Михайло Охендовський: НАБУ само позбавило себе залишків іміджу політично незалежного органу

- 3 лютого спливає термін повноважень члена Центральної виборчої комісії Олександра Осадчука. Таким чином, з цього дня вже 13 членів ЦВК з 15 будуть де-факто працювати з повноваженнями, які у них закінчилися. У Верховній Раді зареєстровано подання президента Петра Порошенка на призначення 11 членів ЦВК. Що тепер повинен буде зробити президент? Вносити нове подання?

- Підстави для внесення подання про звільнення ще одного члена ЦВК справді виникнуть. Хоча я вважаю, що вирішення питання про зміну складу Центрвиборчкому вже давно не від президента залежить. Його подання про припинення повноважень 12 членів комісії і призначення нових 11-ти знаходиться у Верховній Раді з червня минулого року. Очевидно, що зараз це питання чекає саме парламентського рішення.

Процедурно подання про припинення повноважень має бути розглянуте і рішення по ньому повинно бути прийнято до розгляду питання про призначення нових членів ЦВК. Після розгляду питання про звільнення, Верховна Рада зможе висловити своє політичне ставлення до кандидатур нових членів комісії. Напевно, в залежності від результатів голосування президент і прийме, у разі необхідності, рішення про подальші кроки щодо зміни складу комісії, діючи у відповідності з Конституцією і законом про ЦВК.

- На вашу думку, чому Верховна Рада не приступає до цього питання? Адже на всіх ефірах депутати розповідають про те, що Центральну виборчу комісію треба міняти, про те, що повноваження закінчилися ще три роки тому. Цей розрив між гучними заявами і реальними справами не помітити неможливо. Чому так відбувається?

- З червня 2014 року члени ЦВК кажуть про те, що ми розраховуємо, і вже третій рік продовжуємо розраховувати на швидке вирішення цього питання. Своєї згоди про призначення на посади більше, ніж на 7 років, ніхто з нас не давав. Подання про припинення наших повноважень у парламенті є. Є й подання про призначення тих, хто може прийти нам на зміну. Ми всі сподіваємося, що коли-небудь це питання буде розглянуто. Мотивація, звичайно, у кожного своя. Виходити на пенсію з посади члена комісії цього складу точно ніхто не планував.

На жаль, чим більше проходить часу з червня 2014 роки, або з червня 2016-го, коли з'явилося подання про призначення нового складу ЦВК, тим більше, на мій погляд, це питання замовчується. Відбувається як з відкритими виборчими списками – у них немає відкритих супротивників, але і вводити їх у виборче законодавство ніхто особливо не поспішає. Так і з нами – ні у Верховній Раді, ні в ЦВК немає тих, хто говорив би, що чинний склад ЦВК треба зберегти назавжди. Але при цьому і 226 голосів, необхідних для звільнення діючих членів комісії і призначення нових, у парламенті поки чомусь також не знаходиться. Чому саме мені судити складно.

Деякі політики і народні депутати, з якими доводилося спілкуватися з цього приводу, не приховують думки про те, що яку б нову конфігурацію ЦВК вони не обговорювали, така конфігурація виходить, скажімо, менш незалежною від існуючих політичних сил, аніж діюча. Звичайно, це не може бути підставою для того, щоб не міняти людей, які замість 7 років продовжують працювати вже десятий рік, тим більше в умовах, коли ЦВК перманентно є об'єктом критики. Критики, яка на 99% є абсолютно незаслуженою. Політики критикують нас за дії, рішення, які ми приймаємо на основі ними ж прийнятих виборчих законів. Звичайно, членам ЦВК працювати в цій ситуації вкрай некомфортно, але ми самі не можемо прискорити вирішення питання про зміну складу комісії. Зараз багатьом зручно говорити, що в проблемах українських виборів винна ЦВК. Зміна складу усім дозволить наочно переконатися, що це не так.

Для нас, насправді, не має ніякого значення який саме принцип буде покладено в основу майбутнього політичного рішення про призначення нових членів комісії. Можливо, в наступний склад комісії так і не буде номінований ніхто з чинного. Може бути хтось з колег отримає можливість працювати далі. З державної точки зору, на мій погляд, важливо, щоб це питання було вирішене в якомусь недалекому майбутньому. Тривале продовження роботи ЦВК, як зручного об'єкта, повторюся, незаслуженої і безпричинної критики громадських організацій, політиків, ЗМІ буде створювати грунт для юридично необґрунтованих, але політично неминучих сумнівів у легітимності майбутніх виборчих процесів.

