"Партія мерів", створення якої анонсували міський голова Харкова Геннадій Кернес і міський голова Одеси Геннадій Труханов, цілком може стати "джокером" дострокових парламентських виборів.
До фігури Геннадія Кернеса можна ставитися по-різному. Але, люди, які добре його знають, можуть підтвердити, що харківський градоначальник ніколи не робить порожніх заяв. Вже сам цей факт змушує замислитися, що за ідеєю створення "партії мерів" стоїть якийсь тверезий розрахунок.
Перше, що беремо до уваги – згідно з даними останніх президентських виборів, 1% голосів в Україні сьогодні приблизно становить приблизно 189 тис. осіб. Тобто, будь-якій партії, яка хоче потрапити в наступний парламент, потрібно набрати близько 945 тис. голосів виборців. Тепер давайте розберемося, на що розраховують мери на чолі з Кернесом і Трухановим.
Згідно з даними ЦВК про результати місцевих виборів в 2015 році, нинішній мер Харкова Геннадій Кернес набрав 65,8% голосів харків'ян. В абсолютному вираженні це десь 310 тис. Його одеський Його колега Геннадій Труханов показав результат 51,9% або близько 138 тис. голосів.
Мер Ужгорода Богдан Андрєєв, який теж заявив про підтримку створення "партії мерів", набрав, відповідно, 58,5% та 20,7 тис. Якщо скласти всі три результати, отримуємо 469 тис. голосів або майже 50% необхідного прохідного бар'єру.
Звичайно, можна заперечити, що всі ці голоси не зібрати знову, але вже під "партію мерів". Політична ситуація змінилася. Частково це правда, але... По-перше, всі три градоначальника досі зберігають високий особистий рейтинг у своїх міських громадах. Тому вони цілком мають право розраховувати на конвертацію більшої частини показника голосування за них на місцевих виборах – у голоси на дострокових парламентських.
По-друге, згідно із заявою співголови депутатської групи "Відродження" Віталія Хомутинніка, ряди нової партії планується поповнити силами понад 50 депутатів-мажоритарників і 15-20 мерів міст з населенням понад 100 тис. чоловік. Це означає, що, можливо, за схожим принципом батьки-засновники "партії мерів" планують добрати необхідну частину голосів. Ця модель, звичайно, не дає 100%-ї гарантії позитивного результату, але вона має свою внутрішню логіку. Багато чого буде залежати від стратегії і тактики виборчої кампанії.
Більшість експертів схиляються до думки, що "партія меров" стане серйозним і незручним конкурентом для "Опоблоку", "Опозиційної платформи – За життя" або їх об'єднаної структури. Так, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що "партія мерів" зможе відібрати голоси у біло-блакитних, а також через своїх мажоритарників "не давати "Опоблоку" захопити одномандатні округи на півдні та сході України".
Думку колеги поділяє політолог Руслан Бортник. "Якщо електорат "Опозиційної платформи – За життя" більш ідеологічний, то виборець "Опоблоку" – більш центристський, і саме за нього буде вестися особливо запекла боротьба", - вважає експерт.
Думки експертів підтверджуються розвитком поточної політичної ситуації. Останні дії та заяви президента та його команди, особливо по відношенню до Росії, схоже, дещо стурбували навіть затятих прихильників Зе.
Цілком логічно очікувати, що протягом найближчих двох місяців рейтинг Зеленського кілька просяде. Особливо на Півдні і Сході України, де знаходиться його електоральне ядро. Бути ефективним президентові цілком може перешкодити парламент.
Навіть якщо приймуть відставки генпрокурора, міністра закордонних справ, міністра оборони та голови СБУ, нових навряд чи призначать. Ситуація подвисне до кінця виборів, і це не дозволить президенту реалізувати обіцянки щодо боротьби з корупцією.
