Вручення Нобелівської премії все частіше виявляється пов'язано зі скандалами - то не нагородять частину співавторів відкриття, то "забудуть" справжнього першовідкривача. Якщо з природничими науками можна зберегти хоча б видимість об'єктивності, то літературну Нобелівську премію вважають вкрай політизованою: найчастіше вручають її не за художні достоїнства, а за "правильні" погляди автора.
Вручення Нобелівської премії все частіше виявляється пов'язано зі скандалами - то не нагородять частину співавторів відкриття, то "забудуть" справжнього першовідкривача. Якщо з природничими науками можна зберегти хоча б видимість об'єктивності, то літературну Нобелівську премію вважають вкрай політизованою: найчастіше вручають її не за художні достоїнства, а за "правильні" погляди автора.
Читайте також: Нобелівська премія з літератури 2012 вручена китайцеві Мо Яню (фото, відео)
Але найбільше нарікань викликає вручення Нобелівської премії миру, яку, як повідомлялося, в цьому році отримав Європейський союз.
Нещодавно почесний член Норвезького комітету миру, юрист Фредрік Хеффермел виступив з критикою комітету, заявивши, що при присудження Премії миру завжди допускалися помилки, але з 1948 р. "комітет абсолютно пішов в рознос, роздаючи премію кому завгодно, керуючись лише власними поглядами".
Читайте також: Нобелівську премію з хімії 2012 р. за дослідження рецепторів отримали американські вчені (фото)
За цей час 55% осіб, які отримали нагороду, на думку Хеффермел, не повинні були стати лауреатами. Найбільш очевидні промахи, на його погляд, - нагородження Матері Терези, Леха Валенси, Ясіра Арафата, Шимона Переса та Іцхака Рабіна, Ширін Ебаді, Вангарі Маатхаі, Альберта Гора, Мартті Ахтісаарі і Барака Обами.
Найперший нобелівський скандал вибухнув при врученні першої Нобелівської премії з літератури в 1901 р. Переможцем був названий французький поет Арман Сюллі-Прюдом, відомий завдяки віршу про розбиту вазу.
Поета-переможця повсюдно почали звинувачувати в бездарності. Найбільш гідним премії тоді вважався надпопулярний Лев Толстой, у якого як раз вийшов роман "Воскресіння". Історія отримала такий резонанс, що письменникові довелося висловитися. Толстой зазначив, що дуже задоволений, що йому не була присуджена премія. Це позбавило його від труднощів при вирішенні, що ж робити з призовими грошима - адже будь-які гроші, по Толстому, можуть приносити тільки зло. Також він зазначив, що співчуття громадськості доставило йому задоволення.
Другий скандал вибухнув недавно - присудження ЄС Нобелівської премії миру за "роботу по об'єднанню Європи та перетворення її з континенту війни в континент миру". Вибір Нобелівського комітету багатьом видався дивним, особливо у зв'язку з чутками про швидкий розпад ЄС. На думку Нобелівського комітету, присудження премії має сприяти активізації роботи країн з подолання боргової кризи.
Всі організації, які одержували премію раніше, наприклад Червоний Хрест або "Лікарі без кордонів", спеціалізувалися на боротьбі за мир. Євросоюз же тут стоїть дещо окремо, адже миротворчість не є його основною місією.
Але формально ЄС отримав премію за просування миру в Європі. Однак на цьому терені особливих успіхів у європейських держав останнім часом не було, взяти хоча б Лівію, Ірак і Афганістан.
Третій скандал стався в 2009 р., коли Нобелівську премію миру вручили Обамі. Але Обама отримав премію не за свою роботу, а за популізм, яким рясніла його красива передвиборча кампанія. У перші місяці після перемоги на виборах американський Президент продовжував обіцяти мир у всьому світі і щастя всьому людству. Нобелівський комітет так сформулював причину видачі Обамі Премії миру: "За неординарні зусилля у зміцненні міжнародної демократії і співпраці між народами".
Читайте також: Б.Обамі вручена Нобелівська премія миру
Сам Обама дуже здивувався, коли дізнався про рішення Нобелівського комітету - пацифістом і ідеалістом він не був і не збирався ним ставати.
Присудження Нобелівської премії за природничі науки є більш об'єктивною, тим не менш скандали трапляються і тут. Найчастіше комітет "забуває" нагородити частина співавторів відкриття. Від подібної необ'єктивності страждають і фізики, і хіміки, і медики.
В історії Нобелівської премії миру було чимало випадків, коли її отримували неоднозначні особистості. В якості одного з найбільш яскравих прикладів називається лідер ОВП Ясір Арафат, який в 1980 р. заявив, що світ для нього означає знищення Ізраїлю, а також колишній держсекретар США Корделл Халл, який в 1939 р. відмовився впустити в США і відправив на вірну загибель в Європу більше 900 єврейських біженців.
Існує відома легенда про те, що в 1939 р. Адольф Гітлер повинен був отримати Нобелівську премію миру, але за кілька тижнів до оголошення лауреатів напав на Польщу.
Легенда має під собою формальні підстави, оскільки після укладення в 1938 р. Мюнхенських угод (фактично позбавили незалежності Чехословаччини) світова преса дійсно називала Гітлера миротворцем.
Однак насправді ім'я німецького диктатора було лише на самому попередньому списку номінантів, а на початок війни воно було звідти викреслено.
Відмова від почесної премії, яка має і вагоме фінансове вираження, справа небачене, але історія знає такі приклади. У цьому році розмір Нобелівської премії скорочено на 20%, до 1,1 млн дол. Найчастіше лауреати відмовлялися від належної їм нагороди з примусу. Так, Гітлер заборонив німецьким громадянам приймати Нобелівську премію, вчені Ріхард Кун (премія з хімії у 1938 р.) і Герхард Домагк (премія в області фізіології і медицини в 1939 р.) не змогли бути присутніми на церемонії вручення. Після закінчення Другої світової дипломи і медалі знайшли своїх героїв, але грошей ті не побачили - вони були повернуті в Нобелівський фонд.
Створити альтернативу Нобелівської премії миру намагалися не раз, висловлюючи невдоволення дивними рішеннями комісії в Осло. Останній скандал на цю тему відбувся у 2010р., Коли лауреатом став китайський дисидент.
Незважаючи на численні протести Пекіна (чутки про майбутнє лауреата просочилися в пресу), премію отримав знаходився у в'язниці дисидент Лю Сяобо. У Китаї відразу назвали те, що трапилося втручанням у свої внутрішні справи і зажадали скасувати рішення Нобелівського комітету. Однак в Осло йти назустріч китайцям відмовилися.