У кінці минулого року у Верховній раді було зареєстровано законопроект "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення та підвищення прозорості ефективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (№ 4537).
Наразі почались активні обговорення норм цього законопроекту, який, зокрема, покликаний зробити збори більш прозорими і наблизити ситуацію до сучасних реалій. Навіщо платити за копію контенту з пристрою, де її просто технічно неможливо зробити? Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Навіть, якщо ви не оплачуєте стрімінгові сервіси чи носії (диски, друковані книги), ви підтримуєте авторів фінансово. Зокрема, коли купуєте легально ввезену електроніку в магазинах, самі цього не знаючи, компенсуєте авторам гіпотетичну шкоду за відтворення їх творів. Так, це додатковий платіж, що включений у кожну вашу покупку, який робить дорожчою саму техніку: мобільні девайси, ноутбуки, комп'ютери, принтери і навіть телевізори.
Ідея діючих правил – підтримка авторів контенту, щоб вони отримувати ці кошти як компенсацію за можливе копіювання творів і їх поширення. Така "приватна копія" — можливість відтворити легальний контент в особистих цілях, наприклад, переглянути фільм удома з друзями, скопіювавши його зі стрімінгового сервісу.
"Приватна копія" – не механізм боротьби з піратством. Ви платите незалежно від того, чи хочете і плануєте колись робити копію, чи ні, а за саму таку можливість копіювати у пристрої. Тобто і при купівлі телевізора – за "можливості копіювання" (навіть якщо ця функція технічно обмежена, або зовсім неможлива), і безпосередньо купуючи контент для перегляду.
Гроші з кожної покупки сьогодні перераховуються до організацій колективного управління (ОКУ).
Одна з таких організацій – Український музичний альянс, який отримує більшу частину внесків від реалізації техніки в Україні. Керівництво цієї ОКУ стверджує, що без стягнення плати за гіпотетичну можливість створення приватних копій ми станемо країною третього світу внаслідок нанесення майнової шкоди авторам за "безкоштовне" копіювання їх творів.
Водночас автори законопроекту №4537 переконані, що існуюча система не є ні прозорою, ні справедливою, тому ці питання болючі для кожного. До того ж, виходить, що кожен українець при купівлі техніки замість підтримки авторів лише збагачує тих, хто користується відсутністю правил.
Сьогодні в Україні все більше людей розуміють, що за свою роботу творці мають отримувати гроші. Це справедливо і правильно. Активно пропагується ідея, що легальний контент має бути доступний для українського споживача. Сервіси на кшталт YouTube, Megogo, Sweet TV та багато інших дають користувачам можливість легально і недорого отримати майже весь аудіо- і відеоконтент світу.
Утім, якщо ви легально купуєте контент і легально ввезену в Україну техніку, ви платите двічі. Дуже просто про це розповідає у відео Європейська бізнес асоціація.
Як це врегульовано сьогодні? Згідно зі статтею 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при ввезенні техніки імпортер повинен заплатити так званий авторський збір. Наприклад, при ввезенні ноутбука платять 0,2% митної вартості товару, мобільного телефона або планшета – 0,15%, за флешку – 0,75%. На перший погляд, це копійки, але з урахуванням кількості таких товарів набігають мільйони гривень щомісяця. І як розумієте, вони потім закладаються у вартість кожного новенького смартфона, екрана чи комп'ютера.
Проблема у тому, що авторський збір не є податком. Ці гроші йдуть не в бюджет і не авторам контенту напряму, а насамперед в ОКУ, які потім розподіляють отримані кошти. Кому і скільки – законом чітко не визначено. Це питання вирішує Міністерство економічного розвитку та торгівлі України. Нещодавно про те, як саме розподіляються кошти, детально розповідали у програмі Яніни Соколової.
Так, до журналістів і авторів контенту потрапив запис, на якому люди, дотичні до отримання і розподілу авторського збору, говорять, що мають вплив на міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Міністр економічного розвитку та торгівлі України у особистій розмові підтвердив Яніні Соколовій, що Ткаченко має вплив на прийняття рішень – до нього дослухаються. Запис, про який іде мова, – вірогідно, з засідання Українського музичного альянсу (УМА). Він є у відкритому доступі, опублікований у спільноті "Україна в корупції".
