Д.Москаль: “КМДА пропонує продати акції “Київспецтрансу” та банку “Хрещатик””

РБК-Україна: Яку суму місто планує заробити на приватизації комунального майна в нинішньому році?
Денис Москаль: Згідно з бюджетом міста, в 2011 р. планується отримати від приватизації 1 млрд 376 млн 598,1 тис. грн. У порівнянні з 151 млн грн, що надійшли в міську скарбницю від продажу комунального майна у минулому році, і 910 млн грн, «заробленими» за всі чотири роки існування програми приватизації на 2007-2010 рр..,, Ця цифра виглядає, як мінімум завищеною, щоб не сказати - нереальною.
Заробити на продажі майна за один рік у півтора рази більше, ніж за попередні чотири роки разом взяті, мені здається, практично нереально! Принаймні, запропонований КМДА проект програми приватизації на 2011-2012 рр. з таким завданням явно не впорається.
Я не раз говорив, що суму доходів від приватизації, закладену в бюджеті Києва на 2011 р., необхідно переглядати у бік зменшення, щоб не розпродати все місто. Взагалі не можу зрозуміти, звідки взялася ця цифра - майже 1,4 млрд грн? Може вона потрапила до бюджету випадково, щоб збіглися показники в графах «витрати» і «доходи»?
На сьогоднішній день показник надходжень від продажу комунального майна, передбачений в бюджеті міста, і проект програми приватизації на 2011-2012 рр. абсолютно неузгоджені. Ці два документи ніби існують кожен сам по собі. Але так не повинно бути. Бюджет і програма приватизації повинні відповідати один одному.
РБК-Україна: Наскільки якісно підготовлений проект програми приватизації на 2011-2012 рр.?
Д.М.: Звичайно, радує, що в проекті програми приватизації немає ні будівель посольств, ні музеїв.
У той же час, в документі, який депутатам комісії власності видавали для першого ознайомлення, ми знайшли цілісний майновий комплекс «Спеціалізоване підрядне дорожнє ремонтно-будівельне управління», акції муніціпального театру «Київ» та спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт. Після моїх зауважень ці об'єкти були виключені з переліку майна, що підлягає продажу.
Однак чиновники залишили в проекті програми приватизації на 2011-2012 рр. більше 86% акцій ПАТ «Ремонтно-будівельне управління № 3». Невже місту більше не потрібно дане підприємство?
РБК-Україна: Які ще об'єкти потрапили в проект програми приватизації на 2011-2012 рр.?
Д.М.: Своєрідною родзинкою проекту програми приватизації на 2011-2012 рр. є приватизація гаражів. Причому, в елітному Печерському районі міста. Так, якась благодійна організація «Печерський фонд регіонального розвитку», про діяльність якої, до речі, нічого невідомо жителям району, може отримати право на викуп гаража площею 63 кв. м в самому центрі Печерська.
Справжнім ноу-хау стане приватизація машиномісць на вул. Московській. У документі вказано прізвища претендентів на їх викуп, серед яких є і громадяни Ківалов С.В. і Ківалова Н.Н., ініціали яких дуже нагадують ініціали відомого народного депутата та його дружини. Також у цьому переліку значаться ще кілька прізвищ відомих політиків.
РБК-Україна: Заступник голови КМДА Олександр Пузанов запевняв, що у програмі приватизації на 2011-2012 рр. не буде пакетів акцій підприємств, що забезпечують життєдіяльність міста. Ці заяви знайшли відображення в документі?
Д.М.: Відзначу, що 80% акцій ВАТ «ХК« Київміськбуд », 61% - ПрАТ «Компанія Київенергохолдинг», 25,46% - ВАТ« АК «Київводоканал», 28,46% - ВАТ «Київгаз» і 51 % - ВАТ «Хліб Києва» справді включені в список господарських товариств, пакети акцій та частки яких не підлягають продажу.
Звичайно, це величезний плюс. Але я вважаю, що цей список слід доповнити і іншими важливими для міста підприємствами, такими як «Київхімволокно», «Київпроект», «Метровагонсервіс». Відповідні пропозиції я вносив ще до того, як почалася робота з підготовки проекту програми приватизації.
Важливо не тільки включити дані підприємства до переліку не підлягаючих до продажу, а й простежити, щоб ні «Київміськбуд», ні «Київводоканал» не були виключені з цього списку. Адже в попередній програмі приватизації всі ці компанії теж були в списку підприємств, акції яких не підлягають продажу. А потім з голосу вносилися зміни в документ і промерська більшість перекинуло акції «Київміськбуду», «Київгазу» і «Київводоканалу» зі списку не підлягаючих продажу в перелік майна, яке можна приватизувати. Після чого й проводилися закулісні аукціони.
