Парламентські вибори в Німеччині 2017 року - особливі. Вони - передбачувані та позбавлені інтриги. На відміну від США, в них не беруть участь настільки скандальні персони, як, наприклад, Дональд Трамп. На відміну від Франції, у правих популістів і противників ЄС в Німеччині немає шансів на перемогу. Більше того, до моменту голосування зрозуміло, хто буде очолювати уряд Німеччини - перешкодити Ангелі Меркель залишитися в кріслі канцлера може лише щось екстраординарне. Тому головне питання цієї кампанії - з ким саме буде правити Меркель. Оскільки в Бундестазі будуть представлені відразу шість партій, після нинішніх чотирьох, то коаліційні перемовини будуть непростими. Україні переживати через німецькі вибори не варто. Обидві партії, які з розумінням ставляться до Володимира Путіна, або займають проросійську позицію, шансів на участь в уряді практично не мають. Детальніше - в матеріалі РБК-Україна.
З великою ймовірністю після виборів 24 вересня в Бундестазі наступного скликання будуть цілих шість фракцій. Зараз їх чотири. Більше п'яти їх було лише на зорі ФРН, в кінці 1940-х - початку 1950-их. Що ж це за сили?
Перше місце комфортно утримує блок двох сестринських партій: Християнсько-демократичного союзу (ХДС), який балотується в 15 з 16 федеральних земель на чолі з нинішнім канцлером Ангелою Меркель, і Християнсько-соціального союзу (ХСС), який діє лише в Баварії. Останнє опитування, проведене інститутом іnfratest dimap 12-13 вересня, дає ХДС/ХСС 37% підтримки.
Меркель будує свою передвиборчу кампанію на досягнення 12 років канцлерства. "За Німеччину, в якій ми добре і з задоволенням живемо", - так звучить центральний слоган, який вказує на економічне зростання, стабільність, бюджетний профіцит, позитивний торговельний баланс і низьку безробіття. Але Меркель не зупиняється на досягнутому. Останнім часом вона регулярно піднімає тему майбутнього. За її словами, слід працювати над тим, щоб Німеччина процвітала і через десять років. Щоб вона не потрапила в музей техніки", а відповідала світу в епоху диджитализации.
Обидві партії програмно досить близькі, хоча ХСС займає більш консервативні позиції. Але криза біженців, який розгорівся у 2015 році, посіяв розбрат між двома силами сестринськими. Зараз з Мюнхена не чути відкритої критики на адресу Меркель за те, що вона пустила більше мільйона біженців в країну. А от в минулому році критика була особливо гучною. Досі в одному пункті дві партії не можуть знайти спільну мову: ХСС вимагає введення ліміту на прийом біженців. ХДС і, в першу чергу Меркель, не хочуть з цим погоджуватися.
Друге місце утримує Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН). Згідно з останнім опитуванням, за неї свої голоси готові віддати лише 20% респондентів. Але ще навесні ситуація кардинально відрізнялася. У січні Зігмар Габріель (нині займає пост глави МЗС Німеччини) відмовився від лідерства в СДПН і дав можливість очолити партію Мартіну Шульцу, який пропрацював до того п'ять років президентом Європарламенту. Соціал-демократи на з'їзді підтримали Шульца з "радянським" результатом - одноголосно. Партія, до того прозябавшая на чолі з нехаризматичним Габріелем на рівні трохи більше 20% підтримки, раптом прокинулася. Всі повірили, що Шульц зможе вдихнути в неї нове життя, що нарешті-то з'явився енергійний і харизматичний лідер. На куражі в СДПН почали вступати тисячами, підтримка злетіла і зрівнялася з ХДС/ХСС. Проте в наступні місяці Шульц не зміг виправдати очікувань, створити нове обличчя партії та висунути конкретні пропозиції, з якими він міг би боротися проти Меркель.
Центральною темою своєї кампанії Шульц обрав справедливість. Мова йде про рівну оплату праці чоловіків і жінок, про недискримінаційних шанси на освіту. "За 60 секунд отримує медсестра менше 40 центів, і менеджер у великій компанії - 30 євро", - обурювався Шульц на теледебатах.
Фото: Агітація кандидатів на пост канцлера Німеччини. Ангела Меркель: "За Німеччину, в якій ми добре і з задоволенням живемо". Мартін Шульц: "Прийшов час для більшої справедливості". Фото Юрій Шейко.
