Загальне декларування, скасування банківської таємниці, виведення бізнесу з тіні, податки для заробітчан — лише частина постулатів першого віце-прем'єр-міністра і міністра економіки Олексія Любченка, з якими він збирається "детінізувати" доходи бізнесу і громадян. Про те, як міністерство хоче "залізти в кишеню" бізнесу, який ледь вижив після фінансової кризи, спровокованої пандемією коронавірусу, — у матеріалі РБК-Україна.
Міністерство економіки на чолі з міністром Олексієм Любченком активно включилося в процеси детінізації вітчизняної економіки. Ще до поїздки першого віце-прем'єра в США Кабінет міністрів створив міжвідомчу робочу групу з детінізації економіки та розвитку добросовісної конкуренції, а очолив її Любченко.
За оцінкою Мінекономіки, рівень тіньової економіки в Україні у 2020 році вперше за останні роки зріс, збільшившись до 30% ВВП в порівнянні з 27% ВВП у 2019 році. Міністерство зазначає, що тенденцію до тінізації показали всі види економічної діяльності, крім фінансової та страхової. Як відіб'ється завзяття міністерства на бізнесі і звичайних громадянах?
Міністр Любченко відомий своєю досить жорсткою позицією щодо податків, зборів та їх адміністрування. Ще будучи головою ДПС, він не раз публічно висловлювався про те, що потрібно посилювати дії влади. Особливо щодо бізнесу.
"Вони багаті. Давно вже все окупили, застосували прискорену амортизацію, податків нуль. Про податок на прибуток взагалі забули. Яка прискорена амортизація, якщо гарантійний термін 30 років? Вони хочуть з бюджету 20 млрд грн, але ми у них самих знайдемо ці 20 млрд грн податку на прибуток", — говорив Любченко в інтерв'ю минулого року, обговорюючи інвесторів і компанії сектора "зеленої" енергетики.
У сфері його інтересів також ресурсний законопроект №5600, який ще називають "антиолігархічним".
Як відомо, проект стосується різних видів бізнесу, в тому числі і тих компаній, що ніяк не пов'язані з олігархами. У проекті, наприклад, податковій надали право стягувати податковий борг шляхом коштів боржника в банку - за рішенням самої податкової, без суду і слідства.
Згідно з проектом, штрафи будуть нараховуватися без права оскарження: оскаржити штраф можна, але лише після його оплати. А ще за рішенням суду керівнику бізнесу можуть заборонити виїжджати за кордон, якщо у компанії є податковий борг. Проект змінює й умови з адміністрування податку на прибуток підприємств – що стосується списання збитків. Наприклад, великим компаніям забороняють списувати збитки минулих періодів у повному обсязі.
Зачепили ініціативи й малий бізнес – від підприємців вимагають в будь-якому місці продажу вести товарний облік з інвентаризацією, а з "єдинників" виключать фермерів, що розводять птицю. І при цьому міністр виступає із заявою, що все начебто так, як повинно бути.
Керівник головного економічного відомства всіляко підтримує проект №5600, як такий, що сприяє детінізації (насправді, ні).
"Уряд готовий йти на будь-який компроміс, який забезпечує усунення обґрунтованих побоювань легального бізнесу, але не знизить здатність суспільства протистояти тіньовій економіці", – заявив міністр.
Втім, поки зазначений проект прийнятий лише в першому читанні.
Також Любченко просуває ідею максимальної "прозорості". На його думку, якщо будуть розкриті всі дані по сплаті податків, це спрацює.
"Ось я за розкриття персональних даних по сплаті податків. Це точно спрацює. Коли суспільство побачить, хто скільки платить податків, відбудеться зміна парадигми", – міркує міністр.
При цьому, коли журналіст повідомляє, що білий бізнес сьогодні скаржиться на збільшення пресингу, чиновник парирує – "мовляв, треба розібратися", а взагалі суд розбереться.
"У судах податкові спори вирішуються 50 на 50: на користь платника і держави рішень порівну. Я не знаю жодного легального бізнесу, який би від цього отримав негатив. Треба вести професійно мову про відповідальність посадових осіб, які ставлять підписи під актами перевірок", – вважає керівник Мінекономіки.
У липні Любченко заявив, що "тіньовий" фонд оплати праці в Україні оцінюється майже в півтрильйона гривень на рік. За його словами, одна офіційно працююча людина фактично містить двох непрацюючих, і додав з посиланням на реєстр фізосіб-платників податків, що 11,3 млн громадян отримали офіційну заробітну плату у 2020 році, а майже 11 млн не отримали ніякого доходу.
"Тобто маємо шляхом одного офіційно працюючого утримання двох непрацюючих. І всі ці категорії однаково користуються суспільними благами медициною, освітою, інфраструктурою, субсидіями, пільгами", — переконаний він.
