Порошенко, Луценко, ФБР і Скотленд-Ярд

Порошенко, Луценко, ФБР і Скотленд-Ярд

Тепер Петро Порошенко має проблему. Його противники бачать "історію успіху" Саакашвілі. Його прихильники бачать "історію безпорадності" влади. Його інституції не довіряють один одному і бачать розкладання самих себе. І з усією цією історією треба йти на другий термін.

У понеділок Печерський суд відмовив Генпрокуратурі в її клопотанні про домашній арешт для Михайла Саакашвілі. Як відомо, екс-президента Грузії підозрюють у зв'язках з біглим "младоолігархом" Сергієм Курченком, який нібито фінансував акції протесту Саакашвілі та його соратників. Політик, в оточенні своїх радісних прихильників пішов додому. І це після того, як правоохоронці звинуватили його за важкою статтею, а прихильники – силою звільнили при спробі затримання. Про причини і наслідки цієї ситуації – в колонці Сергія Щербини для РБК-Україна.

"Родіона Кірєєва довелося переводити з міста Березань. Тоді в Печерському суді склалася цікава ситуація. Низка суддів вже розглядала якісь справи по Тимошенко, а отже не могли взяти на себе розгляд газових контрактів. А низка суддів різко почала хворіти. Хтось навіть приніс довідку, що зламав хребет", - так один з функціонерів влади Віктора Януковича розповідав автору про обставини засудження Юлія Тимошенко на 7 років.

За його словами, досвідчені печерські судді далеко не горіли бажанням встрявати в цю розмову, побоюючись можливих наслідків. Довелося брати людину з провінції, яка припускалась процесуальних помилок. Нагадаємо, так було в часи, коли вертикаль в країні була вертикальна. А обіцянки влади ще чогось вартували.

Вчора суддя Лариса Цокол прийняла рішення відпустити Михайла Саакашвілі без запобіжного заходу. Екс-президент Грузії вийшов до своїх радісних прихильників, які зібралися під будівлею суду. Вони проводили його до дверей будинку на вулиці Костьольній. Того самого будинку, неподалік від якого ці ж прихильники минулого тижня силою відбили Саакашвілі у правоохоронців, що прийшли його затримувати.

Прокурори не переконали суд у процесі обрання запобіжного заходу. Не переконав суд і виступ минулого тижня в парламенті генпрокурора Юрія Луценка, який демонстрував записи, що нібито доводять фінансування акцій протесту Саакашвілі і його прихильників біглим "младоолігархом" Сергієм Курченком. Хоча прокуратура навіть не просила закривати екс-президента в СІЗО – тільки домашній арешт з браслетом.

Суддя Цокол склала для правоохоронців цікаву картинку. Виходить, що із зали суду вийшла на свободу людина, яку правоохоронна система підозрює у скоєнні тяжкого злочину (сприяння учасникам злочинних організацій, санкція до 10 років позбавлення волі). Більше того, цю людину силовим шляхом звільнили якісь активісти, коли її намагалися взяти під варту. Це не рахуючи вересневого "прориву кордону".

За великим рахунком, рішення такого порядку могли б свідчити про настання в Україні царства справедливості. Коли суд і прокуратура – це не елементи єдиної радянської каральної системи, коли "якщо є слідство – значить винен".

Але є проблема. Навіть сам Саакашвілі і його соратники не вірять українським судам, вимагають створення особливого антикорупційного суду, і кажуть, що судовою системою керують люди президента Петра Порошенка. Як же тоді легендарний у всіх сенсах Печерський суд відпустив Саакашвілі? Виходячи з усіх "вводних", політику повинні були влупити вище вищого.

Так воно, мабуть, і було. Якби не прорив кордону і не відбиття з-під варти. Саакашвілі і його соратники показали – вони не ходять за клітинами, а змітають фігури з дошки. А влада показала, що з цим їй вкрай складно боротися. З двох рівнозначних причин.

