Борис Ложкін: Ми зберегли довіру міжнародних інституційних інвесторів, а вони ведуть за собою всіх інших

- Той факт, що в цьому році український ВВП зросте на 2%, мабуть, підтверджує активізацію бізнесу. На вашу думку, ми виходимо з періоду стагнації чи про це говорити ще рано?

- Безумовно ми відновлюємося, і прогнози зростання ВВП на наступний рік теж позитивні – майже 3%. Це невеликий підйом, якщо взяти до уваги, що зростання промислового виробництва знаходиться в районі нульової позначки. Ми поки ніяк не можемо говорити про економічний бум. Але враховуючи те, на якому дні ми перебували три роки тому - а ми буквально дивилися в безодню, можна говорити, що зараз ми відштовхнулися і рухаємося вгору.

- Але ми все ще залишаємося на задвірках світової економіки чи поступово рухаємося вгору по "харчовому ланцюжку"? Що є і чого не вистачає українському бізнесу для успішного конкурування на світових ринках? Що потрібно, щоб заповнити ці прогалини?

- Ситуацію в країні потрібно об'єктивно оцінювати. Звичайно, Україна далека від лідерства за багатьма показниками, важливими для бізнесу. Але прогрес в останні роки помітний: у рейтингу Doing Business c 137-го місця 2013 році ми піднялися на 76-е в 2016-м. Згідно з недавно опублікованим звітом PwC Paying Taxes 2018, наша податкова система зі 164-го місця (Paying Taxes 2014) піднялася на 43-е.

При всіх цих позитивних трендах, очевидних не тільки для нас, але і для міжнародних організацій, ситуація в Україні відображає в цілому місце наших бізнесу та економіки в світі. У Топ-100 економік, що складається організацією Global Justice Now, немає України і жодної корпорації з України. А в Fortune 500 українських компаній немає.

Сьогодні український бізнес на світових ринках представлений переважно експортом сировини, товарів і послуг. Транснаціональних корпорацій родом з України, що мають виробничі потужності за кордоном, – одиниці.

Так що висновок тут очевидний: швидко надолужити існуючий розрив між українським і закордонним бізнесом не вдасться. З іншого боку, країни Центральної і Східної Європи теж не представлені в Fortune 500. І це не заважає їм бути конкурентоспроможними на міжнародних ринках.

- Яку роль у цьому процесі можуть відіграти інвестиції?

- Ключову, я б сказав. Ми поки не можемо розраховувати на великий внутрішній попит і на збільшення державних витрат як на основні драйвери зростання ВВП. Значить, залишаються інвестиції.

Світова практика говорить про те, що існує пряма кореляція між приходом великих іноземних компаній на внутрішній ринок і подальшою успішністю локальних бізнесів і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Адже іноземний бізнес приносить з собою технології і методи управління, які поступово запозичуються місцевими компаніями. Прямі іноземні інвестиції це не просто рядок в платіжному балансі. Це ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності місцевого бізнесу і країни в цілому.

- Що може або має зробити держава, щоб допомогти українському бізнесу конкурувати на глобальних ринках? Чи в цих питаннях головне не заважати?

- Не заважати - це, безперечно, хоча й недостатньо. Але ряд важливих кроків вже зроблено за останній рік.

Запущена система електронного повернення ПДВ. Значна частина проблем інвесторів в Україні завжди була пов'язана саме з поверненням ПДВ, але я особисто вже давно не чув про те, щоб у когось з цим були серйозні труднощі.

Тривають секторальні поліпшення на енергетичному і фінансовому ринках.

Прийнятий закон «Про ринок електроенергії», що дозволяє імплементувати норми Третього енергопакету ЄС, і закон «Про фонд енергоефективності».

НБУ послабив захисні заходи і спростив фінансове регулювання: повернув максимальний термін до 180 днів для сплати експортних та імпортних операцій, а до цього було 120 днів; збільшив максимальну суму попередньої оплати за імпортними контрактами, що не вимагає акредитива, з 1 до 5 млн доларів; максимальну суму інвестицій за кордон з 50 тисяч доларів в місяць підняв до 2 мільйонів доларів на рік.

Нацбанк також дозволив репатріацію дивідендів, нарахованих в 2016 році, і спростив процедуру таких виплат, спростив реєстрацію контрактів щодо залучення позик в іноземній валюті та умови укладення форвардних угод.

- Успішне розміщення українських бондів можна вважати досягненням?

