Конфлікт навколо найбільшої приватної газодобувної компанії України "Нафтогазвидобування" виходить на новий рівень. У перспективі – розгляд справи у Високому суді Лондона. Іміджеві наслідки цієї історії для вищого керівництва країни можуть стати катастрофічними. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Минулого тижня "Цензор.Нет" оприлюднило розшифровки розмови екс-директора "Нафтогазвидобування", а нині нардепа від "Слуги народу" Олега Семінського з Андрієм Мельником, головою Федерації гандболу України. Його у ЗМІ також називають авторитетною у певних колах людиною. За інформацією видання, запис було зроблено Службою безпеки України у жовтні минулого року.
На ній співрозмовники у довірчій манері обговорюють плани щодо перерозподілу часток в "Нафтогазвидобування", поточні й минулі конфлікти навколо компанії, участь в них відомих діячів політичного і кримінального світу.
Парадоксально, але при цьому Мельник є підозрюваним у справі про викрадення Семінського у 2012 році, яке тягнеться досі. Та й сам Семінський публічно називав Мельника "ватажком банди", яка організувала викрадення, а потім цілих три роки тримала його в жахливих умовах, аж до визволення у 2015-му.
Як уже писало РБК-Украина, більш ніж двадцятирічна історія найбільшої приватної газодобувної компанії країни "Нафтогазвидобування" супроводжувалася постійними конфліктами навколо прав власності й часткою в прибутку компанії, яка вимірюється сотнями мільйонів гривень. Після чергової зміни влади в Україні ці конфлікти нерідко загострювалися, залучаючи все нових учасників з бізнесово-політичної верхівки країни.
Новий поворот у справі стався в кінці зими, коли СБУ і Генпрокуратура заявила про розкриття справи щодо викрадення Семінського. Підозра у замовленні цього злочину вручили екс-міністру транспорту, засновнику "Нафтогазвидобування" Миколі Рудьковському.
Сам Рудьковський причетність до викрадення Семінського категорично заперечує. В інтерв'ю Дмитру Гордону він виклав свою версію подій: Семінському довелося сховатися у 2012-му році, щоб уникнути покарання за різні фінансові махінації, які той здійснював на посаді гендиректора "Нафтогазвидобування". А весь багаторічний конфлікт зводиться до спробі Семінського "віджати" 10%-ву частку в компанії, яку Рудьковський йому нібито колись пообіцяв. Причому тиск посилився, коли екс-міністр сидів у російській в'язниці у 2018-2020 роках – за кинутий в київське посольство РФ камінь. До вирішення питання Семінський, за словами Рудьковського, залучав навіть російський криміналітет і силовиків, однак безуспішно. А останнім аргументом якраз і стала підозра у викраденні, висунута вже українськими правоохоронцями.
Микола Рудьковський (фото: УНІАН)
Записана СБУ розмова Семінського і Мельника багато в чому підтверджує таку версію подій. Центральна тема бесіди – як забрати у сім'ї Рудьковського належні їй 25% акцій "Нафтогазвидобування". При цьому Семінський наполягає на тому, щоб Мельник дав потрібні свідчення правоохоронцям (очевидно, що викривають Рудьковського у причетності до викрадення), в обмін на 2,5%-ву частку в компанії. Мельник же прагне отримати цілих п'ять відсотків і пропонує врегулювати питання насамперед в неофіційному порядку, із запрошенням авторитетних у кримінальному світі людей.
В якості потенційних учасників процесу були названі й прізвища відомих українських політиків – нардепів від "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука і Нестора Шуфрича, колишнього співвласника "Нафтогазвидобування", якого Рудьковський також звинувачує у причетності до спроби рейдерства своєї частки. Крім цього, Семінський хвалиться своїм депутатським статусом, можливостями й причетністю до команди чинної влади.
Безумовно, ця історія вже виходить за рамки приватного, хоч і масштабного, бізнесового конфлікту. В першу чергу, через депутатсьий статус Олега Семінського, який, за чутками, періодично спливає ще й у статусі кандидата на посаду голови Міністерства енергетики.
Сам депутат намагається всю цю історію особливо не коментувати. Хоча правдивість аудіозапису, на якій він говорить про готовність заплатити сім мільйонів за депутатський мандат, йому все ж таки довелося визнати.
