Головлікар "Охматдиту" Ірина Садов'як: Нам дуже важко побудувати стратегію розвитку лікарні, не маючи нового корпусу

З 2011 року Україна намагається побудувати новий лікувально-діагностичний комплекс найголовнішої дитячої лікарні країни - "Охматдиту". Спочатку планувалося, що у клініки з'явиться новий корпус площею 67 тисяч квадратних метрів та вартістю 1,8 млрд гривень через три роки. Очікувалося, що після розширення щорічно в "Охматдиті" змогли б лікуватися в цілому 25 тисяч дітей замість 18 тисяч, як це відбувається зараз. Але на якійсь результат можна буде розраховувати принаймні через шість років. Про те, на якому етапі перебуває будівництво нового корпусу "Охматдиту", про перспективи впровадження реформи охорони здоров'я на рівні клініки і зарплатах медперсоналу в інтерв'ю РБК-Україна розповіла головний лікар національної дитячої спеціалізованої лікарні МОЗу "Охматдит" Ірина Садов'як.

- Чому ви вирішили брати участь у конкурсі на головного лікаря?

- Я з Івано-Франківської області, очолювала лікарню у Коломиї. Це велика лікарня, у структурі якої було дуже багато установ і дуже багато працівників. Але, звичайно, це вторинний рівень надання допомоги, і цим відрізняється лікарня Охматдит від тієї установи, яку я очолювала. Напевне, є спільні проблеми. Вони полягають в тому, що систему охорони здоров'я треба змінювати. Там серйозною проблемою була відсутність зарплати, тут - наші лікарі не мають такої проблеми. Тобто фонд заробітної плати забезпечений і навіть в можливостях нашого фонду, коли є економія зарплати, ми можемо максимально тим працівникам, які несуть досить велике навантаження, якимось чином в рамках закону доплатити. Але мені б дуже хотілось, щоб закон (про медичну реформу, -ред.) почав діяти, і щоб ми скористались законом про автономізацію, бо це дає більше права керівнику не по тих нормах і тарифних сітках виплачувати зарплату, а робити трошки інші умови оплати. Лікар, чи медична сестра, чи санітарка будуть отримувати зарплату за той обсяг наданої допомоги, яку вони надають.

- Які у вас враження були, коли ви сюди прийшли? Що вас здивувало? Чого не було, на що ви розраховували?

- Коли я йшла на конкурс, то працюючи довгий час у медицині, розумієш з чим стикаються лікувальні установи і лікарі. Ну і можливо те, що десь я відчула, що є проблема щодо спілкування лікаря з пацієнтом, тому я націлила свою презентацію на те, що я би хотіла змінити філософію закладу, відносини між лікарями і пацієнтами, відносини в колективі, щоб в першу чергу це був пацієнт, до якого ти ставишся з любов'ю як до власної дитини.

- Яким чином ви це зміните?

- Це насправді дуже складно. По-перше, я намагаюсь бути прикладом того, що до пацієнтів і батьків треба бути уважнішим. Але у дуже багатьох лікарів є психологічне виснаження організму, бо ти завжди стикаєшся з дуже серйозними проблемами. Я іноді говорю з нашими лікарями і медсестрами, всі прекрасно знали який вибрали фах. Нам вистачає терпіння, коли ми в приватній установі. Той самій лікар, який є в державній установі, і як тільки він переступає поріг приватної клініки, то він якимось чином себе інакше поводить. Його там мотивують, і це одна з тих серйозних проблем. Мотивація – це зарплата, нормальні умови, забезпечене робоче місце. На жаль, нормальні умови перебування дітей і роботи нашого персоналу я вважаю, що ніяк не відповідають цьому рівню надання допомоги. Не можуть діти знаходитись в таких палатах, не можуть лікарі працювати при відсутності іноді необхідного обладнання, і ще стан будівель. Мені б хотілось дуже швидко це змінити, але я розумію, що швидко це не буде.

Ірина Садов'як: "Мотивація лікаря - це зарплата, нормальні умови, забезпечене робоче місце" (фото Віталій Носач, РБК-Україна).

- На якому етапі зараз будівництво нового корпусу? Обіцяли першу чергу здати літом, обіцяли потім восени, і я так бачу, що в цьому році не здадуть.

