Воно нам НАТО: Чому Україна знову хоче вступити до Північноатлантиичного альянсу

Переступити критерії НАТО

Верховна Рада законодавчого закріпила мету набуття Україною членства в НАТО. Ухвалений документи вносить зміни до двох законів – "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" і "Про основи національної безпеки України". Корекція цих документів, зокрема передбачає, що основними засадами зовнішньої політики є поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття членства у цій організації.

Втім, це не єдина правка. У попередній версії, існував пункт про «досягнення критеріїв» як передумову для набуття членства – в новій редакції його вже не було. А в законі «Про основи національної безпеки України» навпаки депутати уточнили, що пріоритетами національних інтересів України є не лише інтеграція в євроатлантичний безпековий простір, а й з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

«Агресія Російської Федерації проти України, анексія частини української території поставила перед Українською державою невідкладне завдання щодо реального забезпечення національної безпеки країни, – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. – В нинішніх умовах як найефективніший інструмент забезпечення безпеки, збереження територіальної цілісності і суверенітету розглядаються структури колективної безпеки, що функціонують на засадах прогресивних демократичних цінностей, найбільш дієвою з яких є Організація Північноатлантичного договору».

За словами одного за авторів законопроекту Бориса Тарасюка ("Батьківщина"), документ фактично редакцію відновить Закон "Про засади національної безпеки України" від 19 червня 2003 року. Водночас інший співавтор Мустафа Найем (БПП), впевнений, що на відміну від попередньої версії законів, Україна отримала чіткий напрям зовнішньої політики – вступ до НАТО.

В Альянсі поки ніяк не відреагували на рішення Ради. Поки що відомо, що там взяли до уваги це рішення.

Тим часом відреагувала Росія. За словами прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова, розширення НАТО в бік кордонів Росії загрожує їхній безпеці і балансу сил в Євразійському регіоні. "У Москві традиційно з недовірою і стурбованістю відносяться до процесу розширення НАТО в бік наших кордонів. Вважаємо, що це загрожує нашій безпеці і балансу сил в Євразійському регіоні. Зрозуміло, російська сторона вживає всіх необхідних заходів для розбалансування ситуації і захисту власних інтересів і власної безпеки", - сказав Пєсков.

Депутати ухвалили законопроект за основу і в цілому, попри заперечення Головного науково-експертного управління парламенту. Там рекомендували ухвалити його лише в першому читанні та доопрацювати цей законопроект на одну сторінку. На трьох сторінках аналізу зазначається, що курс на набуття членства в НАТО був і раніше визначений; недоцільно вилучати слова про «досягнення критеріїв, необхідних для…», оскільки вступ до НАТО залежить не лише від України; зауважили, що доповнення фрази «…в євроатлантичний безпековий простір» словами «з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору» – є некоректним. 

Розгляд законопроекту відбувався протягом більш ніж півгодини, хоч і не без невеликих заминок: депутатам довелося тричі голосувати за можливість розглянути законопроект за скороченою процедурою, хоча спікер Андрій Парубій і заявив, що «це надскладний закон». За законопроект проголосувала більшість нардепів з великим гандикапом – 281 голосів. До 276 голосів «за» згодом попросились приєднатися ще п’ять нардепів, не голосував «Опозиційний блок».

Після голосування спікер Андрій Парубій запевнив, що цифра у 276 голосів «за» «показує справжню більшість в залі Верховної Ради України». Попри спільне та безпроблемне голосування, це не свідчить про наявність коаліції в парламенті, зазначив заступник голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв. А сам ухвалений законопроект – це сигнал для країн НАТО, що Україна готова до виконання Плану дій щодо членства в НАТО.

Дорога на північ

Історія стосунків України та НАТО почалася у 1992 році, коли Україна вступила до Ради Північноатлантичного співробітництва. По тому Україна брала участь у миротворчих місіях під егідою альянсу, ратифікувала низку угод співробітництва. 2002 року, коли почався відхід від політики багатовекторності (за задумом президента Леоніда Кучми, Україна могла мати добрі стосунки як з країнами Західа, так і зі Сходу, перш за все - Росією) був ухвалений плану дій Україна-НАТО.

