Голова представництва ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт: Ми розподілимо по світу 2 млрд вакцин від COVID-19

– Сьогодні (інтерв'ю було записане в понеділок 13 липня, – ред.) світ оновив коронавірусний антирекорд. За добу ВООЗ зареєструвала 230 370 нових випадків. Чому пандемія не йде на спад, вжитих заходів недостатньо?

– Якщо ми подивимось на пандемію з глобальної точки зору, то побачимо, що з’являється все більша кількість заражених. Також побачимо, що пандемія відбувається у двох географічних регіонах – Північній та Південній Америці та Європі.

Хоча велика кількість захворювань стається в Америці і Європі, там вже почали послаблювати карантинні заходи. В країнах, де контроль за захворюванням знаходиться не на належному рівні, ми спостерігаємо підвищення кількості заражених. І так, якщо ми подивимось на світову ситуацію, загалом кількість випадків зростає, але в деяких країнах, які були в змозі утримати вірус, можуть послабити карантинні заходи.

Моя думка – що вірус залишиться з нами щонайменше в найближчому майбутньому. Цей вірус – те, про що ми будемо розповідати своїм дітям та онукам, та казати, що пам’ятаємо 2020 рік, який був дуже складним.

– Найближче майбутнє? Ми можемо прогнозувати, коли пандемія закінчиться?

– Я думаю, ні в кого немає такої магічної кулі, щоб зробити прогноз. Дуже багато залежить від нас. Бо, якщо ми будемо належним чином дотримуватись гігієни рук, фізичної дистанції; якщо бачитимемо у наших рідних симптоми і будемо добиватися належного тестування, тоді ми зможемо утримати вірус.

Це дозволить призупинити його розповсюдження: спочатку скоротити передачу вірусу в громадах, серед населення, а потім утримати поширення на рівні кластерів і обмеженої кількості випадків. Водночас ми дізнаємось, як лікувати це захворювання, і всі чекають на вакцину.

Якщо до кінця 2020 року з'явиться і надійде в серійне виробництво хороша кандидатна вакцина; якщо будуть дотримані всі умови; тоді, можливо, до кінця 2021 року її отримають люди, які знаходяться в групі ризику і найбільше потребують захисту. Але поки що нам треба зрозуміти, як налагодити щоденне життя у безпечний спосіб.

Пригадую, як у лютому говорили: “Ну можливо за кілька тижнів це закінчиться”, але зараз ми говоримо про місяці та роки до кінця пандемії.

– Який середній відсоток смертності від коронавірусу у світі за даними ВОЗ? І чи взагалі ця статистика релевантна, зважаючи на велику різницю у кількості тестувань в різних країнах?

– Перш за все, якщо говорити про глобальну статистику смертності, дуже важливо, щоб всі країни належним чином повідомляли про летальні випадки. Також важливо, щоб всі постраждалі були належним чином продіагностовані. Якщо ми подивимось на різноманітні дані щодо смертності у всьому світі – вона складатиме близько 2-3%, але ці цифри змінюються в ході розвитку пандемії.

Також важливо розуміти, що від країни до країни дані відрізняються. Якщо у людини позитивний результат, або є симптоми, а саме задуха, низький рівень кисню у крові, потрібно забезпечити її медичною допомогою та киснем.

У медпрацівників має бути необхідне обладнання та ресурси, а також актуальні статистичні дані. Але ми маємо розуміти, як тлумачити ці дані. Тому одне з наших завдань – забезпечити, щоб усі міністерства охорони здоров'я та органи, які займаються статистикою, робили свої підрахунки в однаковий спосіб.

– Наприклад, в Ізраїлі, який має одну з найрозвинутіших мереж тестування коронавірусу, рівень смертності 1,1%. І переважно серед людей літнього віку. І владі Ізраїлю важко пояснити, чому потрібно посилювати карантин.

– Я думаю, зараз ви торкаєтесь найважливішого питання для всіх країн – розширення кількості тестувань. Такі країни, як Ізраїль, Данія, Естонія – ці країни є добрим прикладом розширення тестування.

