояснюючи це тим, що не мають доступу до півострову, тому не можуть реалізовувати функціонал контролюючих органів. Це не виправдання, ми також не маємо доступу до півострову, але розслідуються кримінальні провадження, обвинувальні акти направляються в суд, маємо реальні результати", – додав Поночовний.
Він зазначив, що зараз в прокуратурі АРК є загальний кейс з "екології". Він включає в себе кримінальні провадження щодо порушень у різних сферах навколишнього середовища.
"Безумовно, розслідування злочинів такої категорії було б набагато ефективніше, якби в ньому брали участь контролюючі органи і надали свою інформацію і висновки. Зараз у нас немає такої інформації, щоб результативно реагувати на незаконні дії окупантів, які знищують екологію півострова", – заявив керівник кримської прокуратури.
У Міністерстві екології та природних ресурсів у відповідь на запит РБК-Україна визнали, що не аналізують, як дії окупантів впливають на екологію Криму. До чого призводить масовий забір води з підземних горизонтів відомство також не досліджує.
Там зазначили, що з захопленням півострова втрачена матеріально-технічна база і дані, зібрані місцевими науково-дослідними центрами. Враховуючи це, поточний аналіз ситуації з екологією на півострові буде ґрунтуватися на даних 2013-го року.
"Ці дані будуть використані для оцінки стану довкілля та змін, що відбулися за період окупації АР Крим та Севастополя, з метою оцінки шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, і обрахування нанесених збитків, після деокупації українських територій", – пояснили виданню в відповідь на запит.
Українська влада визнає, що дніпровська вода – чи не єдиний механізм у її руках, який може зрушити з мертвої точки процес деокупації Криму. І легко відмовитися від нього ніхто, очевидно, ніхто не має наміру.
"Ми вважаємо, що питання води і Північно-Кримського каналу – це важливий важіль тиску на країну-окупанта, і цей важіль може прискорити деокупацію Криму. Тому що, як показує життя, країна-окупант на даний момент не здатна самостійно вирішити проблему водопостачання", – заявив представник президента в Криму Антон Кориневич в коментарі РБК-Україна.