Партія «Народна влада», маючи 500 базових організацій, має намір взяти участь у місцевих виборах 31 жовтня ц.р. Лідер партії Йосип Вінський каже, що на майбутню кампанію стоїть завдання - отримати в кожній міськ-і райраді фракцію. «Зрозуміло, не в кожному районі вийде виконати це завдання, але важливо перевірити кадровий потенціал і збільшити нашу впізнаваність серед місцевих виборців», - відзначив Й.Вінський. Партія лівоцентристського характеру «Народна влада» займає вільну нішу евросоціалізму. В перспективі лівоцентристи можуть взяти до 40% всіх голосів, переконаний колишній глава Мінтрансзв'язку і колишній друга людина в Соцпартії Й.Вінський. Про це, а також про адміністративно-територіальну та податкову реформи, він розповів в інтерв'ю РБК-Україна.
РБК-Україна: Чергові місцеві вибори відбудуться на 31 жовтня ц.р. Ви приймете в них участь?
Йосип Вінський: Безумовно. Але головне, що вперше в історії України парламент скасував місцеві вибори і це грубе порушення конституційних прав громадян. А призначення виборів на 31 жовтня - це вибачення перед громадянами за порушення їхніх прав. І ці вибори повинні пройти за законом, який буде на момент призначення чергових виборів. Апеляція до того, що їх не призначають, тому що комусь щось не подобається наявний закон, абсурдна. Вибачте, мені, наприклад, не подобається запропонована редакція закону про місцеві вибори. І багатьом громадянам і партіям він теж не сподобається.
РБК-Україна: Чим краще поточна редакція закону про місцеві вибори? Які недоліки у проекту О.Єфремова?
Й.В.: Мінус чинного закону - неможливість виборця визначатися за конкретного кандидата. Хоча чинний на сьогоднішній день закон є демократичнішим і прозорішим за процедурою, він не допускає нескінченного проведення виборів, на відміну від пропонованого О.Єфремовим, через мажоритарку. Пішов депутат - треба проводити вибори, сталася ще якась ситуація, що позбавила депутата мандата - знову вибори.
РБК-Україна: Нічого в цьому страшного не бачу. Вибори - це демократичний інструмент.
Й.В.: Але це недолік, це системна дестабілізація місцевих органів влади. Стара редакція дозволяла підтягувати депутатів за списком - без додаткових виборних процедур. В цій ситуації вибори проводяться раз на чотири роки, а за новою процедурою їх доведеться проводити хоч кожного місяця.
РБК-Україна: Тобто, Ви вважаєте, що пропорційна система виборів, що склалася після конституційної реформи 2004 р. і вступила в силу в 2006 р., краще від мажоритарки або змішаної системи?
Й.В.: Найгірша система - змішана. Вона зберігає в собі всі негативи і пропорційної системи, і одномандатному системи, не вирішуючи при цьому жодного завдання щодо удосконалення демократії.
Тому я пропоную наступне. Мажоритарка - це азіатський шлях, який ми вже пройшли, і він показав свою неспроможність. Система партійних списків має один істотний недолік - їх закритість. Їх треба відкрити і дати людям можливість голосувати одночасно і за партію, і за прізвище з цього списку. Тоді переможцем буде не №1 або №2 списку, а той, хто набрав більше голосів на певній території. При цьому при пропорціоналка вибори проводяться раз на п'ять років, а не в щоденному режимі.
І депутати від партії «Народна влада» - Г.Задирко, В.Каплієнко та В.Барвіненко - за запропонований О.Єфремовим законопроект голосувати не будуть. Також думаю, що комуністам і литвинівці цей законопроект теж нецікавий.
РБК-Україна: Але законопроект О.Єфремова рухається в руслі, збудованому після формування нової коаліції - на підставі, в тому числі, індивідуального членства.
Й.В.: Але обмеження, що забороняє депутатам самостійно вступати у фракцію і виходити з неї, як на місцевому, так і парламентському рівнях, не було і до цього. Хоча я виступаю за імперативний мандат, жорстку партійну систему. Але сьогодні в Конституції немає положення про імперативний мандат, в силу чого у ВР, наприклад, депутат має повну свободу дій.