На його думку, "заховані" гроші могли б піти на стратегічні проекти, на заробітні плати і пенсії.
У цьому контексті варто відзначити, що будь — які доходи рано чи пізно йдуть в економіку через самостійне підвищення громадян своїх "соцстандартів" – це і покупки в магазинах (оплачуються з урахуванням ПДВ, що йде в бюджет), і оплати медвитрат, і матеріальна допомога батькам-пенсіонерам, і оплата комунальних рахунків.
В цілому ж, одне з головних завдань влади, яке раніше озвучував Любченко, – загальне декларування, яке дозволить податківцям отримувати більше від тих, хто працює не в Україні.
"І ми, і НБУ бачимо цю інформацію: $12 млрд переказів надійшло з-за кордону. З них $2,3 млрд – через системи переказів грошей, тобто точно мало потрапити в декларації. Але потрапило тільки 11 млрд грн – в 30 разів менше від $12 млрд, хоча, коли грянула пандемія, склалася унікальна ситуація. Всі заробітчани приїхали додому. Рідне село, рідна дорога, рідна школа. Тут батьки, діти. Так, вони годують сім'ю, але платять тільки за своє просте відтворення. А розширене? Адже податки й збори – це школи, пенсії, лікарні", – зазначав міністр в одному з інтерв'ю, коли був головою ДПС.
На "передовій" боротьби з бізнесом – Держслужба з питань праці (перебуває у сфері відповідальності Мінекономіки). З 1 липня 2021 вона в "спайці" з фіскалами почала інспекції, щоб виявити роботодавців, які використовують незадекларовану працю.
Станом на 2 вересня, проведено 2463 інспекційних перевірок (всього до кінця 2021 року заплановано 7581 інспекційних перевірок) та виявлено 8505 працівників, допущених до роботи без трудових договорів. З 4026 працівників договору уклали, але 4,5 тис. при цьому залишилися без роботи, хоч і неофіційною.
Найбільшу кількість неоформлених працівників виявлено в сільському господарстві, сфері організації харчування та тимчасового розміщення, торгівлі. Таким чином, замість створення умов для детінізації, почали боротися з наслідками, та ще й у галузях, які найбільше постраждали від пандемії.
Пізніше у відомстві Любченка оприлюднили законопроект, згідно з яким перевірку трудового законодавства тепер зможуть здійснювати й поліцейські.
Закликаючи детінізувати доходи громадян і бізнесу, Любченко залишається під пильною увагою громадськості. І попри те, що в одному з інтерв'ю він заявляв, що "скруток більше немає", екс-міністр фінансів Ігор Уманський оцінив обсяги "скруток" в суму близько 60 млрд грн на рік.
Згідно зі звітом ТСК, в період з травня по грудень 2020 року обсяг "скруток" склав 19,6 млрд грн або близько 2,5 млрд грн щомісяця.
Проблема також полягає в тому, що нинішнє міністерство не готове вирішувати ключові питання, що перед ним стоять, а це – зростання інвестицій, підвищення платоспроможності всередині країни, розвиток галузей і напрямків, підтримка виробників і експортерів.
Про те, що економічний розвиток країни рухається не в тому напрямку, говорять також колишні керівники Мінекономіки, яких нещодавно збирав сам Любченко в Кабміні.
Під час круглого столу "Українська перспектива: погляд міністрів економіки незалежної України" (фото: Макс Требухов, lb.ua)
"Жахливе 85 місце України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності. "Річ у собі" – це "класна штука", але основною оцінкою результативності вашої роботи, шановні керівники міністерства, є Індекс глобальної конкурентоспроможності", –зазначив на цій зустрічі екс-прем'єр-міністр Юрій Єхануров.
Сергій Тігіпко, екс-міністр економіки, колишній глава НБУ, впевнений, що зростання економіки в Україні не добитися без істотного приросту інвестицій.
Колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник також говорить про неналежну роботу міністерства в напрямку залучення інвестицій.
"Ми повинні зрозуміти фундаментальну проблему – економіку рухають інвестиції, не може економіка розвиватися, в яку не вливають гроші... Жодного разу з 2000 року ми не мали обсягів вливання інвестицій, які близькі були б до періоду зростання – вони у два рази менше були. Якщо ж ми говоримо про ті темпи, які зараз є, то це на рівні простого відтворення. А якщо ми хочемо мати приріст, то масштаби інвестицій повинні бути зовсім іншого розміру", – переконаний Пинзеник.
Чи буде в країні забезпечений такий приплив інвестицій, на ряду з вирішенням ряду інших важливих проблем у сфері економіки – питання поки що відкрите.