В закритих колах сьогодні говорять про те, що бізнесмен Ігор Тинний зберігає ключовий вплив на Міністерство енергетики та захисту довкілля, яке очолив його колишній найманий менеджер Олексій Оржель. Тинний супроводжував міністра на міжнародних зустрічах. Його підозрювали в призначеннях "своїх" людей на важливі посади. Втім, він і не заперечує тісного зв'язку з Оржелем.
Однією з найбільш авторитетних громадських організацій вважається Офіс ефективного регулювання (BRDO). Відомо, що саме BRDO своїми консультаціями і роботою над законопроектами допоміг фракції партії "Слуга народу" досягти "турборежиму" у Верховній раді.
У цьому ж співтоваристві керівником сектору "Енергетика" тривалий час значився Олексій Оржель, нинішній міністр енергетики та захисту довкілля. Втім, коли перед призначенням в Кабмін громадськості потрібно було представити Оржеля, його протеже виступили не колеги по BRDO, а інша людина – одіозний бізнесмен Ігор Тинний.
29 серпня, за добу до першого засідання новообраної Верховної ради, агентство "Інтерфакс-Україна" повідомило, що кандидатуру Олексія Оржеля буде запропоновано парламенту для подальшого затвердження на посаді міністра.
Через кілька годин "112 канал" опублікував інтерв'ю з Ігорем Тинним. Його представили співзасновником Української асоціації відновлюваної енергетики (УАВЕ), яку раніше очолював Оржель. Колишній роботодавець майбутнього міністра взяв на себе відповідальність пояснити, чому Оржель – оптимальний варіант на посаду в Кабміні. Ось кілька цитат.
Про можливе призначення Оржеля: "Якщо він дійсно буде затверджений на посаді міністра, для нас це буде мегаприємний сюрприз".
Про взаємини: "Роботодавці завжди цінують людей, які можуть їх чогось навчити. Тому з ним завжди було цікаво. У нас були робочі стосунки. Ми не дружимо сім'ями і ніколи не мали близьких відносин, тому мені складно судити про його особистісні якості".
Про посади міністра: "Ми з колегами (70 компаній, що спеціалізуються на альтернативній енергетиці) за фактом є колишніми роботодавцями Оржеля, і якби він зараз звернувся до нас за рекомендацією, ми б дали найкращі відгуки".
Тинний, мабуть, лукавив, називаючи призначення міністром свого колишнього менеджера мегасюрпризом. Більш того, цим інтерв'ю бізнесмен гарненько себе підставив. Через деякий час його самого почали називати "тіньовим міністром".
Незважаючи на величезну бізнес-імперію, Тинного складно назвати вдалим бізнесменом. Він, скоріше, схожий на типового лобіста.
Основою бізнес-імперії Тинного стала "зелена" енергетика. Не виділяючись енергоефективністю на тлі інших держав, ще раніше Україна встановила найвищі в Європі тарифи на альтернативну енергетику. Сектор став капіталомістким завдяки олігархічним грошам. Сімейний бізнес почали будувати брати Клюєви, які нині втекли до Росії.
Активну експансію проводила сім'я Льовочкіних (екс-керівник Адміністрації президента Януковича Сергій і його сестра Юлія). "Своєю" ця галузь була і для олігарха Дмитра Фірташа, а також його найближчого соратника Івана Фурсіна. З Льовочкіними, Фірташем і Фурсіним як раз і пов'язують сім'ю Тинних – самого Ігоря і його батька Владислава.
Ігор невипадково є співзасновником Української асоціації відновлюваної енергетики. За допомогою відкритих реєстрів власності можна перевірити, що він керував і є власником десятків компаній з енергетичної сфери.
Основою сімейного бізнесу батька і сина Тинних стала група компаній "Акванова". Сім'я скуповувала обласні енергокомпанії, а також гідроелектростанції (їх зібралося близько 15). У останніх держава викуповує вироблену енергетику за "зеленим" тарифом.
У 2014 році сім'я Тинних завершила процес покупки у держави "Закарпаттяобленерго". UA Energy писало, що цей актив сім'я поділила з DF Group олігарха Дмитра Фірташа. Відносини між Тинними і Фірташем UA Energy характеризує як партнерські. До речі, Тинний-мол. деякий час очолював наглядову раду "Закарпаттяобленерго".
Журналісти сумнівються, що сім'я Тинних могла дозволити собі самостійно придбати такий великий актив як, обленерго. Вони називають Ігоря Тинного "молодшим партнером" Івана Фурсіна (найближчий партнер Фірташа) і Сергія Льовочкіна. Ще в 2012 році розслідувачі проекту "Наші гроші з Денисом Бігусом" опублікували статтю, пояснюючи, яким чином родина Тинних може бути пов'язана з Фірташем та іншими одіозними бізнесменами, політиками.
