Справа Окружного адмінсуду Києва як перевірка на міцність Вищої ради правосуддя

Більмом на оці представників колишньої влади став Окружний адміністративний суд Києва, який в лічені тижні після виборів прийняв цілий ряд "незручних" для рішень. Згадати хоча б справу про націоналізацію ПриватБанку. Актом можливого тиску на суд стало засідання РНБО у квітні цього року, де рішення суду використовували для залякування населення кризою фінансової системи.

Але кризи не сталося, і колишня влада вирішила "вдарити" безпосередньо по непокірному суду. Зараз є всі підстави вважати, що поки не змінилося керівництво Генпрокуратури та антикорупційних органів, колишня влада може продовжувати впливати на правоохоронні структури.

26 липня поточного року до суду з обшуками прийшли співробітники Національного антикорупційного бюро та Генпрокуратури. Слідство вважає, що голова і деякі судді ОАСК нібито організували винесення завідомо неправосудних судових рішень і втручання в діяльність судових органів з метою створення штучних перешкод у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Багато чого вирішиться 20 серпня, коли Вища рада правосуддя буде розглядати клопотання прокуратури про відсторонення голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, а також судді Ігоря Погрібінченка.

Нагадаємо, сьогодні до складу ВРП входять: Володимир Говоруха (голова), Віктор Шапран, Микола Худик, Андрій Овсієнко, Ігор Артеменко, Павло Гречківський, Віктор Грищук, Валентина Данішевська, Лариса Іванова, Наталія Краснощокова, Олексій Маловацький, Віктор Матвійчук, Олег Прудівус, Ігор Фомін, Лариса Швецова та Світлана Шелест.

Рада наділена повноваженнями звільняти суддів з посади, переводити їх в інший суд, давати згоду на затримання чи арешт судді. Саме від цього органу багато в чому залежить забезпечення незалежної роботи суддівської гілки влади.

Від того, яке рішення ВРП прийме стосовно суддів Окружного адмінсуду, можна буде зробити висновок: до чого призведе можливе політичний тиск на членів Окружного адмінсуду і чи впливають представники колишньої влади на Раду.

Більш того, справа суддів Окружного адмінсуду продемонструє, що сьогодні з себе представляє ВРП: це орган, який тільки карає суддів, чи Рада також і готова захищати служителів феміди та зміцнювати авторитет правосуддя?

Тема роботи ВККС для деяких екс-чиновників особливо чутлива. І сьогодні вони намагаються зберегти існуючий формат. Операція НАБУ і ГПУ, природно, не готувалася один день. На думку експертів, розслідування носить політичний характер, так як занадто багато рішень цього суду йшли врозріз з інтересами команди колишньої влади.

Наприклад, в лютому цього року Окружний адмінсуд Києва за позовом нардепа від "Радикальної партії" Ігоря Мосійчука заборонив Уляні Супрун виконувати обов'язки міністра охорони здоров'я. Нещодавно це рішення підтвердив суд апеляційної інстанції.

У березні суд визнав протиправною і недійсною постанову Кабінету міністрів №315 від 27 квітня 2016 року. У ній, зокрема, визначався порядок формування ціни на природний газ для потреб населення. Простіше кажучи, визнав недійсним підвищення цін на газ для українців. У квітні визнав незаконною націоналізацію ПриватБанку і недійсним договір купівлі-продажу державою акцій банку. Це лише останні гучні справи.

Справа в тому, що найчастіше минула влада в прийнятті важливих рішень діяла з порушеннями, і це згодом давало підстави оскаржити їх у суді.

Але не виключено, що у і Володимира Зеленського або його команди може виникнути бажання скористатися ситуацією і "підім'яти" під себе контроль над суддями.

Не так давно у президента анонсували ревізію судової реформи. І треба визнати, що це правильне рішення – розвинути успішні напрацювання і виправити помилки. Головне, щоб у чинного президента не виникло спокуси залишити лазівки для ручного управління судовою системою, оскільки сьогодні суспільство чекає законних рішень судів, а не так званих "справедливих".

І тому ефективність реформи судової системи при Зеленському стане, в тому числі, важливим критерієм оцінки його президентства. А поки що для гаранта вкрай важливо забезпечити, щоб судді у прийнятті рішень керувалися виключно законами, а не чиїмись примхами та інтересами.