А війна, затіяна командою Юлії Тимошенко проти коаліції, це була всього лише боротьба за особисту владу Ю.Тимошенко на посаді прем'єр-міністра або в.о. прем'єр-міністра. Тому сформована коаліція жодним чином не порушила Основний закон, що підтвердив Конституційний суд України (КСУ). І особисто у мене ніколи не було сумнівів, що коаліція сформована легітимно.
А в змішаній системі депутат-мажоритарник може зовсім не вступати ні в яку фракцію або коаліцію. У змішаній системі мажоритарка руйнує сенс політичного структурування суспільства, ламає механізм формування політично відповідальних партій. Тому мажоритарка - це крок назад. Замість того, щоб формувати політично відповідальні структури влади через партії, ми штучно пишемо в одному з положень, що якщо в якомусь районі за рік до виборів партія не зареєстрована як осередку, то вона не має права брати участь у виборах. Це вже повний нонсенс! Партія, маючи всеукраїнський статус, реєструється в Мін'юсті, а місцеві підрозділи проходять процес легалізації або реєструються як місцеві відділення партії. Але реєстрація у партії одна - у Мін'юсті.
Так чиновники під себе будують ситуацію, щоб сепарувати партії. Це положення висунуто абсолютно чітко проти Тігіпко, Яценюка, Гриценка, Вінського, Тягнибока. Старі партії довели країну до ручки, а тепер роблять так, щоб відсіяти молоді партії. Але треба, щоб люди визначали долю партій. Приміром, можна прописати норму, що партія, двічі не пройшла у парламент, знімається з реєстрації в Мін'юсті і починає з нуля. Але це буде базуватися на рішенні людей, а не чиновницьке свавілля.
РБК-Україна: В такому випадку слід знімати прохідний бар'єр, і це теж у свою чергу ускладнить політичне структурування.
Й.В.: У будь-якому випадку, це більш демократично, ніж відсікати партії від участі у виборах, як це намагаються зробити зараз.
РБК-Україна: Якщо говорити про мажоритарку і партійне формування влади, то в законопроекті О.Єфремова написано, що і в одномандатних округах висування ведеться місцевими партійними організаціями. І з точки зору мажоритарної системи це теж абсурдний механізм.
Й.В.: Чому? Це як раз більш-менш логічно.
РБК-Україна: А самовисування, висування по лінії профспілок і громадських організацій, що має сприяти формуванню громадянського суспільства?
Й.В.: Це все філософія. В Конституції чітко записано, що інструментом формування влади є політичні партії.
РБК-Україна: Місцеві ради - це органи політичної влади? Це, швидше, представницькі органи місцевих громад, вони ж не приймають ніяких законів, у нас все ж унітарна, а не федеративна держава.
Й.В.: Ні, не згоден. Місцеве самоврядування - це елемент політичного устрою країни, у них є представницький мандат, вони приймають рішення, які втілюють в життя їх виконкоми. І місцева влада - складова політичної структури будь-якої країни, тому вона повинна формуватися на підставі партій. Подивіться, як формується місцева влада в європейських країнах.
Я, як політик, 15 років рухав партійну систему, був серед тих, хто займався конституційною реформою, просунувши нас в європейському напрямку. Але я спочатку пропонував вибори за відкритими списками. В 2001 р. був на виборах у Польщі, після чого на базі польського закону ми підготували законопроект про вибори до Верховної Ради за відкритими списками, зареєстрували його від СПУ. Але він так і не був прийнятий.
РБК-Україна: Тобто, на Вашу думку, потрібно запровадити два моменти, які покращать ситуацію - вибори за відкритими списками плюс імперативний мандат?
Й.В.: Так, тільки відкриті списки слід визначити законом про вибори, а імперативний мандат прописати в Конституції. Тоді у нас буде чітка партійна система і європейський вектор розвитку. Навіть у Великобританії прийшли до висновку, що треба переходити на партійну виборчу систему, посилити політичний вектор. І не можна розривати систему формування Верховної Ради і місцевих рад, ця система повинні бути спільною. Мери, звичайно, можуть бути і не партійними, вони очолюють місцеву виконавчу владу, а рада - представницький орган. Інакше нам треба повертатися до чистої мажоритарки, і в нас буде система влади баїв або чиновницької номенклатури.