У 2015 році у Фірташа і Тинних виникли проблеми через приватизацію "Закарпаттяобленерго". В журналі "Новое время" вийшов матеріал про можливий перегляд приватизації низки державних активів, проведеної в часи Віктора Януковича. Тоді Генеральна прокуратура подала позов з вимогою визнати незаконною приватизацію.
Журналісти писали, що в силовому органі умови приватизації визначили як такі, що "підігравали переможцям" ("відсутність торгів і конкуренції при визначенні ціни призвело до порушення держпрограми приватизації і втрат держбюджету"). Політолог Володимир Фесенко дану ініціативу ГПУ назвав "ослабленням позицій Фірташа". Втім, справа нічим не закінчилася.
Другий тип бізнесу Тинного пов'язаний зі сміттєвими відходами. Як писали ЗМІ, для одержання прибутку він міг використовувати зв'язок з Владиславом Каськівим – екс-головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.
На цю посаду останній був призначений в 2010 році, у часи правління Віктора Януковича. Після Майдану Каськів втік з України, а в 2017-му Національне антикорупційне бюро екстрадувало його з Панами. Видання "Факти" писало, що на своїй посаді Каськів міг завдати шкоди бюджету України на чверть мільярда гривень.
Зокрема, він ініціював проекти "Енергія природи" та "Чисте місто". У них взяли участь компанії Тинного "Акванова" і "Укрекоресурси", які отримали гроші з держбюджету, а також пільгові тарифи на переробку сміття. Вже в 2019 році видання Politeca писало, що, незважаючи на заборону Київради, інша компанія Тинного "Київспецтранс" продовжує вивозити сміття на закритий полігон. Крім цього, за даними ЗМІ, Ігор Тинний міг лобіювати підвищення тарифів на вивезення сміття для киян на 29%.
Незважаючи на можливий зв'язок з олігархами і можливу корупційну складову бізнесу, спрямовану на освоєння державних коштів, Ігор Тинний цілком може називати себе ресторатором: він володіє популярним в Києві ресторан "Прага".
Навіть побіжне ознайомлення з біографією Тинного дає розуміння, що за ним може стояти серйозна бізнес-імперія. Там змішалися інтереси сім'ї Льовочкіних (Сергія і Юлії), протеже олігарха Фірташа Івана Фурсіна і, власне, самого Дмитра Фірташа. Для Тинного, мабуть, дуже важливо використовувати зв'язки з топ-чиновниками. Принаймні, це в нього успішно виходило в часи Януковича.
Тепер, наприклад, у жовтні народний депутат від правлячої партії "Слуга народу" Ольга Василевська-Смаглюк заявила, що Тинний замість міністра призначає керівників агентств, які підпорядковуються Мінекоенерго. І робить це... в своїх ресторанах.
"Всі співбесіди замість міністра Олексія Оржеля проводить певний Ігор Тинний... Саме Тинний за дорученням Оржеля стверджує претендентів на Агентства, що входять в сферу управління Мінекоенерго. Співбесіди проходять в столичних ресторанах, які теж перебувають у власності Тинного. Це просто пісня! Іспанський сором", – написала депутат в Facebook. Оржель ніяк не відреагував на це повідомлення.
На офіційному сайті міністерства є інформація, що Тинний разом з Оржелем брали участь у міжнародній бізнес-зустрічі з французькою компанією SUEZ. Основна тема – можливе будівництво французами сміттєпереробного заводу в Україні. При цьому в міністерстві не уточнили, яке відношення до ініціатив уряду має Тинний.
Нещодавно видання "Дзеркало тижня" відзначило примітну деталь: Оржель завжди системно відстоював інтереси своїх роботодавців. Зокрема, коли спецкомісія по тарифах на енергетику НКРЕКП наполягала на запровадженні аукціонів по продажу (щодо "зеленої" електроенергії), Оржель, який входив до її складу, був проти. У тій же статті журналісти видання припускають, що його призначення могло готуватися завчасно: попередньо Оржеля зробили головою створеної Тинним УАВЕ.
По-перше, приклад можливого впливу Тинного на Мінекоенерго показовий для розуміння, чому для перезавантаження влади недостатньо замінити публічні фігури.
По-друге, можна припустити, що навіть олігархи-втікачі продовжують зберігати ключовий вплив на топ-чиновників. Через своїх міністрів, депутатів, керівників галузевих департаментів та комісій вони встановлюють або утримують тарифи, лобіюють виділення коштів з держбюджету, повернення ПДВ і не тільки.
По-третє, політикам, які створили бренд "Слуга народу", варто більш ретельно вибирати союзників. Можливий зв'язок Тинного з Оржелем може виявитися насмішкою над усіма словами президента Володимира Зеленського про перезавантаження влади. Адже немає перезавантаження. Є призначенці. Причому чужі. Не Зеленського, а Тинного і Фірташа.