Клуб акціонерів: що відбувається в ОПЗЖ і хто впливає на партію

Минулого тижня чергові соцопитування підтвердили вихід "Опозиційної платформи – За життя" на першу позицію партійних рейтингів. Це перший такий результат не тільки для ОПЗЖ, але і для всіх політпроектів, заснованих на руїнах Партії регіонів після Майдану.

Цю гарну для партії новина затьмарила погана, що нагрянула з вулиці Банкової. РНБО наклав санкції на одного з нардепів від ОПЗЖ Тараса Козака. Під блокування потрапили і його інформаційні телеканали – Newsone, 112 і Zik, які забезпечували потужну піар-підтримку "Опоплатформи".

Велика втрата цільової аудиторії телеканалів поряд з кулуарними суперечками серед вищого керівництва партії дає поживу для розмов про розкол ОПЗЖ, а також відхід частини її виборців в обійми інших проектів, націлених на південно-східні регіони.

Опозиційний квартет

Ще за часів Партії регіонів різні групи всередині неї тихо ворогували між собою з різних причин. Хтось – через бізнес-інтереси, інші – через право "доступу" до президента. Треті – через особисті образи.

Щоби залишитися на політичному полі, деякі з цих груп, що раніше недолюблювали один одного, пішли разом на вибори в Раду у 2014 році під брендом "Опозиційний блок".

До нового проекту увійшла так звана група "промисловців" – партнери або люди, наближені до Ріната Ахметова, Вадима Новинського і Бориса Колеснікова.

Їхніми союзниками по партії стала інша неформальна група "газовиків" – людей з орбіти Юрія Бойка, Сергія Льовочкіна та олігарха Дмитра Фірташа. Крім того, в партії знайшлося місце для кількох людей, близьких до кума російського президента Віктора Медведчука.

Сам він після довгих років, проведених за лаштунками політики, також вирішив вийти в публічну площину і пізніше приєднався до партії "За життя". Плани "газовиків" об'єднатися з партією Рабіновича-Медведчука і небажання "промисловців" йти на цей союз призвели до розколу.

Фото: zagittya.com.ua

Слідом за Льовочкіним і Бойком до нового проекту – "Опозиційна платформа – За життя" – долучилася велика частина вихідців з "Опоблоку", в тому числі на місцевому рівні. З цим розрахунком "газовики" не прогадали. На парламентських виборах 2019 року ОПЗЖ отримала другу за чисельністю фракцію в парламенті, яка складається з 44 нардепів.

Щоби врівноважити сили, її "акціонери" розділили контроль у партії порівну. Як розповів РБК-Україна народний депутат від ОПЗЖ Микола Скорик, всі ключові рішення ухвалюються стратегічною радою політсили. До неї входять четверо осіб: її голова – Медведчук, два співголови партії – Бойко і Рабінович, а також голова виконкому ОПЗЖ – Льовочкін.

Ще один центр впливу у фракції представляє київський забудовник Вадим Столар. Він, за інформацією видання, потрапив у прохідний список партії за квотою Рабіновича. А заразом із ним – ще від п'яти до семи людей, близьких до столичного бізнесмена.

Крім стратегічної ради, Медведчук також очолює політичну раду, але у неї значно менший функціонал. У ній налічується понад 50 членів, але контроль встановлено також у частках 50 на 50: приблизно по половині людей, що орієнтуються на Льовочкіна і Бойка, і стільки ж – на Медведчука та Рабіновича.

У такій же пропорції розподілений контроль і над регіональними осередками по країні. Причому в деяких регіонах, як, наприклад, у Харкові чи Одесі, намагалися якомога більше згладити "гострі кути": посада голови обласної організації відійшла одному "крилу", а голови міської – іншому.

