Пітер Девіс: Олігархи опираються наведенню порядку на ОГКХ

- ОГХК – велика компанія та один з найбільших платників податків країни. У 2018 році її чистий прибуток склав 114,9 млн грн, а вартість активів – 3,4 млрд грн. Навіщо приватизувати таке підприємство?

- Процес приватизації курирує Фонд держмайна, як уповноважений орган держави - єдиного акціонера ОГХК. Так, компанія прибуткова, але треба дивитися в майбутнє. Є кілька причин для приватизації. Насамперед, це необхідність розробки нових площ на обох ГЗК, включаючи розвідку, проведення геологічних і геодезичних робіт. Запаси, розробка яких велася з початку 60-х років минулого століття, поступово закінчуються. Щоб проводити масштабні геологорозвідувальні роботи на нових ділянках, потрібні великі фінансові ресурси. Їх досить складно здійснити в рамках державного підприємства. Тому з економічної точки зору, залучення великого профільного інвестора — це питання виживання для компанії. Крім того, приватизація — це ще й очищення від корупційних схем. Але найголовніша причина — це негнучкість системи державного управління підприємствами: щоб затвердити фінансовий план чи інвестиційну програму, необхідно отримати схвалення з боку декількох міністерств і Кабінету міністрів. Водночас, як я сказав, в ОГХК є геологічні ризики й, щоб їх вирішити, необхідний швидкий і гнучкий підхід, який можливий тільки в приватному бізнесі. Виходить, що у нас Фонд держмайна України – найбільший холдинг в Європі. Я переконаний, що такі компанії, як ОГХК, можуть розвиватися більш ефективно саме як частина недержавного бізнесу.

Виходить, що у нас Фонд держмайна України – найбільший холдинг в Європі

Крім того, титановий бізнес привабливий для інвестицій тоді, коли він включений у виробничий ланцюжок. Наскільки я розумію, Фонд держмайна планує продати ОГХК не просто кому-небудь, а вбудувати його в ланцюжок холдингу, який вже працює на ринку титану і цирконію. У цьому випадку потенційним інвесторам буде цікаво отримати ресурсну базу для свого вже існуючого бізнесу і побудувати вертикально інтегрований холдинг. Зараз же ОГХК – це по факту лише рудники з гірничо-збагачувальними комбінатами при них.

- Останні доступні дані на офіційному сайті ОГХК – це звіт за три квартали 2019 року. Там сказано, що за цей час прибуток компанії впав у два рази в порівнянні з аналогічним періодом попереднього 2018 року. Яке положення справ у компанії зараз?

- Насправді зараз ми розбираємося з ситуацією. Минув лише дуже короткий час з того моменту, як ми отримали доступ до всієї інформації про операційну діяльність ОГХК. Мені, як тимчасово виконуючому обов'язки голови правління, з боку старого менеджменту виявляється жорстокий опір щодо надання будь-якої інформації. Ситуація ускладнювалася ще й карантином, коли персоналу просто не було в офісі. Доходило до якихось абсурдних речей. Тому ми зможемо дати повну картину поточного фінансового стану компанії трохи пізніше.

Кінцева мета – це навести порядок і стабілізувати компанію

- Фінансової звітності немає вже два квартали. Компанія припинила її публікувати як раз в той момент, коли Фонд держмайна оголосив про те, що ОГХК готується на приватизацію, а Верховна Рада напередодні ухвалила відповідний закон. Можливо, це був навмисний хід з боку попереднього менеджменту підприємства?

- Все, що пов'язано з усякого роду збігами й "умисними ходами" – це сфера компетенції правоохоронних органів. Наше завдання сьогодні – зробити компанію прозорою і для себе, і для Фонду, і для зовнішніх стейк-холдерів. Звітність за 2019 рік насправді вже є, і найближчим часом вона буде доступна для ЗМІ.

- Голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко ще 25 лютого заявив про те, що три компанії-радника з питань приватизації ОГХК - BDO, KPMG і Baker McKenzie готують аудит компанії. На якій стадії перебуває цей процес? Вже є якісь попередні результати аудиту, і що він показав?