Навіть якщо не брати до уваги записи, що потрапили у відкритий доступ, а спиратися лише на аналіз наявного законодавства, механізм розподілу зібраних коштів уповноваженими ОКУ між авторами, виконавцями і виробниками фонограм (відеограм) залишається недосконалим та непрозорим.
Наприклад, з тексту закону незрозуміло, чи є перелік категорій правовласників взаємовиключним. Це призводить до невизначеності. Зокрема, якщо права на аудіовізуальний твір були передані автором іншій особі, яка набуває статусу особи, що володіє майновими авторськими правами, незрозуміло, хто з перелічених осіб має отримувати відрахування.
До того ж, норми закону "Про авторське право і суміжні права" не узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу України, адже статтею 445 ЦКУ передбачається право автора на плату за використання твору, а частина 6 закону "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" статус права на винагороду не визначає.
Справедливість та ефективність розподілу коштів авторського збору теж під великим сумнівом. Уповноважена на розподіл грошей організація може розподіляти зібрані кошти на власний розсуд. З травня 2019 року Український музичний альянс володіє акредитацією, виданою Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, на збір винагороди за використання звукозаписів телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги, онлайн-мовниками та іншими особами, які займаються публічним мовленням. Зібрані кошти УМА зобов'язаний розподіляти між виконавцями і виробниками фонограм і відеограм.
Юридично Український музичний альянс – громадська спілка, заснована приватними компаніями.
Уповноважена особа – Павло Калениченко. Одна з компаній-засновників – ТОВ "Комп Мюзік". Своєю чергою, її засновники — Олег Долинський та Інна Долинська. Ця фірма є однією з найстаріших українських звукозаписних компаній. Водночас зареєстрований на організацію телефон (044) 537-36-61 використовує ДК "КОМП ЛІМІТЕД", спеціалізація якої – гуртова торгівля електротоварами. Інший засновник спілки – ТОВ "Лавіна Мюзік", засновник якої Едуард Клим співпрацює з іноземними продюсерами і музикантами.
Варто зазначити, що Український музичний альянс є правонаступником нині ліквідованого об'єднання підприємств "Український музичний альянс", де Олег Долинський також був засновником. І він же є бенефіціаром організації "Українська ліга музичних прав", яка займається збором і виплатою роялті. Щодо цієї організації у 2013 році Міністерство економічного розвитку проводило службову перевірку, оскільки не всі зібрані УЛМП кошти були виплачені правовласникам, частина їх переводилася на рахунки приватних осіб.
Одержувачі коштів від Українського музичного альянсу:
Нагадаємо, нещодавно спалахнув скандал через те, що представники українського шоу-бізнесу недоотримують винагороди за використання їх авторських творів. Про це свідчать результати розслідування, ініціатором якого виступила інша ОКУ – "Українська агенція з авторських та суміжних прав".
Представники цієї організації повідомили, що викрили одну з масштабних схем привласнення роялті (авторських зборів).
"Два місяці автори та виконавці аналізували документи і договори у сфері авторських та суміжних прав. Як розповів учасник гурту "Антитіла" Сергій Вусик, дослідження показало, що ОКУ використовують фірми-посередники та родинні схеми. Вони працюють через чотиристоронні договори, де третьою і четвертою сторонами стають приватні організації, які стягують з роялті додаткові комісії і, по суті, крадуть винагороду", – повідомляло "Суспільне".
Офіційний штат УМА налічує 6 осіб разом з керівником. За останні три роки на рахунок УМА було відправлено принаймні 28 млн грн, а розподілено між авторами – близько 19 млн грн.
Нещодавно "Офіс простих рішень" провів дискусію про перспективи державного регулювання збору за приватне копіювання та репрографії. З'ясувалося, що розподіл відрахувань, згідно з положенням ОКУ "Український музичний альянс", проводиться відповідно до даних сервісу пошукової системи Яндекс. При тому, що Яндекс з 2017 року заблокований на території України рішенням РНБО.
Український музичний альянс – один з головних критиків законопроекту №4537. Павло Калениченко зазначає, що наявність авторського збору у ціні техніки – це загальноєвропейська практика. Для обґрунтування тези, що такий збір є нормою, і в Україні він дуже маленький, Калениченко навів багато статистичних даних і таблиць.
"У своєму відеоролику ЄБА говорить про бідну Олену, яка платить двічі: один раз, купуючи музику, а другий – купуючи смартфон. Насправді це, звичайно, не так. Купуючи музику, Олена насправді платить за доступ до музики (окреме право), а купуючи смартфон – за право на відтворення музики й фільмів, збереження її, синхронізацію й архівування. І це різні речі. Тож насправді Олена двічі за одне й те саме ніколи не платить. І в цьому вона молодець", – говорить Калениченко.
