Без інвесторів та інвестицій реформа української газової галузі - порожній звук. Тому новий газовий ринок в Україні - це, в першу чергу, створення умов для приходу іноземних інвестицій, а значить чесної конкуренції, простих і прозорих правил для всіх, незалежно від форми власності.
Без інвесторів та інвестицій реформа української газової галузі - порожній звук. Тому новий газовий ринок в Україні - це, в першу чергу, створення умов для приходу іноземних інвестицій, а значить чесної конкуренції, простих і прозорих правил для всіх, незалежно від форми власності.
Будь-якого інвестора повинні "вразити" фінансові підсумки роботи приватних підприємств у секторі розподілу природного газу за 2014 - 2015 роки: загальний збиток за цей період склав 5,6 млрд гривень (2,2 і 3,4 млрд гривень відповідно). І зовсім навпаки йдуть справи у державних компаній, представлених на вітчизняному ринку природного газу. Їх фінансове становище в 2015 році значно покращилась порівняно з 2014 роком.
За останні два роки чітко проявилася "радянська" генеральна лінія держрегулювання в газовій галузі. Це коли затверджені для держкомпаній тарифи дозволяють їм отримувати прибуток і збільшувати зарплати, а тарифні рамки для недержавного сектору "стимулюють" там тільки хронічні збитки, дефіцит капіталу та відплив кадрів.
Дійшло до того, що колегам з приватного сектора поспівчував глава "Нафтогаз України" Андрій Коболєв, який зауважив: "Зараз заробляють облгази на постачання газу дуже мало… Тому ніхто особливо не рветься на цей ринок".
У свою чергу, європейські експерти просто дивуються. "Для операторів розподільчих мереж в Євросоюзі зазвичай рентабельність встановлена на рівні до 10%. І відсутність прибутковості в цьому секторі обмежує приплив інвестиції в українські мережі", - сказав експерт іспанської консалтингової компанії AF-Mercados Фотіс Томаидис. В ході проведеного ним з працівниками дослідження тарифного регулювання в Україні та у низці країн Євросоюзу зроблено висновок про те, що "капітальні витрати українських операторів невисокі із-за тарифних обмежень, а також відсутність стимулів для компаній інвестувати в мережі, впроваджувати інновації".
У той же час у державної компанії "Укртрансгаз" рентабельність на окремих ділянках роботи перевищує 15% - наприклад, така прибутковість зафіксована в тарифах при транспортуванні на транзит газу для точок входу і виходу.
Чим пояснюється такий перекіс? Насамперед, це пов'язано з дивною державної регуляторної політики – фактично, мова йде про дискримінацію недержавних підприємств. Механізм простий: так як діяльність з розподілу природного газу регулюється виключно державними органами, то фінансовий результат (прибутковість або збитковість) роботи підприємств цієї галузі повністю залежить від економічної обґрунтованості затверджених для них тарифів на розподіл газу.
протягом останніх років при розрахунку тарифів на розподіл держава вперто повторює одні і ті ж помилки: встановлює завищені, занадто оптимістичні планові обсяги розподілу природного газу. Але в реальності споживання газу скорочується вже четвертий рік поспіль, тому "плановий оптимізм" веде, по-перше до заниження тарифу, по-друге, оператори газорозподільних систем об'єктивно не в змозі зібрати заплановану "тарифну виручку". Наслідки очевидні - збитковість таких підприємств. Різні підходи при затвердженні тарифів наочно демонструє і показник рентабельності, який держава закладає в тарифах:
Є ще причина виникнення збитків – це занижені норми споживання газу для споживачів без лічильників, встановлені Кабінетом Міністрів України. Популізм призвів до того, що фактичні витрати і пов'язані з цим втрати виявилися істотно вищими від тих, що були закладені в розрахункових тарифах.
Наочно демонструє політику подвійних стандартів державний підхід при плануванні граничних втрат і витрат природного газу в газопроводах (слід звернути увагу на вражаючу різницю в протяжності магістральних і розподільних мереж):
Хоча в дослідженні AF-Mercados зазначено, що "вік і поганий технічний стан ділянок розподільної системи в Україні ведуть до значних витоків газу і технологічних втрат. Гостро необхідні інвестиції для заміни частин розподільних мереж".
Вражає різницею в підходах існуюча практика затвердження в тарифах середньої заробітної плати працівникам державних і приватних підприємств. З даних ВГО "Енергетична асоціація України" слід, що з більш ніж чотирьох десятків газорозподільних компаній тільки в одній середня заробітна плата знаходиться на рівні середньої для промисловості України. У всіх інших вона істотно нижче, що веде до відтоку кадрів і зниження загального рівня кваліфікації. У середньозважений тариф на розподіл в 2015 році була врахована зарплата на рівні 4 442 гривень, а на 2016 рік - 3 279 гривень. Але навіть при минулорічному рівні оплати праці загальна чисельність працівників сфери газорозподілу скоротилася за рік з 59,5 тис. до 56 тис. осіб.
На цьому тлі державний «Укртрансгаз» явний фаворит і виглядає навіть «трохи по-закордонному» - досить згадати, що керівництво компанії заявило, що в цьому році середня заробітна плата працівників досягне рівня 11 400 грн. Що ж стосується офісу «Нафтогазу», то зарплати там вже на рівні країн Центральної Європи.
Наведені приклади показують особливий державний підхід до недержавних газорозподільних компаній при реалізації регуляторної політики на ринку природного газу вже протягом тривалого часу. Така практика робить неможливим виконання підприємствами інвестиційних програм, що ставить під загрозу безпеку розподілу та постачання природного газу. "Все ж європейська практика держрегулювання полягає в застосуванні "пряника", а не "батога" - як у нас. Тобто необхідно впроваджувати стимулююче тарифоутворення в газорозподілі з рівнем прибутковості близько 15%", сказав партнер Grant Thornton Ukraine Карен Оганесян.
Поки ж деякі хронічно збиткові підприємства вже стикаються з проблемами при наданні якісних і безперебійних послуг з газозабезпечення, своєчасне реагування на позаштатні ситуації. Складається враження, що державна політика свідомо спрямована на доведення до фінансової неспроможності і банкрутство таких компаній. Фактично, це крок за кроком руйнує газорозподільний сектор, що знижує здатність інфраструктурної підтримки економіки - простіше кажучи, просто руйнує її.