"У партії є єдина команда однодумців, об'єднана двома потужними фігурами, які визначають сьогодні настрої і політику нашої партії. Віктор Медведчук – це ідеологічний стрижень нашої партії. Юрій Бойко – дуже серйозний державний управлінець, рівня якого зараз важко знайти в цій країні", – сказав РБК-Україна керівник київської обласної парторганізації, нардеп від ОПЗЖ Олександр Качний.

Джерела ж у керівництві партії описують ситуацію так: "У групи Бойка-Льовочкіна і у групи Медведчука філософські розбіжності, зокрема, з російського питання. Одні виступають за "багатовекторність" країни, інші, напевно, внутрішньо хотіли б бачити Україну якщо не в Росії, то з Росією".

"Але пересваритися зараз, маючи перший результат за соціологією, і підставити його під удар – це ідіотизм. При всіх розбіжностях в нашому таборі завжди працювали на результат. А потім буде видно", – додав співрозмовник.

Союз за розрахунком

Як би в самій партії намагалися не виносити будь-які конфлікти назовні, відносини всередині ОПЗЖ далекі від ідеалу. Перед місцевими виборами розбіжності між її керівництвом стали виливатися порція за порцією.

"Протиріччя між двома групами всередині партії є. Вони, зокрема, проявилися під час місцевих виборів. Гострі конфлікти були в Одесі, Миколаєві, Запоріжжі", – зазначив у розмові з виданням політолог Володимир Фесенко.

У Миколаєві суперництво дійшло до того, що в якийсь момент у ОПЗЖ виявилося відразу два кандидати в мери. Один від міської організації, підконтрольної "газовикам" – екс-нардеп Артем Ільюк. А інший від обласної, що знаходиться під впливом "крила" "За життя" – Владислав Чайка. Вибір стратегічної ради упав на другого, але в результаті він програв чинному меру Олександру Сєнкевичу.

Віктор Медведчук (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Схожим чином розгорталася внутрішньопартійна боротьба в Одесі, де група Рабіновича до останнього тягнула зі схваленням кандидатури Миколи Скорика. За інформацією РБК-Україна, спершу співголова політсили мітив на цю роль іншого претендента. Сам Скорик запевнив, що жодних конфліктів під час кампанії всередині ОПЗЖ не було – тільки "деякі активні дискусії".

І ці дискусії періодично стають надбанням громадськості. Наприклад, в одному з інтерв'ю Рабінович сказав, що під час кампанії Льовочкін займався в основному "комерційними питаннями". Тоді як сам він більше воліє "працювати з людьми". Потім більше половини успіху ОПЗЖ на місцевих виборах він зарахував до заслуги Медведчука. А підсумки голосування в день виборів у штабі коментував тільки Льовочкін, хоча офіційно він керував кампанією в парі з Рабіновичем.

Аж до створення "Опоплатформи" їхні відносини були на межі політичної війни. Рабінович і Льовочкін постійно обмінювалися публічними образами і досить серйозними звинуваченнями. Але навіть після укладення союзу кілька поінформованих співрозмовників у депутатському корпусі, включаючи представників ОПЗЖ, визнавали досить холодні відносини між лідерами "платформи".

Маслом у вогонь до чуток про конфлікти в ОПЗЖ стали останні опитування, де соціологи заміряли на президентський пост одночасно і Бойка, і Медведчука. У самій партії пояснення з цього приводу розходяться.

Одні сприймають це як підступи опонентів, щоби розпорошити відсотки їхнього кандидата. Інші ж називають стартом внутрішньопартійних праймеріз до президентських виборів. Але всі в один голос стверджують, що кандидат від ОПЗЖ точно буде один.

Один зі співрозмовників РБК-Україна в партії охарактеризував окремі заміри президентського рейтингу Медведчука наступним чином: "Ні для кого не секрет, що Віктор Володимирович – суб'єкт політичного та економічного життя в Росії. І там треба показувати свою впливовість і результати діяльності. Найімовірніше, ці заміри для цього".