- BDO, KPMG і Baker McKenzie є радниками Фонду держмайна з приватизації. Фонд має право ділитися цією інформацією з правлінням на наше прохання. Звіти цих трьох радників вже готові. Вони досить докладні й стосуються операційної діяльності компанії, а також податкової та технічної частини. Потрібно розуміти, що ці три компанії були найняті не компанією ОГХК, а Фондом держмайна – нашим акціонером. І, напевно, не зовсім етично з мого боку коментувати це питання. Це швидше питання до Фонду. Радники будуть працювати далі, до моменту приватизації, а ми їм надамо всю необхідну допомогу.

- Тоді наступне запитання: екс-міністр економіки Тимофій Милованов в жовтні минулого року в одному з інтерв'ю не зміг відповісти на питання про потенційну вартість підприємства. Тобто про гроші, які може отримати держава в результаті приватизації ОГХК. За вашою оцінкою, про яку суму може йти мова?

- Для того, щоб говорити про відповідну оцінку, потрібно розуміти поточні фінансові показники й потрібно розібратися в запасах. Основний актив ОГХК – це запаси й ліцензії на видобуток. Над цим питанням ми зараз активно працюємо. Тобто, умовно кажучи, у нас може бути дуже високий поточний прибуток, але якщо запасів залишилося на два-три роки видобутку, то для потенційного інвестора компанія не є дуже цікавою. Консультанти, найняті Фондом, зараз проводять оцінку компанії, але мені їх розрахунки невідомі. Потрібно врахувати, що у зв'язку з епідемією коронавірусу і глобальною економічною рецесією ринок нашої продукції зазнав дуже сильного скорочення. Але, з іншого боку, за час, що залишився до приватизації ми, як керівництво компанії, докладаємо максимальних зусиль з розчищення "авгієвих стаєнь", що дісталися нам від попереднього менеджменту, щоб структурувати компанію і зробити її максимально привабливою для потенційних інвесторів. Їм цікаво, якщо в ОГХК будуть ліцензії, які забезпечать видобуток на наступні 10-15 років.

- Та яка зараз ситуація в ОГХК з ліцензіями на видобуток?

- У нас досить конструктивні відносини з Державною службою геології та надр України. І ми прекрасно розуміємо цю особливість видобувних галузей, неважливо яких: oil & gas або mining. Потенційні покупці дивляться не на сьогоднішні фінансові результати, а на наші запаси. Це розуміє і наш акціонер Фонд держмайна, і Держгеослужба. Для того, щоб підприємство до моменту приватизації вийшло на свою максимальну вартість, повинні бути вирішені всі питання з ліцензіями. Якраз сьогодні з ранку я спілкувався з геологічними службами Вільногірського ГМК і Іршанського ГЗК для того, щоб систематизувати інформацію і виробити щодо отримання ліцензій action plan. За деякими напрямками є фундаментальні проблеми, а по іншим, умовно кажучи, потрібно просто донести деякі документи в Держгеослужбу й отримати дозвіл на розробку вже існуючих ділянок. Ми також розглядаємо можливість придбання нових ліцензій, наприклад, на Межирічне родовище для Іршанського ГЗК.

Нове правління також намагається упорядковувати фінансову звітність, геологічну та іншу інформацію. Через кілька тижнів, максимум через місяць, коли ми врешті-решт наведемо порядок, питання про геологію і геофізику стане для нас якщо не номером один, то точно в першій трійці пріоритетних завдань. До всього іншого, важливим для нас є і питання поліпшення екосистеми. Під керівництвом минулого менеджменту ОГХК практикувала незаконну утилізацію відходів, через що підприємство систематично перевищувало встановлені норми викидів в атмосферу.

- Тобто попереднє керівництво ігнорувало проблему ліцензій і тепер вам доводиться надолужувати згаяне?