Такий підхід дозволяє підраховувати всі підозрювані випадки, а також відправляти осіб з позитивним результатом на самоізоляцію, не госпіталізуючи без потреби всіх і кожного. Також вдається контролювати спалах і отримувати набагато кращу статистику, з якої зрозуміло справжній рівень смертності, захворюваності тощо.

– Чи потрібні були жорсткі карантинні заходи спочатку і чи потрібні вони зараз?

– Перш за все, кожна країна вживала дещо різних заходів. І сила карантину в різних країнах відрізнялась. Якщо країна, яка вжила таких заходів, використала цей час, для того, щоб розширити тестування, навчити медпрацівників, забезпечити засобами індивідуального захисту, то для неї такі заходи були цінними.

Але ми не можемо жити таким чином у карантині все життя. І тому епідеміологи мають дотримуватись дуже тонкого балансу: з одного боку послаблювати карантинні заходи, а з іншого – контролювати, щоб спалах не розростався.

Наприклад, якщо ми говоримо про поширення вірусу серед населення, як це відбувається в Україні, то можна гуляти в парку, на свіжому повітрі – це добре і цілком прийнятно, але за умови дотримання фізичного дистанціювання. Втім, коли 100 людей знаходяться одночасно на невеликому просторі, то це недобрий підхід. Тому нам потрібно зважувати баланс. Це в якійсь мірі залежить від нас.

– В середині березня українців загнали у свої квартири, не дозволяли ходити в парки і сказали, що не можна виходити з власного житла, крім екстрених випадків. Було пояснення від головного санітарного лікаря Віктора Ляшка, що людей хотіли налякати, щоб вони більше відчули небезпеку.

– Ну в нас було багато обговорень (з українським урядом, – ред). Навіть пам’ятаю часи, коли у парках були обмотані лавки. Це був заклик через надзвичайну ситуацію. Але ми також бачили, що деякі країни навіть не дозволяли дітям і літнім людям залишати свої домівки близько місяця.

– Оцініть ситуацію з коронавірусом в Україні після останнього місяця зростання кількості заражених? Чи готова країна до послаблення карантину?

– Ми маємо зважати на те, що Україна стала поступово послаблювати обмеження. Ввела адаптивний карантин. Це має офіційно тривати до кінця липня. Важливо розуміти, що відбувається по всій України. Ми спостерігали подібне і в інших країнах. Думаю, Україна готова послабити деякі заходи. Але ми повинні ретельно слідкувати, як це відбувається на обласному, районному та місцевому рівні.

Вчора дивився на статистику, такі регіони, як Львів, Львівська область, Чернівці, Закарпаття, Рівне – вони відповідають за половину всіх випадків. Тобто на національному рівні ми можемо послаблювати карантин, але в таких регіонах ці заходи мають бути посилені. Є потреба в місцевій адаптації. В деяких областях карантинні заходи були більш суворі, ніж у Києві.

Тому зараз важливо, щоб в областях не було зростання кількості заражених. Ми повинні послаблювати карантин, пильно контролювати ситуацію, але, як ми бачили в інших країнах, ситуація може вийти з-під контролю, і, можливо, доведеться повернутися до попередніх заходів.

– Чи правильно послаблювати карантин, коли МОЗ заявляє про неготовність області до таких дій. Оцініть ситуацію в областях, які вже послаблюють карантин?

– Таку ж ситуацію ми спостерігали і в інших країнах, де практикують децентралізацію влади. Тобто, коли на центральному рівні видаються рекомендації для країни, але на місцевому рівні адміністрації ухвалюють власні рішення, ґрунтуючись на своїх критеріях.

Я знаю, що постійно йде діалог між МОЗ та обласними комітетами та штабами для того, щоб діяти в узгоджений спосіб. Але погоджуюсь: коли щодня читаю про ситуацію в регіонах України, то в мене теж є питання, чи не зарано ми послаблюємо карантин? Чи маємо ми рухатись в такому напрямку?

Рішення про карантинні заходи мають ухвалюватись впродовж наступних не тільки тижнів, а й місяців. Можливо, до кінця 2020 року. Ми як Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендуємо, щоб вони ухвалювалися якомога ближче до людей, там, де вони живуть.

– За вашими спостереженнями, ріст показника інцидентності пов’язаний зі збільшенням кількості тестувань? Чи з тим, що люди почали зневажливо ставитись до карантинних заходів?