РБК-Україна: До речі, про мера як голову виконавчої влади. Запропонована новація змін до закону про столицю - зробити главою виконавчої влади голови КМДА, але це не обов'язково буде мер, обраний на виборах, а хтось, кого вважатиме за потрібне поставити глава держави. Така ж норма прописана і для голів райрад та голів РДА. Ваша думка з приводу даної ініціативи (інтерв'ю бралося до вилучення цієї норми з законопроекту - РБК-Україна)?
Й.В.: Це дуже погана норма, яка загрожує дуже негативними наслідками. Влада повинна бути єдиною, - як у державі, так і в місті. Міський голова, як і Президент, має бути один. І в Києві, і в будь-якому іншому місті. Я б тільки наполягав на виборах мера в два тури, з рівнем підтримки в другому турі не менше 50%.
Я взагалі вважаю, що глава адміністрації, особливо районної - це абсурд. Всі РДА слід ліквідувати. Немає логіки в тому, що в Білій Церкві, наприклад, є мер, який очолює і міськрада, і її виконком, а в Білоцерківському районі є і рада, і голова адміністрації. І основну адміністративну функцію виконує голова РДА. Чому в місті влада будується за одним принципом, а в районі - за іншим? І тут постає питання підходу до адміністративно-територіальним поділом.
У нас залишилася радянська система адмінтериторіального устрою, яку за 20 років так ніхто і не спромігся реформувати. Не повинно бути сільради як такої. Повинен бути сільський голова, що уособлює місцеву виконавчу владу, а раді там робити нічого. І як тільки ми це зробимо, то відразу зрозуміємо, що базові одиниці - це місто і район, і влада в них повинна структуруватися за одним принципом: райрада і міськрада з їх виконкомами, міський голова і глава району. І все, ніяких РДА та інших держадміністрацій.
РБК-Україна: Де в цій структурі є місце оку государя, роль якого зараз якраз і виконують держадміністрації?
Й.В.: А навіщо воно потрібне, це око государя? Міста-мільйонники від початку обходяться без нього - і нормально. Органи місцевої влади повинні підкорятися Конституції і законам, а більше нікому. У них має бути майно і кошти для роботи з завданнями місцевої громади. А в області має бути префект, який стежить за виконанням законів і свобод громадян на місцях, контролює координацію представництв державних органів влади на місцях.
РБК-Україна: Це французька система, яка починала формуватися в Україні за Леоніда Кравчука, поки не була створена Адміністрація Президента Леоніда Кучми та його вертикаль влади.
Й.В.: Так. І ця система буде зрозуміла. Префект має працювати з Президентом, а не Кабміном, і все буде ясно. А те, що є сьогодні - це абсурд, коли начальник обласного управління охорони здоров'я призначається головою ОДА, а головний лікар обласної лікарні - облрадою.
РБК-Україна: До речі, через півроку закінчується так звана конституційна десятирічка, що відкрилася квітневим референдумом Л.Кучми і закривається ініціативами Віктора Януковича щодо внесення змін до Основного закону. Які у Вас є напрацювання змін до Конституції, окрім вже озвучених - територіально-адмінстративної реформи і введення імперативного мандату?
Й.В.: Я звертаю увагу на Європейську хартію місцевого самоврядування, яка у нас не імплементована. До речі, добре, що регіонали відмовилися від федералізації України. І систему місцевого самоврядування можна поміняти на території всієї країни шляхом конституційної реформи, земельної і бюджетної реформ, ставленням зміни до власності. Найголовніше, повторюся, базові рівні - міста і райони - повинні покривати всю територію країни без виключень.
А сьогодні у нас парадокс: базові рівні - це село і місто. І між ними величезні простори, близько 90% території країни, які знаходяться в управлінні райдержадміністрацій, які не мають представницького мандата, не мають виразних юрисдикційних правил гри
РБК-Україна: Причини опору такого роду реформам абсолютно зрозумілі - відсутність юрисдикційного поля на увазі відсутність зрозумілих законодавчо обумовлених правил гри, отже, створює поле для безкарної корупції.
Й.В.: Абсолютно правильно. І це не буде зроблено, доки не закінчиться період первинного накопичення капіталу.
РБК-Україна: Та скільки ж ще можна накопичувати первинний капітал?