- Не можна сказати, що ігнорувало, але й особливих результатів ми сьогодні не бачимо. Виходили дозволи на окремі ділянки, але все було дуже несистемно. Це той випадок, коли верхи не хотіли, незалежно від того, що низи їх підштовхували. Попереднього керівництва було важливо насамперед продати продукцію за заниженими цінами "правильним" фірмам. Все інше їх мало цікавило. Але ж Іршанськ та Вільногірськ – це мономіста. Вільногірськ спочатку сформувався навколо гірничо-металургійного комбінату в 1956 році. У Іршанська та ж історія. Для 30 тис. людей, які там живуть, існує пряма залежність: не буде ліцензії – не буде видобутку. Не буде видобутку – не буде підприємств. Не буде підприємств – міста помруть. Тому ініціатива про продовження старих і одержання нових ліцензій йшла знизу, з ГЗК. Їх колективи зверталися до керуючої компанії: робіть що-небудь, інакше ми помремо! І тому хочеш – не хочеш, попередньому керівництву доводилося ворушитися. Виділялися ділянки й так далі. Але фундаментально це питання вирішено не було. Ми доведемо її до логічного кінця.

- Це геологія. А що зроблено або планується зробити по інших напрямках?

- Кінцева мета – це навести порядок, стабілізувати компанію в цілому і довести її до такого стану, щоб вона стала цікавою для інвестора. Зараз ми переходимо до реалізації другого етапу нашої дорожньої карти. Перший – це було призначення нового правління, реструктуризація старої та формування нової управлінської команди, розширення штату до потрібного розміру, щоб у нас ключові департаменти були всередині компанії, а не на аутсорсингу. Це стосується служби безпеки, і навіть айтішників, яких раніше в штаті взагалі не було.

На другому етапі ми разом з директорами комбінатів будемо займатися "розчищенням проблем" безпосередньо на філіях. У них теж є комерційні підрозділи й, що важливо, крім виробництва – це ще і функції закупівель і продажів. Раніше цими питаннями займалися співробітники філій, а зараз значну частину цих функцій ми будемо здійснювати централізовано в Києві. Тобто ми беремо ці напрямки під свій контроль.

Відверто кажучи, тут досить багато було "бардаку". То так історично склалося, то це було зроблено навмисно, але були відсутні цілі блоки, наприклад служба безпеки. Вона була на гірничо-збагачувальних комбінатах, а тут, в київському офісі ОГХК функція контролю де-факто відсутня. Я думаю, читачам зрозуміло чому. У київському офісі також фактично був відсутній блок закупівель. Він був винесений на ГЗК. Можливо, на місцях було зручніше працювати, бо в каламутній воді риба ловиться краще.

Більш того, у деяких членів правління не були прописані навіть їх функціональні обов'язки, що породжувало зону безвідповідальності. Іноді платежі узгоджувалися в месенджерах. Потім ці листування віддалялися, і тепер складно знайти відповідального. Коли приходить вітчизняний чи іноземний інвестор, він повинен бачити цілісну прозору структуру. Я думаю, навряд чи в якійсь американській компанії погоджують платежі через Telegram, а потім цей чат знищується. Це абсурд, який для ОГХК був реальністю.

Будуть спроби рейдерства або крадіжки – винні отримають по руках

- Ви прагнете до прозорості, однак сайт "Наші гроші" повідомляє про те, що у 2020 році деякі підряди та закупівлі ОГХК продовжують здійснювати у фірм з орбіти колишнього керівника Руслана Журило. Зокрема, журналістські розслідування стосувалися закупівель електроенергії. Чи означає це, що підприємство знаходиться під впливом Журило, справа якого зараз слухається у Солом'янському суді Києва?

- Нова команда менеджерів не була призначена до 1 січня 2020 року, щоб відповідати за роботу з самого початку року. Як тимчасово виконуючий обов'язки голови правління я приступив до роботи лише 8 квітня. Більш того, весь квітень був присвячений судовому пінг-понгу з попереднім правлінням. Весь цей час на ключових постах в компанії залишалися люди, пов'язані з колишнім керівництвом. У їхніх руках знаходилось операційне управління. Вони намагалися укласти побільше таких контрактів, про які ви згадали. Чому, наприклад, така увага приділялася електроенергії? В структурі собівартості продукції ОГХК електроенергія, газ і паливно-мастильні матеріали займають до 40%. Тобто це досить великі фінансові потоки. Зрозуміло, що красти у великих масштабах дуже цікаво. Ми виявляємо подібні схеми й будемо звертатися до правоохоронних органів для притягнення винних до відповідальності. Наше завдання – надати їм для цього всі необхідні матеріали.