- Українські облігації повернулися на міжнародний борговий ринок – це досягнення. Причому як повернулися? Міністерству фінансів знадобилося всього 10 днів, щоб представити потенційним інвесторам перший за чотири роки випуск євробондів на $3 млрд. Вперше Україна отримала таку велику суму на відкритому ринку - колишнім рекордом було залучення $2,6 млрд в 2012 році. Крім того, це перше в історії України розміщення євробондів на такий тривалий термін - 15 років.

Попит на українські папери був дуже високим: 350 інвесторів подали заявок майже на $10 млрд, тобто в три рази більше, ніж очікувалося. І це дозволило знизити ставку з 7,75% до 7,375% річних.

- Часто можна чути скарги на те, що бізнес надто зарегульований, тому він і не розвивається і тому для покриття дефіциту бюджету доводиться шукати гроші за межами країни.

- Зарегульованість є скрізь і скрізь на неї скаржаться. Це такий перманентний процес. Але при цьому важко назвати якусь іншу країну, в якій бізнес тисне на свій уряд і чогось домагається.

Наприклад, за останні три роки уряд скасував близько п'ятисот застарілих нормативних актів, що стосувалися державного контролю над бізнесом. Це важко не помітити і не оцінити по достоїнству.

- Але немає глобального і системного підходу до цього питання.

- Чому ж ні? Активність суспільства призвела до того, що вступила в дію Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а потім була аналогічна угода з Канадою, прописані протоколи створення ЗВТ з країнами ГУАМ, підписані угоди про економічне співробітництво та захист інвестицій з Катаром, Саудівською Аравією, Норвегією, Хорватією, Таїландом, фондом OPEC, OECD. Це досить глобальні процеси, які спрощують Україні доступ до світових ринків і відкривають внутрішній ринок світу.

Авторитетне видання Institutional Investor нещодавно опитало 214 керуючих фондів з 154 інвесткомпаній, задавши їм просте запитання: в які країни регіону ЕМЕА (Європа, Близький Схід і Африка) вони готові йти за інвестпроектами в найближчі 12 місяців? Вгадайте, хто опинився на першому місці. Україна. 32% респондентів розглядають нашу країну як потенційний об'єкт для вкладень.

- В Україні не прийнято хвалити себе, навпаки, прийнято лаяти інвестиційний клімат і недостатню роботу щодо його поліпшення. Що б ви відповіли на це? Можете навести конкретні приклади, що суперечать загальному занепадницькому настрою?

- Я не став би перебільшувати наші успіхи і не став би називати їх нікчемними. Я волію оперувати цифрами. Отже, тільки за перші шість місяців цього року українські компанії оголосили про 41 завершений інвестиційний проект на суму близько $1,7 млрд, ще 34 проекти на таку ж суму були анонсовані.

Канадська Fairfax істотно наростила частку в компанії «Астарта» - з 10% до 28% на загальну суму близько $70 млн, а Delta Wilmar CIS анонсувала будівництво нового заводу по переробці соєвих бобів, сума інвестицій складе $150 млн.

Про плани будівництва в Україні першого китайського модернізованого сільськогосподарського парку заявила China National Complete Engineering Corporation. Китайська Tebian Electric Apparatus почала будівництво вітрової електростанції за 500 млн євро в Миколаївській області, а канадська TIU - сонячної станції за 14 млн євро в Дніпропетровській.

Інтерес до України почали виявляти і найбільші світові газові трейдери. В цьому році відкрилися українські офіси компаній Trafigura, DufEnergy і MET Holding, ще кілька трейдерів розглядають Україну як перспективний ринок.

Найбільша кількість проектів привернула аграрна галузь, в якій укладено 15 угод на суму понад $600 млн. Найбільшою угодою на аграрному ринку стала покупка Kernel двох компаній - «Українських аграрних інвестицій» за $155 млн і «Агроінвест Україна» за $43 млн.

- Наскільки активні українські інвестори?

- Українська Ferrexpo Group анонсувала модернізацію Полтавського ГЗК вартістю $500 млн, а компанія Метінвест заявила про намір інвестувати $8,8 млрд у свої потужності в найближчі 10 років.

- Україна вважається одним із світових центрів розробок в сфері IT. Чи спостерігається прихід іноземних інвесторів у цю галузь?

- Звичайно. Ось декілька яскравих прикладів.

Інвестфонд General Catalys вклав $110 млн в стартап Grammarly, Google Ventures - $20 млн у харківський GitLab, DroneUa залучив $4,7 млн від приватних інвесторів, швейцарська Luxoft придбала українську IntroPro.

Безліч угод більш дрібного масштабу відбуваються на ринку щотижня. У 2016 році українські інноваційні компанії уклали 87 інвестиційних угод на загальну суму $88 млн.