РБК-Україна: Чи будуть притягатись до відповідальності чиновники, причетні до продажу в минулому році акцій ВАТ «ХК «Київміськбуд», ВАТ« АК «Київводоканал» і «ВАТ« Київгаз»?
Д.М.: Упевнений, якщо у керівництва міста і країни буде на це політична воля, то винні у розбазарюванні комунального майна будуть знайдені і покарані. Адже акції всіх вище згаданих підприємств були приватизовані однією структурою і можна вийти на ім'я останнього власника, простеживши весь ланцюжок, у тому числі, і офшорних компаній, яким це майно продавалося.
Відзначу, що команда Леоніда Черновецького намагалася всіляко убезпечити себе. І на документах про продаж акцій «Київміськбуду», «Кіевводдоканала», «Київгазу» та інших стратегічних підприємств, природно, немає підписів чиновників, наближених до мера столиці. Його команда вміло виводила всі ці активи з комунальної власності, прикриваючись рішеннями підконтрольного йому більшості в Київраді.
Але повторюся: за наявності політичної волі винних можна знайти і притягнути до відповідальності.
РБК-Україна: Якщо повернутися до проекту програми приватизації на 2011-2012 рр., то акції яких компаній КМДА пропонує продати?
Д.М.: У даному документі передбачено продаж, зокрема, 25,99% акцій «Київспецтрансу», 51% - «Метровагонсервіс», 24,525% - банку «Хрещатик».
Я дуже сумніваюся в доцільності продажу цього майна. До того ж, чиновники КМДА не раз заявляли про необхідність збільшити належить місту пакет акцій банку «Хрещатик». А у вересні минулого року ми навіть виділили з бюджету Києва 47 млн грн на участь у додатковій емісії акцій банку. І в міському бюджеті на 2011 р. передбачено ще 50 млн грн на внески в статутний фонд банку «Хрещатик».
Виникає питання: якщо акції банку «Хрещатик», що належать місту, будуть продані, то навіщо в минулого року витрачали 47 млн грн на участь у додатковій емісії? І куди підуть 50 млн грн у цьому році?
Краще б ці гроші направили на закупівлю нових апаратів УЗД та іншого обладнання для лікарень.
РБК-Україна: Акції згаданих підприємств повинні завжди належати місту?
Д.М.: Звичайно, Київ має зберегти вплив на роботу всіх підприємств, що забезпечують його життєдіяльність. Це поза сумнівом.
Але місту необхідно не тільки контролювати діяльність «Київгазу», або «Київводоканалу», а й ефективно управляти своїм майном. У даному випадку під ефективністю я маю на увазі забезпечення нормальної якості послуг для киян. А то ситуація вже доходить до абсурду, коли в столиці європейської держави в будинках холодно через зниження тиску газу на ТЕЦ, а на вулицях час від часу б'ють фонтани з-за поривів старих, вже давно відпрацювали свій ресурс інженерних мереж. Які, між іншим, теж є власністю міста.
В бюджеті, на жаль, немає грошей на їх заміну і модернізацію. Адже мова йде не про один мільярд гривень. Але проблему потрібно вирішувати, щоб Київ взагалі не залишився без води, тепла чи газу.
РБК-Україна: Яким Ви бачите вихід з цієї ситуації?
Д.М.: За прикладами розв'язання проблеми далеко ходити не треба, варто лише поглянути на досвід інших країн, зокрема, європейських.
Так, у Франції, Німеччині і США вся система водопостачання та очищення води побудована і експлуатується на основі договорів концесії. І в них немає проблем з перебоями у водопостачанні і постійних аварій.
Також на концесійній основі були побудовані, наприклад, тунель під протокою Ла-Манш, що з'єднує Францію і Великобританію, нова гілка паризького метро, електростанції в Індії і Туреччині. І це далеко не вичерпний список.
Київ теж може піти цим шляхом і модернізувати старі інженерні мережі, підписавши договори концесії. Адже тоді всі витрати з ремонту та експлуатації обладнання понесуть саме концесіонери, а мережі, як і раніше, залишаться у власності міста.
Найголовніша перевага концесії - це можливість для міста залучати приватний капітал в ремонт і модернізацію устаткування без втрати стратегічного контролю над життєво важливими підприємствами.