- В нас зараз відбувається дуже багато робочих груп за участю Міністерства охорони здоров'я і Кабінету міністрів, всі служби мають намір і бажання це завершити. Мова йде про здачу першої черги будівництва, що десь уже в березні 2018 року повноцінно запрацює центр радіології (відділення променевої терапії, - ред.), де на лінійному прискорювачу (пристрій для боротьби зі злоякісними новоутвореннями, - ред.) буде надаватися допомога дітям.

- Але частина обладнання була вже закуплена в минулі роки. Про яке нове обладнання ми ще говоримо?

- Закуплено було лінійний прискорювач, ПЕТ КТ. Що стосується ПЕТ КТ, там дуже складний процес, я не готова вам говорити про те, що було раніше і чому так сталось, але зараз ми на етапі домовленостей про монтаж. Також закуплено сучасне МРТ, яке також, надіюсь, запрацює в березні.

- Перша черга буде розрахована на лікування онкології?

- Ні, в першу чергу це буде розраховано на діагностику. Призначення лінійного прискорювача – променеве лікування, тому тут буде пацієнт, який буде приходити на цю діагностику і на проведення лікування, а ПЕТ КТ - виявлення на ранніх стадіях онкологічної патології. Крім того, в першій черзі у нас буде розміщено Центр крові, який забезпечує виготовлення препаратів крові, і також референс-лабараторія, яка буде проводити лабораторні обстеження донорів.

- Чи вірно, що підрядник, який будує в цьому році, кошти не отримав, чи отримує з затримками, і чи тендер на будівництво лікарні в наступному році вже проведений?

- Ці питання доречніше ставити самому державному підприємству (мова йде про державного замовника - держпідприємство "Укрмедпроектбуд", - ред.). Але з травня Охматдит є розпорядником коштів на другому рівні. Вони дають замовлення на відкриття асигнувань, ми відправляємо лист у Міністерство охорони здоров'я, тоді йде відкриття асигнувань. Про те, який відсоток профінансовано, вам варто порозмовляти все ж таки з державним підприємством.

- Якщо ця будівля повністю буде введена в експлуатацію, що буде з іншими будівлями Охматдиту? У вас тут дуже багато корпусів, вони старі, в них важко лікувати в сучасних умовах…

- Згідно попередній стратегії розвитку, яку розробляв Охматдит, є відділення, які ми маємо розвивати, а є відділення, які немає необхідності збільшувати. У нас в будь-якому випадку залишається хірургічний корпус. Ми будемо намагатись зосередити все в одній будівлі, особливо всі хірургічні, операційні напрямки, неонатологічні відділення (відділення надає медичну допомогу новонародженим дітям, у яких виявлені патології, - ред.). Деякі будівлі залишаться функціонувати під деякі відділення. У нас буде можливість вивільнити площі, можливо гуртожиток для персоналу. На жаль, плинність кадрів на сьогодні є, особливо медичних сестер. Звичайно, за таку зарплату їм не зовсім зручно працювати, доїжджати далеко додому. І можливо кадрові питання можна було б вирішити, якби у нас на території був гуртожиток. У нас є велика поліклініка на вулиці Стрітенській, я вважаю, що це абсолютно не раціональне використання коштів. Це дуже велика будівля, і на неї йдуть серйозні енергозатрати. Консультативна поліклініка має знаходитись на території Охматдиту. Наша поліклініка найвищого рівня, там є вузькопрофільні спеціалісти, але вона виконує функцію дільничної поліклініки по місту Києву, хоча ми знаємо, що на території Києва є, по-моєму, 11 дитячих лікарень.

- Така ситуація у Києві складається, що Охматдит дуже часто виконує функцію первинної і вторинної допомоги, ледве не з бронхітом до вас звертаються. Це нормальна ситуація. Так буде і надалі, на вашу думку? Чи ви якось відмовитесь від функції первинної допомоги?

