Дружба проти: про що говорить співробітництво силовиків у справі проти Юрія Гримчака

Затримання заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака поки є найгучнішим з часів приходу до влади Володимира Зеленського.

Примітно, що операцію спільними зусиллями провели управління спецрозслідувань Генпрокуратури, яке очолює Сергій Горбатюк, СБУ під керівництвом близького соратника нового президента Івана Баканова і НАБУ, директора якого Артема Ситника недоброзичливці за очі називають "позеленілим".

Це не перша спільна операція названих структур останнім часом. У липні ці ж відомства дали хід справі Окружного адмінсуду Києва, опублікувавши частину записів з матеріалів стеження за суддями, зокрема, за главою ОАСК Павлом Вовком. Йому, а також його колегам Євгену Аблову і Ігорю Погрібніченку були оголошені підозри.

За словами правоохоронців, опублікована година записів нібито суддівських голосів під загальним заголовком-цитатою "шеф, давай щось учудимо" – це тільки частина всього масиву даних, які задокументовані силовиками по цій справі.

В такій плідній співпраці відомств простежується певна логіка.

Почнемо з першої операції. Назва Окружного адмінсуду Києва останнім часом стало загальновідомою. Резонансні рішення цієї обителі правосуддя важко порахувати – починаючи від зупинки перейменувати УПЦ Московського патріархату і закінчуючи поверненням старих назв проспектам Бандери і Шухевича в Києві.

Але головне – це оголошення незаконною націоналізації "Приватбанку". Це рішення безумовно вигідно колишньому акціонеру фінустанови Ігорю Коломойському. У розпал бурхливої діяльності ОАСК РБК-Україна неофіційно поцікавилося у одного з функціонерів нової влади, звідки така спритність у суддів. "Запитайте у самого головного олігарха", - відповів співрозмовник.

За словами інших обізнаних джерел, силовики документували ОАСК далеко не один день і навіть не один місяць. "На цих записах, швидше за все, є купа людей, обговорюється купа питань. Дехто занадто довіряв своєму кабінету і дуже вірив у свою систему безпеки. Мабуть, хтось з близького оточення зрадив", - говорив співрозмовник РБК-Україна в юридичних колах, припустивши, що на записах можуть виявитися і голоси, схожі на окремих представників нової влади, що займалися правовими питаннями.

Друга спільна операція НАБУ, СБУ і УСР ГПУ – затримання Гримчака. Згідно прес-релізу НАБУ, заступник міністра та його помічник були затримані "на гарячому". За даними слідства, ці особи шляхом обману заволоділи чужим майном - грошовими коштами в особливо великому розмірі.

"Як встановило слідство, представник інтересів приватного ТОВ під час спілкування із заступником міністра з питань ТОТ повідомив про проблему, рішення якої належить до компетенції судової гілки влади. Зазначене ТОВ потребувало консультації з приводу розгляду цивільної справи про стягнення боргу з іншого приватного підприємства на його користь.

На це звернення заступник міністра з питань ТОТ повідомив, що за грошову винагороду в розмірі 100 тис. дол. США, використовуючи свої зв'язки, зможе забезпечити ухвалення необхідного судового рішення. За словами чиновника, він нібито повинен був звернутися до заступника генерального прокурора, щоб остання вплинула на голову цивільного Касаційного суду (у складі Верховного Суду), який, у свою чергу, може вплинути на суддів цього ж суду", - йдеться в прес-релізі.

Невеликий відступ. Сьогодні є тільки одна жінка на посаді заступника генпрокурора – Анжела Стрижевська, соратник глави ГПУ Юрія Луценка.

"Надалі сума неправомірної вигоди була зменшена до 80 тис. дол. США. Після отримання першої частини неправомірної вигоди у сумі 50 тис. дол. США заступник міністра і його "помічник" розподілили кошти між собою. Друга частина в сумі 30 тис. дол. США їм була передана 14 серпня 2019", - йдеться в повідомленні НАБУ.

Крім того, у відомстві зазначили, що в одній з бесід з Гримчаком представник тієї ж компанії розповів йому про проходження складної процедури узгодження дозвільних документів на будівництво в Києві на ділянці, яка належить до пам'яток культурної спадщини. Заступник міністра, за інформацією НАБУ, запропонував допомогти в погодженні проектної документації за 1 млн. дол. США.

"Як запевняли учасники корупційної схеми, зазначена сума нібито повинна бути розподілена між керівниками та посадовими особами виконавчих органів влади, серед яких: Міністерство культури України, Міністерство юстиції України, Український державний інститут культурної спадщини, Київська міська державна адміністрація та інші", - зазначили в НАБУ

Втім, згідно з першими повідомленнями про затримання Гримчака, йому інкримінують частину 4 статті 190 Кримінального кодексу – шахрайство. З чого випливає, що чиновника підозрюють, грубо кажучи, в "розводі клієнта", а профільні контакти і передачу грошей за конкретні послуги, очевидно, встановити не вдалося.

Проте пряма згадка НАБУ заступниці генпрокурора – дуже цікавий факт. Враховуючи те, що Гримчак багато років був близьким другом, соратником і помічником генпрокурора Юрія Луценка.

В публічній площині ця справа буде бити і по Луценку в тому числі. У цьому зв'язку варто повернутися до виконавців спецоперації і їх взаємин. Конфлікти і взаємна нелюбов ГПУ і НАБУ – це не те, що не новина, а, мабуть, навіть набридлий серіал.