Після помаранчевої революції у 2004 році та приходу президента Віктора Ющенка, Україна планувала приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Це була перехідна форма приєднання до Альянсу, яку в НАТО розробили, перш за все, для країн бувшого СРСР, які не приєдналися до цього військово-політичного союзу після його розпаду – Грузії, України. Отримати ПДЧ планувалося на саміті НАТО в Бухаресті, в 2008 році. Цього не відбулося. Проти виступила Росія.

"Про Грузію російський президент говорив абсолютно спокійно і як би мимохідь, - розповідало тоді джерело газети "Комерсант "в делегації однієї з країн НАТО. - Коли ж мова зайшла про Україну, Путін розлютився. Звертаючись до Буша, він сказав: "Ти ж розумієш, Джордж, що Україна - це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!" Вже без цитати видання тоді написало наступне: "І тут він (Путін - ред.) дуже прозоро натякнув, що якщо Україну все ж таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування. Тобто фактично він пригрозив, що Росія може почати відторгнення Криму і Східної України".  

ПДЧ Україна не отримала, але за результатами саміту, тодішній генсек Яаап де Хооп Схеффер заявив, що двері в НАТО для країни відкриті. Розворот у стосунках на 180 градусів відбувся після приходу до влади президента Віктора Януковича у 2010 році, коли був законодавчо закріплений позаблоковий статус держави, а Віктор Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. Нова влада у 2014 році активно заговорила про необхідність вступу в НАТО. 2015-го був скасований позаблоковий статус України із зазначенням про поглиблення співпраці з організацією для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства, а також інтеграція України в євроатлантичний безпековий простір.

За часів постмайданої влади стосунки України з НАТО лише поглиблювалися. Про це, наприклад, свідчить перелік міжнародних організацій, з якими найбільше контактує президент України Петро Порошенко – НАТО на другому місці після ЄС. На початку липня планується візит до України Північноатлантичної ради на чолі з Генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом. Також варто нагадати, що на початку квітня Порошенко затвердив програму співробітництва України з НАТО на 2017 рік. Документ передбачає, зокрема, посилення підтримки України шляхом реалізації Комплексного пакету допомоги НАТО для України, у тому числі проектів у рамках відповідних Трастових фондів НАТО.

Попри критику окремих українських політиків щодо відсутності допомоги у вигляді зброї, НАТО надає «нелетальну» допомогу. У квітні перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко зазначила, що допомогу в медзакладах країн НАТО отримали 398 українських військових. Також планується, що НАТО виділить Державній службі з надзвичайних ситуацій України 1 млн євро на розвиток галузі розмінування. Чи не єдина ложка дьогтю в нинішніх "медових" стосунках – відсутність офіційного представника України у НАТО. Його Петро Порошенко планує призначити найближчим часом. Крім того, у вересні президент планує звернутись до парламенту з посланням, в якому, як говорять джерела в АП, тема вступу до НАТО буде однією з ключових.

Цифри річ вперта

«Вперше за 20 років підтримка вступу в Північноатлантичний союз в Україні має підтримку більшості населення в Україні», – заявив під час представлення документу в парламенті один із авторів закону та спікер парламенту Андрій Парубій.

Невідомо, на які дані спирався спікер. Скоріш за все на останнє дослідження проведене КМІС у лютому 2017 року. У Київському міжнародному інституті соціології тоді заявили, що "на референдумі щодо вступу до НАТО голоси розподілилися б таким чином: 57% - за вступ України до НАТО, 43% - проти". Важлива деталь – в опитуванні не бралася до уваги думка жителів непідконтрольних центральній владі території на сході держави та в Криму.

Слід зауважити, що є більш оптимістичні дані. Так, у дослідженні кінця 2016 року яке провели фонд «Демократичні ініціативи» та Центр Разумкова йдеться про вищі цифри – 71% населення проголосували б «за» членство в НАТО та 23% – «проти».