- Це не може бути притаманно національній лікарні, яка надає допомогу дітям на найвищому рівні. Напевно, проблема в тому, що треба реформувати систему охорони здоров'я. Вторинний і третинний рівень допомоги є дорогим, тут зосереджені висококваліфіковані працівники, тут вже ті серйозні захворювання, які потребують серйозних витрат. Я у певній мірі пишаюсь тим, що всі хочуть потрапити в лікарню Охматдит. Це означає, що тут персонал досягнув того рівня, що всі намагаються потрапити сюди на консультацію. Це приємний момент. Але дійсно рано чи пізно нам треба рахувати гроші, і ми розуміємо, що для простої консультації педіатра можна звернутись до свого сімейного лікаря, а лікар, який тут працює над важкою хворобою, не буде витрачати час для цього. Але навіть якщо він буде витрачати цей час, то за додаткову оплату. Оця розбалансованість, коли в нас є багато лікувальних установ, у тому числі і дитячих лікарень, які не несуть того повноцінного навантаження по певних причинах – не готова матеріальна база, немає професійних кадрів, немає обладнання, і вони автоматично йдуть туди, де це є. Але той же час, ми утримуємо ті лікарні, платимо зарплату, платимо за енергоносії, це ті видатки держави, які необхідно раціонально використовувати.

На сьогодні у нас пацієнти звикли потрапляти напряму до лікувального закладу вищого рівня, і ніхто їм у цьому відмовити не може. Ми все рівно маємо хоч і важко, але налагодити цей процес, щоб кожен пацієнт мав свого сімейного лікаря. І тільки сімейний лікар зможе скерувати його в ту чи іншу лікарню. Якщо він скерує його в Охматдит, значить ми будемо розуміти, що це дитина дуже складна, у якої певна патологія не може бути діагностовано на першому та другому рівнях. Тут уже їй держава гарантує все безкоштовне, бо це така дитина, яка цього потребує. Цей перехідний момент буде дуже складним. У нас є час до 2020 року.

Ірина Садов'як: "Я пишаюся тим, що всі хочуть потрапити в лікарню" Охматдит "" (фото Віталій Носач, РБК-Україна).

- До вашого призначення, а може й зараз, часто лікарі Охматдиту призначали дуже багато додаткових лабораторних обстежень у приватних клініках і лабораторіях. Чи можете ви підтвердити, що так було, і якщо було, чи зміниться ця ситуація?

- Це те, що я говорила, що коли до лікаря потрапляє пацієнт, який мав звернутись до свого дільничного лікаря, який скерує його на аналіз крові чи якісь елементарні аналізи. Чому, можливо, йде такий дубляж, бо людина, минаючи перший рівень, приходить у стаціонарний заклад. І нею, не маючи обстежень, займається вторинний чи третинний рівень. Мені здається, що коли здійсниться реформа, то цей контроль буде чіткіший, бо пацієнт буде розуміти, що, якщо він іде просто так, то має за це платити. Якщо лікар сумнівається у встановленні діагнозу, і він розуміє, що для встановлення йому потрібен додатковий метод обстеження, то десь він його і призначає. Якщо його скеровують у приватну клініку, значить логічно, що в державній клініці або немає можливості це зробити, або немає того реактиву, якщо це лабораторія.

Дуже багато скарг навколо Охматдиту з приводу закупівлі ліків для онкогематології, щодо корупційної складової, і я пішла ознайомитись з цим відділенням. І коли я спілкувалась з батьками без лікарів, питала, які витрати вони несуть для того, щоб полікувати свою дитину. Це дуже серйозні витрати, деколи це не підйомні витрати, незважаючи на те, що є державні поставки онкологічних препаратів. Я почула про таку проблему, що батьки крім того, що допомагають нам підшукувати донорів, лікарі для того, щоб обстежити донорів і гарантувати безпечність донорської крові, направляли у приватні лабораторії для того, щоб на певні віруси обстежити, і батьки на кожного донора витрачали по 700-800 гривень тільки на одного донора. Звичайно це лягало тягарем на батьків у фінансовому плані.

- Відділення онкогематології – це те відділення, в якому найбільше проблем. Могли б ви сказати яке майбутнє чекає на це відділення, які у вас плани щодо його реорганізації чи реформуванню. Якщо не помиляюсь, керівниками цього відділення є Світлана Донська і Олег Рижак. Яке, на ваш погляд, майбутнє у цих спеціалістів?

- Їх прізвища звучать частіше всього, бо Світлана Донська колись була позаштатним спеціалістом МОЗ, завдяки цій людині приймались рішення щодо закупівель. А Олег Рижак – це відділення трансплантації кісткового мозку, це на сьогоднішній день болюча тема, і мені б хотілося, щоб держава зробила все  для того, щоб наші діти не їхали за кордон лікуватись, а ця допомога надавалась в Україні. І щоб держава не витрачала гроші за кордоном, а розвивала службу в Україні. Оскільки гематологічна служба розвивається, там є дуже багато молодих людей, хороші результати щодо лікування, прогнозування дітей, які лікувалися у цих відділеннях. Там найнижчий показник летальних випадків у Європі, що свідчить про фаховість.