Це, в свою чергу, призведе до того, що за голоси, що звільнилися, на Півдні та Сході розгорнеться боротьба об'єднаного "Опоблока" і "партії мерів". І дуже ймовірно, що в цій боротьбі нової партії вдасться залучити голоси виборців центристських поглядів, які звикли більше довіряти справам, а не гучним політичним заявам. Швидше за все, це будуть громадяни 45+.
На користь цього аргументу говорять підсумки голосування за кандидатів від біло-блакитних на президентських виборах. Виявилося, що українські виборці досить добре розбираються у відтінках біло-блакитного кольору. Вони відрізняють Бойка від Мураєва та Вілкула. І цей факт дає непогані шанси новій "партії мерів" залучити голоси тих виборців, хто не згоден із ідеєю об'єднання біло-блакитних опозиціонерів в одну політичну силу.
Великий резонанс викликали слова Ігоря Коломойського про те, що він допомагає і консультує "партію мерів". Це породило безліч коментарів у ЗМІ і соціальних мережах про те, що сам Ігор Валерійович особисто вклався в новий політичний проект.
Об'єктивності заради слід зазначити, що Віталій Хомутинник публічно спростував чутки про нібито фінансування партії мерів" згаданим олігархом. Втім, не так важливо, причетний Коломойський до фінансування "партії мерів" чи ні. Якщо уважно ознайомиться з деклараціями Кернеса, Труханова і того ж Хомутинніка, стає зрозуміло, що їм цілком під силу самостійно фінансувати нову партію. Тому, можна зробити висновок, що з фінансами у дітища Кернеса-Труханова все в порядку.
Зовсім інше питання – доступ до першої "ТБ кнопки" країни, каналу "1+1". Ефективність цього інструменту Коломойський вже довів під час президентської кампанії. Зі слів олігарха можна зробити висновок, що якщо не фінансову, то медійну підтримку "партії мерів" він точно зробить. Таким чином, можна сміливо записати мінімум +1% в скарбничку політичної сили градоначальників.
Також слід пам'ятати, що керівники "партії мерів" та їхні політичні союзники контролюють десяток-два місцевих ЗМІ (телеканали, сайти, газети). І тепер, дивлячись на цей імпровізований медіа-холдинг, проходження партією 5%-го бар'єру не виглядає таким вже нездійсненним завданням.
Засновники партії з ходу заявили, що їх головною ідеологією будуть конкретні справи і поглиблення реформи децентралізації у підпорядкованих їм містах. Так, Геннадій Кернес називає нову силу партією "...людей, які чують інших людей, які працюють для інших людей, які розуміють проблеми інших людей і знають, як їх вирішити...".
Керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов вважає "партію меров" політичною силою, "...яка б претендувала на захист інтересів регіональних еліт...". На думку експерта, потреба в партії, що складається з впливових мерів та інших місцевих лідерів, історично назріла.
"Децентралізація дала нові повноваження, але з'явилися і нові проблеми. Сама реформа не закінчена, її треба завершити, і в цьому як ніхто зацікавлені мери міст, регіональна еліта... Сьогодні мери не хочуть чекати милості політиків з Києва, а готові самі впливати на процес і переносити той корисний досвід управлінський, який є, на масштаби країни".
Заяви лідерів "партії мерів" дають підстави зробити висновок, що партія не буде мати традиційної ідеології. Ні правої, ні лівої. Більш за все вона буде схожа на центристську з тією лише відмінністю, що члени партії будуть більше говорити, ніж робити. Тому цілком логічною виглядає назва загальної політичної сили - "Довіряй справам".
Таким чином, політичні перспективи "партії мерів" виглядають досить реальними. У партії є ряд вагомих оригінальних переваг, практично вирішено питання з фінансуванням і медіа-підтримкою.
Також є чіткі види на електорат, який може за неї проголосувати. Плюс до всього, "партія мерів" добре вписується в реформу децентралізації, плоди якої вже відчули люди на місцях. Все це дозволяє припустити, що у партії Кернеса-Труханового є непогані шанси подолати 5%-й бар'єр і потрапити у новий парламент.