Економічно обґрунтований тариф - вигадка пострадянського простору

З сьогоднішнього дня ми всі змушені значно збільшити свої витрати на комунальні послуги. Природний газ з 1 квітня для населення подорожчав у 3,3 рази, а теплова енергія в середньому на 60-70%.

З сьогоднішнього дня ми всі змушені значно збільшити свої витрати на комунальні послуги. Природний газ з 1 квітня для населення подорожчав у 3,3 рази, а теплова енергія в середньому на 60-70%. Тарифний регулятор пояснює, що зростання цін на послуги ЖКГ викликане необхідністю економічного обґрунтування тарифів. З чого формується економічно обґрунтований тариф і як підвищення цін на комуналку вплине на якість послуг, розбиралося РБК-Україна.

Витрати за звичкою

Діюча система тарифоутворення на комунальні послуги дісталася Україні у спадок ще з радянських часів. У неї закладено простий принцип формування собівартості комунальних послуг на підставі:

- обліку усіх витрат підприємств-монополістів на виробництво;

- транспортування і постачання ресурсів і енергії кінцевому споживачеві.

Виправданість витрат підприємств комунальної енергетики та водоканалів перевіряє галузевий регулятор - Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Вважається, що така методика тарифоутворення повинна стимулювати підприємства до скорочення видаткової частини.

Однак, виходить навпаки. Монополісти щорічно нарощують обсяги витрат на виробництво і поставку послуг.

Найбільш витратною в структурі тарифів є оплата енергоносіїв. За даними учасників ринку, частка природного газу у вартості теплової енергії, яку населення отримує у вигляді послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, становить понад 60%. А електроенергія займає до 80% у собівартості водопостачання.

На другому місці за витратами комунальних підприємств варто фонд оплати праці - до 20% собівартості послуг.

На третьому - витрати на ремонт, обслуговування і утримання обладнання, амортизаційні відрахування, закупівля хімікатів, реагентів (близько 20%).

Не варто забувати, що діюча формула враховує і витрати попереднього періоду, таким чином, "неефективні витрати" зберігаються з кожним наступним тарифним переглядом. Втім, перевірити наскільки ці дані є обґрунтованими, споживачеві складно.

Структура тарифів хоч і повинна оприлюднюватися на офіційних сайтах підприємств, більшість найбільших монополістів її не оприлюднюють.

Причина - відсутність чіткого нормативного припису з боку регулятора і комерційна таємниця, на яку посилаються монополії.

Крім витрат собівартості, у тарифи закладена рентабельність, рівень якої обмежений для підприємств національним регулятором. Рік тому межа прибутковості для комунальної енергетики та сектору водопостачання не перевищувала 12%. Зараз НКРЕКП визначає рівень рентабельності для кожного підприємства окремо - він не виходить за рамки діапазону 10-15%.

Стримували до збитків

Такий порядок тарифоутворення відомий як метод "витрати плюс". Він є єдиним для всіх сегментів галузі ЖКГ і закріплений урядовою постановою №869 від червня 2011 року. У документі чітко прописано, що у тарифах повинні враховуватися планові і поточні виключно економічно обґрунтовані витрати.

Зобов'язання по встановленню тарифів, що тільки покривають витрати собівартості, було закріплено і в законі про профільний регулятор - Нацкомпослуг у 2012 році (зараз НКРЕКП), однак фактично не виконується.

"Раніше всі хотіли бути хорошими політиками, тому тривалий час тарифи не підвищувалися. Але у нас всі ці роки була інфляція, на яку необхідно було проводити індексацію, враховувати девальвацію національної валюти. Крім того, підприємства не дуже активно у цей період працювали над підвищенням своєї ефективності, тому буде певна різниця покриватися з держбюджету", - сказав РБК-Україна член НКРЕКП Андрій Герус.

В результаті, за даними Мінрегіону, тарифи на теплову енергію, що діяли до 1 квітня, покривали витрати на їх виробництво і поставку в середньому на 60-65%, а на водопостачання - на 70%.

Теплоенергетики, які працюють для населення, купують газ не за ринковою, а за пільговою ціною, яка досі становила 1309 грн за тис. куб. м. За даними оператора ринку, регулятор дозволяв враховувати в тарифі ще більш низьку ціну - не більше 980 грн за тис. куб. м.

Енергетики неодноразово скаржилися, що вартість газу та електроенергії для побутових споживачів значно нижча ринкової вартості, за різними оцінками - в 2,5-3 рази. Дотації з держбюджету на покриття тарифної різниці щорічно складають близько 10-15 млрд грн. Але з них за підсумками року реально виплачується не більше 5 млрд грн.

Втім, така ситуація цілком влаштовує владу всіх часів і каденцій. Не винятком є і чинний парламент.

Так у лютому Рада ухвалила законопроект, яким мала намір дозволити регулятору встановлювати тарифи нижче рівня окупності при узгодженні їх з Кабміном. Цей документ ветував Президент Петро Порошенко, під чиєю юрисдикцією знаходиться тарифний регулятор.

