У ніч з 13 на 14 січня жителі колишнього СРСР святкують Старий Новий рік.
У ніч з 13 на 14 січня жителі колишнього СРСР святкують Старий Новий рік.
Традиція відзначати Старий Новий рік виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення.
Старий Новий рік - це додатковий свято, яке вийшло в результаті зміни літочислення, а саме заміни Юліанського календаря (або інакше календаря «старого стилю») на Григоріанський календарь - того, за яким зараз живе практично весь світ. Розбіжність календарів в 20-21 століттях складає 13 днів. Цікаво, що різниця між Юліанським та Григоріанським календарями збільшується кожне сторіччя, коли число сотень на рік від Різдва Христова не є кратним чотирьом, на один день. Тому з 1 березня 2100 р. ця різниця складе 14 днів. А з 2101 р. Різдво та Старий Новий рік будуть відзначатися на день пізніше.
Тим не менш, у ніч з 13 на 14 січня кожен може дозволити собі «досвяткувати» найулюбленіше свято. Адже для багатьох віруючих людей Старий Новий рік має особливе значення, оскільки від душі відсвяткувати його вони можуть лише після закінчення Різдвяного посту.
Після розпаду СРСР, окрім України, Старий Новий рік продовжують відзначати також у Молдові, Вірменії, Білорусі, в Росії, в Казахстані та Узбекистані (близько 40% населення) і в Грузії, а також слов'яни і жителі інших колишніх радянських республік і православних в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Традиція зустрічати Старий Новий рік збереглася і в Сербії і Чорногорії, оскільки Сербська православна церква, як і російська, продовжує жити за юліанським календарем. Серби називають це свято Сербський Новий рік. Старий Новий рік відзначається і в Македонії.