Перша – інтриги, торг і шантаж у правлячій коаліції, коли вертикаль "Народного фронту", до якої належить Міністерство внутрішніх справ, зацікавлена у створенні проблем президентській вертикалі.

Друга причина – лютий страх президентської вертикалі, що між нею і режимом Януковича буде поставлений знак рівності. Навіть силами СБУ, наприклад, легко можна було розкидати не надто численних, але агресивних прихильників Саакашвілі на Костьольній. Але для цього треба було взяти в руки кийки. Картинку у вечірніх телеефірах можна легко собі уявити. А попереду президентські вибори.

Тепер давайте поставимо себе на місце судді Цокол. Їй після засідання треба додому їхати. А хто її буде захищати в разі чого? Відомство Авакова? Чи відомство Порошенка? Одного затримали вже, спасибі. А якщо влада продовжить помилятися? А якщо слово "імпічмент" стане не тільки гаслом вуличних акцій в 5-7 тисяч осіб? Їхати в Росію слідом за Родіоном Кірєєвим хочуть далеко не всі судді Печерського суду.

Минулого тижня, коли в Раду був швидко поданий і настільки ж швидко відкликаний через втручання Заходу і відступ "Народного фронту" законопроект лідерів коаліційних фракцій, що дозволяє звільняти без аудиту глав антикорупційних відомств, один з політиків звернув увагу автора на важливу деталь. "Судова система готова "лягти", але не розуміє під кого. А тепер стало видно", - сказав він.

В ефірі телеканалу ICTV, після виходу Саакашвілі на свободу, Юрій Луценко заявив, що в Генпрокуратурі готові залучити до справи екс-президента Грузії "іноземних експертів з ФБР чи Скотланд-Ярду". Може воно, звичайно, і правильно. Тільки чи своєчасно?

До відомства Луценка і всієї президентської вертикалі залишається одне політичне питання – навіщо треба було починати те, що ви не можете довести до кінця? Навіть якщо є залізобетонні докази зв'язку Саакашвілі з Курченко, чому їх спочатку не опублікувати, не розслідувати повністю, а потім вже заарештовувати фігуранта. Його складно запідозрити в бажанні втекти з України.

Без зовнішнього впливу Саакашвілі і його протест благополучно маргіналізувалися. Але влада не знайшла для себе нічого кращого, крім як їх реанімувати. Особливий український шлях "із СІЗО – в нардепи" загальновідомий і безпомилковий.

Тепер Петро Порошенко має проблему. Його противники бачать "історію успіху" Саакашвілі. Його прихильники бачать "історію безпорадності" влади. Його інституції не довіряють одне одному і бачать розкладання самих себе. І з усією цією історією треба йти на другий термін.

Більш того, Банкова може нескінченно шукати крайніх. Може вважати винними Авакова і "Народний фронт", які виторговують собі місце під сонцем. Може вважати винним суд, який не вірить обіцянкам і за себе боїться більше. Може вважати свавільним Саакашвілі, який перейшов усі межі. І все це буде справедливо.

Але ключова причина того, що відбувається в самій Банковій. В бажанні здаватися краще, а не бути. У гонитві за доцільністю роздати паспорта, і відібрати їх. У впевненості, що, на певному етапі, іноземці у владі допоможуть набрати очки в громадській думці. В бажанні чужими руками торпедувати політичних конкурентів. В тому, що особиста перспектива поставлена вище за все інше.

Є ще один аспект. Повернемося до Печерського суду та рішення з Саакашвілі. Як вже говорилося вище, суд і прокуратура дійсно повинні перестати бути частиною єдиної каральної системи. Але чи нам потрібна судова реформа на страху вулиці? Чи потрібно нам йти шляхом, коли правоохоронну систему будуть мотивувати ставати краще різноманітні активісти? І в який момент вони замотивують цю систему стати гірше?

Справедливість не тотожна закону. Вулична справедливість загрожує більшовизмом.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся