Гучна угода

15 лютого 2017 року вже екс-генеральний прокурор Юрій Луценко урочисто оголосив, що обвинувачені у численних злочинах топ-чиновники попереднього режиму нарешті стали йти на угоди зі слідством і визнавати себе частиною організованого злочинного угруповання на чолі з самим Януковичем. Як приклад він навів дії генерала Андрія Головача, якого заарештували у вересні 2016 за підозрою в незаконному відшкодуванні податку на додану вартість на 3 млрд гривень. Затримали генерала ще раніше, в серпні 2016-го, а під час обшуку навіть знайшли бюст Януковича.

За словами Луценка, перед звільненням Головача з СІЗО в лютому 2016-го, той не тільки визнав себе винним у функціонуванні організованого злочинного угруповання на чолі з Януковичем та екс-міністром доходів і зборів Олександром Клименком, які сьогодні ховаються в Росії, але і "розписав схеми та діючих осіб мафіозного угрупування". Генпрокурор тоді підкреслив, що свідчення Головача стануть доказовою базою в майбутньому суді по засудженню Клименко. При цьому сам генерал отримав умовне покарання, заплативши в казначейство 130 млн грн.

Однак історія, якою пишався один з попередників Ірини Венедиктової на посаді генпрокурора, схоже, ось-ось розвалиться, та ще і - цілком можливо - з допомогою наближених до неї чиновників Офісу генпрокурора.

Випадково перерахував

Печерський районний суд м. Києва проведе слухання по цивільній справі 757/66636/19-ц за позовом Головача Олександра Андрійовича до Державної казначейської служби, Офісу генерального прокурора та Державної податкової служби України 22 червня 2020 року. У розпорядженні РБК-Україна опинився текст позову, згідно з яким Олександр Головач має намір повернути собі 130 млн грн, внесені як відшкодування збитку за провину батька, а також 11,7 млн грн "інфляційних", які держава нібито незаконно заробило, безпідставно використовуючи гроші позивача.

Суть претензій Головача-молодшого зводиться до того, що він не був стороною будь-яких угод зі слідством, в тому числі й угоди від 22 грудня 2016. Також у нього не було довіреності від батька на здійснення яких-небудь дій від його імені, він не був визнаний винним за нанесення будь-якої шкоди державі, і, відповідно, ніяких підстав вносити 130 млн грн на рахунок казначейства у нього не було. У позовній заяві Головач-молодший так і пише: "130 млн грн були сплачені мною помилково". У зв'язку з чим син генерала просить повернути йому гроші та 3% "інфляційних".

В інших обставинах перспектив на успішне вирішення цієї справи в Олександра Головача, можливо, і не було. Однак є цілий ряд фактів, які вказують на більшу ймовірність прийняття рішення в його користь. Адже "за спиною" в Олександра - кілька впливових чиновників.

Хто допоможе

По-перше, безпосереднім адвокатом, який подавав позов (судячи з особистої печатки в кінці документа є Володимир Качан, колишній суддя Вищого адміністративного суду України (до 2016 року). Ще у 2018 році в медіа публікувалися дані про те, що Качан, користуючись своїми суддівськими зв'язками, нібито впливав на розгляд справ щодо рейдерського захоплення Андрієм Головачем та його оточенням сільськогосподарських підприємств в Чернігівській області.

Зокрема, мова йшла про те, що Качан міг контролювати хід судових процесів, здійснюючи тиск на колишніх колег по цеху. Крім того, в одному з судів Качана бачили, заходячи разом з суддею в дорадчу кімнату, перед винесенням рішення. Також він навіть брав участь у робочих нарадах слідчих по одній зі справ Головача.

Таким чином, складно припустити, що в інтересах Олександра Головача Володимир Качан діє без відома Андрія Головача. І що в роботі по цій справі він не буде використовувати ті ж методи й зв'язку, що і в "рейдерських" справах Головача-старшого.

По-друге, через інших адвокатів Головачи можуть бути пов'язані з одним із ключових чиновників в оточенні Генпрокурора Ірини Венедиктової - в.о. начальника департаменту з нагляду за діяльністю ДБР Олександром Пановим.

Річ у тому, що одним з адвокатів Головача є Сергій Чорний, екс-прокурор Генпрокуратури (звільнився в листопаді 2019 року), колишній старший слідчий з особливо важливих справ четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ, а також слідчий з особливо важливих справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Чорний фігурує, наприклад, як адвокат по справі №591/3603/19 Євгена Сергушина. Він, своєю чергою, є найманим менеджером Головача-молодшого – заступником директора і начальником служби безпеки Прилуцького хлібоприймального підприємства.

У цій справі Чорний захищає інтереси Головача шляхом не без впливу на слідчих ДБР через свого близького знайомого Романа Вітвіцького, з яким вони разом працювали прокурорами в наглядовому відділі Генеральної прокуратури та слідчими в головному слідчому управлінні ГПУ. При цьому фактично мова йде про конфлікт інтересів, оскільки в цій справі він представляє свого клієнта разом з колишнім колегою.

Сергій Чорний та Олександр Панов – не просто працювали в один час в прокуратурі Харківської області, але одночасно були слідчими конкретного першого відділу слідчого управління. При цьому треба нагадати, що сам Панов, за даними ЗМІ, в Офіс генпрокурора міг потрапити за протекцією свого зятя – екс-топ-менеджера в компаніях олігарха Сергія Курченка – відомого колись харківського міліціонера Олександра Семинога. Курченко та його структури, як відомо, також фігурують у ряді кримінальних проваджень про зловживання з боку оточення Віктора Януковича.

Хай там як, головним залишається питання - чи готовий Офіс генпрокурора спустити на гальмах повернення сімейству Головачей понад 140 млн грн з державного бюджету без розірвання угоди зі слідством і приміщення одіозного генерала під варту? Якщо на ситуацію вчасно звернуть увагу антикорупційні органи, Служба безпеки та Вища рада правосуддя, можливо скандального процесу вдасться уникнути й Головачи підуть з Печерського суду ні з чим.