Ера електромобілів: прихована загроза для України

У першому кварталі 2015 року продаж електромобілів в Євросоюзі зріс більш, ніж удвічі - до 24,6 тис. одиниць. У той же час, загальний продаж автомобілів в ЄС зріс лише на 8,6%. Сьогодні електромобілі займають частку лише в 0,7% від загальної кількості проданих автомобілів в ЄС. Але тренд на поступове заміщення традиційних машин на електромобілі вже очевидний.

Так, лідер галузі Tesla Motors тільки нарощує виробництво (на 55% у першому кварталі) і пропонує нові інноваційні продукти, наприклад, - портативні акумулятори, здатні накопичувати електроенергію від поновлюваних джерел та електромереж.

Здавалося б, яке відношення до всього цього має Україна, і чому зростання кількості електромобілів може представляти загрозу для нас? Україна не належить до країн-експортерів нафти і падіння валютної виручки країні, начебто, не загрожує. Навпаки, менше валюти потрібно буде на імпорт палива. Але не все так просто.

Наша країна зараз робить ставку на сільське господарство, яке має стати локомотивом зростання економіки. Важливим споживачем зерна є біопаливна промисловість.

Так, у США понад 40% урожаю кукурудзи переробляється в етанол. В ЄС третина від обсягів споживаних рослинних олій поставляється на заводи з виробництва біодизеля.

Очевидно, що при повсюдному поширенні електромобілів необхідність у біопаливі істотно знизиться. Виробництво біоетанолу і біодизеля прибуткове тільки при високих цінах на нафту. Поширення електромобілів ж сприятиме падінню споживання нафти і відповідно зниженню цін в довгостроковій перспективі.

У той же час, і в Європі, і в США вже лунають заклики скоротити держпідтримку біопаливної галузі. Соціальний ефект від використання біопалива далеко не очевидний. Попит на зерно як сировину для біопалива призвів до зростання цін на продукти харчування у світі, що не сприяло вирішенню проблем бідності і голоду в країнах, що розвиваються. У електромобілів таких побічних ефектів немає, а значить, з точки зору користі для суспільства, логічніше було б спрямувати заходи держпідтримки на електромобілі.

Неважко уявити, що буде з світовим та українським сільським господарством. Світовий попит на зерно і олію істотно скоротиться, ціни, відповідно, впадуть. Доходи українських аграріїв знизяться, а разом з ними і надходження валюти в країну.

Безумовно, висока родючість українських земель дозволить українським аграріям вижити і захистити свої позиції на світових ринках. Але чи агросектор зможе залишатися локомотивом розвитку країни в майбутньому.

Без модернізації та збільшення конкурентоспроможності української промисловості, наші "локомотиви" будуть продовжувати стояти на зупинці.
І тоді всі досягнення технічного прогресу, яке дозволить скоротити споживання сировини, наприклад зерна або сталі, буде для нашої країни прихованою загрозою.