Й.В.: У нас ще залишилася інфраструктура, залишилися земля і надра. У програмі реформ В.Януковича записано, що сьогодні 37% майна знаходяться в держвласності, а має бути 20%. А земля і надра - це набагато більше, ніж усе те, що вже приватизовано. І впровадження нової системи територіально-адміністративного поділу дасть чітке розуміння, хто керує даної територією, і з кого питати за експлуатацію ресурсу.
РБК-Україна: Чи бачите Ви у правлячого режиму політичну волю до такого роду реформ?
Й.В.: Зроблено дуже серйозні, системні декларації, 80% з яких абсолютно вірні. Але не думаю, що за 100 днів перебування при владі уряд може почати глибинні реформи. Але якщо і через рік вони не почнуться, то постане питання: чому? Тобто відповідь на ваше питання зможу дати в січні-лютому наступного року. Реформи кристалізуються в двох речах - у законах і бюджеті, неважливо в якій галузі та сфері. Якщо є закон і фінансування під нього - це означає наявність роботи, а не тільки лише декларацій.
РБК-Україна: Але законодавчі ініціативи уряду вже є. Як Ви розцінюєте проект Податкового кодексу і запропоновану редакцію Бюджетного кодексу?
Й.В.: Це просування вперед. Зрозуміло, що при прийнятті Податкового кодексу треба буде підкоригувати Бюджетний. Тому Податковий кодекс первинний. Я був учасником податкової революції, коли Віктор Пинзеник приходив до парламенту з пакетом документів, але тоді нічого не вийшло. Тому що податки завжди зачіпають глибинні інтереси великого кола людей. І я абсолютний прихильник ухвалення Податкового кодексу. Причому в сьогоднішніх умовах це буде не реформа, а удосконалення податкової системи, бо без адміністративно-територіальної реформи ні податкова, ні бюджетна реформи неможливі, тобто - коли гроші почнуть залишатися на базовому рівні, якого у нас у вигляді села де-факто немає, то буде реальна і будь-яка системна реформа.
Незважаючи на це, Податковий кодекс треба приймати. Бізнес завжди буде незадоволений, оскільки він по природі своїй не хоче платити податки.
РБК-Україна: Про який саме бізнесі Ви говорите?
Й.В.: Про будь-який. У нас однаково погано платить і великий, і середній, і малий бізнес, - у кожному сегменті по 50% в тіні. У малому, до речі, ще більше. І потрібно приймати політичне рішення, щоб в країні з'явився кодекс. А ці стопи інструкцій від податкової - принципово скасувати. Податки повинні бути чіткими, зрозумілими і справедливими.
РБК-Україна: Ключове слово - справедливі. Що Ви вкладаєте в поняття «справедливий податок»?
Й.В.: Він повинен давати рівне навантаження по горизонталі, бути не обтяжливим для бізнесу і однаковим в адмініструванні.
РБК-Україна: Яка роль ПДВ в податковій справедливості?
Й.В.: Ми взяли його в європейців, коли ті боролися зі зростанням споживчих настроїв, з надвиробництвом. А у нас хронічне недовиробництво. Звичайно, цей податок серйозно гасить розвиток економіки країни. Тому перший крок - радикальна мінімізація ПДВ. Другий - відмова від обкладення ПДВ споживчих, соціально-базових груп товарів. У Франції, наприклад, дві шкали нарахування ПДВ, і та, згідно з якою податок менше, використовується для соціальних груп товарів. Навіть такий підхід був би більш вірним, ніж те, що є у нас зараз. В ідеалі, якщо ми знайдемо механізм адаптації наших реалій до європейських норм, який дозволить нам обходитися без ПДВ, від цього податку слід відмовитися, і замінити його на податок з обороту. Це вб'є спекулятивний і посередницький капітал.
РБК-Україна: Але відмова від ПДВ невигідна великим експортерам, які сидять на його поверненні.
Й.В.: І це та проблема, яка не дозволить нам відмінити ПДВ. Занадто високий у нас зовнішньоторговельний елемент у структурі ВВП. Найбільші підприємства, по суті, олігархи, живуть на поверненні ПДВ. Це їх головне джерело заробітку грошей. При цьому ми збираємо ПДВ з усіх груп товарів, тобто - з усього народу. А потім віддаємо його групі експортерів - металургам, хімікам, аграріям. Виходить, держава є механізмом збору податку з усієї країни і повернення його нашим олігархам. Це неправильний механізм, і його потрібно змінювати.
Спілкувався Олексій Алтинов