Більше 40 стартап-інкубаторів, акселераторів і венчурних фондів вже працюють в Україні. Працювати з українським ІТ-сектором вже почали і інституційні інвестори. У 2016 році ЄБРР спільно з ТМТ Investments інвестували $5 млн в інтернет-сервіс DepositPhotos. Банк оголосив про плани продовжити інвестування в український ІТ і в 2017 році.

- Чи можна стверджувати, що інвестори, швидше, довіряють Україні, ніж не довіряють?

- Головне, що нам вдалося зберегти довіру міжнародних інституціональних інвесторів, які ведуть за собою всіх інших. Вони подають сигнал, що тут можна працювати і заробляти. Нам довіряють, хоча і перевіряють, що природно.

- Який загальний підсумок інвестицій в Україну в цьому році?

- За дев'ять місяців цього року прямі іноземні інвестиції в Україну склали 2 мільярди доларів, з яких 1,6 млрд пішли в реальний сектор. Роком раніше за аналогічний період інвестиції склали більше 3 млрд, але лише третина дійшла до реального сектора, а решта пішла на докапіталізацію банків.

- Ви і не тільки ви не раз говорили, що великі світові інвестиційні фонди готові вкладати значні суми в Україну, але Україні нічого на ці суми запропонувати, тобто, ми або занадто дрібні, або не вміємо правильно «запаковувати» наявні активи. Таким чином, основний інвестор в Україну – це сам український бізнес. Можливо, не варто аж так сильно напирати саме на іноземні інвестиції, а забезпечити комфорт і безпеку своїм власним?

- Я згоден, що є ряд світових інвестиційних фондів, готових вкладати мільярди доларів, але, на жаль, в Україні вкрай мало об'єктів для таких значних вкладень. З іншого боку, ми зобов'язані залучати інвестиції і на порядок меншого масштабу, так як для України це критично важливо. 2-3 мільйони доларів, інвестовані у виробництво в одному регіоні – це вже дещо: робочі місця, податки, заробіток для суміжних галузей і так далі.

Але ми могли б залучити більше грошей. Наприклад, тільки один з портів ОАЕ перевалює в рік 16 мільйонів контейнерів на рік, а всі українські порти разом узяті 600 тисяч. Так чому б не продати або не віддати в концесію деякі наші порти, щоб іноземний профільний інвестор з великим досвідом і хорошою репутацією у світі збільшив перевалку?

Що стосується «упаковки», то у нас дійсно з цим є певні проблеми. Українському бізнесу ще тільки належить навчитися готувати цікаві і грамотні пропозиції для інвесторів. Це ж відноситься і до держави: якщо вона хоче залучити гроші, потрібно дуже постаратися.

Не має значення, про іноземного чи внутрішнього інвестора йдеться – якщо ви хочете залучити гроші для розвитку бізнесу, ви повинні бути готові до появи на вашому порозі інвестора, який – і це я знаю з власного досвіду – не буде вірити на слово, що у вас все добре, що ви, отримавши інвестиції, впораєтеся найкращим чином, йому необхідно буде показати, довести, а потім регулярно звітувати.

Як інвестор, я зіткнувся з тим, що українські компанії часто не обтяжують себе складанням фінансової звітності за міжнародними стандартами та проведенням незалежного аудиту. Напевно, вони на цьому заощаджують, але коли приходить інвестор, їм нічого пред'явити. Навіть у сусідній Білорусі бухгалтерська звітність більшості компаній наближена до міжнародних стандартів. Так що їх шанси знайти гроші на порядок вищі. І, звичайно, українські компанії характеризуються складною і заплутаною структурою власності, що теж не дуже привабливо ні для інвестора, ні для кредитора.

- Які галузі ви вважаєте для себе як інвестора перспективними? І за якими критеріями ви відбираєте об'єкти для вкладень?

- Привабливих для інвестування сфер предостатньо: аграрний сектор, харчова промисловість, деревообробка, туризм і взагалі практично вся сфера послуг.

- Українські політики поки що не в змозі впровадити продаж землі. Але якщо це колись відбудеться, що зміниться? Можете змалювати загальну картину?

- Я прихильник вільного ринку землі. Саме можливість стати повноцінним власником землі буде залучати в Україну гроші. Те, що і так працює де-факто, але з неймовірними труднощами, буде працювати де-юре – а це саме те, чого хочуть всі розсудливі люди. І в цьому випадку в сфері інвестицій в українську економіку відбудеться справжній прорив.