Народний депутат від ОПЗЖ Нестор Шуфрич запевняє, що партія зберігає єдність з тих пір, як кілька політичних проектів об'єдналися перед президентськими виборами. "Не з усіх питань відразу є єдине бачення, відбувається дискусія, але в результаті ухвалюється рішення консенсусом і всі його виконують. Тобто я не бачу підстав, чому так нагнітається ситуація щодо якогось протистояння всередині партії", – зазначив РБК-Україна Шуфрич.

Ми також звернулися за коментарем до Юрія Бойка і Віктора Медведчука. Але на момент виходу публікації відповіді на запитання не отримали.

Ще одним аспектом, що підігріває розмови про можливий розкол ОПЗЖ, стало блокування телеканалів групи Медведчука. Адже тепер у партії серед медіа-активів залишився тільки телеканал "Інтер", підконтрольний Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну.

З іншого боку, "Інтер" і так був єдиним по-справжньому рейтинговим медіа-активом ОПЗЖ, щоправда, без ставки на інформаційну складову. Що, звичайно ж, можна досить легко змінити, але вже під контролем групи Льовочкіна.

Блокування телеканалів групи Медведчука і лідерство ОПЗЖ у соцопитуваннях змусили багатьох впливових людей у чинній владі заговорити про тектонічні зрушення у внутрішній політиці. Одним із аспектів, що привертають увагу, стала таємничість під час накладення санкцій.

"У влади загалом і президента зокрема стало набагато більше визначеності останнім часом. Цікаво, що, наприклад, голова ОП Андрій Єрмак дізнався про блокування телеканалів за 30 хвилин до події", – розповіло РБК-Україна інформоване джерело у владі.

Ця інформація особливо цікава на тлі спілкування з впливовими співрозмовниками в ОПЗЖ, які бачать імовірність дострокових парламентських виборів. "У влади зараз все дуже "на тоненького". Криза може виникнути в будь-який момент і закінчитися виборами. За їхніми результатами, найімовірніше, ми будемо брати участь у державному управлінні", – сказав один зі співрозмовників.

Він додав, що в такому випадку ОПЗЖ може піти практично на будь-який формат парламентської коаліції під гаслами об'єднання країни, повернення Донбасу, миру і так далі. На цьому тлі можна припустити, що влада може почати грати у свою гру, посилюючи більш вигідне їй крило лідерів електоральних симпатій.

Шлюборозлучні процеси

Володимир Фесенко називає ОПЗЖ "шлюбом за політичним розрахунком", який не захищений від ризиків "розлучення". Але підстав для розколу зараз немає, упевнений політолог. Тому що, по-перше, поки їм вигідно бути разом, консолідуючи проросійський електорат. По-друге, історія з санкціями може, навпаки, на деякий час згуртувати їх разом.

Тим більше, як показує політичний досвід, будь-які об'єднання і розколи відбуваються ближче до виборів, додав Фесенко. Але ситуація може обернутися інакше.

"Наприклад, якщо група Бойко - Льовочкіна знайде додаткове фінансування і якщо їм запропонують: Медведчука ми прикриваємо, свого медіа-ресурсу у нього немає, а ви залишитеся, і нехай його електорат, може, не повністю, але перейде до вас. Тоді можливий і розкол. Інша справа – чи вони погодяться на такий сценарій", – розмірковує Фесенко.

Сергій Льовочкін (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Закриття медіа, пов'язаних з Медведчуком, в будь-якому випадку позначиться на рейтингу ОПЗЖ і особливо – на особистому рейтингу політика, вважає політолог. Їхній глядач переключитися на інші телеканали, а якась їхня частина – і на інші політичні проекти, додав Фесенко. Тут, на його думку, якраз багато чого залежить від того, куди відійде ця цільова аудиторія. І від того, хто й наскільки вміло скористається цією ситуацією на свою користь.