З кожним новим поворотом сюжету навколо "Нафтогазвидобування" іміджевий збиток для правлячої партії тільки зростає. Її лідеру Олександру Корнієнко вже доводилося відповідати на незручні запитання про "сім мільйонів за мандат". І тоді мова йшла про записи, зроблені у приватному порядку. Тоді як зараз – про санкціоновані судом негласні слідчі дії в рамках розслідування кримінальної справи.
Які ще матеріали змогло зібрати слідство, про що, як і коли між собою домовлялися численні фігуранти історії навколо "Нафтогазвидобування" і коли всі ці записи можуть бути оприлюднені – невідомо. З урахуванням ціни питання і калібру залучених персонажів публічний ефект може бути катастрофічним. Хоча і так опубліковано вже досить – просто відмовчатися і спустити справу на гальмах не вийде.
Безумовно, "слугам народу" не звикати до різних скандалів. Але одна справа – сфотографоване журналістами особисте листування або ляп в телеефірі, а інше – прямі домовленості не останнього нардепа з представником специфічних кіл про маніпуляції з кримінальною справою і захоплення частки у найбільшій приватній газодобувній компанії України. Ще й з активним використанням специфічної лексики, яка максимально дисонує з чином "нових чесних політиків".
Для партії влади поточні політико-бізнесово-кримінальні розборки навколо "Нафтогазвидобування" особливо неприємні ще й тому, що одним з її ключових обіцянок був "кінець епохи договорняків". Тоді як за інформацією різних джерел, цей конфлікт вже щосили обговорюється в найвищих кабінетах, в тому числі на вулиці Банковій. Природно, з використанням всіх лобістських можливостей, які в Україні дає причетність до правлячої команди.
Наприклад, раніше Микола Рудьковський написав лист президенту Зеленському, в якому заявив, що йому відомо про візит Семінського 5 березня до президента і що під час цієї зустрічі нинішній нардеп від "Слуги народу" намагався отримати можливість незаконно вплинути на правоохоронну систему і суди.
Олег Семінський (фото: facebook.com.Sluganarodu.Seminsky)
І це, своєю чергою, несе в собі загрози більш високого рівня – виходу конфлікту на міжнародний рівень. Якщо факти політичного втручання в кримінальну справу на найвищому рівні, відвертого зловживання правосуддям і вимагання під прикриттям депутатського мандата підтвердяться, тоді цією справою вже в найближчій перспективі будуть займатися не українські суди, а, наприклад, Високий суд Лондона. Така можливість передбачена акціонерною угодою "Нафтогазвидобування".
А як показує практика, рішенням лондонського суду змушені підкорятися навіть українські олігархи, які здаються всесильними. Причому процес слухань – зазвичай досить тривалий – може виявитися для влади навіть неприємніше їх результату. Адже для дачі показань можуть викликати багатьох представників правлячої команди, які якимось чином причетні до цієї історії, яка, по суті, носить відверто корупційний характер. Тоді як про важливість боротьби з корупцією українським топ-чиновникам на кожній зустрічі нагадують їхні західні колеги.
До речі, Високий суд Лондона неодноразово ставав місцем, де спливала таємниця українських бізнесу та політики – досить згадати порівняно недавні судові розгляди між Ігорем Коломойським і Віктором Пінчуком. І брехати при дачі показань у цьому закладі – собі дорожче.
До того ж крім Лондона, на горизонті виникає і Європейський суд з прав людини – остання інстанція для постраждалої сторони у разі безсилля національного правосуддя. Поки що Рудьковський готує звернення до ЄСПЛ проти Росії, за незаконне перебування за ґратами з політичних мотивів. Але великий український слід у цій справі неминучий. У будь-якому випадку, ці процеси стануть генераторами постійних негативних для влади інформприводів, перебити які буде просто неможливо.
Втім, шанс зупинити такий сценарій, мабуть, ще залишається. Для цього потрібна негайна і різка реакція на ситуацію навколо "Нафтогазвидобування" з боку вищого українського керівництва. Яка б унеможливила вплив і тиск на роботу судів і надало сторонам можливість чесно вирішити свої розбіжності в рамках закону. І, звичайно, максимально прозоре розслідування справи зникнення Семінського і спроб рейдерства компанії.
Тим більше, як багато разів обіцяли представники сучасної української влади, в справі боротьби з корупцією для них "немає своїх і чужих".