Хоча, звичайно, всі вже зрозуміли, що формально юридично ніякої проблеми немає – семирічний термін повноважень більшості членів Центральної виборчої комісії закінчився, але самі повноваження поки не припинені. Це змушує мене і моїх колег продовжувати ходити на роботу і робити те, що повинні робити члени комісії. Можливості звільнитися "за власним бажанням" – без рішення парламенту – ми позбавлені.

- Ви сказали про те, що можливо наступний склад ЦВК буде більш «політично залежним». А як це може бути? Про яку політичну залежність може йти мова, якщо ви, за великим рахунком, працюєте тільки з цифрами?

- Я не кажу про залежность в негативному значенні цього слова – про залежность, яка могла б призводити до ухвалення протизаконних рішень. Принцип колегіальності нашої роботи є ефективним запобіжником проти цього. Однак багато що залежить від того, як саме буде сформований наступний склад комісії. Наприклад, якщо наступна ЦВК буде за своїм складом точною копією Верховної Ради поточного скликання у мініатюрі, скажімо, в масштабі 1:30 (1 член ЦВК делегується від 30 депутатів, - ред.), це нібито сталося, якщо вірити публікаціям деяких ЗМІ, в 2007 році, новим членам комісії преса відразу ж зможе приклеїти фракційні ярлики. Тоді їх роботу будуть намагатися оцінювати крізь призму інтересів фракцій і груп, які запропонували їх кандидатури. Якщо ж в основу підходу будуть покладені лише критерії досвіду і професіоналізму, то запропонованим кандидатам буде досить складно отримати необхідну підтримку парламенту. Вже очевидно, що для формування нового складу комісії потрібно буде шукати баланс між інтересами фракцій і професіоналізмом кандидатів.

З іншого боку, давайте будемо пам'ятати і про те, що ЦВК працює в режимі найбільшого сприяння суб'єктам виборчого процесу, передусім – партіям і кандидатам. Забезпечення реалізації виборчих прав – наша основна задача. Як правило, члени комісії, призначені за пропозицією тієї чи іншої партії, в майбутньому цю партію в ході виборчих процесів і курують. В ефективності і простоті комунікацій всі зацікавлені в рівній мірі. Правильність такого підходу підтверджена багатьма роками роботи. Говорити, що це якимось чином впливає на законність рішень ЦВК як колегіального органу, підстав, звичайно, ніяких немає.

А, встановлюючи результати виборів, ЦВК дійсно працює з цифрами протоколів. Ці протоколи складаються не нами, а членами дільничних та окружних виборчих комісій. Під кожним з них – підписи кандидатів, їх довірених осіб, численних спостерігачів. Місцем, де можуть вчинятися будь-які маніпуляції з результатами виборів, ЦВК точно ніколи не була в минулому, і я впевнений, не буде і в майбутньому. Тут це просто неможливо в силу десятків факторів.

- Як це не було маніпуляцій?! А як же «третій тур» президентських виборів 2004 року?

- "Третій тур" або повторний другий тоді став наслідком рішення Верховного Суду України, який встановив системні порушення в ході виборчого процесу. Про невідповідність встановлених ЦВК результатів виборів тим протоколам, які були отримані від окружних виборчих комісій, мова не йшла. Якби ЦВК хоча б раз, встановлюючи результати виборів, дозволила собі відійти від цифр документів комісій нижчого рівня, то такі факти давно були б відомі. Цього просто ніколи не було і апріорі не могло бути.

- Як зараз розвивається розслідування НАБУ, яке воно веде у вашому відношенні?

- На мій погляд, все, що відбувається в цьому провадженні, є недотепною імітацією розслідування. Говорити про хоч якийсь натяк на законність, дотримання фундаментальних засад кримінального провадження, права на захист і багатьох інших, гарантованих процесуальним законом прав, поки немає ніяких підстав. Але іншого – законного і об'єктивного – підходу від слідства я і не чекав. Пред'явивши мені безпідставну підозру у скоєні правопорушення, якого я не скоював, НАБУ сама позбавила себе залишків іміджу неупередженого і політично незалежного органу. Винні в незаконному притягнення мене до кримінальної відповідальності, розголошенні таємниці досудового слідства, різних формах тиску на голову ЦВК неминуче і, сподіваюся, скоро понесуть передбачену законом відповідальність.

