24 жовтня суд у Ліоні (Франція) винесе рішення за запитами України і Росії про видачу Мухтара Аблязова в ту чи іншу країну. Напередодні винесення рішення про екстрадицію опозиційного казахстанського політика Мухтара Аблязова в Україну і Росію, ми поспілкувалися з його російським адвокатом Марком Фейгіним.
24 жовтня суд у Ліоні (Франція) винесе рішення за запитами України і Росії щодо видачі Мухтара Аблязова в ту чи іншу країну. Напередодні винесення рішення про екстрадицію опозиційного казахстанського політика Мухтара Аблязова в Україну і Росію ми поспілкувалися з його російським адвокатом Марком Фейгіним.
РБК-Україна: Марк, які Ваші очікування з приводу рішення суду в Ліоні?
Марк Фейгін: У мене немає ніяких особливих ілюзій щодо цього рішення. Але їх не повинно бути і в тих, хто прагне роздобути Аблязова. Якщо рішення про видачу буде прийнято цією інстанцією, існує процес оскарження. Ми будемо продовжувати боротьбу.
РБК-Україна: А якою Вам бачиться позиція України в цьому процесі? Петро Порошенко заявив на прес-конференції, що Україна у справі Аблязова не співпрацює з Москвою. Ви в це вірите?
Марк Фейгін: На жаль, є всі підстави стверджувати, що Україна в цьому питанні дуже тісно співпрацює з Астаною, а через представників Казахстану - з Москвою. Це особливо було видно на суді, що розглядав питання про екстрадицію, коли представник Генеральної прокуратури Росії і так звані представники України дуже люб'язно спілкувалися між собою і постійно коментували судовий процес. Прокурор Росії та почесний консул України сиділи разом, ніби конфлікту з Росією ніколи і не було. Очевидно, що в справі Аблязова Україна та Росія йдуть єдиним фронтом. І виступають на стороні казахстанського диктатора Назарбаєва.
РБК-Україна: Чому тоді Порошенко так відповів? Невже він не розуміє, що його рано чи пізно спіймають на слові?
Марк Фейгін: Петро Порошенко зважує всі "за" і "проти" на балансі державних терезів. Відносини з Казахстаном для нього мають величезне значення, і Мухтар Аблязов, звичайно, не може переважити ці політичні міркування. Україна, на мій погляд, не може відмовитися від запиту щодо Мухтара Аблязова у Франції в силу відомих геополітичних причин. Вона має занадто багато зобов'язань перед Казахстаном. Мухтар Аблязов не просто політичний опонент, він особистий ворог Назарбаєва. Аблязов виступає в ролі розмінної монети в діалозі з режимом Казахстану. Це пояснює, чому Україна відразу після зміни влади не відмовилася від запиту про екстрадицію Аблязова.
РБК-Україна: Ви думаєте, Назарбаєв виправдає очікування Порошенко і нової влади України?
Марк Фейгін: Назарбаєв, який дійсно гранично зацікавлений у знищенні Аблязова, грає відразу кілька партій. На кількох дошках. У нього свої відносини з Путіним, які він вибудовує через Митний союз.
На іншій дошці у нього партія з Порошенком, і тут він виступає вже посередником у переговорах українського Президента з Путіним, допомагаючи йому вирішувати проблеми в рамках СНД.
Порошенко змушений маневрувати. Йому доводиться обходити гострі кути, пов'язані зі справою Аблязова. Я не виключаю, що Петро Олексійович тому не відмовився від запиту.
Порошенко - досвідчений бізнесмен і політик. Він чудово розуміє, що справа сфабрикована на замовлення представників Казахстану, в Україні немає жодного потерпілого від дій Аблязова. Більш того, в Україні немає навіть юрисдикції щодо нього.
Аблязов прийшов в Україну як великий іноземний інвестор після Помаранчевої Революції. Він дуже вірив у майбутнє України. Такий ідеаліст...Те, що сталося під час першого Майдану, дало надію, що в СНД можна щось поміняти. Так само він став інвестувати в Грузію після Революції Троянд і Киргизстан після Революції Тюльпанів.
Коли у Мухтара Аблязова забрали БТА Банк у Казахстані в 2009 році, казахстанський режим став заводити на нього кримінальні справи у всіх країнах, де він вклав, щоб забрати його активи. Але в Грузії Президентом був ще Михайло Саакашвілі, і ця історія не пішла.
У Киргизстані кримінальну справу проти Аблязова завели за Бакієва. Але після того, як його повалили, і керівником країни стала Роза Отымбаева, сфальшовану кримінальну справу проти Мухтара Аблязова закрили.
РБК-Україна: Але це маневрування в кінцевому підсумку б'є по моральним принципам, на яких будується нова влада в Україні. Вам так не здається?
Марк Фейгін: Я більше скажу. Права людини не терплять компромісів, і політичне переслідування ніяк не прикрашає країну, яка зараз на шляху реформ, на шляху змін. Україна повинна твердо слідувати принципам, а не інтересам. Інакше все знову повернеться на круги своя, до того, що буквально нещодавно там вже було.
Свого часу Янукович загравав із Заходом і одночасно загравав з Росією. Вибудовував такий примітивний баланс відносин. І де він у результаті опинився? На мій погляд, важливіше в міжнародній політиці слідувати принципам. Зрозуміло, їх треба поєднувати з інтересами, але якщо відмовитися від принципів взагалі, то це призведе до краху. Якщо курс на євроінтеграцію України буде послідовним, він передбачає все-таки дотримання прав людини і захист політично переслідуваних осіб.
РБК-Україна: Ви маєте на увазі ситуацію з Аблязовим?
Марк Фейгін: Справа Аблязова показова тим, що тут замішана і велика політика і велика корупція.
Не мені вам розповідати, що крім від'їзду групи осіб клану Януковича, вся його побудована корупційна система чудово функціонує і тепер в Україні. Справа Аблязова повністю сфабрикована. І про це знають і Генпрокуратура і МВС. Зараз справа Аблязова - лише лакмусовий індикатор, який показує, що новій українській владі ще тільки належить скласти іспит з реальних державних реформ для побудови незалежних інститутів права.
На жаль, прокуратура і суд ще якийсь час будуть успішними механізмами для політичних переслідувань, персонального збагачення та зведення рахунків в Україні. Саме тому зараз ми бачимо величезне незадоволення і організацію протестів під Генеральною прокуратурою України.
Мені дуже хочеться сподіватися, що в Україні все-таки відбудуться системні якісні зміни. Я не сумніваюся, що Україна стане гостинним домом для дуже багатьох опонентів авторитарних режимів і прихильників політичних реформ на просторі колишнього СРСР. Інакше заради чого був Майдан?