Офіційні дані свідчать, що наявність політичної складової у комунальних тарифах призвела до плачевних результатів для галузі. Збитки комунальних теплоенергетичних підприємств перевищують 16 млрд грн, заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" на березень 2015 року становить 20,9 млрд грн (з урахуванням попередніх періодів), а збитки самого газового монополіста за підсумками першого кварталу можуть скласти 20,6 млрд грн.

Заплатимо за все

Виправляти ситуацію влада починає, коли потрібно отримати допомогу у міжнародних фінансових структур. Тому, через штучне заниження тарифів, їх зростання завжди виглядає стрибкоподібно.

Підвищення вартості газу, тепла, води та електроенергії в середньому на 50-60% в квітні-травні 2014 року виявилося недостатнім. І з 1 квітня поточного року на українців чекає небувале зростання вартості комуналки. Так тарифи на природний газ зросли в середньому в 3,3 рази - до 3,6 грн за куб. м, якщо щомісячний обсяг споживання не перевищує 200 куб. м, а понад - 7,18 грн за куб. м.

Вартість електроенергії в середньому для всіх категорій, диференційованих за обсягом споживання зросла від 18,8% до 50%. На 40-50% подорожчала вартість холодної води, а за гарячу воду і опалення доведеться платити на 72% більше.

Влада обіцяє ще один тарифний стрибок вже в травні. За підсумками року, в середньому енергетичні тарифи зростуть на 285% - порівняно з минулим роком.

У Мінрегіоні оцінили, що в середньому за опалення українцям в залежності від розміру квартирної площі доведеться віддавати в місяць від 800 до 1000 грн. Десь у 500-600 грн будуть обходитися витрати на електроенергію і користування холодною водою. Не варто забувати, що в ці суми не входить оплата за утримання і прибирання під'їздів, прибудинкових територій, обслуговування ліфтів та вивезення сміття.

"Тарифи треба було піднімати давно - це не викликає сумнівів. Однак, викликає сумніви інше. Наприклад, навіщо диференціювати вартість газу за категоріями споживання при відсутності повноцінного комерційного обліку. Тобто, як перевірити, скільки газу насправді спожив абонент?", - сказав директор Фонду цільових екологічних інвестицій Олексій Хабатюк.

Не світле майбутнє

У НКРЕКП відзначають, що приведення до економічно обґрунтованої вартості дозволить у подальшому оптимізувати роботу комунальних підприємств. "Щоб підприємство розвивалося, йому необхідно покрити свою собівартість і закласти певні кошти на інвестиції в розвиток", - сказав Андрій Герус.

Він зазначив, що комісія проводить консультації з експертами з приводу показників, які варто враховувати в економічно обґрунтованих тарифах. "Одні підприємства закладають у витрати відсотки за залученими кредитами, інші - ні. Хтось вважає, що відсоток рентабельності повинен бути 3%, хтось - 5%, наприклад. Рентабельність тарифна закладається тим, у кого є валютні кредити, щоб підприємства могли повернути кошти, які вони залучали в ЄБРР і Світового банку", - пояснив Герус.

За його словами, далі комісія має намір вводити нові методики тарифного регулювання, які дозволять відійти від витратної схеми, і перейти до стимулюючого регулювання, при якому підприємства зможуть отримувати дохід на інвестований капітал.

"Ми зараз працюємо над тим, щоб вже з 1 січня у нас було кілька компаній, які зможуть перейти на стимулюючу систему. Я не впевнений, що це будуть підприємства сегменту теплоенергетики або водопостачання", - повідомив Андрій Герус.

Механізми стимулюючого регулювання широко поширені в Європі.

"Ця схема працює так - ліцензіати захищають перед регулятором собівартість послуг і інвестпрограми, з урахуванням прогнозів зростання вартості енергоносіїв і коливань курсу. Протягом трьох років після затвердження показників регулятор не втручається в роботу підприємств, не контролює їх і не змінює тариф. Таким чином, у встановленому діапазоні, в підприємства з'являється стимул скорочувати витрати і збільшувати обсяг доходної частини", - пояснив екс-голова НКРЕ, екс-член Нацкомпослуг Валерій Кальченко.

За його словами, розробки щодо переходу на систему стимулюючого регулювання ведуться в Нацкомісії вже кілька років, втім, відмовлятися повністю від методу обґрунтування витрат рано.

"Стимулююче регулювання потрібно вводити тоді, коли тарифи повністю покривають витрати підприємств. Ми втратили час. І зараз регулятор змушений йти на істотне підвищення, щоб привести галузь до ладу. Ще у 2006 році ми пропонували в НКРЕ поетапний план приведення вартості електроенергії для населення до обґрунтованого рівня, з тим, щоб вийти на повну окупність у 2008 році. На жаль, в силу ряду, в тому числі і політичних причин, це не було зроблено. Результат - різке тарифне зростання. Тепер споживачам залишається тільки перетерпіти цей непростий період", - пояснив Кальченко.

Старший експерт ІК DragonCapital Денис Саква теж упевнений, що стимулююче регулювання починає оптимально працювати, коли у компанії обґрунтовані тарифи, які дозволяють компанії покрити постійні витрати, змінні витрати й інвестувати в розвиток.