Інші чотири партії утримують приблизно однакові позиції. Вільна демократична партія (ВДП) - довгожитель німецької політики, довгий час була третьою політичною силою в ФРН. На виборах 2013 року вперше з 1949 року не потрапила в Бундестаг. Після цього її очолив молодий харизматичний Крістіан Лінднер. В цьому році він вже встиг досягти хороших результатів на земельних виборах. Вдп - ліберальна партія, у 2017-му кампанію засновує на закликах не пропустити цифрову революцію, в першу чергу за допомогою формування в країні більш сучасної системи освіти. "Думати по-новому", - закликають ліберали і підкреслюють, що "Нетерпіння - теж чеснота". Також Лінднер вимагає реформи міграційної політики, зокрема її посилення. Останнє опитування - 9,5%.
"Союз 90/Зелені" грає помітну роль в німецькій політиці з 1980-х років. Захист навколишнього середовища досі займає ключові позиції в програмі. Проте ця тематика давно вже займає більш-менш пріоритетні позиції і в політиці інших сил. Якщо в минулому році "Зелені" отримували в опитуваннях стабільно більше 10% підтримки, то зараз з 7,5% можуть зайняти останнє місце. Вимагають закриття вугільних ТЕС в Німеччині і заміни плати за електроенергію платою за викиди СО2, заборони використання генних технологій і отрут в сільському господарстві. Серед головних для "Зелених" тим - емансипація і зміцнення ЄС.
Ліва партія сталася, серед іншого, з правлячої в НДР партії СЄПН. Зокрема, це є однією з причин великої кількості членів Лівої, які з особливим розумінням ставляться до Росії досі. Один з головних гасел - "Світ", якого Ліві хочуть домогтися припиненням Німеччиною експорту, а потім і виробництва, зброї, а також розпуском НАТО. У внутрішній політиці вони роблять упор на підвищення пенсій і соціального захисту, а також на зниження плати за оренду житла. У Лівих 9% підтримки.
Популістська "Альтернатива для Німеччини" (АдГ) була створена на початку 2013 року. Вже у вересні того ж року їй не вистачило 0,3% голосів для подолання п'ятивідсоткового бар'єру. Тоді основною платформою АдГ був євроскептицизм. Після початку кризи біженців партія перепрофілюються. Тепер основу становить правий популізм. Партія вимагає закрити кордони і зупинити імміграцію, а також наполягає, що іслам непорівнянний з суспільним ладом в Німеччині. Але і відторгнення Євросоюзу нікуди не зникло, наприклад, вимога відмови від євро. В економіці АдГ відстоює переважно ліберальні позиції. Соціологи вказують, що велика частина тих, хто збирається проголосувати за АдГ, не стільки підтримують цю партію, скільки хочуть висловити протест. З показником 12% підтримки може навіть посісти третє місце.
Фото: Агітація партій: ВДП, Зелені, Ліва партія, "Альтернатива для Німеччини", Партія захисту тварин. Фото Юрій Шейко.
Хоч в Німеччині, як і в Україні, змішана виборча система, але вона сильно відрізняється. Першим голосом німці вибирають кандидата в своєму окрузі. Другий - віддають за партійний список. Саме він є вирішальним для розподілу місць між політсилами, що подолали п'ятивідсотковий бар'єр. Отже, перший голос дає можливість виборцям, а не тільки партіям, впливати на те, хто саме буде засідати в Бундестазі.
Якщо б вибори проходили в минулому році, в розпал міграційного кризи, то розстановка сил була б іншою. Незважаючи на те, що в цілому німці підтримали політику Меркель, істотна частина населення дуже незадоволена її рішенням "відкрити в країну двері" для біженців. Більш того, Меркель критикувала не тільки сестринська ХСС, але і багато в її ж рідний ХДС, - а таке буває рідко. Піком кризи нинішнього канцлера стали вибори рік тому в її рідній землі - Мекленбурзі-Передній Померанії. На них правопопулистская АдГ посіла друге місце, випередивши ХДС. Криза біженців нікуди не зник, однак перестав бути темою №1.
Можливо, такий став дизельний скандал, що розгорівся внаслідок того, що Volkswagen маніпулював рівнем вихлопу двигунів, які випускав концерн. Соціал-демократи вимагають технічного переоснащення автомобілів, що перебувають у користуванні. В ХСС активно захищають виробників і закликають почекати і подивитися, чи достатньо заміни програмного забезпечення. При цьому досить голосно лунають заклики заборонити в'їзд дизельних авто в центральну частину міст. Але навіть "Зелені" хотіли б цього уникнути, і тому вимагають чітко визначити термін відмови від двигунів внутрішнього згоряння. Меркель погоджується, що майбутнє-за екологічно чистими авто, але відмовляється встановлювати будь-які терміни.
