Життя у вигнанні: як держава намагається вирішити житлові проблеми переселенців

За даними Міністерства соціальної політики, на підконтрольній частині України проживає близько 1,6 млн переселенців з непідконтрольних територій. У відповідь на запит РБК-Україна у відомстві повідомили, що більшість переселенців приїхали з Донецької області – майже 900 тис. осіб, понад 550 тис. – з Луганської і близько 35 тис. – з Криму.

Як повідомляють в Київській міській держадміністрації, у столиці проживає 175 тис. переміщених осіб. В адміністрації відзначають, що в столиці відсутній житловий фонд для поселення переселенців. Це пов'язано з тим, що за останні три роки в Києві не будували соціальне житло. За новими законами забудовники більше не зобов'язані передавати частину житлової площі у власність міста.

У відповідь на запит РБК-Україна в КМДА уточнили, що зараз у Києві є вісім місць компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. В основному, це гуртожитки і пансіонати, де проживають майже 400 осіб. 267 дорослих та 121 дитина. У той же час, за даними позаштатного радника міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб Олександри Магурової, в столиці перебуває 12 місць компактного проживання переселенців. Вона зазначила, що підрахувати кількість переселенців в цих поселеннях досить складно. Частина людей живе, але не реєструється з різних причин.

Інша частина - навпаки, зареєстровані, але не проживають. Радник мінсоцполітики зазначає, що і в Києві, і в інших регіонах у гуртожитках для переселенців проживає менше 0,5% переміщених осіб. Вона також каже, що умови проживання в таких оселях можуть разюче відрізнятися. Але найчастіше в них панує напружена атмосфера. "Однозначно у всіх місцях компактного проживання є багато проблем. Також трапляються конфлікти: між самими переселенцями, або жителями та балансоутримувачами - районними адміністраціями. Причина частково в тому, що людей селили без оформлення будь-яких угод. Крім того, жителі поселень - дуже неоднорідні групи людей. У них живуть і повні сім'ї, і люди з інвалідністю, і одинокі матері з дітьми", - зазначила Магурова.

Як живеться переселенцям?

Щоб побачити на власні очі, як переселенці відчувають себе в компактних місцях проживання, кореспондент РБК-Україна відправився в одне з таких місць у Києві. Гуртожиток знаходиться в тридцяти хвилинах ходьби від станції метро "Лісова". Там один з поверхів багатоквартирного будинку переробили під житло для переміщених осіб. Його не можна назвати гуртожитком у повному розумінні слова, тому що приміщення належить до нежитлового фонду. Колись там знаходився офіс. Це означає, що мешканці не зможуть приватизувати свої кімнати і навіть навряд чи можуть розраховувати на тривале проживання. Людей заселили в 2015 році при сприянні громадської організації "Схід Київ Допомога". Пізніше мешканці самі створили НДО з оптимістичною назвою "Крок у світле майбутнє", щоб від її імені орендувати приміщення. Заступник голови району пішов їм на зустріч. Оренда всього "гуртожитку" коштує близько 6 тис. гривень на місяць, її ділять між мешканцями, в залежності від розмірів кімнати. Варто відзначити, що в будинку проживає близько 40 переселенців.