"Інвестиційна складова зараз в тарифі взагалі не передбачена. Більш того, часто бувають враховані тільки змінні складові, наприклад, енергоресурси і зовсім не закладено постійні витрати", - сказав Денис Саква.

Він упевнений, що населенню доведеться перетерпіти якийсь перехідний період до нових тарифів: "У Вірменії електроенергія коштує 8 центів за кіловат годину. Ви вважаєте, що у Вірменії у населення вищі доходи, ніж у нас?".

З ним згоден директор Фонду цільових екологічних інвестицій Олексій Хабатюк. "Саме по собі відкриття тарифу не гарантує їх обґрунтованості. Тобто, доступ не вирішує проблему. Але, зрозуміло, що регулятору важко "розібрати до гвинтика" структуру тарифу такої величезної кількості підприємств. Тому, вважаю, потрібно взяти за основу західну практику - регулярно проводити вибіркові доскональні перевірки 10 -15 підприємств. Інші будуть розуміти, що завищення витрат при такому контролі - загрожує штрафами", - зазначив експерт.

Глухо, як у бочці

З'ясувати, наскільки нові тарифи економічно обґрунтовані, споживачеві вкрай складно. З одного боку, закон про доступ до публічної інформації надає право громадянам дізнатися базові складові тарифу. З іншого - комерційна таємниця, на яку посилаються підприємства.

"Структуру тарифу варто відкривати, - вважає представник регулятора Андрій Герус. - У природних монополістів не може бути комерційної таємниці, і зараз регулятор працює над нормативною базою для цього".

Втім, цю думку поділяють не всі експерти. "Споживач повинен знати базові показники, з яких складається тариф, а перевірити, наскільки обґрунтовані всі показники - завдання регулятора, який повинен бути арбітром між споживачем і монополістом. При цьому, регулятору варто приділити окрему увагу формуванню довіри до своєї роботи, в тому числі, через спілкування з споживачами за допомогою мас-медіа", - впевнений Валерій Кальченко.

Ще однією проблемою залишається фактична відсутність контролю якості. В Україні затверджені стандарти якості послуг, однак, процедура їх дотримання вкрай забюрократизована. Залишається вірити регулятору, який запевняє, що повністю перевіряє всі тарифні складові на предмет обґрунтованості і враховує проблеми підприємств в них. При цьому проблеми з підвищенням тарифів не зникають.

У Федерації роботодавців України (ФРУ) вважають, що рівень зношеності теплових мереж становить 30-40%, близько 60% - витоку води в мережах, в результаті чого тільки цей сегмент галузі щорічно втрачає близько 90 млрд грн. У ФРУ впевнені, що зі зростанням рівня зношеності основних фондів підприємств будуть рости і тарифи на комунальні послуги, якість яких щорічно тільки погіршується.

У регулятора з таким твердженням не згодні. "Я вважаю несправедливою критику з приводу якості комунальних послуг. Є безліч прикладів в Україні підвищення якості послуг. Наприклад, раніше у Львові воду давали по графіку, а зараз цілодобова подача. З аналогічними проблемами впорався Бориспіль - за рахунок залучення кредитних коштів. Тому не можна рівняти всіх під одну гребінку", - заявив Андрій Герус.

За словами експертів, в ЄС контроль за якістю послуг здійснюють галузеві регулятори, служби санітарно-епідеміологічного нагляду. Споживачеві достатньо написати скаргу, щоб була ініційована відповідна перевірка. Штрафи за порушення стандартів якості, зафіксованих у ліцензійних умовах підприємств, вкрай високі.

Такої можливості в споживача в Україні немає. Процедура, за якою споживач може отримати перерахунок за неякісну послугу, вкрай непроста. Вона починається з експертизи з боку виконавця послуг, який заміряє температуру повітря, води у житловому приміщенні, складається акт-претензія і потім приймається рішення про компенсацію.

На ділі, українцям складно довести навіть працівникам Жеку, що вода не відповідає нормам, а в квартирі холодно. Крім того, підприємства-постачальники та виробники послуг в Європі регулярно проходять фінансовий незалежний аудит і, в разі виявлення завищень у витратах, споживач може розраховувати на солідну компенсацію.

Геть казуїстику, даєш громадський контроль!

Взагалі відмовитися від поняття "економічно обґрунтований тариф" пропонує екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.

"Це лайливе поняття для мене. Монополії самі придумали це поняття, щоб включати у витрати все що завгодно. Вважаю, що структура тарифу повинна бути максимально прозорою і зрозумілою - монополії повинні відкривати свої витрати до останньої банки фарби, якою вони, наприклад, труби покривають. І тоді можливий відповідний контроль за їх діяльністю, тому що як регулятор у складі 70 чоловік може перевірити обґрунтованість тарифних показників понад 500 підприємств-ліцензіатів?", - заявив Кучеренко.

Про громадський контроль говорять і інші експерти. "Суспільство не може замінити регулятор, хоча контроль повинен бути визначений. Позитивним було б надання регулятором плану економічного обґрунтування тарифів на три найближчих роки, з поясненнями необхідності його проведення", - резюмував Олексій Хабатюк.

Фото: ТСН