"Це відкриває поле можливостей для Ахметова, який може почати розкрутку власного політичного проекту або реанімувати той же "Опоблок". В тому, щоб оживити цю політсилу, для Ахметова може бути певний сенс. Щоби, скориставшись зручним моментом, через свої дві "кнопки" (телеканали, – ред.) перетягнути на себе хоча б частину електорату ОПЗЖ", – припустив Фесенко.

Зараз на телеканалах, які належать Ахметову, з наочною частотою з'являються лідер Радикальної партії Олег Ляшко і Арсеній Яценюк. Одне з джерел видання, добре знайоме як з олігархом, так і з екс-прем'єром, раніше описувало їхні відносини як старшого і молодшого брата: як тільки молодшого ображають, старший заступався.

Канали олігарха не обділяють увагою і представників нинішньої влади, часто висвітлюючи їх у досить комплементарному світлі. Медіа-активи завжди допомагали Ахметову знаходити підхід до будь-якої команди, що осіла на Банковій. Навіть не маючи підконтрольної фракції в парламенті, як, наприклад, зараз.

За словами співрозмовників у президентській команді, найважливіші питання для олігарха вирішуються "на найвищому рівні". Але за необхідності – для просування окремих законопроектів або точкових поправок – в його інтересах може мобілізуватися кілька десятків нардепів з різних фракцій. За даними Бігус.інфо, йдеться про майже сто парламентарів.

В їх числі шестеро позафракційних мажоритарників, які пройшли в Раду від "Опоблоку". Плюс кілька десятків представників неформальної групи Іллі Павлюка всередині "Слуги народу".

Масові "коливання" депутатів у бік найбагатшої людини країни не влаштовували Банкову. За інформацією РБК-Україна, останньою краплею стала поява представників цієї групи в залі засідань з планшетами від холдингу Ахметова. Тоді після "розбору польотів" в Офісі президента ряди так званої групи Павлюка поріділи до двох десятків осіб.

Один із головних проектів Ахметова, "Опозиційний блок", залишився за бортом великої політики після дострокових парламентських виборів. Буквально на початку виборчої кампанії "промисловці" сіли за стіл переговорів з ОПЗЖ. Але тоді це не призвело до їхнього об'єднання.

"З тих пір завжди хтось про це згадує, але поки говорити про реальний процес переговорів і реальне об'єднання я би не став. Хоча в українській політиці ні на чому хрест ставити неможливо", – сказав виданню Нестор Шуфрич, оцінюючи можливість об'єднання двох партій в майбутньому.

Вадим Рабінович (праворуч) і Нестор Шуфрич (по центру) (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Неформально ж у керівництві ОПЗЖ говорять про готовність взяти до себе окремих людей з табору Ріната Ахметова, але не про розподіл квот у спільному проекті. "Якщо раніше ми були готові, умовно, говорити про розподіл проекту на 30/30/30, то зараз вже можемо говорити лише про окремих людей. В "Опоблоку" на піку форми було 3%, і буде 3%. І навіщо це нам треба?" – говорить співрозмовник.

Спробу "опоблоківців" перегрупувати сили, зібравши у своєму списку рейтингових мерів, на виборах до Ради спіткав провал. Але потім ці градоначальники успішно рушили різними колонами, провівши в місцеві ради іменні проекти. Включаючи ті міста, де розташовані стратегічні підприємства Ахметова.

Кілька колишніх лідерів "Опоблоку" на питання видання про якісь перспективи партії відповідали неохоче або зовсім ухилилися від відповіді. Але з їхніх слів і реакції можна зробити висновок, що політсила фактично заморожена. І що про якесь майбутнє переформатування або ребрендинг мова поки не йде.

***

У колишніх представників біло-блакитного табору завжди була одна відмінна риса. До якого напруження не доходила б їхня ворожнеча, їм завжди вдавалося домовлятися, об'єднуватися і демонструвати всім командну єдність. Якщо і до тих пір поки цей мир був у їхніх інтересах. Але як тільки ця вигода вичерпувала себе, то і непотрібний баласт у вигляді незручних або токсичних партнерів скидався.