– Поки що зарано говорити, що саме є причиною. Я думаю, що це комбінація обох причин. Сьогодні ми можемо проводити 13 тисяч ПЛР тестів, три місяці тому це була 1 тисяча. Тобто спроможність щодо тестувань підвищилася, і найважливіше, що вона підвищилась у всіх областях.

Ми повинні ще більше інвестувати в розширення тестування. Україні потрібно не 13 тисяч тестів, а в кілька разів більше. В той же час, якщо ми подивимося на поведінку людей, то побачимо, що вони стали набагато розслабленішими.

Я бачу, як на вулицях люди гуртуються не тільки із сім’ями, але й із друзями, з якими довго не бачились, і відстань між ними менше одного метра. Відкриті ресторани, люди сидять занадто близько один до одного, і це, звичайно, становить певні ризики. Тому, якщо все продовжуватиметься в тому ж руслі, то, я думаю, кількість випадків буде зростати не лише завдяки розширенню тестування, але й через поведінку людей.

Якщо також ми подивимось на людей, які перехворіли на COVID-19, або в яких родичі перехворіли чи знайомі, то вони більш насторожені стосовно таких заходів безпеки. Але поведінка молодих людей часто доволі ризикована.

– Зі всіх захворілих в Україні п’ята частина це медики. Це означає що медична система в Україні провалила тест на коронавірус?

– Ну я б сказав так: що якщо ми подивимося на початок епідемії в Італії та Іспанії, то з усіх, хто захворів на коронавірус, там 20% були медичні працівники. Я вчора дивився дані, в Україні зараз цей показник становить близько 16%.

Але також важливо розуміти, що ця цифра зросла через те, що у медичних закладах розпочали тестувати медичних працівників, щоб переконатись, що вони не інфіковані, не заражені COVID-19. Тобто частково ця пропорція вказує на те, що одну з груп ми тестуємо більше.

Це все про систему охорони здоров’я та профілактику інфекцій і інфекційний контроль. Що ми спостерігаємо, який ми урок вивчили з епідемії COVID-19, так це те, що в Україні і країнах Європи необхідно підвищити увагу до профілактики інфекції та інфекційного контролю. Ми вже звикли лікувати хронічні захворювання, але зараз нам потрібно повертатися до базових речей.

Сьогодні ситуація покращилася у лікарнях, де лікують COVID-19. Це також відзначають наші спеціалісти, які відвідують їх, зустрічаються з лікарями. Лікарі стали набагато більше обізнані щодо профілактики інфекції та інфекційного контролю.

Але зараз також важливо зробити все, щоб люди не інфікувалися коронавірусом в інших медичних закладах, які відвідують, наприклад, з приводу діабету, або захворювання серця, гіпертонії, психічних захворювань.

Важливо охоплювати й інші служби охорони здоров’я. Бо раніше ми вивчали, як адаптуються системи первинної медико-санітарної допомоги України, і більшість лікарів проводили телеконсультації. Але зараз вже пройшло 4-5 місяців, і людям потрібно відвідувати лікарів у медичних закладах, проходити консультації тощо. Медичним закладам потрібно також поступово відкриватися для таких пацієнтів.

Якщо при цьому буде зростати кількість випадків коронавірусу, то чи може забезпечуватися належне лікування цих випадків?

– Чи вже достовірно відомо зі скількома видами COVID-19 зіткнулося людство, звідки пішла інфекція та коли з'явився нульовий пацієнт?

– Наразі всі дуже зайняті реагуванням на спалах коронавірусу, але й ми прагнемо дізнатися більше про цей вірус. Тому має велике значення те, що буквально вчора двоє наших колег поїхали до Китаю. Один із них – експерт у ветеринарній медицині, а інший – епідеміолог. Важливо, щоби вони зрозуміли, звідки це все почалось.

Скажімо так: є одна із гіпотез, що природним резервуаром коронавірусу є кажани. Але коронавіруси – це дуже велике сімейство, і вони вражають як тварин, так і людей.

– Є також гіпотеза, що нинішній коронавірус схожий на 95% з вірусом 2000-их років і далі він був доведений людьми до тієї форми, яку ми бачимо зараз.