Те, що стосується корупційної складової, що б ми там не говорили, цим мають займатись правоохоронні органи, довести це або спростувати. Звичайно, є дуже багато проблем з поставками самих ліків, а чи вони пов'язані тільки з одною особою – мені важко сказати. Зараз іде підготовка кадрів. Я намагаюсь донести своїм колегам, що за госпіталізацію ніхто не може брати грошей, за лікування не може брати, використовувати можливості лікарні для своїх власних потреб категорично недопустимо. Якщо буде доведено, що людина чимось зловживала, то, звичайно, така людина буде звільнена. І як керівнику дуже складно, я не хочу керуватися чутками.

- А правоохоронні органи розслідують якісь справи щодо ось цих відділень ваших?

- Якихось документів чи листів від правоохоронних органів я не отримувала.

- Нещодавно було дослідження Центру з протидії корупції по закупівлям ліків, наприклад, препарат "Ноксафіл"(використовується для лікування грибкових захворювань), його закупили міжнародні організації, в тому числі для Охматдиту. Охматдит запевняв, що його використає вчасно, але цього не сталося, і тепер є проблема з його поверненням виробнику. І з цим же препаратом друга проблема, фонд "Таблеточки" звертався до своїх міжнародних колег, котрі сказали, що цей препарат не використовується у світі. Можете сказати що тут правда і що ні, і чи було якесь внутрішнє розслідування?

- По внутрішньому розслідуванню колеги мене переконують, що дійсно був такий лист, де гарантували використання цього препарату. Зараз ми проводимо розслідування разом з МОЗ про те, що коли давався цей лист, то розраховували на інший термін придатності препарату, а він був обмежений. Є дуже багато листів з Охматдиту, які писали про перерозподіл даного препарату, бо бачили, що встановлений малий термін придатності. Коли ми бачимо, що термін придатності закінчується, ми зв'язуємося з регіонами і запитуємо, в кого є потреба. Звичайно це обурює громадськість, і мене як головного лікаря. Тому що я точно знаю, що в регіонах є проблеми з препаратами. І коли в карантинну зону йдуть життєво необхідні ліки, якими могли скористатись діти з регіонів, то це є просто ганебно. Ми зараз маємо зробити все для того, щоб ці питання врегулювати. Сьогодні у нас прямий зв'язок з ПРООН та МОЗом, які закуповують препарати, і намагаємось вже розподілити ліки правильно, щоб всі регіони їх отримали.

- А цей препарат використовується у світі? Він є у міжнародних протоколах? Якщо ні, то взагалі чому ми його купляли на 12 мільйонів гривень?

- Я не можу вам з упевненістю сказати. Але в МОЗі працювали і працюють експерти, які розробляють номенклатуру препаратів та відповідно рекомендують їх до закупівлі.

- 2020 рік прийде і як зміниться до цього часу Охматдит? Які відділення скоротяться, а в яких стане більше обладнання, більше лікарів. Ви маєте якийсь прогноз?

- Я точно знаю, що ми будемо розвивати онкогематологію, бо це те, що сьогодні вкрай необхідно державі, і це та ніша, яку заповнив Охматдит, і тут є професіонали, люди, які зможуть цю допомогу надавати. Крім того, це й онкологічні ліжка. Зараз ми вже десь п'ять таких місць ввели. Це пов'язано з тим обладнанням, на якому ми будемо працювати - це ПЕТ КТ і лінійний прискорювач. Звичайно, тут є відділення неонатологічні, це всі види хірургічної допомоги. Це те, що буде розвиватись, для цього не потрібно збільшувати кількість ліжок, для цього просто треба правильно розподілити функції.

- Може зараз існує якийсь дефіцит приміщень чи лікарів?