- А що за випадок стався в кінці травня в Одесі?

- Це сталося зовсім недавно, 22-23 травня. 16 травня мною був підписаний наказ, який не дозволяв ОГХК відвантажувати нашу продукцію фірмам-"прокладок". Проте, 20 тис. тонн ільменітового концентрату з Одеського торгового порту збиралася вивезти офшорна фірма-посередник, яка має перед ОГХК непогашену дебіторську заборгованість близько 400 млн грн. Завдяки злагодженим та чітким діям керівництва компанії, Фонду державного майна, НАБУ і СБУ ця відвантаження була зірвана, й держава не зазнавала збитків в розмірі близько 80 млн грн.

За моїми даними, коли попереднє керівництво ОГХК зрозуміло, що Фонд держмайна налаштований рішуче, і гряде зміна менеджменту, ГЗК було дано неофіційну вказівку про те, щоб вся продукція складувалася на торгових майданчиках і вивозилася за кордон. Це робилося з однією метою – вивезти за межі України як можна більше продукції за заниженими цінами, і потім вже зайнятися її продажем через офшорні структури, а весь прибуток покласти собі в кишеню.

- Ви могли б тут детальніше пояснити?

- Зовнішньоекономічними контрактами займається київський офіс. Він укладає договори про реалізацію, а потім під кожен контракт дає вказівку ГЗК вивозити продукцію для подальшого відвантаження замовнику. Відвантаження відбувається двома шляхами. Або залізничним транспортом в Європу, але це невелика частина, або морським транспортом. Логістика проста: продукція накопичується на ГЗК, і потім вони переміщують її в порти. Зазвичай це Одеса.

Ми отримали інформацію, що в Одеському торговельному порту лежить 20 тис. тонн ільменіту ринковою вартістю близько 3 млн дол. США. Плюс на Вільногірському ГМК було накопичено близько 65 тис. тонн різної руди. Це й ільменіти, і рутил, і цирконій тощо. Я оперативно видав наказ про припинення відвантажень. Була дуже проста і зрозуміла ситуація: все, що ми зараз відвантажимо невідомій офшорній фірмі, та ще й з відстрочкою платежу на 4 - 6 місяців, в підсумку залишиться неоплаченими. Завтра ця фірма може зникнути, а грошей за продукцію ми не отримаємо ніколи. Відповідно, ми не зможемо виплатити зарплату персоналу та співробітникам на гірничо-збагачувальних комбінатах.

Крім того, найчастіше продукція таким сумнівним фірмам відвантажувалася за ціною 150 дол. за тонну. Коли я вперше почув про це на Іршанському ГЗК, то був просто вражений. Адже ринкова ціна навіть в період карантину становила 220-240 дол. за тонну. Мало того, що вони беруть наш концентрат за заниженою ціною, так ще й користуються відстрочкою по платі в 130-160 днів, створюючи труднощі з виплатою зарплат та інших платежів. Тобто це була абсолютно штучно створена ситуація.

- Описане вами дуже схоже на схему, розслідування якої НАБУ передало в Солом'янський суд ще у 2018 році. Виходить, що схема все ще існує?

- Це спадщина, отримана нами від попереднього керівництва. Зараз на Вільногірському комбінаті відвантаження припинені, і йде накопичення продукції на складах. Хоча тижнем раніше фірми-прокладки замовили на Вільногірськ величезну кількість вагонів під завантаження. Нам довелося вжити заходів, щоб цього не допустити.