– Ми також чуємо багато різних історій, але я думаю, що найважливіше знайти наукові дані, наукові факти стосовно того, звідки цей вірус з’явився. Це необхідно для того, щоб потім успішно йому протистояти.

– Як людство зміниться після коронакризи? Очільник ВООЗ сказав, що її наслідки відчуватимуться десятиліттями.

– Дуже багато залежить від того, яким буде рівень солідарності та підтримки у суспільстві, і як людство зможе об’єднатися, щоб протистояти коронавірусу.

Інколи ми стикаємося з такими випадками протекціонізму, як, наприклад, в Україні під час першої евакуації з Уханю, і бачимо, які конфліктні реакції це викликає у суспільстві. Але якщо подивитися на кращу сторону людства, воно може об’єднатися задля протистояння цьому вірусу. Якщо ми вивчимо ті уроки, з якими стикнулися впродовж цієї пандемії, я думаю, що ми зможемо, скажімо так, вийти на новий рівень.

Звичайно, ми маємо напрацювати певний досвід стосовно громадського здоров’я і взагалі системи охорони здоров’я. Винайти вакцину. Ми також спостерігаємо співпрацю лікарів та медичних працівників з інших країн, ми бачимо як лікарі з Ізраїлю, Німеччини, Франції допомагають Україні та один одному, і я вважаю, що якщо ми будемо підходити до пандемії з цього боку, то зможемо жити у кращому світі після неї.

– Людство набагато легше об’єднується через економічні наслідки коронакризи. Ситуація з протестами по всьому світу це підтверджує.

– Результати досліджень по COVID-19, які ми проводили в Україні, показують, що люди головним чином стурбовані, перш за все, тим, щоб не заразитися, або не втратити когось із близьких людей, а економічні причини стоять вже на третьому місці.

Звичайно, відкриваються кіоски, магазини, ринки. І це зрозуміло, бо люди мають якимось чином заробляти собі на життя. Але все це має відбуватися у розумний спосіб, треба пам’ятати про людей, які протистоять вірусу на передовій. Якщо вони захворіють, якщо ми їх втратимо, тоді будуть проблеми у всіх.

Економічні, соціальні питання є однаково важливими, як і питання громадського здоров’я. Вони не повинні суперечити одне одному. Навпаки, нам потрібно щоб працювали фабрики, щоб були відкриті магазини, щоби діти ходили до школи. Але все це не повинно бути причиною відновлення спалаху коронавірусу.

– Коли буде вакцина від коронавірусу? У яких країн, станом на сьогодні, процес з пошуком вакцини є найбільш продуктивним?

– Зараз у світі проводиться близько 700 випробувань, 22 вакцини проходять клінічні випробування у таких країнах як Великобританія, Китай, США, Німеччина, Південна Корея, Японія і Канада. Тобто дослідження тривають.

Декілька вакцин, а саме ті, які розробляються у Китаї та Британії, зараз знаходяться на третій фазі клінічних випробувань. Саме третя фаза досліджень стосується безпеки. Вона перевіряється на десятках тисяч людей.

– За яким принципом ВООЗ пропонує розподіляти вакцину, коли вона з'явиться? Які соціальні групи та країни в пріоритеті?

– ВОЗ співпрацює з Коаліцією інновацій у забезпеченні готовності до епідемій, а також з організацією GAVI. Завданням цієї співпраці є розподіл двох мільярдів доз цих вакцин по світу. З них один мільярд має бути спрямований до країн із низьким та середнім рівнем доходу.

Наразі тривають дискусії, яка країна має бути першою. Пріоритетними групами можуть бути медичні працівники, люди з супутніми захворюваннями, ті, кому за 65 років. Якщо виробництво буде збільшене й перевищить два мільярди доз, то ми зможемо розподілити більше вакцин. Наша роль як ВООЗ – сприяти розробці таких критеріїв і допомогти з розподілом вакцини серед країн.

– Будуть певні списки черговості по країнах? В який з них потрапить Україна?

– Всі ці подробиці ще не обговорювались. Цей діалог розпочався минулого місяця.