Втім, ініціатори законопроекту наголошують, що не існує ніякого "платного" права на синхронізацію і архівування. Є лише можливість приватного копіювання, з огляду на яку імпортери платять так званий авторський збір. І для приватних осіб, котрі легально купують музику і кіно, немає ніякої плати за синхронізацію і архівування.
Серед опонентів законопроекту №4537 – також співачка Руслана Лижичко. Як вона пояснила в коментарі "Укрінформу", на її думку, законопроект фактично знищує відрахування за приватне копіювання.
"Законопроект №4537 фактично знищує відрахування за приватне копіювання, чим ставить Україну на рівень країн третього світу, загрожує надати Україні статус "інтелектуального пірата №1 у світі", про що і йдеться у звіті Міжнародного альянсу інтелектуальної власності", – сказала Руслана.
Своєю чергою, у Раді стверджують, що законопроект не відміняє відрахування за приватне копіювання. Винагорода авторам за приватне копіювання не є відшкодуванням збитків від "інтелектуального піратства". Більше того, ця сфера відносин взагалі ніяк не регулює питання "піратства".
Запровадження системи відрахувань саме з матеріальних, або "чистих" носіїв –досвід Австрії, Франції, Данії, Нідерландів та Швеції. До того ж, Міжнародний альянс інтелектуальної власності – коаліція приватного сектора. Це об'єднання приватних компаній.
Значно важливіша відповідність нашого законодавства європейським нормам, серед яких – положення директиви ЄС №2001/29. Ухвалення законопроекту №4537 не суперечить положенням цієї директиви. Більше того, її стаття 60 передбачає, що для видавців має бути збережено свободу визначати, яким чином вони можуть обґрунтовувати свої вимоги про компенсацію або винагороду і встановлювати умови розподілу такої компенсації або винагороди між авторами та видавцями.
Це досвід та практика Європи, і саме такий підхід є доцільним та ефективним, оскільки дає змогу уникнути частих змін та уточнень переліку обладнання і цілком відповідає суті виготовлення приватних копій. Акцент робиться на носій, без якого копію зробити неможливо. Навіщо платити за копію контенту з пристрою, де її просто технічно неможливо зробити?
Водночас, відповідно до директиви 2001/29 ЄС, компенсація має бути справедливою (ст. 5 (2) (b)) не тільки стосовно правовласників, а й стосовно інших зацікавлених сторін, таких як споживачі і виробники обладнання та носіїв. Щоб оцінити розмір компенсації, відповідно до Директиви (рекомендації 35 і 38), "шкода правовласникам" є головним критерієм.
При цьому Директива встановлює, що необхідно враховувати "іншу форму оплати" (рекомендація 35): якщо компенсація здійснюється за допомогою платежу відповідно до умов ліцензування, додаткова оплата (за приватне копіювання) у формі зборів не має вимагатися.
Чи є справедливою компенсація, коли споживач сплачує збір за приватне копіювання при купівлі нового смартфона й додатково – той самий збір при купівлі карти пам’яті до нього? Відповідь на це питання очевидна навіть без урахування того, що споживач буде окремо купувати потрібний йому аудіовізуальний контент для відтворення на тому ж смартфоні.
Законопроект передбачає прозорий механізм розподілу зібраних коштів, щоб кожен правовласник бачив, за яким принципом та скільки йому нараховано грошей.
"Ми всіляко підтримуємо стандарти прозорості, але якщо ми оприлюднимо такі дані, це покаже відсоток відрахування правовласнику. Це означає, що будь-хто може порахувати, скільки грошей отримав автор, а це суперечить законодавству про захист персональних даних", – каже Калениченко.
Представник компанії Sony Ukraine, яка є виробником техніки і правовласником як виробник контенту, Олег Кисельов заявив, що не вбачає у відкритих даних нічого поганого.
"Всі держслужбовці повинні розміщувати інформацію щодо своїх статків, а компанії розміщують фінансову звітність, і ця інформація наразі відкрита в Україні та світі. Тому незрозуміло, чому ОКУ хоче бути виключенням", – додав Кисельов.