Так само як і конфлікти голови управління спецрозслідувань Горбатюка і генпрокурора Луценка. В останньому інтерв'ю для Цензор.Нет Луценко прямим текстом обізвав Горбатюка персонажем казок про Гаррі Поттера, який харчується людськими емоціями: "Для мене він - дементор, він випиває з мене всю енергію, за 30, 40, 60 хвилин тут він випивав з мене всю енергію на день. Від нього неможливо отримати план про те, як і в якому напрямку рухається слідство. Коли ми отримаємо результат".

І тут цікава роль в.о. глави СБУ – третього силового відомства, яке займалося справами ОАСК і Гримчака – колишнього юриста "95-го кварталу", друга дитинства президента Івана Баканова.

Останнім часом активно поширюється інформація про розбіжності Баканова з головою офісу президента Андрієм Богданом. Ці розбіжності, звісно, ніхто не підтверджує, але прикметний недавній коментар голови ОП з приводу публікації його заяви про відставку: "Заяву писав, всі писали. Як вона з'явилася в інтернеті, не знаю. Може - журналісти-розслідувачі, може, СБУ, може, провокація якихось спецслужб".

Цікаво, що в 2000-х роках Богдан був адвокатом Луценка. У травні 2019 року, після перемоги Зеленського на виборах, нинішній глава офісу президента в відеоблозі на "Цензор.Немає" підтверджував своє давнє знайомство з генпрокурором: "З моєї точки зору, (Юрій Луценко. - ред.) - це дуже порядна, добра людина, просто він перебуває в дуже ворожій атмосфері Генеральної прокуратури, де інформація спотворюється до неймовірних величин".

Лояльний до Луценка і інший колишній підзахисний Богдана – Ігор Коломойський. Ще в травні в інтерв'ю РБК-Україна бізнесмен говорив, що залишив Луценка на посаді генпрокурора, і називав Зеленського "заручником ідеологем про нові обличчя". Адже новий президент вже неодноразово говорив про необхідність заміни генпрокурора.

Виходячи з вищевикладеного можна припустити, що гучне співробітництво НАБУ, СБУ і УСР ГПУ цілком може бути "дружбою проти" і відображати боротьбу за вплив у команді нової влади.

Цілком очевидно і те, що "справа Гримчака" вигідна всій новій владі в публічній площині. По-перше, реалізація передвиборчого гасла "саджати будемо". По-друге, Гримчак – яскравий спікер, який активно підтримував в ефірах загальнонаціональних телеканалів минулу владу.

У разі публікації матеріалів слідства, наприклад, відео- чи аудіозаписів з "цікавими" розмовами, оголошувати розслідування справ проти колишньої влади політичними переслідуваннями буде вкрай важко.

По-третє, той же суд з обрання запобіжного заходу – майже гарантоване шоу на всю країну, що демонструє рішучість і амбіції нової влади. Ті самі "посадки", настільки очікувані українським суспільством.

Інша справа – це застосовувані силовиками в цьому процесі практики.

Перше питання, яке викликає справа Гримчака – це кваліфікація. Деякі юристи, з якими спілкувалося РБК-Украина, вважають вельми спірним застосування статті за шахрайство, а не статті 369-2 КК "зловживання впливом".

Друге питання – участь НАБУ у справі про шахрайство. Ця стаття не є підслідною для антикорупціонерів.

І третє питання – мабуть, найважливіше. У четвер стало відомо, що Гримчак був затриманий в рамках кримінального провадження, яка стосується нападу 5-річної давнини на нардепа Тетяну Чорновіл. Також номер провадження, зазначений у постанові суду про обшук у Гримчака, збігається з номером справи про замах на Чорновіл у 2013-му році.

Пізніше керівник УСР ГПУ Горбатюк заявив, що можливий злочин, інкримінований Гримчаку, було виявлено в ході розслідування провадження про напад на Чорновіл.

"У ході розслідування побиття Чорновіл документувалася людина, яка безпосередньо підозрюється нами в причетності до побиття. У процесі документування цієї людини з'явилася інформація, що вчиняється новий злочин, до нього причетний Гримчак", - заявив Горбатюк.

За його словами, мова йде про новий злочин, "зовсім не пов'язаний з фактом побиття Чорновіл, але він виявлений під час розслідування злочину по Чорновіл". Горбатюк зазначив, що поки ці факти розслідуються в одному провадженні, але після реалізації прокурор буде приймати рішення, чи виділяти окремо це розслідування і направляти за підслідністю.

І ось тут є серйозний нюанс. Проведення негласних слідчих дій у рамках "лівого" провадження – відома порочна практика українських силовиків. У даному випадку можна припустити, що слідство не горіло бажанням реєструвати окреме провадження по Гримчаку, щоб його не побачили високопоставлені друзі фігуранта.

Але, при грамотній постановці захисту, такі маневри можуть закінчитися визнанням неприпустимими всіх доказів у цій справі. Грубо кажучи, факт може бути доведений повністю, але через процесуальні порушення суд виключить докази, без яких справа просто розвалиться.

За часів минулої влади процесуальні порушення неодноразово ставали причиною розвалу найгучніших кримінальних справ. Також не рідкістю були і гучні справи з мотивів протистояння різних політичних груп. Результат загальновідомий. Чи розуміє нова влада, що використання старих методів призведе до того ж результату? Поки питання без відповіді.