- Ви ходите на допити? Чи проводяться якісь слідчі дії?

- Звичайно, зараз слідство змушене гарячково шукати докази того, чого ніколи не відбувалося в реальності. Або намагатися уявити події в зручному їм спотвореному контексті. Моїми адвокатами давно заявлені клопотання про участь у всіх слідчих діях. Але навіть багато повідомлення про них, до недавнього часу, ми отримували поштою через кілька днів після того, як відповідні дії вже відбулися.

Важливо розуміти, що в цій справі немає юридичної компонента. Немає ніякої правової складової. Все, чим оперують детективи НАБУ, є або їх вигадками, або допущеннями, або спотворенням фактів, або сфабриковано самим примітивним чином. Усім фахівцям вже давно очевидно головне – відсутність складу кримінального правопорушення. З чотирьох його обов'язкових елементів відсутні три: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона. Чому в якості суб'єкта для пред'явлення підозри був обраний саме голова Центральної виборчої комісії – з кожним днем стає все ясніше. Але відповідь на це питання – предмет окремого слідства.

Я часто приходжу до думки, що в програму тестів, які, начебто, повинні були пройти детективи НАБУ при прийомі на роботу, хтось, напевно, забув включити сам закон "Про Національне антикорупційне бюро України". Або деяким детективам забули пояснити, що зазначені в його третій статті основні принципи діяльності бюро – верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, справедливість, незалежність, політична нейтральність – це те, чого вони зобов'язані дотримуватися, а не те, що обов'язково потрібно порушувати по кілька разів на день.

Як інакше можна пояснити регулярне розголошення інформації про хід досудового слідства у одних і тих же засобах масової інформації, зв'язок яких з НАБУ або, можливо з особами, які за ними стоять, є досить очевидним? Як можна пояснити дії детективів, які дискредитують бездоганну десятирічну нотаріальну практику моєї дружини? Як можна пояснити необґрунтовані і незаконні запити в різні організації, які генерує слідство, які можна кваліфікувати як прямі спроби втручання в особисте життя моїх близьких? Незнанням 32-ї статті Конституції України, системними спробами тиску на мене, прямим умислом або виконанням злочинного наказу керівництва?

Очевидно, що така діяльність НАБУ є злом, яке дискредитує саму ідею боротьби з корупцією в нашій державі. Боротися зі злом – обов'язок кожної порядної людини. І я, безумовно, буду продовжувати це робити, використовуючи для цього всі наявні у мене, як і у кожного громадянина України, засоби правового реагування. Інакше зло переможе. А жити в суспільстві де перемогло зло не хочеться, думаю, нікому.

Добре, що наша держава вже припинило нав'язаний нам з-за кордону імпорт політичного секонд-хенду. Але наслідки цього імпорту ще відчутні. Їх ще належить долати. В нашій країні не повинно бути місця для політично мотивованих виборчих кримінальних переслідувань. Ненав'язливими дружніми зусиллями деяких наших зарубіжних партнерів, а іноді, можливо – і під їх диктовку – під вивіскою НАБУ створено якийсь мутант – гібрид НКВС і інквізиції. Деякі, підкреслюю – деякі, оскільки знаю, що там працюють і багато порядних людей – співробітники цього органу вважають, що їм дозволено все. Що вони можуть безкарно порушувати закони нашої держави, що ніякої відповідальності, що б вони не зробили, вони не понесуть, що свої власні порушення, в кінцевому рахунку, вони ж самі і будуть розслідувати.

Як, наприклад, це сталося з незаконним обшуком в ЦВК. Після колегіального звернення комісії до Генеральної прокуратури і цілий ряд інших органів, постанова комісії в підсумку звідусіль було відправлено в НАБУ. Звідти в ЦВК надійшла відповідь, що управління внутрішнього контролю НАБУ в діях детективів бюро ніяких порушень не знайшла. Іншими словами, розслідування того, хто з'їв ягняти, було проведено вовком. Вовк встановив, що він ягняти не їв. Але хто ж це зробив! Заєць?

Я зберігаю надію на те, що описані події все ж стануть об'єктом перевірки і слідства Генеральної прокуратури України. Цілий ряд предметних скарг туди мої адвокати вже подали. Очікуємо практичної реакції.

