У понеділок, 17 лютого, у Київському апеляційному суді відбудеться чергове слухання у справі радянського лікарського бренду "Корвалол". Чому суперечка між компаніями "Фармак" і "Дарниця" за фармацевтичний бренд тягнеться вже 16-й рік, чи закінчиться ця історія прийняттям правового рішення та чому суд над радянською торговою маркою стає тестом для захисту інтелектуальної власності в Україні – в матеріалі РБК-Україна.
Від "Корвалолу" до "Корвалолуму"
Все почалося в 2004 році, коли "Фармак" заявив, що є винахідником седативного препарату "Корвалол", а тому всі інші компанії не мають права використовувати цей бренд. Позивач домагався скасування держреєстрації препарату "Корвалол-Дарниця". Претензій на саму лікарську формулу у "Фармака" не було.
До 2011 року позови закінчилися поразкою "Фармак" в судах всіх інстанцій. Однак у 2017 році компанія вирішила відновити свої претензії. Закон забороняв знову судитися за "Корвалол", тому предметом суперечки став "Корвалол Corvalolum".
Втім, для багатьох учасників ринку рішення продовжити судовий спір не став таким вже несподіваним. У часи президентства Петра Порошенка, певні повноваження отримав і близький йому Павло Жебрівський – рідний брат Філі Жебровської, гендиректора "Фармака" і найбагатшої жінки України. Крім того, Жебрівський є співвласником "Фармака" і, за даними "Лівого берега", у 2017 році, будучи головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, навіть отримав матеріальну допомогу на суму 1 млн 50 тисяч гривень від компанії "Фармак".
Київський апеляційний суд визнав це рішення неправомірним і скасував його. У свою чергу, "Фармак" знову оскаржив судовий вердикт у Верховному суді, який знову повернув його першої судової інстанції – Господарський суд Києва. Той 30 жовтня 2019 року виніс вердикт на користь "Фармака". У відповідь "Дарниця" очікувано подала апеляцію.
В кінці 2019 року господарський суд міста Києва відмовив компанії "Фармак" в задоволенні позову, яким вона просила внести торгову марку "Корвалол Corvalolum" до переліку добре відомих знаків.
70 проти одного
"Корвалол" з'явився в СРСР у 1959 році як аналог німецького препарату "Валокордин". "Фармак", який у радянські часи носив назву Завод ім. Ломоносова, називає себе не тільки винахідником, але і єдиним виробником "Корвалолу". Однак, дані реєстру показують, що препарат під таким брендом виробляли 70 підприємств на всій території СРСР.
А оскільки приватної власності в економіці Союзу не було, то і права ні на сам препарат, ні на його назву за якимось одним виробником не закріплювалися. Тому цілком логічно, що зараз "Корвалол" виробляють десятки компаній в Росії, Білорусі, Казахстані, Узбекистані і навіть Німеччини.
"Корвалол" - не єдиний радянський бренд, за який після розпаду СРСР велися судові тяжби. Київський торт, горілка "Столична", сирки "Дружба" і "Янтар", пиво "Жигулівське" - всі ці назви не раз звучали в залах судів. Але як би ні намагалися приватні монополісти привласнити собі ретро-бренди, ні в одному з кейсів їм це не вдалося.
Власниця "Фармак" Філя Жебровська пояснює свою завзятість зберіганням традицій, тому що "Корвалол" - це талісман компанії. Але учасники ринку дають і інше пояснення.
Ринок "Корвалолу" в Україні оцінюється приблизно в 100 млн грн. Оскільки цей препарат виробляють і "Дарниця", і "Фармак", цей пиріг вони ділять приблизно навпіл. Особливо після того, як "Фармак" через суд заборонив проводити "Корвалол" харківської фармкомпанії "Здоров'я".
Експерти попереджають, що в разі, якщо "Фармак" буде одноосібно проводити "Корвалол" і стане монополістом ринку, ніхто не заборонить йому підвищити ціни для споживачів. Зараз флакончик "Корвалолу" коштує близько 15 грн. Як же може зрости вартість, якщо його буде випускати монополіст? Відповісти на це питання не візьметься ніхто.