Мустафа Найєм запевняє, що ухвалені зміни ніяким чином не скасовують можливість провести референдум щодо членства України в НАТО. «Референдум, скоріш за все буде потрібен. Але питання способу приєднання до НАТО цим законом не вирішується. Він не прописує ані способу, ані критерії, – заявив він РБК-Україна. – Більше того, він не визначає, коли, чи ми готові, чи ми не готові».

Варто нагадати, що на початку цього року президент Петро Порошенко в інтерв’ю німецькому ЗМІ анонсував проведення відповідного референдуму. Одразу після цього заступник глави адміністрації з питань євроінтеграції Костянтин Єлісєєв уточнив, що для проведення опитування населення, потрібна наявність певних умов в державі. «І, звичайно, рішення, і часові рамки проведення референдуму будуть залежати від виконання всіх умов. І ключова умова – це досягнення Україною відповідності критеріям НАТО», – заявив тоді він.

Ухвалений вчора «натівський» законопроект, хоч і зафіксував прагнення вступу в НАТО, але водночас скасував декларацію необхідності набути критерії відповідності Північноантлантичного альянсу. Це, мабуть саме дивне рішення, оскільки для того аби приєднатися до НАТО (як і до інших організацій, спільнот, союзів) треба відповідати вимогам тої структури, в яку ти намагаєшся потрапити. Ще раніше в інтерв'ю РБК-Україна колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив (https://daily.rbc.ua/ukr/show/anders-fog-rasmussen-dumayu-rossiya-seychas-1487590705.html ): "Нам необхідно разом працювати для того, щоб підготувати необхідні, для приєднання до Альянсу, реформи. Фактично, ми вже почали їх проводити, зокрема, почали реформувати збройні сили. І я радий, що за останні два роки українські військові сили збільшили свої можливості. І ми будемо продовжувати працювати у цьому напрямку і далі".

Критикуючи рішення парламенту, в «Опозиційному блоці» нагадали, що згідно зі статутом НАТО, членами альянсу не можуть стати країни, де проходить збройний конфлікт. «Ніхто нас в НАТО не прийме, ніхто не буде навіть розглядати заявку. Тому що за статутом – п.6 – коли країна має військовий конфлікт, її в НАТО ніхто не приймає», – заявив журналістам лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. – Тому сьогодні було чергове намагання відволікти увагу суспільства від реальних проблем, які є в країні».

НАТО це не тільки оборона. Якщо подивитись на цьогорічний план національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО ( ) то там дуже багато задач які не мають до оборонного сектору ніякого відношення. Наприклад, боротьба з легалізацією (відмиванням) коштів, одержаних злочинним шляхом; розробка стратегії публічної дипломатії України; проведення оцінки організаційної та ресурсної готовності НАТО та України до запобігання і реагування на кризові ситуації у сфері енергетичної  безпеки; заходи із підвищення рівня знань суддів у сфері міжнародного гуманітарного права.

У «Народному фронті» запевняють, що вступ України у Північноантлантичний альянс не є питанням найближчого часу. За словами Антона Геращенко, на це може піти десятиріччя, а війни закінчуються. Натомість один із авторів законопроекту та заступник голови постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО Юрій Береза запевняє, що альянс може ухвалити рішення, незважаючи на наявність збройного конфлікту. «Наші партнери чекають якраз політичного сигналу з цих стін. І ми цей сигнал сьогодні зробили. – каже він. – Мабуть, НАТО доведеться робити винятки. Тому що якщо впаде Україна від Росії, то все одно доведеться воякам НАТО захищати в Прибалтиці».

Вже вчора ввечері, в ефірі "112-Україна" міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що за його розрахунками усі критерії Україна може виконати у 2020 році. Лише після цього Київ, теоретично і звичайно, після погодження з Брюсселем, зможе подати заявку на членство у НАТО.