Біля входу кореспондента РБК-Україна зустріла одна з мешканок – Юлія. Ми зайшли в тісний коридор, захаращений, як в комуналці. Жінка провела невелику екскурсію. На кухні було дві варильні поверхні, на одній з яких готувала обід місцева мешканка, холодильник, кілька столів – все спільне. Душові кабіни та туалети встановив балансоутримувач – київська міськрада. "Ось цю пральну машинку переселенцям подарував один поляк. Інші дві належать окремим мешканцям", - розповідає Юлія. На машинці приклеєний напис: "Не чіпати, або будете платити за ремонт". Жінка пояснює, що мешканці живуть недружно, періодично трапляються конфлікти. Вона заводить нас у свою тісну кімнатку. Зліва диван, праворуч під стелею обладнано спальне місце старшої дочки, під ним стоїть ліжечко молодшої. З двох сторін кімнати два невеликих столи, так що вільного місця практично немає. За словами жінки, раніше тут була пральня переселенців, але її переобладнали. Юлія з двома дочками живе в гуртожитку з травня. До цього вона близько трьох років знімала в приватному секторі половину будинку без зручностей. Оренда будинку коштувала 4,5 тис. гривень. Але зараз Юлія живе окремо від чоловіка, тому не може дозволити собі таке житло. За свою десятиметрову кімнату Юлія платить близько 2 тис. гривень на місяць, включаючи комунальні. Так як молодшій дитині менше року, працювати жінка поки не може, але отримує невелику допомогу по догляду за дитиною і 2,4 тис. гривень "переселенських" виплат на трьох. Цих грошей вистачає, в основному, щоб оплатити житло. В іншому допомагають батьки. Незважаючи на не найбільш комфортні умови проживання, Юлія не планує повертатися в рідний Луганськ, хоча там у неї залишився приватний будинок. "Мого батька і чоловіка через проукраїнську позицію тримали в полоні у "ЛНР". Мені небезпечно туди повертатися. Та й гидко дивитися, що там зараз відбувається", - поскаржилася вона.

Ще одні мешканці гуртожитку - Ганна та Олександр - також поділилися з РБК-Україна своєю історією. Пара разом з чотирма дітьми і мамою Ганни займають дві кімнати, які поділяє довгий, але вузький коридор. Можна сказати, що у них вийшла невелика квартирка. Ось тільки кухню і санвузол подружжя ділять разом з іншими. Своїми силами зробили невеликий ремонт: поклеїли добротні шпалери. Так як живуть в гуртожитку вже більше двох років, встигли обзавестися меблями. В коридорі стоять дві великі шафи. В одній з кімнат – двоярусне дитяче ліжко, а також великий стіл, дві тумби, і навісні полиці – простір, що імітує кухню. Тут же поруч – клітка з папугою. Ганна розповіла РБК-Україна, що приїхали вони з міста Ровеньки Луганської області. Спочатку намагалися зняти квартиру, але зрозуміли, що оренда "з'їсть" весь сімейний бюджет. Крім того, мало хто хотів здавати житло переселенцям, та ще й з дітьми. Сім'я має статус малозабезпеченої і отримує відповідну допомогу, а також виплати для переселенців. Олександр торгує побутовою хімією і отримує "мінімалку". В цілому бюджет сім'ї становить близько 7 тисяч гривень. Крім того, Ганна іноді по кілька годин в день підробляє в перукарні. Як зазначила жінка, купити житло вони собі дозволити не можуть. Подружжя чуло про програму, в рамках якої держава може оплатити половину вартості квартири. За їх словами – це мало не єдиний шанс отримати власне житло. "Ми стежили за цією програмою, але, на жаль, гроші з бюджету поки так і не виділили", - поскаржилася Ганна. Олександр додав, що вони хотіли б хоча б приватизувати кімнати, в яких живуть, але це неможливо, так як приміщення відноситься до нежитлового фонду.

У Світлани з чоловіком і сином теж дві невеликі кімнати. На місці однієї з них раніше був коридор, але подружжя поставило стіну з гіпсокартону і двері. Їх житло виглядає тісним, але затишним. Вони переїхали ще в лютому 2014-го. Зараз у родині заробляє тільки батько, мати поки в декреті із семирічним сином, крім цього отримують соціальні виплати. "На жаль, я не можу знайти роботу на повний день, тому що дитину потрібно відводити в школу, потім забирати, та й не хочеться залишати одного. Я чекаю, поки він трохи підросте, а поки трохи підробляю", - розповіла вона РБК-Україна. Світлана додала: їм пощастило, що чоловіку вдалося зберегти роботу в "Укрзалізниці". На Донбасі він був слюсарем, і його перевели на аналогічну посаду в Київ. "У нього стаж досить великий, сім років, але зарплата все одно маленька. Звичайно, нам не вистачить цих грошей, щоб придбати житло", - поскаржилася жінка. По приїзду в Київ подружжя сподівалися заселитися в гуртожиток для залізничників. Але виявилося, що там живуть одні чоловіки. "Чоловік намагався знайти нову роботу з житлом, але виявилося, що сім'ям службове житло ніде не дають", - підкреслила Світлана. Настрій у сім'ї не найоптимістичніший, вони подумують повернутися в рідне Дебальцеве. Навіть незважаючи на те, що їхній будинок повністю зруйнував снаряд. "Якщо найближчим часом нічого не зміниться в кращу сторону, ми поїдемо. Можливо, будемо жити разом з батьками", - поділилася Світлана.