Наприклад, «Київенерго», отримавши в концесію теплові мережі, зможе модернізувати їх за рахунок залучення кредитів міжнародних фінансових організацій під невеликі відсотки. Від цього виграють і кияни, отримавши більш якісні послуги і гарячі батареї, і компанія, яка перестане зазнавати збитків від втрат теплоносія в мережах. Саме зекономлені за рахунок відсутності втрат кошти і будуть спрямовані на погашення кредитів.
РБК-Україна: А що робити місту, якщо концесіонер на певному етапі перестане виконувати свої зобов'язання?
Д.М.: У концесійному договорі чітко прописані, по-перше, термін його дії, по-друге, всі зобов'язання концесіонера перед містом, зокрема, щодо інвестування коштів у ремонт обладнання, включаючи докладний графік ремонтів. І, по-третє, звичайно ж, відповідальність концесіонера за невиконання цих зобов'язань - анулювання договору без повернення вже вкладених грошей. Таким чином, концесіонеру не вигідно порушувати умови угоди, адже він просто втратить свої гроші.
Головне - підписати чіткий і прозорий концесійний договір. І тоді ми зможемо дійсно реформувати житлово-комунальне господарство міста, а не тільки з року в рік говорити про необхідність реформ.
РБК-Україна: У контексті ефективного управління майном міста поясніть, будь ласка, ситуацію з орендою аеропорту «Жуляни». Чому Київрада віддала майно аеропорту компанії, яка запропонувала не найкращі умови під час конкурсу?
Д.М.: Думаю, це питання варто адресувати секретарю Київради Олесю Довгому, який і вніс до порядку денного з голосу питання про затвердження ТОВ «Майстер-авіа» орендарем майна аеропорту «Жуляни».
Нагадаю, що цей конкурс проводився ще влітку минулого року. І тоді було допущено низку процедурних порушення. Зокрема, на засіданні Київради не затверджувався ні склад конкурсної комісії, ні перелік необхідної конкурсної документації. Тим не менш, конкурс провели, причому так, що з двох копаній, в ньому беруть участь, перемогла та, яка запропонувала гірші умови.
А потім було кілька судових процесів з цього приводу. Також у судовому порядку зупинено рішення Київради, прийняте ще в липні минулого року, згідно з яким переможцем конкурсу визнавалося ТОВ «Майстер-авіа».
У даній ситуації єдино правильним рішенням було б проведення нового конкурсу з дотриманням всіх процедурних моментів і визначення саме того інвестора, який зможе запропонувати найкращі умови. Але секретар Київради «чомусь» поставив на голосування не питання про новий конкурс, а затвердження результатів старого. До того ж, він вніс це питання з голосу і без узгодження з профільною транспортною комісією.
Також в історії з аеропортом «Жуляни» залишається ще одне питання без відповіді: якщо місто передало майно підприємства в оренду, то навіщо чиновники заклали в бюджет Києва на 2011 р. 13,2 млн грн «на вклади в статутний фонд КП« Міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни)?
РБК-Україна: Яка зараз ситуація з КП «Київський іподром»? На нього претендувало Міністерство аграрної політики і продовольства.
Д.М.: Наш іподром взагалі ласий шматочок, на який претендентів хоч відбавляй. Дійсно, в минулому році МінАП двічі просило нас передати цілісний майновий комплекс КП «Київський іподром» з комунальної власності міста у державну - до сфери управління міністерства. Не знаю, що вони збиралися робити на іподромі - тварин розводити або овочі вирощувати. Але комісія Київради з питань власності не підтримала це звернення.
Не встигли ми зітхнути з полегшенням, як до комісії надійшло нове звернення стосовно передачі майна іподрому. На цей раз вже Бобрицький сільрада Києво-Святошинського району Київської області попросив передати йому одну з будівель іподрому, мотивуючи свою позицію тим, що дана будова перебувати на території села.
Чому місто має роздавати своє майно сусідніх селах безкоштовно? Києву ж ніхто нічого просто так не віддає.
І зовсім недавно до комісії власності звернувся один з приватних підприємців міста та попросив дозволити йому спільну з КП «Київський іподром» експлуатацію майна підприємства. Він хотів організовувати на іподромі зустрічі роботодавців з людьми, які шукають роботу, під назвою «Рандеву працевлаштування на іподромі». Звичайно, ми не могли підтримати таку ідею, адже в законодавстві немає такого поняття як «спільна експлуатація».
Упевнений, що Києву необхідно нарешті почати залучати інвесторів і розвивати іподром за його прямим функціональним призначенням. Адже столиці європейської держави обов'язково потрібен іподром. Тим більше, що місту надходять інвестиційні пропозиції по даному об'єкту.

Спілкувалась Ірина Мартинюк