Тому, впевнені експерти, поки на українському фармацевтичному ринку є "Корвалол" різних виробників, це стимулює конкуренцію і гарантує доступні ціни на популярний препарат.
Втім, у компанії "Фармак" погрози на рахунок монополії вважають невиправданими і кажуть, що "немає ніякої монополії на виробництво лікарського препарату "Корвалол", але будь-який виробник зобов'язаний випускати такий препарат під власною торговою маркою".
Крім того, представники "Фармака" кивають на конкурентів: "Дарниця" в 2019 році теж судилася з компанією "Здоров'я" за "Цитрамон" і виграла суд. Але, учасники ринку відзначають, що цей процес суттєво відрізнявся від "корвалольного". Так, на відміну від "Фармак", "Дарниця" не прагнула відстояти своє одноосібне право на радянський бренд. Проблема була в тому, що по дизайну упаковки "Цитрамон-Здоров'я" та "Цитрамон-Дарниця" були практично ідентичні. Юристи "Дарниці" вважали неприйнятним, що конкуренти користуються результатами їх зусиль по створенню і просуванню оригінальної упаковки. І суд з ними погодився.
"Фармак" же кілька років вів судовий спір за ще одні радянський бренд – "Діазолін". Але наприкінці січня 2020 року Верховний суд скасував реєстраційні свідоцтва "Фармак" на знаки для товарів і послуг "Діазолін Diazolinum", "Діазолін" та Diazolinum.
Вирок системі
Експерти звертали увагу і на суди, які приймали рішення на користь "Фармак". Приміром, у Господарському суді Києва справу вела суддя, яка вже потрапляла в поле зору правоохоронців. А боку різних судових засідань неодноразово скаржилися на те, що вона спеціально затягує справи, приймає рішення заднім числом і ігнорує клопотання сторін.
Експерт з конституційного права Богдан Бондаренко вважає, що питання про приналежність назви "Корвалол" абсурдний по суті. Він нагадав, що ще у 2010 році суд прийняв рішення щодо прав власності на ліки на користь "Дарниці".
Крім того, експерт нагадав, що п'ятий президент України Петро Порошенко в 2017 році підписав указ про створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, який має розглядати подібні питання. Однак суд не приступив до роботи. Цим користуються компанії, які намагаються монополізувати права на відомі бренди.
Є питання і до співробітників Апеляційної палати Мінекономіки, які приймали рішення про добре відомий знак. У той час посаду заступника міністра МЕРТ займала Наталія Микольська. До призначення в міністерство вона працювала в юридичній фірмі "Саєнко Харенко", яка представляла інтереси "Фармак" в суперечці з "Дарницею".
Але і це не єдина проблема. Суперечка між компаніями наочно демонструє прогалини в захисті інтелектуальної власності в Україні та непідготовленість суддів загальної юрисдикції по цій частині. Питання захисту інтелектуальної власності в Україні необхідно вирішувати законодавчо – про це давно говорять юристи. Перш за все, в країні повинен почати роботу спеціалізований суд, створення якого було передбачено судовою реформою.
"Суддя загальної юрисдикції не може займатися справами інтелектуальної власності (IP), оскільки вони дуже специфічні. При цьому на папері у нас досить непогане законодавство з цих питань — у свій час, на початку 2000-х, воно було одним з кращих в Європі. Але коли доходить до його реалізації, починаються великі питання", - говорить Олександр Мамуня, патентний повірений, адвокат, партнер юридичної фірми AEQUO.
За його словами, IP — це стратегічний показник, у тому числі для іноземних інвесторів. Проаналізувавши патенти в тій чи іншій галузі, динаміку подачі відповідних заявок, можна передбачити стратегічний інтерес іноземного інвестора в певних галузях.
Втім, 17 лютого у Київського апеляційного суду є можливість на практиці довести – чи працюють у нас закони щодо захисту інтелектуальної власності. Або ж нас чекають довгі роки судних спорів за цукерки "Білочка" та інші бренди з радянською історією.