Які перспективи?

На 2017 рік для переселенців прийняли програму "Доступне житло". Планувалося, що при покупці житла переміщені особи будуть сплачувати лише половину вартості, а інші витрати покриє держава. Але обіцяних 2 млрд гривень з бюджету так і не виділили. Через те, що програма не виконувалася, переселенка з Донбасу, лідер громадської організації "Мій дім юа" Юлія Дрюк-Ілляшенко пішла на радикальні заходи. Вона влаштувала десятиденне голодування під будівлею Кабінету міністрів, яке підтримали й інші переселенці.

20 вересня уряд пішов на поступки переселенцям і спростив умови участі в програмі. По-перше, Кабмін продовжив програму на 2018 рік. Крім того, скасував для переміщених осіб квартирний облік з прив'язкою до місця реєстрації. Адже раніше складалася абсурдна ситуація: людей відправляли в окуповані Донецьк, Луганськ, Горлівку, Макіївку ставати на квартирний облік. Тепер головною умовою участі в програмі буде відсутність житла на "материковій" частини Україні. Також на пільгову купівлю житла можуть розраховувати і ті переселенці, чиї будинки на підконтрольній території були зруйновані в результаті АТО.

Як зазначила радник міністра з тимчасово окупованих територій Олеся Цибулько, у постанову внесли ще одну важливу зміну - була збільшена можлива вартість житла. Наприклад, раніше за програмою один квадратний метр не міг коштувати більше граничної вартості квадратного метра загальної площі житла, встановленої Кабміном у 2012 році. Наприклад, квадратний метр у київській квартирі не міг коштувати більше 8 тис. гривень. Як відомо, таких низьких цін на ринку вже немає. Уряд збільшив коефіцієнт вартості нерухомості. Наприклад, для Києва ціна за квадратний метр може досягати 15 тис. гривень. Цибулько прогнозує, що в бюджеті на 2018 рік повинні закласти 1 млрд гривень на програму для переселенців і бійців АТО. За її словами, більшість депутатів підтримують це рішення і його також схвалив парламентський комітет з питань будівництва.

Як розповіла РБК-Україна Олеся Цибулько, держава також подбає про незахищених переселенців та надасть їм соціальне житло. До кінця року Міністерство з тимчасово окупованих територій планує доопрацювати та внести на розгляд Кабміну відповідний законопроект. "Пенсіонери, люди з інвалідністю та багатодітні сім'ї отримають безкоштовне соціальне житло. Це буде стосуватися тих верств населення, у яких немає заощаджень і можливості оплатити навіть половину вартості житла", - підкреслила радник міністра. Варто зазначити, що згідно з документом, переселенці зможуть отримати соціальне житло у власність тільки після кількох років проживання. Таку можливість отримають лише ті люди, у кого є нерухомість на підконтрольних територіях. Їм доведеться віддати будинок або квартиру в зоні АТО, в обмін на нове житло. Якщо згаданий законопроект набуде чинності, у створенні соціальних будинків візьмуть участь міжнародні донори. Так, німецький державний банк Kreditanstalt für Wiederaufbau планує виділити в 2018 році 25,5 млн євро на ці потреби.