Виконуючий обов'язки мера Харкова Ігор Терехов будує свою передвиборчу кампанію на основі типового образу "міцного господарника". Але при цьому за час його керівництва містом актуальні для Харкова проблеми так і не були вирішені – щобільше, штучно створюються нові. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Скоро виповниться півроку, як секретар Харківської міськради Ігор Терехов офіційно виконує обов'язки міського голови, після смерті Геннадія Кернеса.
Фактично ж Терехов управляє містом ще з початку минулої осені, після того, як Кернес захворів на коронавірус і відправився на лікування до Німеччини. Тобто, вже пройшло достатньо часу, щоб оцінити управлінські здібності Терехова, який вперше опинився в ролі номінальної "першої особи" Харкова.
Як для всієї України, головним випробуванням для харківської влади протягом останнього року стала боротьба з пандемією коронавірусу. Чергова хвиля захворюваності в країні припала на березень-квітень цього року. І харківське керівництво в критичних умовах показало себе малопереконливо – навіть на тлі колег з інших регіонів країни.
Харківський регіон наприкінці квітня вийшов на друге місце по країні за темпами поширення ковіду. Безпосередньо в облцентрі ситуація дійшла до катастрофи – заповненість лікарняних ліжок у місті у квітні доходила до 99%. Не вистачало кисневих концентраторів і лікарського персоналу, вирішувати ці питання в екстреному порядку доводилося місцевим волонтерам.
При цьому Терехов так і не пішов на рішучі заходи, закривши Харків на локдаун за прикладом багатьох інших українських міст. "Метрополітен – хоч стріляйте, я не закрию. Автобусні маршрути, хоч стріляйте, будуть ходити", – заявляв в.о. мера.
Безумовно, Терехова можна зрозуміти – жорсткі локдауни ніде у світі не користуються великою популярністю у населення, а вибори в Харкові – вже на горизонті. Втім, для будь-якої влади, в тому числі й муніципальної, важливо вміти брати на себе відповідальність, і приймати хоч і непопулярні, але необхідні рішення. Тим більше коли мова йде безпосередньо про життя людей, про яких на словах та ж влада так піклується.
Примітно, що в самий розпал коронавірусної кризи в місті сам Терехов полетів на курорт в турецьку Анталію – пізніше подаючи цю поїздку як робоче відрядження.
Провалили в місті й початок вакцинаційної кампанії. Харківщина стала одним з трьох регіонів країни, які просто не встигли вчасно використовувати всі отримані вакцини з першої партії Astrazeneca-Covishield, порушивши відповідні алгоритми МОЗ. Природно, поряд з обласною владою, провину за цей провал розділяють й муніципальна влада облцентру, яким не вдалося вибудувати комунікацію з громадянами та пояснити їм необхідність щеплень.
Нові проблеми, викликані пандемією коронавірусу, наклалися на традиційні проблеми Харкова, в цілому характерні для великих міст всієї України. Це деградація сфери ЖКГ, "втома" міської інфраструктури, транспортні проблеми, екологія, якість медичного обслуговування, заповненість шкіл і дитячих садків.
У минулорічному опитуванні групи "Рейтинг" харків'яни виділили наступні проблеми як найбільш пріоритетні для влади міста: робота медустанов, ЖКГ, створення робочих місць, боротьба з корупцією і дороги.
Можливість планомірно вирішувати всі ці питання у харківської влади є: і без того чималий за українськими мірками міський бюджет за останні кілька років, завдяки децентралізації, збільшився в рази: у 2014-му доходи становили 5,2 млрд грн, у 2020-му – вже 14,2 мільярда.
Але головне питання не в наявності коштів, а в їх використанні. Близько третини всіх комунальних підприємств міста працюють у збиток. Фактично, навколо кожного грошового потоку з міськбюджету утворилася своя "інфраструктура" з компаній-прокладок і підрядників, пов'язаних з міськими топ-чиновниками.
Місцеві активісти з "Харківського антикорупційного центру" фактично щодня розповідають про чергові махінації з використанням міських коштів: починаючи від закупівель вазонів, новорічних гірлянд і навіть віників для підмітання вулиць – і до зловживань при реконструкції харківського зоопарку, вартість якого вже дійшла до двох мільярдів гривень (набагато дорожче нещодавно реконструйованого зоопарку в Дубаї, площа якого в кілька разів більше).
Ніякого результату не принесла і боротьба Терехова з коксовим заводом "Новомет", який є основним промисловим забруднювачем повітря в Харкові. Діяльність підприємства постійно викликає масові протести, міська влада незмінно обіцяє якось вирішити проблем – але в підсумку, в кінці березня "Новомет" отримав дозвіл на викиди ще на сім років.
І списати все на те, що ця історія не лежить у виключній компетенції міської влади не вийде. Керівники найбільших українських міст апріорі зобов'язані мати достатньо політичної ваги, впливу та інструментів, щоб вирішувати подібні проблеми з центральною владою в Києві. А якщо не виходить – то питання в першу чергу до самого керівництва міста.
Протести харків'ян, викликані екологічними загрозами, відбуваються регулярно, наприклад, проти вирубки лісу або видобутку газу неподалік від одного з міських мікрорайонів. І знову-таки, місцева влада обіцяє все вирішити – з тим же нульовим результатом.
Зате у міської влади добре виходить штучно нагнітати напругу з історико-гуманітарних питань. Зокрема, це пов'язано з наполегливими спробами міськради на чолі з Тереховим повернути проспекту Петра Григоренка його колишню назву – проспект Жукова, всупереч закону про декомунізацію.
Реалізація проросійського/прорадянського дискурсу міською владою була добре помітна під час відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Природно, не обійшлося без загравань з концептами "Великої перемоги" і навіть "георгіївської стрічки", що трансформувалася в "стрічку пам'яті".
Спроби штабу Терехова сподобатися відповідним секторам електорату за кілька місяців до виборів цілком зрозумілі. Але при цьому несуть в собі велику небезпеку, як і будь-які спроби якось протиставляти Харків всій решті України й загравання з місцевою ідентичністю.
У 2014 році Харків, на щастя, не пішов по шляху Донецька і Луганська. Але в Росії його напевно досі розглядають як один з найбільш "перспективних" регіонів України з точки зору можливого "розгойдування". У квітні СБУ заявила про затримання кількох десятків "тітушок", які прямували в місто для участі в проросійських акціях і спробах спровокувати масові заворушення.
Від Харкова до кордону з Росією – всього сорок кілометрів. Важливо щоб містом керувала людина, яка точно зможе його відстояти на випадок повторення сценарію 2014-го року. А не той, хто в електоральних цілях буде підігравати російській пропаганді й зіштовхувати між собою харків'ян різних політичних поглядів.
Багатомісячний "випробувальний термін" Терехова ще триватиме до жовтневих виборів. Але судячи з того, як здобувач повноцінної мерської посади проявив себе за цей час, харків'янам – як, по суті, "роботодавцю" місцевої влади – буде логічно заявити Терехову в жовтні: "Вибачте, ви нам не підходите".