З продукцією Іршанського ГЗК, яка була накопичена в Одесі, ситуація інша. Попри мою заборону від 16 травня, заднім числом був оформлений акт відвантаження, і в Одеський порт вже вийшов корабель. Він повинен був занурити 20 тис. тонн ільменіту і вивезти їх у невідомому напрямку. Більш того, цей вантаж уже був попередньо загальмований, і на нього отримана державна митна декларація. Завдяки нашій службі безпеки, а також Фонду державного майна, які працювали спільно з НАБУ, СБУ і САП, на цей вантаж вдалося накласти арешт. Відповідно, корабель навіть не зайшов у територіальні води України.

Враховуючи ці корупційні схеми, я тимчасово зупинив всі відвантаження. Підкреслюю, що надалі продаж нашої продукції буде здійснюватися тільки за ринковими цінами й без митних посередників. Зараз ми завершуємо процес остаточної ліквідації впливу колишнього менеджменту ОГХК на операційну діяльність підприємства. По його завершенні відвантаження продукції буде негайно відновлена, а її зупинення ніяк не вплине на роботу Іршанського і Вільногірського комбінатів, а також виплату зарплат – вони виплачуються стабільно і в повному обсязі.

- 16-17 квітня була зроблена спроба рейдерського захоплення ОГХК. Тоді попередній керівник Олександр Гладушко пред'явив вам наказ про поновлення його на посаді. Але 29 квітня суд скасував це рішення. Чи допускаєте ви, що надалі спроби рейдерства можуть повторитися?

- Я не можу виключити, що надалі буде зроблена ще одна така спроба, а може бути навіть і не одна. Ми готові до цього. Багато років попередній менеджмент використовував державну компанію як свою власну для особистого збагачення, а ми відняли у них таку можливість. І навряд чи вони будуть спокійно до цього ставитися. Колишнє керівництво акумулювало солідний фінансовий запас, коштом якого зараз веде з нами "війну" в судах і засобах масової інформації.

За багато років роботи в бізнесі я вперше бачу, як українська держава системно захищає свої інтереси. Навіть у нічний час глава Фонду держмайна Дмитро Сенниченко особисто контролював ситуацію з 20 тис. тон ільменіту в Одесі. Це відбувалося у тісній координації з усіма силовими органами. Я бачу, що вся держава на чолі з Фондом налаштована на повернення собі оперативного контролю в ОГХК. Будуть спроби рейдерства або крадіжки – винні отримають по руках.

Прозора операційна діяльність і підготовка компанії до відкритої і конкурентної приватизації завжди викликає опір олігархічних груп

- Нещодавно невідомі спалили автомобіль начальника відділу економіки та фінансів, а також пробралися в будинок до одного з членів правління і вкрали робочі документи. Тобто рейдерські спроби переросли вже в напади, що загрожують життю і здоров'ю менеджерів з нової команди. Надходили погрози на вашу адресу?

- Прямих погроз не було. Але я не виключаю, що напади триватимуть. Це не просто збіг. Ми приймаємо всі необхідні заходи, щоб захистити всіх співробітників, у тому числі начальників відділів і ключових менеджерів. У нас є член правління, відповідальний за безпеку не тільки підприємства, але і за особисту безпеку співробітників.

Наші опоненти діють в стилі 90-х. Але 90-ті давно закінчилися. Ми всі працюємо на рівні операційного керівництва компанією. Немає сенсу нас залякувати. Тому що можна зламати ногу, умовно кажучи, фінансового директора або директора з продажу. Але на його місце прийде інший директор з фінансів або продажу. А основному акціонеру – державі – "ногу вже не зламаєш". Тому так, були такі ексцеси. Так, ми з цим стикаємося. Але що поробиш. Напевно, повернення таких активів державі зовсім гладко відбуватися не може. Прозора операційна діяльність і підготовка компанії до відкритої й конкурентної приватизації завжди викликає опір олігархічних груп. Ми це усвідомлюємо.

- Чи пов'язуєте ви ці напади з колишнім керівництвом ОГХК або олігархічними групами, які за ним стоять? ЗМІ називають прізвища колишнього орендаря і неформального куратора ОГХК.