– Якщо ми говоримо про два млрд доз вакцини, то хто їх буде виробляти і за чиї кошти?

– Ми наразі не можемо відповісти. З чотирьох кандидатних вакцин ми не знаємо, яка саме буде прийнята як головна. Фінансування передбачається комбіноване: частково це буде гуманітарна допомога, буде підтримка країн із середнім та низьким рівнем доходу. Можливо, деякі використовуватимуть також власні ресурси.

– Як на це вплине відмова США фінансувати ВООЗ?

– Це процес, що триває. Як я пам’ятаю, США надали документи стосовно припинення своєї діяльності у ВООЗ. Це відбулось 6 липня. Розгляд документів ще триватиме близько року. Але ми продовжуємо співпрацювати з США з 1948 року, з самого початку заснування організації.

У нас є хороші колеги та партнери, агенції, з якими ми налагодили співпрацю, в тому числі і в Україні. Я думаю, що цей аспект має дві сторони: перш за все, як проходитиме розгляд пропозиції США щодо їх виходу, та як світ буде реагувати на пандемію.

– Який, станом на сьогодні, обсяг невиконаних Україною у попередні роки фінансових зобов'язань перед ВООЗ? За рахунок чого організація планує компенсувати внески США?

– Якщо говорити про Україну, то внесок України на два роки – 2020/2021 – становить 273 тисячі доларів. Але також в України існує і попередня заборгованість. Вона має її погасити, щоби мати право голосу на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я.

– Наскільки велика заборгованість?

– Якщо говорити про загальну суму, то це 6,7 млн доларів. Сплачуватись цей борг буде частками, протягом 2020-21 років.

Але хотів би подякувати українському уряду, бо за минулі роки Україна сплатила певну суму – 15,7 млн доларів. І залишилась уже менша частка. І це дійсно відбулось завдяки Міністерству охорони здоров’я України, МЗС та Мінфіну. Це допоможе Україні повернутись та отримати право голосу на Асамблеї, в різних агенціях ООН.

– Як взагалі у ВООЗ відреагували на рішення США щодо припинення фінансування?

– Сполучені Штати були давнім та щедрим другом ВООЗ, і ми шкодуємо про рішення президента Сполучених Штатів про вихід з ВООЗ. Наша спільна робота допомогла зберегти життя і покращити здоров’я сотень мільйонів людей в усьому світі.

ВООЗ отримує фінансування з двох основних джерел – із встановлених внесків держав-членів та добровільних внесків, які сплачують вони та інші партнери. Крім того, ВООЗ і Фонд ООН спільно з партнерами започаткували перший у своєму роді Фонд солідарності для допомоги в боротьбі з пандемією нової коронавірусної інфекції COVID-19, у межах діяльності якого було зібрано майже 224 млн доларів США.

Ще однією важливою подією став всесвітній віртуальний концерт One World: Together At Home ("Єдиний світ: удома разом"), що зібрав понад 127 млн доларів США для реагування на COVID-19.

Водночас ВООЗ і надалі здійснюватиме заходи реагування на COVID-19 та іншу свою діяльність у повній відповідності з цілями і принципами Стратегічного плану забезпечення готовності і реагування (СПЗГР).

– ВООЗ звинувачують у допомозі Китаю у приховуванні масштабу епідемії на її початку. Наскільки політика впливає на діяльність організації?

– ВООЗ залишається незалежною від будь-якого недержавного суб’єкта і прагне надавати країнам поради для забезпечення захисту права на охорону здоров’я для всіх. ВООЗ почала реагувати відразу після оголошення уряду Китаю від 31 грудня 2019 року, який повідомив про випадки пневмонії в Ухані. За підсумками ретельної перевірки та оцінки ризиків, 5 січня 2020 року ВООЗ випустила звіт про ситуацію та розіслала його країнам і організаціям.

– Чи будуть в організації проводити розслідування через можливе приховування поширення коронавірусу на ранніх стадіях?

– Під час брифінгу з державами-членами 9 липня Генеральний директор ВООЗ оголосив про створення Незалежної групи із забезпечення готовності і реагування на пандемію, покликану оцінити заходи, що вживаються в світі у відповідь на пандемію нової коронавірусної інфекції COVID-19.