- Ви вже говорили про те, що ця справа може бути результатом реалізації закордоного сценарію, до якого можуть бути причетні й українські політики. Не так давно одне з американських ЗМІ, Politico, опублікувало результати свого розслідування з цього приводу. Не готові розкрити деталі?

- Я не виключаю зв'язок пред'явленого мені підозри з незграбною спробою деяких українських політиків втрутитися в хід президентських виборів в США 2016 року. При цьому у мене немає ніяких підстав вважати, що це питання могло координуватися на державному рівні. Швидше, ми стали свідками спроби групи українських політиків надати послугу своїм заокеанським покровителям, використовуючи свій або чий-то вплив на НАБУ. Послуга виявилася ведмежою. Про можливі зовнішньополітичні наслідки, про інтереси своєї держави, вони тоді навряд чи замислювалися. Або, можливо, за звичкою переплутали інтереси держави з власними інтересами.

Чому керівництво державного органу – НАБУ – могло дозволити втягнути його в цю авантюру, нам ще належить дізнатися. Звичайно, в цій ситуації її фігурантам доводиться гарячково рятувати своє реноме. Політичний, а можливо і зовнішньополітичний, вплив на один з органів української держави став надто очевидним. У незалежність НАБУ тепер ніхто не вірить. Дотримувалися б закони України, не використовували би надані їм повноваження для сумнівних політичних цілей – тепер у них не було б необхідності виправдовуватися і заднім числом латати дірки, зяючі в вигаданому ними ж кримінальному провадженні. Все дуже банально і просто.

- НАБУ, САП - структури, які формально є незалежними. Ви вважаєте, що підписи підроблені, а матеріали вашої справи - сфабриковані. На вашу думку, ці дії, якщо вони все ж були, ініціатива керівництва цих структур або ж, можливо, вони виконують чиїсь вказівки?

- Аналізувати ту чи іншу ситуацію завжди зручніше з позиції «quid prodest?» – «кому це вигідно?». Керівництву НАБУ це могло бути вигідно, насамперед, з точки зору традиційного для правоохоронних органів "показника" – притягнення до відповідальності посадової особи вищого рангу. Хоча пред'являти на швидку руку сфабриковану підозру, розуміючи, що справа неминуче розвалиться в судах – як мінімум, необачно. Оцінювати інтелектуальну глибину первісного задуму тут вкрай складно.

Але і спонтанною це справа не виглядає. Ознаки підготовленості, спланованість дій, можливої змови цілого ряду осіб у зв'язку з невідомого походження листами формату А-4, переданими в НАБУ наприкінці весни минулого року, досить очевидні. Давайте згадаємо, що подання відповідних матеріалів було проанонсовано відомим засобом масової інформації, яке прийнято вважати, що перебуває під цілком зрозумілим політичним і зовнішньополітичним контролем. Давайте згадаємо, що коли інтерес суспільства та інших ЗМІ до цієї справи здавалося вже пригас, восени минулого року це ж ЗМІ опублікувало матеріали, які містять дані досудового слідства, отримати які крім як від самого слідства, ніяк було неможливо. Давайте згадаємо, що такими які не підлягають розголошенню відомості про одну із слідчих дій по цій справі, буквально в день його проведення, були опубліковані саме цим ЗМІ. Давайте не забувати і про родинні зв'язки, що існують між головним редактором цього ЗМІ і одним з діячів минулого української політики. При цьому візьмемо до уваги той факт, що син цього політика є головою ради громадського контролю при НАБУ. Склавши цей нехитрий пазл, ми побачимо, що все стає на свої місця.

Додамо сюди і висновки, до яких прийшло НАБУ при перевірці факту придбання народним депутатом, що є одним із штатних спікерів по цій справі, елітної квартири в центрі Києва.

Важко не погодитися, що зв'язки очевидні. А всяка позірна випадковість є лише непізнаною закономірністю. Юридичних доказів можливої змови за участю вищого керівництва НАБУ, в моєму розпорядженні поки немає, тому і відповідних тверджень я не роблю. Але і виключати таку змову, з урахуванням даних з відкритих джерел було б, щонайменше, наївно.