- Так, зараз у нас дефіцит приміщень, тому нам дуже важко стратегію побудувати, не маючи нового корпусу. Наша нова стратегія розвитку дуже підв'язана під здачу будівлі. Якщо у нас сьогодні є три приймальних відділення, то взагалі це має бути одне відділення невідкладної допомоги. У наш травмпункт, не зважаючи на те, що у місті є свій травматологічний центр, щодобово поступає 80-90 дітей. Десь приблизно стільки ж дітей поступає на екстрену хірургію. Що стосується політравм, це наш рівень допомоги, тут його проконсультує кожен спеціаліст, який буде необхідний. Але сьогодні у нас повільно розвивається нейрохірургічна служба, але ми все ж таки плануємо відкрити окремі нейрохірургічні ліжка. Тому що, по суті, тільки ми беремося за таку допомогу дітям малесенького віку. І десь при здачі наступної черги корпусу заплановано саме таке обладнання, яке дасть змогу нашим спеціалістам оперувати дітей різного віку. Ще сьогодні є така проблема, як орфані (рідкісні, - ред.) захворювання, вони дуже складні. Кількість дітей, які потребують такої допомоги, росте.

- Ви плануєте розширити відділення?

- В нас немає такого відділення, але у нас є спеціалісти, які займаються цією проблемою. Ці всі діти знаходяться у різних відділеннях до встановлення діагнозу. Але є ще такий важливий момент - "Охматдит" на рівні України на сьогодні є і залишиться координуючим центром серед регіонів. Як це буде в плані реформи – я ще не готова сказати.

Ірина Садов'як: "У наш травмпункт щодоби надходить 80-90 дітей" (фото Віталій Носач, РБК-Україна)

- Як ви можете оцінити професійний рівень лікарів, медсестер, і скільки зараз середня зарплата у лікаря і медсестри, а скільки вона буде після реформи? Я розумію, що ви не можете сказати зараз точно, але хоча б якісь приблизні розрахунки можете назвати…

- Те, що тут працюють фахівці, це однозначно, і я не хочу, щоб люди піддавали це сумніву. Те, що ми тут виховуємо молодих спеціалістів – так. Я завжди кажу, що для лікаря важливий стаж роботи, тому що це досвід. І молодих хірург не може бути повністю готовий приступати до складних операцій. На сьогодня середній рівень зарплати – вісім тисяч гривень. Але зараз це лише за рахунок того, що є багато вакантних посад, які були відкриті під відкриття нового корпусу. Ми маємо можливості в межах фонду зарплати давати людям надбавки, премії, вони всі, як правило, працюють на півтори ставки, і за рахунок цього мають трошки кращу зарплату. Я розумію, що коли запрошую до себе спеціалістів працювати, це недостатньо для того, щоб мотивована людина прийшла в лікарню. Тому тільки переходячи на інші рівні господарювання, тобто та ж автономізація закладу, маючи певні кошти, які ти можеш спланувати, тоді можна заплатити фахівцям. Мені б хотілось, щоб у нас кожен лікар отримував хоча б 20 тисяч гривень. Але ж є лікарі, які отримують 7-8 тисяч, і їм важко тут працювати, вони не можуть заробляти більше, і це обмежує бажання прийти сюди.

- А те, що такі низькі зарплати, це приводить, напевно, до дефіциту кадрів. І може ви помічаєте, що ваші лікарі десь за кордон переїжджають?

- Більше всього це, в першу чергу, помітно з медичними сестрами. І плинність кадрів серйозна, особливо, коли це важке відділення. І більше всього шкода, що це вже підготовлені медичні сестри, бо не кожна медсестра може бути операційною.

- А скільки вони зараз отримують?

- По-різному. Якщо це цілодобовий пост, реанімаційне відділення, з усіма надбавками і преміями деколи вона може отримати і сім, і вісім, і дванадцять тисяч гривень. А деякі отримують по 2,6 тисячі гривень. Це залежить від того, на якій ділянці людина працює. І я помітила, що всі, хто навчені, хто пройде у нас важкий курс навчання, їх з радістю забирають приватні клініки, і вони з радістю туди йдуть, тому що там трошки легші умови праці і більша заробітна плата. Більше я стикнулась з тим, що вони йдуть у приватні установи, а не виїжджають за кордон.

- У вас зараз немає електронного обліку пацієнтів і ліків, які ви отримуєте?

- Немає. Це якраз одна з проблем, я намагалась найшвидше впровадити облік, але поки що ми дуже невеликими темпами рухаємось. Це те, що дасть можливість більш якісно приймати управлінські рішення, і це дасть більший контроль за обліком медикаментів. Ми будемо знати, що на кожному посту медсестра буде мати програму, в яку вона буде вносити дані на кожного пацієнта. Тоді ми й зменшимо корупційну складову. Але ми розуміємо, що багато треба для забезпечення робочих місць – потрібні комп'ютери, потрібні сервери. Ми працюємо над цим, але поки що повільно.