Відмітна характеристика кампанії Меркель - уникати гострих тем. Самим яскравим прикладом стало її несподівану заяву в червні, що в темі одностатевих шлюбів в ХДС більше не діє партійна дисципліна. У підсумку Бундестаг голосами трьох лівих партій і частини ХДС/ХСС прийняв закон про "шлюб для всіх". Меркель при цьому проголосувала "проти".
Більшість партій, з "Зеленими" в тому числі, роблять акцент на поліпшенні безпеки в Німеччині, зокрема, шляхом посилення поліції.
Соціал-демократи намагаються відмежуватися від ХДС в питанні державних витрат на оборону, які, відповідно до мети НАТО, до 2024 року повинні становити не менше 2% ВВП. Меркель - за підвищення витрат, але уникає конкретики. А в СДПН хотіли б ці гроші краще спрямувати, наприклад, на освіту, ніж вкладати в армію.
Зовнішньополітичні теми нечасто потрапляють в епіцентр передвиборної боротьби. Відносини з Анкарою стали одним з топових питань після низки затримань в Туреччині німецьких громадян за політичними мотивами. І тепер всі партії змагаються, хто займає більш жорстку або більш ефективну позицію щодо президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана.
Але несподівано серед головних питань виявилася анексія Росією Криму. На початку серпня лідер лібералів Лінднер виступив з пропозицією заморозити питання Криму. Для півострова він навіть придумав неологізм. "Висловлюся з приводу табу: я боюся, що Крим поки що слід розглядати як тривалий тимчасове рішення", - заявив Лінднер. Швидше за все, він хотів показати себе політиком, який не боїться говорити на делікатні теми і може пропонувати нові рішення. Але позначилася відсутність у 38-річного Лінднера зовнішньополітичного досвіду. У відповідь на шквал критики він тепер при кожному згадуванні Криму підкреслює, що анексію, що суперечить міжнародному праву, приймати ні в якому разі не можна. Але він не відмовився від своїх слів і закликає не прив'язувати відносини з Москвою в інших питаннях до теми Криму.
У нинішньої передвиборної кампанії українські питання на чолі кута все ж не стоять. Як, втім, і щодо Сирії, яка ще зовсім недавно була однією з головних тем у новинах. Можливо, однією з причин є те, що всі перебувають в Бундестагу партії підтримують Мінський процес. Це одна з дуже небагатьох сфер, де опозиція, включаючи Лівих, підтримує курс Меркель. Але і тут не у всьому.
Ліва партія виступає за зняття з Москви санкцій як неефективних. Того ж вимагає і АдГ. Обидві ці партії відрізняє прихильне ставлення до Росії. Реформаторське крило Лівих пропонувало внести засудження анексії Криму у виборчу програму, однак більшість на партз'їзді це не підтримало. Ліві в кращих традиціях Холодної війни все пояснюють загальною картиною напруженості між Заходом і Росією.
Проте від них можна почути і критику на адресу РФ, а саме за "антитерористичну війну" в Сирії, "коштувала багатьом людям життя і принесла ще більше насильства". А от представниця правих популістів Крістін Андерсон на теледебатах на DW позитивно відгукувалася про участь Путіна у війні в Сирії. Також вона, пригадавши право на самовизначення, висловила сумнів, що анексія Криму була незаконною.
На тих же дебатах Міхаель Лінк з Вдп заявив, що "не може бути скасування санкцій, якщо не буде суттєвих дій з боку Росії". Він підкреслив, що припинення вогню на Донбасі при цьому буде абсолютно недостатньо. У виборчій програмі ліберали вимагають від російського уряду невідкладно завершити суперечить міжнародному праву окупацію Криму і війну на сході України". А також загрожують посиленням санкцій у разі військової ескалації.
"Зелені" кажуть про можливість посилення санкцій відносно Москви. Більше того, вони хочуть збільшити підтримку України, наприклад, у боротьбі з корупцією. Але і закликають вимагати більшого від Києва в процесі реформ. "Зелені", на відміну від Меркель чи соціал-демократів, навіть виступають за надання Україні перспективи членства в ЄС - як стимул для реформування.