Автори законопроекту №4537 очікують, що завдяки їх ініціативі зменшиться кількість зловживань ОКУ при розподілі зібраних відрахувань (роялті) між авторами, а також зменшиться кількість їх судових спорів з імпортерами.
"Є багато питань щодо прозорості та звітності системи зборів. Опитування авторів та численні журналістські розслідування показують, що розподіл коштів відбувається непрозоро, за незрозумілою логікою, і до авторів гроші часто не доходять. Самі конкурси з акредитації ОКУ проходять також з порушенням законодавства України, про що свідчать судові рішення", – заявила Вікторія Куликова, менеджер комітету побутової електротехніки Європейської бізнес асоціації.
ОКУ матимуть електронну систему адміністрування для прозорої та ефективної взаємодії з авторами, користувачами контенту та іншими ОКУ. Кожна з зацікавлених сторін зможе зареєструватися в персональному кабінеті на окремому сайті та матиме постійний доступ до інформації щодо переліку об’єктів авторського права, кількості зібраних коштів, їх автоматичного розподілу між авторами та розміру коштів, який отримали за той чи інший твір. А у своїх щорічних звітах ОКУ надаватимуть інформацію щодо кожного об’єкта авторського права, за який було сплачено частку зібраних доходів, із зазначенням відсоткового співвідношення виплаченої частки до загальної суми доходів від прав.
Осучаснить законопроект і перелік товарів, з яких сьогодні споживачі оплачують збір: пропонується скасувати його для товарів, у яких ця функція просто неможлива чи обмежена програмно. Логіка проста: збір залишать на товари, у яких є носій, на якому може знаходитися копія. Телевізором, наприклад, копіювати контент не вийде – ви можете скопіювати контент, якщо у вас є накопичувач SSD чи HDD (зовнішні та до ПК), карта пам'яті чи флеш-карта. На них авторський збір і пропонується залишити.
До того ж, законопроект сприятиме широкому застосуванню засобів технічного захисту від несанкціонованого копіювання, що знизить рівень піратства.
Як приклад, можна навести телевізори, в яких використовується технологія DRM (Digital rights management), дослівно – керування цифровими правами), завдяки якій здійснюється контроль за використанням цифрових носіїв та унеможливлення неавторизованого доступу, копіювання або конвертації даних в інший формат. Іншими словами, завдяки спеціальному алгоритму шифрування файл з записаною телетрансляцією футбольного матчу може бути відтворений (відображений) виключно на тому пристрої, на якому він був записаний. Копіювання, тиражування і навіть відтворення на комп’ютері технічно неможливе.
Така ж технологія для обмеження використання музики, придбаної та завантаженої онлайн, використовується багатьма онлайновими музичними магазинами, серед яких, наприклад, iTunes, Napster music store та інші. А якщо хтось надає перевагу читанню електронних книжок, то майже всі електронні книжки зазвичай використовують DRM для обмеження або навіть повної заборони копіювання чи друку.
Виграти від законопроекту мають, у першу чергу, автори та українці, котрі купують техніку. Автори зможуть контролювати роботу акредитованих ОКУ, моніторити ситуацію щодо розподілу зібраних коштів через онлайн-систему. А легальні виробники та імпортери техніки, які наразі працюють у неконкурентних умовах порівняно з тіньовим бізнесом, який не сплачує ані необхідних податків та митних платежів, ані жодних відрахувань за приватне копіювання, зможуть запропонувати українцям кращу ціну на товари, адже не закладатимуть у їх вартість збір за приватне копіювання, якщо його здійснити неможливо.
Підтримати законопроект депутатів закликають представники провідних бізнес-асоціації України – Європейської бізнес асоціації, Асоціації підприємств інформаційних технологій України, Спілки українських підприємців, українські імпортери побутової електроніки.
Збори за приватне копіювання повинні збільшуватись не за рахунок додаткового навантаження на легальних імпортерів, а шляхом розширення переліку платників унаслідок детінізації ринку техніки та електроніки, про що нещодавно говорили на прес-конференції.
Так, авторський збір – це "невеличкі копійки" у ціні товару. Але чому українці мають платити навіть ці копійки, купуючи товар, що не копіює? До того ж, є проблема щодо відсутності соціальної справедливості і логіки в самому фундаменті механізму стягнення авторських відрахувань. Ще менше логіки і справедливості – в ідеї розподіляти отримані гроші через приватні компанії, які ніхто не контролює, на основі даних сервісів забороненого Яндексу.