- Є якісь конкретні плани коли це може запрацювати, і скільки вам потрібно коштів на це?

- Ми ще не вийшли на те, яка саме сума потрібна, ми якраз в процесі проведення цієї інвентаризації. Щодо автономізації, то це також не швидкий процес, шість-сім місяців це забере точно. Є законодавство, яке забезпечує поетапне впровадження. Я готую до цього колектив, і мені важливо, щоб колектив розумів що відбувається. А для цього з колективом треба розмовляти і пояснювати. Ніколи нічого не впроваджується, поки люди не поінформовані, і поки ті, хто буде брати участь у цьому, не будуть зацікавлені.

- Як ви вважаєте, можливо, доцільно приватизувати Охматдит? В приватних лікарнях менеджмент чомусь ефективніше працює, ніж у державних.

- Ні, такого не буде, щоб установу приватизували. Але, що буде в подальшому, це і передбачає реформа. Ми зробимо все для того, щоб в рамках реформи не пацієнт платив за все, а державний замовник. І він буде перераховувати ці кошти на лікарню для лікування пацієнта.

- Чи є у вас проблеми з доступністю дитячих форм ліків? І у світі уже тенденція переходу від внутрішньовенних до інших видів ліків, більш комфортних для дітей. Ви будете міняти систему по прийому ліків?

- Що стосується дитинства, то тут недоцільні внутрішньом'язові маніпуляції. Щодо форм випуску, то, можливо, це питання не зовсім до мене, але я стикнулась з тим, що коли ми робимо якесь замовлення, то є препарати, які важче дітям ввести таблетовано, щоб проковтнути, особливо маленьким. Є певні вимоги до форми випуску препаратів. Це все прописується в тендерній документації, і цього варто дотримуватись.

- Чи плануєте ви проведення клінічного аудиту? І що це вам дасть?

- Так, я зверталась. У мене навіть у контракті записано, що має бути аудит господарської діяльності і медичної. Звичайно, є внутрішній аудит, у нас є група людей, ми дивимося протоколи, якість надання медичної допомоги, різні конференції, де ми проводимо аналіз. Хто б його мав проводити, що б це було якісно – я не знаю. Я зверталась до МОЗ, оскільки у мене це є в контракті. Зараз поки що такий аудит ще не проводився. І немає роз’яснення, хто в державі може проводити такий аудит.

- Чи не вважаєте ви, що в Україні, в Охматдиті дуже багато заліковують антибіотиками? Чи плануєте ви якусь реформу зменшення кількості антибіотиків?

- Я завжди говорю про те, що десь треба аналізувати саме дотримання міжнародного протоколу. Бо це є світова практика і якась норма. Я думаю, ви читали пост МОЗ про те, як лікувати вірусну інфекцію. І повірте, що більшість людей, які його читають, не говорячи вже про медиків, категорично проти того, що коли людина захворіла, їй же треба обов'язково щось вколоти, дати якийсь антигістамін, антибіотик. Але цього не треба робити. І от зараз МОЗ публікує таку інформацію, і я з впевненістю хочу вам сказати, що більшість лікарів з цим не погоджується. Але ж вони б мали розуміти, що це є доказова медицина, що при тих чи інших захворюваннях цього не треба робити, а при ускладненнях мали б бути антибіотики.

- Як вам працюється з МОЗ, чи часто з ними зустрічаєтесь, чи допомагають вам вирішувати проблеми?

- Напевно, завдяки тому, що вони повірили мені, то ми один одному допомагаємо. Якщо ми бачимо, що якісь є проблеми, я звертаюсь у міністерство, і я за цей час ще не бачила ні однієї людини, яка би не допомогла чи відмовила. Зараз співпраця щодо лікарських засобів, щодо їх перерозподілу, раціонального використання. Дуже багато є випадків, коли треба пришвидшити, бо у нас бюрократична машина працює, то іноді різними шляхами ми це пришвидшуємо. Що стосується аудиту, то я зараз сподіваюсь на допомогу МОЗ. Що стосується залучення різних благодійних організацій, різних фондів, на сьогоднішній день до нас дуже багато звертаються саме за дорученням МОЗ, і всі вони приходять в Охматдит, знайомляться, і є вже багато напрацювань щодо перспективи співпраці з різними фондами.