Політика Меркель щодо нашої країни зрозуміла, вона, очевидно, буде її продовжувати. Складніше питання з соціал-демократами, які хоч і підтримували весь цей час курс Меркель, регулярно піднімали питання про те, що Німеччині була б вигідна відміна санкцій. В цілому керівництво СДПН продовжувало діяти у фарватері "Нової східної політики", яку ця партія почала проводити ще в 1969 році. Основною її ідеєю було зниження напруги у відносинах з СРСР і соціалістичним табором за допомогою діалогу. Однак Мартін Шульц більше 20 років провів у Брюсселі і підтримував на посаді президента Європарламенту Україну. На відміну від деяких своїх партійних товаришів, Шульц під час дебатів з Меркель чітко засудив згода колишнього канцлера від СДПН Герхарда Шредера увійти до ради директорів "Роснафти".
На початку вересня Шульц в інтерв'ю Bild сказав, що "уряд Путіна проводить політику експансії, частково дуже агресивну зовнішню політику". На його думку, з Росією треба намагатися досягти згоди, але говорити при цьому "відкритим текстом".
На виборах 2017 року на посаду федерального канцлера претендують дві людини: Ангела Меркель, яка вже 12 років займає цю посаду, і Мартін Шульц. Згідно з опитуванням infratest dimap, 51% респондентів хотіли б бачити на цій посаді саме Меркель, всього 25% - Шульца. І хоча німці не обирають безпосередньо канцлера, шансів очолити уряд ФРН у Шульца практично немає. Обидва теоретично можливі варіанти коаліції під проводом соціал-демократів - разом з "Зеленими" і "Лівими" або з "Зеленими" і лібералами - швидше за все, будуть неможливі арифметично.
Так що, якщо не трапиться нічого екстраординарного, Меркель зможе повторити рекорд свого патрона Гельмута Коля, який 16 років очолював уряд. І тому головне питання цих виборів не в тому, хто стане канцлером, а разом з ким будуть правити ХДС/ХСС?
Під час цієї кампанії політики дуже обережні у висловлюваннях на тему того, з ким хотіли б формувати коаліцію. Ніхто не хоче відлякати виборців, які не підтримують той чи інший варіант. При цьому в інших партіях не втомлюються повторювати, що не будуть співпрацювати з АдГ. Крім того, виключають альянс між ХДС/ХСС і "Лівими".
Але можливих варіантів не так багато. СДПН навряд чи піде знову у велику коаліцію разом з ХДС/ХСС. Вона і чотири роки тому без особливої охоти це зробила. Соціал-демократи не раз скаржилися, що люди забувають, якими досягненнями провладна більшість завдячує саме їм. Наприклад, введення мінімальної зарплати у Німеччині на рівні 8,50 євро за годину роботи. В результаті зараз виборці не бачать істотної різниці між ХДС/ХСС і СДПН. Відмінності, швидше, в деталях, але всі будуть намагатися в них розібратися? Наприклад, Шульц підтримує рішення Меркель пустити біженців в 2015 році, однак критикує, як саме канцлер його реалізувала. В цілому Меркель дуже міцно зайняла політичний центр, а Шульц так і не знайшов тим, щоб потіснити її. "Так опинилася Республіка у передвиборній боротьбі, в якій правий соціал-демократ бореться проти лівого канцлера", - влучно підсумував журнал Der Spiegel.
найпоширенішою коаліцією на федеральному рівні за всю історію ФРН був союз між ХДС/ХСС і лібералами. Популярність цього варіанту як показують опитування, так і те, наскільки швидко обидві партії погодили коаліцію після земельних виборів у Північному Рейні-Вестфалії в травні. Але чи вистачить голосів на цей варіант після виборів у Бундестаг, поки неясно. Обговорюють також можливість альянсу між фракцією Меркель і "Зеленими", але шансів, що для нього вистачить мандатів, ще менше.
Тому висока ймовірність коаліції за участю трьох фракцій у Бундестазі, чого не було вже 60 років. Очевидно, що це ускладнить коаліційні переговори. Єдиний варіант з трьох сил - ХДС/ХСС, Вдп і "Зелені". Про нього у Німеччині досить багато говорять, але ускладнює його в першу чергу давня неприязнь між лібералами і "Зеленими".
Якщо ж і цей коаліційний розклад провалиться, то постане питання або про продовження великої коаліції, або уряду меншості, інакше Німеччині загрожують перевибори. Підуть на них соціал-демократи в країні, де цінують стабільність, - велике питання.