(РБК-Україна готово надати директору Національного антикорупційного бюро України Артему Ситнику можливість висловитись стосовно висунутих претензій)

- В одному зі своїх інтерв'ю ви сказали, що розглядаєте можливість подання цивільних позовів до журналістів і до ЗМІ по цій справі. Яке рішення ви для себе вже прийняли?

- З усіма журналістами я вже багато років намагаюся підтримувати рівні і відкриті відносини. Ніяких конфліктів з людьми, для яких етичні стандарти професії – не порожній звук, у мене не було і, впевнений, ніколи не буде. Але адже не секрет, що у невеликої кількості колег, які називають себе журналістами, совість перебуває в гаманцях. І коли на якомусь телеканалі та в інтернет-виданні я бачу відверто "джинсові" матеріали, які оперують фейковою інформацією щодо мене або членів моєї сім'ї, думка про те, що варто було б подати цивільний позов з вимогою спростування, виникає неминуче.

Наприклад, всі вже давно знають, що величезний будинок з озером десь під Києвом, фотографії якого продовжують тиражуватися в фейсбуці, не має ні до мене, ні до моєї сім'ї ніякого відношення. Журналісти різних ЗМІ бували у мене вдома і знають, де і як я живу насправді. Тим не менш, деякі телеканали час від часу використовують фото того будинку з озером в якості фону для зв'язаних зі мною сюжетів або як частину таких сюжетів. Ця фальшивка з'явилася в інтернеті і була вперше показана на деяких телеканалах ще в листопаді 2014 року. Відео першого ліпшого під руку палацу було знято з допомогою квадрокоптера одним із нечистих на руку "фейсбучних активістів". Той фейк активно обговорювалося в ЗМІ і він прижився в соцмережах.

Коли мої адвокати подали позов до одного із телеканалів, який показав відповідний сюжет, нам відразу ж запропонували мирову угоду з визнанням недостовірності інформації та зобов'язанням її спростувати.

Я переконаний, що займатися судовим переслідуванням кожного фейсбук-бота, або небагатьох нечистих на руку або язик журналістів – контрпродуктивно і тому зайве. Хоча в тих випадках, коли популярне ЗМІ, а не заштатний сайт третього ешелону, дозволить собі відверту брехню, звертатися в суди я буду обов'язково.

- Ще один член ЦВК, до якої прикута увага преси – заступник голови Центрвиборчкому Жанна Усенко-Чорна. У грудні минулого року стало відомо про придбання нею квартири за більш ніж 3 млн гривень, тепер – про подарунок в 500 тис. гривень від її цивільного чоловіка...

- Я знаю Жанну Іванівну більше 15 років. На моє переконання, вона – глибоко порядна людина і високопрофесійний юрист. Немає ніяких причин сумніватися в достовірності і точності вказаної нею в електронній декларації інформації про майно і доходи.

Працюючи в ЦВК на керівній посаді протягом тривалого періоду часу, отримуючи високу, з точки зору державної служби зарплату, Жанна Іванівна точно могла придбати ту квартиру. Давайте не забувати, що економіка України не завжди перебувала в такому «доброму» стані як зараз, коли курс долара наближається вже до 30 гривень. Кілька років тому члени ЦВК отримували зарплату, яка в доларовому еквіваленті була цілком порівнянна з тією, що отримують наші колеги в європейських країнах. І не потрібно шукати чорну кішку там, де її немає.

Інша справа – коли це питання стало мусуватися в пресі та соціальних мережах? В середині грудня минулого року. Практично тоді ж, коли і мені було пред'явлено фейкову підозру. Адже дискредитація ЦВК завжди носила системний характер.

Проте, я впевнений, що більшість наших співгромадян – люди порядні і здатні думати. Будь-яка людина може зайти на сайт НАПК і ознайомитися з інформацією про доходи, зазначеної в декларації Жанни Іванівни. І самостійно прийти до висновку, що за рахунок доходів, отриманих з легальних джерел, вона абсолютно законно могла дозволити собі всі здійснені нею придбання. А обговорювати подарунок близької людини... Ніхто не сперечається з тим, що матеріальне становище чиновників вищого рангу може бути предметом уваги суспільства. Але, погодьтеся, всьому має бути міра і має бути межа.

У другій частині інтерв'ю читайте про перспективи дострокових парламентських виборів, можливості зміни виборчої системи, ініціативи ЦВК спрямованих на комп'ютеризацію роботи дільничних виборчих комісій та зміна дизайну виборчого бюлетеня.