- Звичайно, ні! Ми живемо в правовій державі. У нас таке право мають або правоохоронні органи, або суд. Тому в такому випадку моя думка як фізичної особи – це одне. Але моя думка як керівника ОГХК – це зовсім інше. Право робити подібні заяви знаходиться у виключній компетенції правоохоронних і судових органів: шукати, знаходити винних і залучати їх до відповідальності. Моя робота – надати правоохоронним органам потрібну інформацію. І далі вони нехай розслідують.

- Але журналісти вже висувають свої версії...

- Медіа на те і медіа, щоб висувати свої версії. Я, на жаль або на щастя, повинен нести відповідальність за свої слова. На додаток, тут, в компанії, ми вже розуміємо, хто з колишнього керівництва так чи інакше пов'язаний з працівниками, які виконували їхні розпорядження. Але поки немає доказів, робити висновки я не буду. Презумпцію невинуватості ніхто не скасовував.

Позицію директорів Іршанського ГЗК і Вільногірського ГзК потрібно посилювати і їм допомагати

- Наскільки Ви керуєте ситуацією всередині компанії? Директора Іршанського і Вільногірського комбінатів написали лист президенту і прем'єр-міністру з проханням налагодити оперативне управління компанією, тому що їх комбінати через дестабілізацію з боку керівництва можуть зупинитися. Як у вас складаються стосунки з колективом?

- Я повернуся до того, з чого починав. ГЗК – це мономіста. Люди, які там працюють, здебільшого росли там, вчилися і поверталися працювати на ГЗК. Для них це щось зовсім рідне. Вони бояться втратити роботу, і робочі місця, і взагалі втратити підприємство. У персоналу існує особлива емоційний зв'язок з цими комбінатами. Там працювали їхні батьки й батьки батьків. Нинішньому директору Вільногірського комбінату 45 років. Він почав працювати там з 15 років. Тобто, чоловік 30 років провів на комбінаті й знає кожен його камінь. Я прекрасно усвідомлюю, що для збереження своїх підприємств люди були готові підписувати будь-які листи. Тобто, це не тверда позиція, а скоріше емоційна. Я її розумію і приймаю. Більш того, за моєю інформацією, попереднє керівництво (навіть не знаю, як правильніше висловитися) мало достатньо хамський стиль спілкування з персоналом ГЗК. І тому на рівні співробітників попереднє керівництво ОГХК, м'яко кажучи, не дуже люблять.

- Тобто у вас робочі стосунки?

- Я був на комбінатах і можу сказати точно. Директори та їх команди на ГЗК просто хочуть займатися виробництвом. Алечерез старе керівництво ОГХК і їх поведінку їм доводилося займатися трохи не тим. Ще й брати відповідальність на себе. Навіть якщо і є якийсь вплив на керівництво і персонал комбінатів з боку колишнього менеджменту ОГХК, не можна звинувачувати цих людей у тому, в чому вони не винні. На мій погляд, їх позицію потрібно посилювати і їм допомагати.

Старе керівництво ОГХК просто залякував керівників ГЗК, говорив їм: "Ви ж розумієте, навіщо нас прибирають? Щоб вас продати подешевше. Вас розвалять, вас звільнять, - говорили вони, - а ваші працівники поїдуть в Польщу чи Португалії полуницю збирати". Хоча насправді технологічні процеси на ГЗК дуже складні. Технологи та інші фахівці, які там працюють — це професіонали екстракласу. Щоб ви розуміли. Збагачення руди на Вільногірському комбінаті – це не просто добування глини та "бери-копай" лопатою. З однієї тонни руди виходить 5 різних видів концентратів: ільменіт, рутил, цирконій, ставроліт і т. д. Застосовуються складні технологічні процеси очищення. Там працюють висококваліфіковані кадри. А коли приходило старе керівництво і розповідало про те, що вас куплять і звільнять – зрозуміло, що це викликало природну захисну реакцію у людей.

Тому з боку держави вибудувана грамотна інформаційна політика. Треба пояснювати людям, що приватизація ГЗК – це не продаж з втратою робочих місць. Інвестор не буде витрачати свої гроші для того, щоб щось купити й негайно розвалити.

- Як би ви охарактеризували свої стосунки з керівниками двох комбінатів?