Роботою групи спільно керуватимуть колишній прем’єр-міністр Нової Зеландії Хелен Кларк і колишній президент Ліберії Елен Джонсон-Серліф. Це оголошення стало відповіддю на історичну резолюцію 73-ої Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, в якій вона закликала ВООЗ розпочати незалежну і всебічну оцінку уроків, отриманих під час реалізації міжнародних заходів у галузі охорони здоров’я для реагування на COVID-19.

– Чи існують сьогодні ліки від коронавірусу?

– Наразі у нас немає жодного лікарського засобу, який би лікував COVID-19. Але відбувається багато клінічних випробувань і ми тренуємось кожного тижня. У межах дослідження “Solidarity” (воно проходить в багатьох країнах) ми бачимо, що деякі засоби мають ефект. Але немає одного такого, який би повністю лікував.

Насправді існує каскадний підхід. Цей підхід з одного боку стосується постачання кисню, а з іншого – тих лікарських засобів, які використовуються. Багато з цих лікарських засобів проходять клінічні випробування. Але лікарі випробовують різні підходи.

– Коли очікувати другої хвилі коронавірусу в Україні? І світі?

– Як ми вже говорили – статистика зростає. Ми ще знаходимось в стадії росту епідемії. Тобто ми спостерігаємо то зменшення, то збільшення кількості випадків. Але є різниця між країнами, а у випадку України – між регіонами.

Мене часто питають, чи ми знаходимось на другій хвилі, чи на третій. Я сказав би, що нам краще зосередитись на контролі епідемії. А вже, можливо, в наступному році ми зможемо підрахувати, скільки було цих хвиль.

– Чи виправдана жорстка реакція урядів на пандемію та паніка населення? Як на ці процеси впливають соцмережі?

– Спалах COVID-19 і реагування на нього супроводжувалися масивною "інфодемією" – надмірною кількістю інформації, частково вірної і частково ні, в умовах якої людям складно знайти варті довіри джерела і надійні рекомендації, коли вони їх потребують.

Під час останньої пандемії грипу в 2009 році ми не спостерігали такого поширення різноманітної інформації, бо тоді в світі ще не розпочався "вибуховий" розвиток цифрових каналів, який зрештою створив умови для простого доступу і користування медіа. Так, соціальні мережі докорінно змінили те, як органи охорони здоров’я доносять рекомендації з охорони громадського здоров’я для захисту від COVID-19, і те, як люди отримують відповідну інформацію.

Ми також спостерігаємо це в Україні, де новини поширюються каналами в Telegram і Viber, а щоденні брифінги для преси Міністерства охорони здоров’я можна переглянути у Facebook.

ВООЗ активно реагує на поширення дезінформації про нову коронавірусну хворобу – проводить регулярні прес-конференції та створила платформу, на якій спростовуються міфи і хибні уявлення. Ми також започаткували оперативне інформування в Google за допомогою режиму SOS Alert, що активується при пошуку інформації про коронавірус і на сторінці результатів у верхній частині видає посилання на інформацію ВООЗ.

Ми налагодили партнерську співпрацю з платформами (в тому числі Google, Twitter, Facebook, Messenger, Instagram, LinkedIn, WhatsApp, Youtube, TikTok та ін.), щоб виявляти й обмежувати поширення дезінформації і краще охоплювати відповідні аудиторії.

Ми підтримуємо країни, і зокрема Україну, у вивченні поведінкових чинників на основі спеціальної методології Behavioural Insights, яка дає змогу оперативно, гнучко та з оптимальними витратами відстежувати рівень поінформованості, сприйняття ризику, моделі поведінки і рівень довіри серед населення.

– Ну і останнє, скоріше філософське питання. Існує теорія, що через такі хвороби природа просто регулює популяцію людства. Чи пов'язано це з перенаселенням?

– Це справді філософське питання. Ми дійсно є часткою природи. І завжди навколо нас існували інфекції, деякі з яких схильні до пандемічного розвитку. Я думаю, що ключовим пріоритетом для нас є контроль епідемії: щоб зменшити циркулювання інфекції до кластерів, а згодом до окремих випадків. І вже потім поговоримо, наскільки природа намагається контролювати нашу популяцію.