- Робочі. Ми не можемо сказати, що пропала настороженість. Для того, щоб відносини "потеплішали", потрібен час. У нас лише кілька тижнів минуло. Коли люди побачать, що ми виплачуємо зарплати, ми працюємо над отриманням нових ліцензій, ми виконуємо інвестиційну програму і, можливо, навіть будемо її розширювати, природно, спрацюють чисто людські почуття. Люди відчують зміни й зрозуміють, що можна працювати по-новому: без корупційних схем, постійного хамства та зневажливого ставлення до персоналу. Що можна планувати розвиток комбінатів на 10-20 років вперед, підвищувати зарплату і цінувати без перебільшення унікальні кадри.

Ми, напевно, єдине гірничодобувне підприємство в світі, яке за підсумками року покаже зростання

- Ми вже торкалися питання глобальної економічної кризи та падіння попиту на сировину. Основний споживач продукції ОГХК знаходиться за кордоном. Яким у таких умовах ви бачите розвиток компанії в найближчі роки?

- Хороше запитання. Зараз прогнозувати ринок досить складно. Тому що у зв'язку з карантином (це стосується не тільки ОГХК, але всього бізнесу) є таке враження, що ринок провисає. Тому ми очікуємо провалу ціни. Але є й інша сторона медалі. Ми перестали здійснювати відвантаження на фірми-прокладки, які забирали собі левову частку прибутку ОГХК. Далі ми будемо продавати свій концентрат вже за ринковою ціною. Ця ціна буде все одно вище тієї, з якою ОГХК відвантажувала продукцію раніше.

Судіть самі. Три основних концентратів, з якими працює ОГХК – це ільменіти, рутили й цирконій. Найдешевший з них, природно, це ільменіт, набагато дорожче коштують рутили й цирконій. Якщо на ільменіт стався провал ціни, то на рутил і цирконій ціна впала не сильно. До мене нещодавно прийшов директор з продажу і каже: "Уявляєте, ціна на ільменіти була минулого тижня 220 дол., а зараз впала до 180!" Але ж ОГХК раніше продавала їх за 150. Тобто для нас зараз, навпаки, навіть зросла ціна. Ми, напевно, єдине гірничодобувне підприємство у світі, яке за підсумками року може показати зростання шляхом збільшення прозорості. Тому я думаю, що ми не сильно будемо страждати через глобальну економічну кризу.

Також треба розуміти природу поточного економічного спаду. Це не якісь накопичені внутрішні структурні проблеми, як у 2008 році. Це вимушено зупинена через епідемію економіка. Але її мотор продовжує працювати. Як тільки обмеження, пов'язані з карантином, будуть зняті, світова економіка рушить уперед. Ймовірно, більш повільними темпами протягом року, але вона буде розвиватися. Люди будуть літати, відпочивати, їсти, користуватися лакофарбовою продукцією, в якій використовується титанова сировина тощо. І ми дивимося в майбутнє досить... якщо не оптимістично, то вже точно песимізму у нас немає.

- Опоненти вказують на ваше попереднє місце роботи – швейцарську компанію Glencore, яка нібито пов'язана з росіянами. У зв'язку з цим з'являються різноманітні спекуляції. Розкажіть детальніше про вашу кар'єру і, зокрема, про роботу на Glencore.

- У нас зібралася нова команда висококваліфікованих людей, які мають чималий досвід в різних галузях. Насамперед це управлінський досвід, антикризовий і реформаторський. У нас є люди, які реформували "Укрпошту", менеджери з "Укренерго", фахівці, які працювали на керівних позиціях металургійних комбінатів. Така різноплановість наших співробітників показує, що тут немає менеджерів олігархів. Тут зібралися фахівці з різних структур, чий досвід украй затребуваний в умовах економічного спаду і виведення компанії з багаторічних корупційних схем. Це насамперед професіонали своєї справи, які не мають ніякого відношення до олігархів і ціннісно орієнтовані на західні стандарти прозорості ведення бізнесу.

Тепер про себе. Glencore – це не перша робота в моєму резюме. Я починав свою кар'єру в великій компанії в Лондоні. Це була британська телекомунікаційна компанія Cable and Wireless plc. Там я займався фінансовим менеджментом. У вересні 1994-го мені запропонували вакансію у швейцарській компанії Glencore. На той момент вона вела свій бізнес вже 20 років, торгувала металами й корисними копалинами.

У 1999 році я переїхав в Україну, і можна сказати, що живу тут вже понад 20 років. А також працюю. Спочатку це була невелика девелоперська компанія з іноземними інвестиціями, яка займалися будівництвом об'єктів в Києві. У листопаді 2002 року мене найняла на роботу Central European Media Enterprises, а після цього – працюю вже самостійно як фінансовий консультант у різних країнах, хоча моя база залишалася тут, в Україні.

- Які напрямки для вас є пріоритетними, і хто з членів команди за які відповідає процеси?

- У нас є нове правління, в якому з 8 позицій 7 вже зайняті. Восьма поки що вакантна. Наше завдання – перекласти контроль над всією операційною діяльністю підприємства в Київ. Раніше він перебував на рівні ГЗК. Я вважаю, що це неправильно. Може бути, так склалося історично. Можливо, це навмисне зробило попереднє керівництво. Нам така схема роботи не підходить. Тому що ГЗК відвантажують і продають продукцію практично самостійно. Є й інші моменти. Але контроль повинен бути тут – у центральному офісі. Ми працюємо в цьому напрямку. Це юридичні, комерційні, закупівельні, фінансові питання. Коли контроль буде повністю тут, у Києві, тоді ми зможемо відповідати за свою роботу перед акціонером. А так виходить, що у нас досі все було хаотично. Зараз ми починаємо продавати свою продукцію відкрито і прозоро.

Компанія, навіть у тому стані, як зараз, вже цікава для потенційного інвестора

- Голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко говорить про півтора десятки потенційних інвесторів, які вже цікавляться придбанням ОГХК. Ви можете назвати когось з них?

- Це конфіденційна інформація. Хоча Дмитро Володимирович неодноразово заявляв публічно, що є потенційні інвестори, в основному іноземні – з Японії, Австралії. Нагадаю, що він також говорив і про українських інвесторів, які зацікавилися ОГХК. Ключове для нас те, що конкурс з продажу ОГХК буде абсолютно прозорим і конкурентним. Він і визначить справедливу ціну компанії, і її майбутнього власника, який буде розвивати підприємство як профільний інвестор.

Сьогодні ОГХК – це 3% світового видобутку ільменіту, 2% світового видобутку рутилу, а також 1% світового видобутку цирконію. Україна в принципі рудами такого типу багата. За деякими оцінками, в Україні налічується до 12% світових запасів титанових руд. Звичайно, не всі з них придатні для комерційного використання. Багато іноземних компаній, можливо, йдуть сюди, щоб згодом отримати додаткові ліцензії на видобуток. Тому що завжди зручніше працювати через вже існуючу зрозумілу компанію, яка до того ж є найбільшою з видобування титанової руди в Україні, ніж створювати її з нуля.

- Фонд держмайна планував оголосити конкурс з продажу ОГХК в травні. Але через карантин Верховна Рада України тимчасово зупинила приватизаційні конкурси. Коли може бути оголошено аукціон з продажу ОГХК з урахуванням того, що ще необхідно завершити аудит компанії і її передпродажну підготовку?

- Треба жорстко розділяти повноваження Фонду та повноваження ОГХК. Є акціонер в особі Фонду держмайна, і є наше підприємство. Фонд приймає рішення про оголошення конкурсу з приватизації. Ми зі свого боку активно співпрацюємо з Фондом у питаннях реформування ОГХК, підвищення прозорості та ефективності її операційної діяльності в інтересах держави. За підтримки Фонду правління компанії веде активну підготовку до приватизації таким чином, щоб у будь-який момент, коли епідеміологічна та економічна ситуація дозволить Фонду виставити компанію на конкурс – ми були у своїй кращій формі, як спортсмен перед Олімпіадою. Про перші результати цієї підготовки ми будемо готові розповісти вже зовсім скоро.